Справа № 459/1235/22
Провадження № 2/459/214/2022
(заочне)
13 березня 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Новосада М.Д.
з участю:
секретаря судового засідання Джугало Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
08.06.2022 представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 9370,73 Долари США, що за курсом НБУ станом на 25.02.2022 складає 274093,85 грн. за кредитним договором №CGZ0GK00290358 від 07.06.2006, яка складається із 9370,73 Долари США - 3% річних від простроченої суми та просить стягнути судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 07 червня 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено вказаний кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 33 000,00 долари США з кінцевим терміном повернення до 7 червня 2021 року, зі сплатою відсотків та комісії, передбачених умовами договору. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим 19.03.2012 банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. 05.08.2013 Апеляційним судом Львівської області було винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі ст.599 ЦК України вважає, що договірні правовідносини між сторонами не припинено, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором тта судові витрати.
Ухвалою від 01.07.2022 у справі відкрито провадження.
Ухвалою від 28.10.2022 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідачка в судові засідання 12.12.2022, 20.01.2023 та 03.03.2023 не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань та відзиву не подала.
Тому суд на підставі ст.280 ЦПК України провів заочний розгляд справи.
Враховуючи, що в справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення потреби немає, а тому розгляд справи слід провести у відсутності сторін та відповідно до ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розгляд справи призначався на 03.03.2023, повне судове рішення в порядку ч.6 ст.259 ЦПК України складено 13.03.2023.
Розглянувши позовну заяву, оцінивши докази по справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Суд встановив, що 07 червня 2006 року між сторонами АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CGZ0GK00290358 від 07.06.2006, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 33 000,00 долари США з кінцевим терміном повернення до 07 червня 2021 року, зі сплатою відсотків та комісії, передбачених умовами договору.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, того ж дня між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №CG641Е/1 від 07.06.2006, згідно умов якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 79,5 кв.м..
Представник позивача посилався на те, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, тому 03.04.2012 банк звернувся із позовом до відповідачки про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 29 березня 2013 року у справі № 1327/1900/2012, яке було змінене рішенням апеляційного суду Львівської області від 05 серпня 2013 року позов банку задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 червня 2006 року №CGZ0GK00290358 у розмірі 51797,64 долари США, що становить 31571,06 долари США заборгованість по кредиту, 13341,60 долари США заборгованість по відсотках, 2257,20 долари США заборгованість по комісії за користування кредитом, 4627,78 долари США заборгованості по пені станом на 11.01.2012 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №1518 від 07.06.2006 року - шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу із встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Рішення набрало законної сили 05.08.2013.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що в даній справі спір пов'язаний з порушенням цивільних прав кредитодавця.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 598, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
З часу коли банк звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, винесення рішення Апеляційним судом Львівської області від 05.08.2013 не припинило договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов?язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконания ним грошового зобов?язання.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення с триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання с триваючим у наведеній постанові колегія суддів Великої Палати Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ШК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову
Сума заборгованості за тілом кредиту станом на 21.03.2012 становила 31571.06 USD та яка у подальшому змінювалася по періодам, які зазначені нижче у розрахунку заборгованості та станом на 25.02.2022 становить у розмірі - 32085.58 USD.
Оскільки з відповідача в рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Апеляційним судом Львівської області від 05.08.2013, тобто за період з 07.06.2006 року по 11.01.2012, то за період після подання позовної заяви від 19.03.2012 - з 21.03.2012 по 25.02.2022 за відповідачкою утворилась заборгованість у розмірі у виді 3 % річних від простроченої суми - 9370,73 Долари США, що за курсом НБУ станом на 25.02.2022 складає 274093,85 грн. . Інших порушень прав відповідача з боку позивача у спірних правовідносинах судом не встановлено.
Суд наголошує, що процесуальним законом закріплено принципи змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, сторони мають обов'язок доказування і подання доказів (ст.ст.10,11,60 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на догадках і припущеннях суду чи учасників процесу.
Відповідач обґрунтованих заперечень щодо доводів позивача не надав. Таким чином, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача у користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 4111,41 грн..
Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України,-
Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) в користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, вул.Грушевського,1д, м.Київ, 01001) заборгованість за кредитним договором №CGZ0GK00290358 від 07.06.2006, а саме 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 9370,73 Долари США, що за курсом НБУ станом на 25.02.2022 складає 274093,85 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 4111,41 грн. судового збору.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.03.2023.
Суддя: М. Д. Новосад