Справа №454/3727/20
"14" березня 2023 р. Сокальський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представників потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та потерілого ОСОБА_12
обвинуваченого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого , освіта вища , не працюючого, раніше не судимого,-
ст. 125 ч.2 та ст.. 296 ч.1 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_13 обвинувачується у тому, що він 01.07.2023 року приблизно о 22 год. 35 хв. , є оперуповноважений сектору кримінальної поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області та у позаробочий час , знаходячись на АДРЕСА_2 , під час конфлікту із ОСОБА_12 , який виник на грунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання , умисно наніс потерпілому ОСОБА_12 два удари правою рукою в область щелепи, після чого ОСОБА_12 впав на землю, а ОСОБА_13 , продовжуючи свій протиправний умисел, наніс удар своєю правою ногою в ліву ногу ОСОБА_12 , чим спричинив останньому закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку , підшкірну гематому садно на повіках лівого ока, а також травматичні переломи коронки1-го зуба на верхній щелепі справа та 1,2,3 зубів на верхній щелепі зліва та садно в ділянці лівого колінного суглобу.
За ступенем тяжкості травматичні переломи коронок зубів на верхній щелепі та закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Підшкірна гематома та садно на повіках лівого ока , садно в ділянці лівого колінного суглобу за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того ОСОБА_13 , який згідно наказом №695 о/с від 01.09.2017 року обіймає посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області , грубо порушив громадський порядок та існуючі у суспільстві правила поведінки і моральності.
Так , ОСОБА_13 , будучи службовою особою правоохоронного органу, у позаробочий час, приблизно о 22 год. 35 хв. , умисно, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян у вечірній час, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалос особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, яке виразилося у тому , що ОСОБА_13 , протиставляючи себе суспільству, проявляючи грубу силу, нехтуючи елементарними правилами поведінки , моральності та добропристойності, усвідомлюючи те,що перебуває в громадському місці поруч із житловими будинками на АДРЕСА_2 , під час конфлікту із ОСОБА_12 , який виник на грунті раптово виниклих неприязних відносин, голосно висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_12 та завдав йому два удари правою рукою в область щелепи, після чого ОСОБА_15 впав на землю , а ОСОБА_13 , продовжуючи свій протиправний умисел, наніс удар своєю правою ногою в ліву ногу ОСОБА_12 , чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В цей час проїжджаючи повз ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на велосипеді ОСОБА_16 , з метою припинити протиправні дії ОСОБА_13 , висловив зауваження останньому , однак ОСОБА_13 не реагуючи на неодноразові вимоги про припинення протиправних дій стосовно ОСОБА_12 , продовжуючи грубо порушувати громадський порядок , принижуючи честь та гідність потерпілого, нехтуючи елементарними правилами поведінки, виражався в сторону вищевказаних осіб нецензурною лайкою, а в подальшому наніс раптовий удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_16 від чого той впав на землю. Після цього ОСОБА_13 продовжуючи діяти з тих самих підстав та метою, кілька разів штовхнув та вдарив ОСОБА_16 в область тулуба, заподіявши останньому фізичну біль. Все це супроводжувалося образами людської гідності та нецензурними словами в сторону ОСОБА_12 та ОСОБА_16 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 не визнав себе винним у скоєні даних злочинів та показав, що 01.07.2020 року ввечері приблизно 22:30 год. він з дочками та ОСОБА_17 йшли по вул.. Шашкевича від мами. Біля стадіону школи почули , що до них сильно жене зі швидкістю приблизно 70 км/год по дорозі автомобіль Мерседес . Дорога там з ямами та немає тротуару. Дочка крикнула до нього , щоб він відійшов з обочини дороги. Автомобіль на великій швидкості промчав повз них не гальмуючи. На повороті біля школи вони побачили , що ОСОБА_12 з автомобіля Мерседес стояв та міняв спущене колесо в автомобілі. Він підійшов до цього ОСОБА_12 та почав йому пояснювати , що не можна так швидко їздити по ямах. Однак ОСОБА_12 почав до нього огризатися та сказав , що він мент і нічого йому не потрібно роз'яснювати. Раптово почалася шарпанина між ним та потерпілим. ОСОБА_12 шарпав його за футболку, а він відходив від нього. ОСОБА_12 кілька разів падав на дорогу можливо через алкогольне сп'яніння. ОСОБА_12 вдарився головою об багажник автомобіля. ОСОБА_18 підходив до них та просив їх не шарпатися між собою. Розмова між ним і потерпілим тривала 2-3 хвилини. ОСОБА_16 на велосипеді він не бачив там. Після цього він та ОСОБА_18 підійшли до дітей і вони пішли додому. Діти були схвильовані і переживали, що їх чуть не збила автомашина.Просить суд винести відносно нього виправдувальний вирок , оскільки він не вчиняв цих злочинів, в його діях відсутній склад злочину хуліганство, оскільки вони з потерпілим були знайомі .
Не зважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_13 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ст. 125 ч.2 та ст.. 296 ч.1 КК України, його вина доведена в повному обсязі зібраними по справі та дослідженими під час судового розгляду доказами, зокрема показами потерпілого, свідків та протоколами слідчих дій .
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженню підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування, обставин, визначених ст. 91 КПК України, відповідно до ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора, та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 93 КПК України вбачається, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження , потерпілим у порядку передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих дій , витребування та отримання від органів державної влади , органів місцевого самоврядування , підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей. , документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій.
Згідно ст. 94 КПК України вбачається, що слідчий, прокурор, суд за своїм внутрішнім переконанням , яке ґрунтується на всебічному , повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності , допустимості , достовірності , а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Частиною 1 ст. 2 КК України визначено, що єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні всіх ознак складу злочину, передбаченого КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Склад злочину - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.
Згідно ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно ч.2 ст. 87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Крім цього, згідно ч.1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Тобто стаття 290 КПК України визначає загальний порядок оголошення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування . Оголошення сторонам про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів іншій стороні є процесуальною гарантією здійснення права на захист підозрюваним та одночасно одним із засобів перевірки повноти і всебічності проведеного досудового розслідування.
Відповідно до ч.2 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання .
Згідно ч.9 ст. 290 КПК сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів
Згідно вимог ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень статті 290 КПК України, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Частина 3 ст. 373 КПК України визначає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема віднесені питання - чи мало місце діяння у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить діяння в якому обвинувачується особа склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення. Тільки за наявності негативної відповіді на одну з цих підстав суд виносить виправдувальний вирок.
Виправдовуючи обвинуваченого за першою підставою, суд констатує відсутність події злочину, що становить предмет даного кримінального провадження. Це означає, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, не мало місця, взагалі не відбулося.
Суд спочатку вирішує питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується обвинувачений, і при негативній відповіді на нього не обговорює решти всіх питань, перерахованих в законі, а ухвалює виправдувальний вирок, при позитивній же відповіді починає обговорення решти питань.
Закон вказує, що виправдувальний вирок постановляється у випадку, якщо не встановлена подія злочину, а це означає як доказану відсутність події злочину, так і недоведену подію злочину. Отже, обидва ці випадки рівнозначні і постановлення по ним виправдувального вироку буде правильним.
Відповідно до п.1, 2, 3 ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинене кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим або не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення .
Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України вбачається, що основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом, повага до людської гідності .
Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об'єктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; cукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозвязаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.
Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 показав, що він знав, що ОСОБА_13 працює дільничним офіцером поліції. В той вечір він рухався з гаражу додому в м.Соснівка на своєму автомобілі Мерседес. В автомобілі він був сам і оминав на дорозі численні ями. Він не їхав швидко на автомобілі і це було 40-50 км/год..В певний момент він зупинився, оскільки йому не сподобалося одне колесо при русі автомобіля. Колесо в автомобілі спускало і тому він передзвонив до товариша ОСОБА_19 , щоб той допоміг поміняти це колесо на запаску. До нього підійшли ОСОБА_13 з дочкою та ОСОБА_20 . Він до ОСОБА_13 нецензурно не висловлювався. ОСОБА_13 почав його питати , чому він так швидко їздить, і за сказав, що за це потрібно вбивати і зразу почав його бити. Перший удар йому ОСОБА_21 наніс йому в обличчя і і він впав на землю. Він встав і спитав обвинуваченого , що він робить, але останній наніс йому удар ногою в голову. Коли він впав , то обвинувачений продовжував бити його. Він на обвинуваченого не замахувався, щоб вдарити, бо знав що він поліцейський. Повз них проходжав велосипедист і останній зробив зауваження обвинуваченому, однак ОСОБА_13 завалив велосипедиста .Поряд стояла ще якась жінка , але він її не знає. Його побиття тривало приблизно дві хвилини. Він не падав та не вдарявся в свій автомобіль. Потім ОСОБА_13 пішов кудись, а він в машину до ОСОБА_19 та в лікарню в м.Червоноград за медичною допомогою. В лікарню приїхали працівники поліції і він написав заяву про скоєння злочину щодо нього. Своїми діями обвинувачений заподіяв йому моральну шкоду побиттям, на роботі всі його питали його , що сталося . Він мав також проблеми через це в сім'ї. Він лікувався в лікарні приблизно один місяць.Коли вийшов з лікарні то поїхав робити пошкоджені зуби ( зламані 4 зуби ). ОСОБА_13 звертався до нього із пропозицією, щоб він забрав заяву з поліції , а він йому за це вставить зуби. В заяві в поліцію він навіть не вказував прізвище обвинуваченого, оскільки думав, що ОСОБА_13 на другий день прийде та вибачиться, однак останній прийшов до нього на 8-й день лише. ОСОБА_13 він просить не карати , а цивільний позов підтримує в повному об'ємі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що знає ОСОБА_12 вже приблизно 20 років і перебуває з ним в нормальних стосунках. Обвинуваченого ОСОБА_13 він теж знає , оскільки живе з ним в м.Соснівці. В той вечір в ОСОБА_12 спустило колесо в автомобілі і останній подзвонив до нього, щоб він привіз йому автомобільний насос. Поки вони з ОСОБА_12 розмовляли по мобільних телефонах , то він почув в мікрофон телефона як ОСОБА_12 звертався до ОСОБА_13 , щоб останній заспокоївся. Через приблизно 10 хв. Він дістався до ОСОБА_12 і побачив , що в останнього були тілесні ушкодження - червоні плями на обличчі. На місці там також він бачив ОСОБА_16 та ще якогось мужчину. Він залишив насос ОСОБА_12 та поїхав по своїх справах. Через деякий час до нього знову зателефонував ОСОБА_12 і попросив завезти його в лікарню в м.червоноград, щоб зняти побої , що він і зробив. ОСОБА_12 розповів йому, що він сперечався з ОСОБА_13 через швидкість керування ним автомобілем, а потім ОСОБА_13 вдарив його в лице, а коли він впав на коліна , то наніс удар ногою йому. Сам він очевидцем цієї події не був.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що обвинуваченого він не знав до цієї події. Він в той вечір 01.07.2020 року після 22 год. приблизно їхав велосипедом від мами на дачу. На зустрічній полосі стояв автомобіль з відкритим багажником і потерпілий сидів на дорозі , а обвинувачений його бив в лице та груди. Це було на відстані 3-4 метри від нього і він все чітко бачив. Він крикнув до ОСОБА_13 , що ти робиш і підійшов до нього. ОСОБА_13 його штовхнув і він впав . Після цього він сів на велосипед і поїхав на дачу. ОСОБА_12 рідна сестра є його свахою. Алкоголю в той вечір він не вживав.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показала, що є дочкою обвинуваченого ОСОБА_13 01.07.2020 року ввечері приблизно 22:30 год. вона з батьком , молодшою сестрою та дядьком ОСОБА_17 йшли по вул.. Шашкевича від бабусі. Біля стадіону школи почули , що до них сильно жене зі швидкістю приблизно 70 км/год по дорозі автомобіль Мерседес . Дорога там з ямами та немає тротуару. Вона крикнула до тата , щоб тато відійшов з обочини дороги. Автомобіль на великій швидкості промчав повз них не гальмуючи. На повороті біля школи вона побачила , що дядько з автомобіля Мерседес стояв та міняв спущене колесо в автомобілі. Вона сказала про це своєму батькові . Її батько підійшов до цього дядька та почав йому пояснювати , що не можна так швидко їздити по ямах. Дядька почав до її батька огризатися та сказав батькові, що він мент і нічого йому не потрібно роз'яснювати. Раптово почалася шарпанина між її батьком та цим дядьком. Дядько шарпав батька за футболку, а останній відходив від нього. Дядько кілька разів падав на дорогу можливо через алкогольне сп'яніння. Відстань від неї до автомобіля була 5-7 метрів. Дядько вдарився головою об багажник автомобіля. Вона не бачила на лиці в дядька ушкоджень , бо було темно вже. ОСОБА_18 підходив до них та просив їх не шарпатися між собою. Розмова між батьком і цим дядьком тривала 2-3 хвилини. ОСОБА_16 на велосипеді вона не бачила там. Вона не чула , щоб хтось сторонній робив зауваження її батьку. Після цього тато та ОСОБА_18 підійшли до них з сестрою і вони пішли додому. ЇЇ сестрі тоді було 9 років і вона дуже налякалася і плакала. Вона теж теж була схвильована і переживала, що її чуть не збила автомашина.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показав, що він є двоюрідним братом мами обвинуваченого. 01.07.2020 року ввечері він йшов з ОСОБА_13 та його дітьми від матері додому. Дорога на на тій вулиці жахлива, багато ям. Якийсь водій дуже швидко їхав повз них на автомобілі. ОСОБА_13 забрав свою дитину з під машини і остання дуже швидко проїхала повз них.. Дана машина за поворотом зупинилася, бо пробила колесо на ямі. Вони підійшли до машини і ОСОБА_13 почав розмову з водієм даного автомобіля. Між ОСОБА_13 та водієм білого Мерседеса ОСОБА_12 виникла словесна суперечка, а потім шарпанина за одяг. ОСОБА_12 чимось замахнувся на ОСОБА_13 , але впав і вдарився об машину. Він був біля них, але в конфлікт не втручався. Тілесних ушкоджень на лиці ОСОБА_12 він не бачив. Коли він та ОСОБА_13 відійшли 15 метрів від автомобіля потерпілого , то побачили як якийсь чоловік під'їхав до автомобіля на велосипеді.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 надала покази аналогічні до показів свідка ОСОБА_22 .
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_25 показав, що він під час проведення експертизи оглядав потерпілого ОСОБА_12 і в останнього вже не було слідів тілесних ушкоджень. Тому вони проводили експертизу по медичних документах , що були йому надані. Так відповідно до п.5 висновку експерта №730 вбачається, що виключається отримання тілесних ушкоджень потерпілим з падіння з висоти власного зросту. Садна на обличчі потерпілого не могли виникнути з висоти падіння власного росту. Було не менше двох контактів обличчя потерпілого з контактуючою поверхнею. Для того щоб дати висновок чи міг потерпілий вдаритися в багажник автомобіля то необхідно було проводити слідчий експеримент.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту з електронним носієм інформації від 16.09.2020 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_12 вказав характер та локалізацію нанесення останньому тілесних ушкоджень ОСОБА_13 01.07.2020 року під час конфлікту , що мав місце по АДРЕСА_2 .
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту з електронним носієм інформації від 16.09.2020 року вбачається, що свідок ОСОБА_16 показав місце конфлікту та вказав характер та локалізацію нанесення потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень ОСОБА_13 01.07.2020 року під час конфлікту , що мав місце по АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку експерта №1027 від 24.09.2020 року вбачається, що експертом Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_26 виконано висновок №1027 згідно якого на підставі вивчення записів лікарів у медичній документації Червоноградського ЦМЛ, складеної на ім.»я ОСОБА_12 (медична карта амбулаторного хворого , довідка №1848 , витяг з історії хвороби №5813) видно, що у потерпілого у липні 2020 року під час обстеження, амбулаторного та стаціонарного лікування було встановлено діагноз :»ЗЧМТ. Струс головного мозку. Підшкірна гематома , садно лівої повіки, забій лівого ока. Травматичний перелом коронок 1-3 -го верхніх зубів зліва.садно лівого коліна. Забій лівої сідниці.». Під час проведення судово-медичної експертизи у гр. ОСОБА_12 виявлено: часткові дефекти коронок центральних та 2-го верхнього зуба зліва з ознаками перенесеного в минулому ортодонтичного стоматологічного лікування, відсутність коронки 3-го верхнього зуба зліва на рівні кореня його. Крім того у потерпілого виявлена пляма на шкірі лівої гомілки , що може бути слідом загоєного садна.Вказані тілесні ушкодження утворилися від неодноразової дії тупого предмета, могли виникнути від ударів рукою, ногою 01.07.2020 року , як вказано в «Постанові» та потерпілим. Часткові дефекти коронкових частин центральних та 2-го верхнього лікованих зубів зліва і дефект коронки 3-го верхнього зуба зліва можуть бути результатом травми- удару рукою або ногою в ділянку рота у час, вказаний потерпілим.
Відповідно до висновку експерта №698 від 11.09.2020 року вбачається, що експертом Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_27 виконано висновок згідно якого потерпілому ОСОБА_12 спричинено наступні тілесні ушкодження : закриту черепну мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, підшкірну гематому та садно навколо лівого ока, травматичний перелом ? коронок 1-го зуба на верхній щелепі справа та 1,2,3 зубів на верхній щелепі зліва , садно в ділянці лівого колінного суглобу.
Відповідно до висновку експерта №730 від 22.09.2020 року вбачається, що експертом Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_27 виконано висновок згідно якого - не виключається можливість виникнення виявлених у ОСОБА_12 тілесних ушкоджень за обставин, які він вказує як під час проведення слідчого експерименту 16.09.2020 року за його участі, так і за обставин , які він вказує в протоколі допиту як потерпілого від 01.07.2020 року. Враховуючи характер та анатомічну локалізацію виявлених у ОСОБА_12 тілесних ушкоджень виключається можливість їх виникнення внаслідок одноразового падіння на площину з висоти власного росту.
Відповідно до висновку експертів №69 від 28.10.2020 року вбачається, що експертами Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_28 , ОСОБА_25 , ОСОБА_29 встановлено згідно даних представленої медичної документації у гр.. ОСОБА_12 було виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, підшкірна гематома та садно на повіках лівого ока, травматичні переломи коронки 1-го зуба на верхній щелепі справа та 1,2,3 зубів на верхній щелепі зліва, садно в ділянці лівого колінного суглобу. Дані тілесні ушкодження виникли від контактів з тупими предметами (предмету), переважно з обмеженою контактуючою поверхнею, цілком можливо в час вказаний в постанові, в медичній документації та самим під експертним. Травматичні переломи коронок зубів на верхній щелепі та закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, згідно п.2.3.1 та п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень « (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.). Підшкірна гематома та садно на повіках лівого ока, садно в ділянці лівого колінного суглобу за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з електронним носієм інформації від 21.10.2020 року вбачається, що свідок ОСОБА_16 заявив за пред'явленими фотознімками він впізнав особу, яка спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_12 .. Це особа на фотознімку №3 і це є ОСОБА_13 .
Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_13 в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я і кваліфікує його дії за ст. 125 ч. 2 КК України та в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства , що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом і кваліфікує його дії за ст. 296 ч. 1 КК України.
Проаналізувавши показання допитаного безпосередньо у суді обвинуваченого , потерпілого ОСОБА_12 , свідків, та оцінивши та перевіривши надані стороною обвинувачення кожний доказ окремо з точки зору належності допустимості , достовірності , а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв"язку, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та керуючись законом , суд дійшов до наступних висновків.
Суд не приймає до уваги заперечення обвинуваченим своєї винуватості в скоєнні злочинів, суд вважає їх такими, що суперечать показанням інших сідків, зібраним доказам по справі , не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються об'єктивними доказами у справі, є неконкретними, не містять послідовності, є способом захисту обвинуваченого та мають мету переконати суд у непричетності обвинуваченого до скоєних злочинів та уникнення ним відповідальності за скоєне.
Обираючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_13 , який раніше не судимий , має постійне місце проживання, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючий , з вищою освітою, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, на обліку в лікаря психіатра не перебуває.
Пом'якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_13 обставин судом не виявлено.
Обтяжуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_13 обставини судом не виявлено.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та наведені обставини справи суд приходить до висновку про можливість призначення засудженому ОСОБА_13 покарання в межах санкцій статтей за якими він судиться і таке повинно бути у вигляді обмеження волі , за сукупністю злочинів та встановити йому іспитовий строк , оскільки виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого , виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, попередження нових злочинів та на переконання суду саме таке покарання відповідатиме справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід задоволити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи , а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала .
Однак відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи , які беруть участь в справі , мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини , які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб , які беруть участь у справі , виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні судом встановлено, що потерпілим ОСОБА_12 було витрачено 11680 грн., що підтверджується відповідним рахунком , актом виконаних робіт , квитанцією про проведення оплати на вказану суму та 2400 грн. за надані медичні стоматологічні послуги, що підтверджується меморіальним ордером від 30.09.2020 року і копією виписки з карткового рахунку щодо перерахування ним коштів в цій сумі. Вказані документи перебувають у взаємозв'язку з консультаційним заключенням від 23.10.2020 року медичною карткою стаціонарного хворого, а відтак у причинно-наслідковому зв'язку із діями ОСОБА_13 . Крім того потерпілий поніс і інші матеріальні збитки в зв'зку з його лікуванням на загальну суму 5888 грн.67 коп., що стверджується чеками на цю загальну суму, за час проходження стаціонарного лікування та подальшого амбулаторного лікування.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_13 в користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду заподіяну злочином в розмірі 19968 грн. 67 коп.,
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного суду України , наданих у п.9 Постанови №4 від 31 березня 1995 року №4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо) , яких завдав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого , тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації час та зусилля , необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності , виваженості та справедливості . Визначаючи розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди , суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, що становить більше 2 років , а також, з урахуванням глибини душевних страждань , разом з тим те, що потерпілий зазнав ще й моральних страждань пов'язаних з завданням шкоди його здоров'ю , виходячи із засад розумності , виваженості та справедливості , суд вважає за необхідне : стягнути з ОСОБА_13 в користь ОСОБА_12 моральну шкоду заподіяну злочином в сумі 40 000 грн.
Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору , порядок його сплати , повернення і звільнення сплати встановлюються законом. До витрат , пов'язаних з розглядом судової справи , належать , в тому числі , і витрати на правову допомогу.
Як вбачається з роз'ясень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п.п. 47, 48 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягнені витрат на правову допомогу слід враховувати , що особа , яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України від 05.07.2012 року « Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідно до договору ( ст.ст. 12, 42, 56 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу . Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справ».
Підстави , межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини 3 статті 79, статтях 84, 88,89 ЦПК України.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі ( наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 1 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах » розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи , яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні. Під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Судом встановлено, що представники позивача адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , будучи адвокатами та представляючи інтереси позивача ОСОБА_12 у даній справі на підставі договору № 42 від 29.11.2011 року про надання правової допомоги , витратили на написання заяв, позовної заяви тощо на цивільний позов 13 годин, що підтверджується обґрунтуванням розміру витрат на правову допомогу, крім цього брали участь в судових засіданнях загальною тривалістю 6 годин 30 хвилин . Таким чином загальна тривалість часу, витраченого адвокатами ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на надання правової допомоги позивачу у цивільній справі становить 19 годин 30 хвилин.
Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі становить з 01.01.2021року - 6000 гривень, а з 01.12.2021 року - 6500 гривень.
Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі становить з 01.01.2022року - 6500 гривень, а з 01.10.2022 року - 6700 гривень.
Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі становить з 01.01.2023 року - 6700 гривень.
Таким чином, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у даній справі не може перевищувати 50180 грн.00 коп. ( (13год. +6 год.30 хв.) *6500 грн.*40 %).
Разом із тим, як вбачається з копії квитанції від 23.03.2021 року №31488006 документально підтверджено понесені потерпілим ОСОБА_12 витрати на правову допомогу у період розгляду кримінального провадження у розмірі 10000 гривень, а тому саме з цієї суми слід визначити розмір судових витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного слід стягнути з ОСОБА_13 в користь ОСОБА_12 понесені ним судові витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_13 визнати винним за ст. 125 ч.2 та ст.. 296 ч.1 КК України та призначити покарання за ст. 125 ч.2 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі та за ст. 296 ч.1 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити ОСОБА_13 покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_13 від відбування призначеного йому судом покарання у вигляді обмеження волі та встановити іспитовий строк 1 (один ) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_13 обов'язки періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_13 в користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду заподіяну злочином в розмірі 19968 грн. 67 коп., моральну шкоду заподіяну злочином в сумі 40 000 грн. та понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення цього тридцятиденного строку апеляційного оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.
У разі надходження апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Решті учасників судового провадження роз'яснити їх право на отримання в суді копії вироку.
Головуючий:ОСОБА_1