Справа№464/1000/23
пр.№ 3/464/717/23
09.03.2023 року суддя Сихівського районного суду м.Львова Теслюк Д.Ю., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.122-4 КУпАП,
згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №025484 від 15.02.2023, ОСОБА_1 13.02.2023 о 11:04 год у м.Львові на вул.Римлянина, 1, керуючи автомобілем марки «КІА», р.н. НОМЕР_2 , та будучи причетним до ДТП, не повідомив про дану пригоду відповідний підрозділ поліції, чим порушив п. 2.10 а ПДР.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав та надав пояснення про те, що він не відчув жодного удару чи зіткнення, а тому не здійснив виклику працівників поліції. В подальшому, коли він дізнався від страхового агента про пошкодження автомобіля марки «Volkswagen», р.н. НОМЕР_3 , він відшкодував потерпілому заподіяну шкоду. Якби він відчув зіткнення, яке відбулось, то б обов'язково знайшов власника автомобіля, який зазнав технічних пошкоджень чи викликав працівників поліції.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходжу до такого висновку.
Диспозицією статті 122-4 КУпАП, яку інкриміновано ОСОБА_1 , передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Для того, щоб особу притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного адміністративного правопорушення, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
Аналізом об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, встановлено обов'язковість наявності двох взаємопов'язаних умов, які визначають подію: 1) дорожньо-транспортної пригоди; 2) доведеність обставин залишення водієм, причетним до її виникнення, місця ДТП.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно із п.2.10 а,д ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції.
Пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях умислу узгоджується із матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, враховуючи даний конституційний принцип, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення щодо наявності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не можуть бути визнані достовірними, оскільки не ґрунтуються на об?єктивних доказах, не встановлено і таких доказів в ході розгляду справи.
Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ч.1 ст.247 КУпАП, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Д.Ю. Теслюк