м. Вінниця
13 березня 2023 р. Справа № 120/9496/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
15.11.2022 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2019 враховуючи базовий місяць січень 2008 та березень 2018;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2019 враховуючи базовий місяць січень 2008 та березень 2018, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06.06.2022 № 444 позивача звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту "а" пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 06.06.2022.
Позивач зазначає, що за період з 01.01.2016 по 01.12.2019 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Мотивуючи протиправність не нарахування та не виплати індексації позивач зазначив, що індексація доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою частиною заробітку та підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Проте, на момент звільнення з військової служби, відповідач протиправно не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 21.11.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Відповідачеві встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та витребувано додаткові докази.
09.12.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідач зазначає, що згідно із ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів. Водночас до Військової частини НОМЕР_1 не надходили кошти на виплату індексації за спірний період.
Відповідач вказав, що Порядок № 1078 не передбачає черговість нарахування сум індексації, а також зазначається, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони України не було, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки немає.
Щодо вимог про врахування базового місяця для проведення індексації - січня 2008, відповідач вважає їх безпідставним, оскільки відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 застосовується базовий місяць січень 2016 року. Також просив врахувати, що визначення базового місяця є дискреційним повноваженням військової частини у реалізацію яких суд не може втручатися.
14.12.2022 відповідачем подано витребувані судом документи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 06.06.2022 № 444 позивача звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту "а" пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 06.06.2022 (а.с 12).
Позивач зазначає, що за період з 01.01.2016 по 01.12.2019 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Представник позивача звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Листом відповідача від 03.11.2022 позивачу відмовлено у виплаті індексації грошового забезпечення та повідомлено, що згідно з вказівкою директора Департаменту фінансів від 26.03.2018 за № 248/1485 та роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 за № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 за № 252/10/136-16, від 04.07.2017 за № 220/5140 та від 08.08.2017 за № 78/0/66-17 Порядок проведення індексації грошових доходів населення не передбачає черговість нарахування сум індексації.
Крім того роз'яснено, що у межах наявного фінансового ресурсу немає можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, оскільки відсутній механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
Також відповідач повідомив, що фінансування військової частини НОМЕР_1 за період з 2016 року по 2018 рік на вказаний вид видатків не здійснювалося, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалося у цей період не індексувалось (індексація не нараховувалась та не виплачувалась).
Отримавши відповідь про відмову у проведенні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 01.12.2019, та дізнавшись про підстави такої відмови позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.91 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.91 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III, індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок 1078), індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати позивачу індексації суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).
У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.
Таким чином суд доходить висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення є протиправними.
Однак із долученої до справи довідки - розрахунку від 30.11.2022 № 792 про індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2019 та довідки про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації за період з 01.01.2016 по 01.08.2022 від 03.11.2022 (а.с. 11), встановлено, що індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалася у період із 01.01.2016 по 30.11.2018, тоді як за період із 01.12.2018 по 01.12.2019 індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена. Факт нарахування та виплати індексації доходів позивача за вказаний період виключає підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо періоду, за який в користь позивача підлягає нарахуванню та виплаті індексація, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018, було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Відповідно до пункту 4 цієї Постанови № 704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.
Так, пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100%.
Отже, відповідно до пункту 5 вказаного Порядку, проведення індексації грошових доходів населення, індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача в цей період немає.
Відтак, зважаючи на встановлення судом факту порушення прав позивача, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вбачає підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із урахуванням нарахованих та виплачених сум індексації (за їх наявності).
Щодо позовної вимоги про встановлення для обчислення індексації базового місяця 01.01.2008 та 01.03.2018, суд зазначає, що така задоволенню не підлягає, оскільки у спірний період відповідачем індексація доходу позивача взагалі не проводилась, що виключає існування спору про базовий місяць.
Вказана обставина позбавляє суд можливості надати правову оцінку діям відповідача при виконанні свого обов'язку, у тому числі - щодо обрахунку належних сум та застосування показників базового періоду під час індексування доходу.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 по справі № 240/11882/19.
У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині визначення базового місяця не підлягають задоволенню.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши аргументи відповідача на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Богоніс Михайло Богданович