Справа № 444/3171/22
Провадження № 2/444/202/2023
16 січня 2023 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Жовква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд постановити рішення, яким визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав зазначених у позові. Просить позов задоволити.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просить задоволити.
Представник відповідача Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області у підготовче судове засідання не з'явився. Однак, надіслав заяву у якій зазначив, що позовні вим в якому вони не заперечують щодо задоволення позовних вимог.
Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев'янко Лідія Миколаївна у підготовче судовому засіданні не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оглянувши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Жовква Жовківського району Львівської області, що стверджується копією її паспорта громадянина України НОМЕР_1 виданого Залізничним РВ УМВСУ у Львівській області 02.12.1997 року.
09 квітня 1994 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 та змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », актовий запис № 123
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 17.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №350.
З копії заповіту від 15.11.2010 року вбачається, що ОСОБА_8 на випадок смерті зробила таке розпорядження: належну їй на праві приватної власності 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 заповіла позивачці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 29.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №284.
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого 01.07.2020 року вбачається, що ОСОБА_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №608.
З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №60813501 від 06.07.2020 року вбачається, що після смерті ОСОБА_8 заведено спадкову справу №1/2020.
06.07.2020 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев'янко Л. М. із заявою про прийняття спадщини та видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Даний заповіт посвідчено державним нотаріусом П'ятої львівської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №5-2198. Даний заповіт не змінювався і не скасовувався.
Однак, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев'янко Л. М. видала письмову відповідь №140/02-14 від 06.07.2020 року, в якій рекомендувала звернутися в суд для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
З копії спадкової справи вбачається, що така заведена після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі заяви ОСОБА_3 від 06.07.2020 року (а.с.31-45).
Інших спадкоємців, які мали б право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 немає.
Так, у відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1222 ч.1ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
Згідно із ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Натомість судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
В той же час, відповідно до ст.ст.1273-1275 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.
Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Виходячи з вище викладеного, суд робить висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцевою дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Це є обов'язковим для обох названих видів спадкування.
У зв'язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.
При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.
Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.
Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Позивач просить встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті тітки.
Причиною пропуску строку на прийняття спадщини вказує те, що вона дійсно є єдиним спадкоємцем після смерті її тітки ОСОБА_8 . Однак, в її сім'ї склались такі обставини, що незадовго до смерті тітки, раптово помер батько її чоловіка - ОСОБА_5 , її свекор, ОСОБА_9 . Свекор помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що мало значний емоційний вплив та стрес на неї, її чоловіка, а також на свекруху ОСОБА_10 . Остання настільки перейнялась смертю чоловіка, що у неї за певний час трапився інсульт. Вона довгий період часу була прикута до ліжка, а догляд за нею здійснювала позивач та її чоловік.
Наявність двох послідовних смертей найближчих їм з чоловіком людей (її тітки та чоловікового батька) мали надзвичайний емоційний вплив на них, спричинили значні стреси переживання, окрім того, вони ще й доглядали матір чоловіка. Вказані обставини служили тим, що вона не звернулась вчасно за прийняттям спадщини після смерті тітки. Більш того, після довгої хвороби ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати чоловіка - ОСОБА_10 . Лише після її смерті вона зрозуміла, що пропустила строк для прийняття спадщини після смерті тітки. Згодом було оголошено карантин по всій Україні у зв'язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Тому, вважає, що встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Таким чином, з'ясувавши всі обставини справи, суд вважає наявність підстав, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, встановленими, що не суперечить закону та не порушує законних прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 23, 141, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 16.01.2023 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.