10.03.2023
Справа № 337/47/23
Провадження № 2/337/234/2023
10 березня 2023 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.
за участю секретаря Жевакіної Г.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат на дитину,
Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.
У позові вказала, що вона з 18.12.1999 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано 05.07.2018 року за рішенням Токмакського районного суду Запорізької області. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не надає добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини, тому просила стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Неповнолітній син повністю знаходиться лише на її утриманні, навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж мистецтва та дизайну КНУТД», з зв'язку з чим між нею та коледжем укладено договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, денної форми навчання. Відповідно до п.10 Договору, загальна вартість освітньої послуги складає 80 000 грн., за рік- 20 000 грн., оплата кожного семестру вноситься до 01 липня та 20 січня- за осінній та весняний семестри. 01.08.2022 року вона здійснила оплату за весняний семестр у розмірі 10 000 грн. та вважає, що відповідач, як батько дитини, повинен також брати участь у додаткових витратах на дитину, які полягають у платі за навчання, тому просила стягнути з відповідача частину сплачених коштів- 5000 грн. та стягувати щороку, у строк до 01 серпня- 5000 грн. та до 20 січня по 5000 грн. за навчання дитини.
Ухвалою суду від 23.01.2023 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, визначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов та заяв по суті справи.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався можливістю передбаченою ст. 178 ЦПК України, відзив на позов суду не надав.
Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи, тому суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення, проти ухвалення кого позивачка не заперечує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст.180 СК України на батьків покладений обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Судом встановлено, що позивачка та відповідач перебували у шлюбі з 18.12.1999 року, який розірвано 05.07.2018 року за рішенням Токмакського районного суду Запорізької області.
Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого записаний ОСОБА_2 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ( а.с.26).
Згідно ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На підставі ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.180 СК України на батьків покладений обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст.184 СК України,суд за заявою одержувача аліментів визначає розмір аліментів в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1, 2 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За змістом зазначених норм, будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. На даний час ніякої домовленості щодо виконання обов'язку утримувати та дружину між сторонами не має.
Відповідно до положень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №3 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.
За вказаних вище обставин, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000 грн. щомісячно до його повноліття.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, варто зазначити наступне.
Звертаючись до суду з позовом, у цій частині позовних вимог, позивачка зазначила, що неповнолітній син ОСОБА_3 повністю знаходиться лише на її утриманні, навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж мистецтва та дизайну КНУТД», з зв'язку з чим між нею та коледжем укладено договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, денної форми навчання. Відповідно до п.10 Договору, загальна вартість освітньої послуги складає 80 000 грн., за рік- 20 000 грн., оплата кожного семестру вноситься до 01 липня та 20 січня- за осінній та весняний семестри. 01.08.2022 року вона здійснила оплату за весняний семестр у розмірі 10 000 грн. та вважає, що відповідач, як батько дитини, повинен також брати участь у додаткових витратах на дитину, які полягають у платі за навчання.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв'язку із навчанням дитини Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж мистецтва та дизайну КНУТД», нею сплачено кошти за навчання за семестр та у подальшому навчання потребує оплати щосеместрово.
Суд зауважує, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Крім того, позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина саме у вказаному навчальному закладі, позивачем було обрано навчальний заклад на власний розсуд, без погодження із відповідачем, оскільки протилежного суду не доведено.
Ураховуючи вказані обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.
Така позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.08.2020 року по справі № 336/1488/19.
На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним позов задовольнити частково.
Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Згідно зі ст.430 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 180-184, 185, 430 СК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,84,89,141,259,263-265,280,430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_3 , яка зареєстрована АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 3000 грн.щомісячно і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Хортицьким районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя: Г.Є.Гнатик