Справа №463/1407/23
Провадження №2/463/974/23
про повернення позовної заяви
15 березня 2023 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Стрепко Н.Л., вивчивши матеріали позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, -
встановив:
позивач через свого представника адвоката Басюр Л.М., що діє на підставі ордеру серії ВС №1052398 від 17 лютого 2023 року, звернувся до суду з позовом про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди завданої внаслідок незаконного звільнення з військової служби у розмірі 900000 грн., завданої Міністерством оборони України. Просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, застосувавши положення частини першої пункту 6 та пункту 12 статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI з огляду на право відшкодування матеріальних збитків, заданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 426 - 1 Кримінального кодексу України, відомості про яке 15 травня 2019 року внесено до Єдиною реєстру досудових розслідувань за № 62019140000000459 Третім слідчим відділом слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у міст і Львові та як військовослужбовця у справі, пов'язаній з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, судові витрати покласти на Державну казначейську службу України. Разом з позовом представник позивача подала також аналогічну заяву про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 27 лютого 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких визначено суддю Стрепка Н.Л.
З врахуванням того, що згідно з ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, в позові позивач стверджував, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у Личаківському районі м. Львова, однак матеріали позову не містили жодних доказів на підтвердження того, що місце проживання чи перебування позивача зареєстровано за вказаною адресою, відтак 28 лютого 2023 року судом було скеровано відповідний запит до органу реєстрації для перевірки даної інформації. Водночас суд вважав за можливе вирішити питання про можливість відкриття провадження у справі до надходження до суду відповіді на вказаний вище запит.
Відтак ухвалою суду від 28 лютого 2023 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Басюр Л.М. про звільнення позивача від сплати судового збору відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали, а саме: представити суду оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 9000 грн.; надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали. При цьому даною ухвалою позивача було попереджено, що у випадку не усунення зазначених недоліків позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Свою ухвалу суд мотивував тим, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, оскільки у такому відсутня квитанція про сплату судового збору, а підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні.
Зокрема суд звертав увагу на те, що матеріали позову не містять будь-яких доказів завершення досудового розслідування кримінальному провадженні №62019140000000459 та наявності вироку суду, що набрав законної сили, яким встановлено факт заподіяння ОСОБА_1 матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, останній просить стягнути на його користь моральну (немайнову) шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення, а не матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а відтак підстави для звільнення позивача від сплати судового збору згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні.
Щодо можливості звільнення позивача від сплати такого відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд вказав, що матеріали позову не містять жодних доказів того, що позивач ОСОБА_1 на даний час продовжує бути військовослужбовцем, пред'явлений ним позов не пов'язаний з виконанням військового обов'язку, а також виконанням службових обов'язків, предметом такого є стягнення моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, а відтак підстави для звільнення його від сплати судового збору згідно з вказаним пунктом теж відсутні.
Відтак суд прийшов до висновку, що заява представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору до задоволення не підлягає, а тому судовий збір підлягає сплаті позивачем.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху того ж дня було скеровано судом позивачу для відома та таку отримано останнім 1 березня 2023 року на його електронну адресу, вказану в позову.
13 березня 2023 року до суду засобами поштового зв'язку надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про продовження процесуального строку встановленого судом, в якій остання просить продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк встановлений судом для вирішення питання відкриття провадження у справі №463/1407/23 за його позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої незаконним звільненням.
Подану заяву мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу та виконує службові обов'язки, виконує бойові завдання. Враховуючи приписи ухвали суду від 28 лютого 2023 року позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката для забезпечення долучення письмових доказів, які можуть слугувати для звільнення його як військовослужбовця від сплати судового збору. Вказує, що роботу було розпочато. Відтак вважає, що вказані обставини слід вважати такими, які є об'єктивними причинами для продовження процесуального строку встановленого судом.
Водночас того ж дня 13 березня 2023 року на адресу суду надійшла також заява представника позивача ОСОБА_2 про усунення недоліків позовної заяви.
В поданій заяві остання знову посилається на положення п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та вказує, що рішенням суду у справі № 1.380.2019.001973 від 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 поновлений на військовій службі як незаконно звільнений, відтак за приписами ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням вказаного судового рішення у останній вважається таким, що весь період вимушеного прогулу був військовослужбовцем, а цей період зараховується до часу проходження ним військової служби. При цьому вказує, що ОСОБА_1 є учасником антитерористичної операції - учасником бойових дій, якому надано вказаний статус відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», станом на сьогодні є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , продовжує проходити військову службу та виконувати службові обов'язки, виконувати бойові завдання.
Відтак на думку представника позивача очевидним є те, що моральну (немайнову) шкоду ОСОБА_1 було заподіяно під час виконання ним службових обов'язків військовослужбовця, внаслідок незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби під час виконання ним службових обов'язків, а відтак у суду є достатньо правових підстав ухвалити рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 від сплати судового збору та відкріпи провадження у цивільній справі.
Разом з поданою заявою представником позивача надано для долучення до матеріалів справи копію паспорта, копію посвідчення військовослужбовця та копію посвідчення учасника бойових дій, виданих на ім'я ОСОБА_1 .
Також 14 березня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь на запит щодо зареєстрованого місця проживання позивача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у Личаківському районі м. Львова, а відтак даний позов підсудний Личаківському районному суду м. Львова відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України.
Вивчивши матеріали позову та подані заяви приходжу до наступного.
Щодо заяви про продовження процесуального строку слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк дійсно може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З поданої представником позивача заяви вбачається, що продовження такого строку необхідне для збирання доказів, які можуть слугувати підставою для звільнення позивача як військовослужбовця від сплати судового збору. Водночас представником позивача одночасно з вказаною заявою було скеровано до суду також і заяву про усунення недоліків, в якій висловлено позицію щодо наявності на її думку підстав для звільнення позивача від сплати судового збору як військовослужбовця, та долучено до такої відповідні докази на підтвердження даної обставини. Дану заяву було скеровано до суду 6 березня 2023 року, тобто в межах десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви, а відтак з врахуванням того, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості подання доповнень до заяви про усунення недоліків, таку стороною позивача вже подано, відтак підстави для продовження процесуального строку для вирішення питання відкриття провадження у справі відсутні.
Щодо поданої заяви про усунення недоліків суд звертає увагу на те, що такою на виконання ухвали суду від 28 лютого 2023 року не представлено суду оригіналу квитанції про сплату судового збору в розмірі 9000 грн. При цьому правову оцінку можливості звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вже надано судом в ухвалі про залишення позову без руху, поданою заявою про усунення недоліків не спростовано висновку суду про те, що пред'явлений ОСОБА_1 позов не пов'язаний з виконанням ним військового обов'язку, а також виконанням службових обов'язків, оскільки предметом такого є стягнення моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
Відтак з наведеного вище вбачається, що протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем ОСОБА_1 вимог такої належно не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто. Нормами ЦПК України не передбачено можливості повторного залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки позивачем при зверненні до суду з позовом не було дотримано вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, у встановлений законом строк ним не було усунуто недоліки, допущені при поданні позовної заяви, а тому таку слід вважати неподаною і повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 127, 175, 185, 260, 261, 353-355 ЦПК України, -
в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Басюр Лесі Миколаївни про продовження процесуального строку, встановленого судом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням - повернути позивачу.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.
Суддя: Стрепко Н.Л.