Справа № 333/1101/22
Провадження № 1-кп/333/242/23
13 березня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя питання про доцільність подальшого утримання під вартою обвинувачених у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
У провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Вимогами ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Таким чином, законодавець визначив саме обов'язок суду, а не його право розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою у разі, коли відповідний строк спливає, а судове провадження ще не завершено.
Враховуючи, що строк запобіжних заходів у обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 спливає 16.03.2022 року, судове провадження у даному кримінальному провадженні ще не завершено, а наступне судове засідання заплановане після вказаної дати, суд вирішив поставити на обговорення учасникам провадження питання доцільності подальшого утримання обвинувачених під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 просив суд продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим, зазначивши, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ризики не змінилися, вони продовжують існувати, а саме: останні можуть переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, враховуючи пояснення потерпілого, вважає, що мається також ризик незаконного впливу на потерпілого, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до категорії тяжких злочинів. Обвинувачені у м. Запоріжжі перебували тимчасово та не мають постійного місця мешкання та реєстрації у вказаному місті. Крім того, відсутність у обвинувачених постійного джерела доходів, ще раз підтверджує наявність ризику скоєння інших кримінальних правопорушень. На думку прокурора, жоден iз більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти встановленим ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти продовження строків тримання під вартою та зазначив, що на цей час він прийняв рішення про проходження військової служби з метою захисту України від російських загарбників. Тому, просить суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який. Після звільнення з-під варти зобов'язується невідкладно звернутися до найближчого військомату з метою проходження медичної комісії та подальшої служби в ЗСУ.
Захисник ОСОБА_7 також заперечував проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 . При цьому зазначив, що останній вже тривалий час знаходиться під вартою, допитано більшість свідків та потерпілого, на яких вже не має можливості впливати. Обвинувачений виявив бажання захищати Україну, тому за таких обставин просить суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти подальшого утриманні його під вартою. Вважає, що суд має змінити йому запобіжний захід на більш м'який, а саме: на домашній арешт, так як у нього проживає тітка та дядько у с. Біленьке та с. Нижня Хортиця, Запорізького району, Запорізької області. Його вина не встановлена у цьому кримінальному провадженні, тому вважає, що такий запобіжний захід як тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом і його можливо змінити на більш м'який.
ОСОБА_5 також заперечував проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . При цьому зазначив, що обвинувачений на цей час не визнаний винуватим, а лише обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення. ОСОБА_4 має певні соціальні зв'язки, які дають підставу для застосування щодо нього іншого альтернативного запобіжного заходу, а саме: домашнього арешту.
Встановлено, що 25.11.2021 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_8 до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були застосовані запобіжні заходи - тримання під вартою по 23.01.2022 року. У подальшому, ухвалами слідчого судді вказані запобіжні заходи були продовжені по 23.02.2022 року.
Ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2022 року, 19.04.2022, 13.06.2022 року, 10.08.2022 року, 05.10.2022 року, 23.11.2022 року, 17.01.2023 року строк тримання під вартою обвинуваченим було продовжено по 20.04.2022 року, 18.06.2022 року, 11.08.2022 року, 10.10.2022 року, 14.12.2022 року, 20.01.2023 року та 16.03.2023 року, відповідно.
Згідно з вимогами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 могли вчинити кримінальне правопорушення, вказане в обвинувальному акті.
Крім того, суд, оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, також враховує і показання потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 під час судового розгляду цього кримінального провадження до причетності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, вказаного в обвинувальному акті.
Тобто, на даному етапі судового розгляду, на думку суду, підозра цілком обґрунтована, доводи захисників, а також самих обвинувачених, заявлені на захист прав та інтересів останніх про недоведеність винуватості обвинувачених, обов'язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою, суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (перебуває у цивільному шлюбі; має постійне місце реєстрації та проживання у с. Тахтаулове, Полтавського району, Полтавської області; має на утриманні доньку 2015 року народження, з якою разом не проживає, а також матір, яка потребує сторонньої допомоги).
Під час вирішення питання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше неодноразово судимий; востаннє звільнився з місць позбавлення волі - 29.10.2021 року, тобто менше місяця до подій, зазначених в обвинувальному акті; обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має інші хронічні захворювання), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (не одружений, має постійне місце реєстрації та проживання в смт. Кечігівка, Харківської області; відсутня жодна особа на утриманні).
Згідно даних медичної довідки філії державної установи «Центр охорони здоров'я» Державної кримінально-виконавчої служби України від 13.10.2022 року ОСОБА_6 має стабільний стан здоров'я, отримує амбулаторне лікування в умовах Запорізької міської медичної частини (протисудомні, протизапальні препарати, вітаміни гр. В, противірусну терапію). Епілептичних нападів за час спостереження не було. За станом здоров'я, може перебувати в умовах СІЗО.
При вирішенні питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченим судом враховується також і тяжкість покарання, що загрожує останнім у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 4 до 6 років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, при чому, востаннє звільнився з місць позбавлення волі лише 29.10.2021 року, тобто менше місяця до подій, зазначених в обвинувальному акті. Також, на цей час відсутні достовірні відомості щодо отримання обвинуваченими щомісячного постійного доходу. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення з корисливим мотивом, в якому потерпілий є особою з інвалідністю другої групи. Таким чином, у суду є певні переконання, що ризик продовження злочинної діяльності є очевидним та таким, що може справдитися із великим ступенем вірогідності. Такі висновки ґрунтуються, у першу чергу на відомостях щодо відсутності офіційного та постійного місця роботи обвинувачених, та, як наслідок, відсутності законних джерел доходу.
Отже, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів кримінального провадження, на думку суду, відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вважаю, що у даному випадку прокурором не доведені ризи, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду та незаконний вплив на потерпілого. Відомості, повідомлені потерпілим, мають додатково бути перевіреними.
Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначений ризик як реальний та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, приймає рішення щодо продовження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Під час заперечень щодо продовження запобіжного заходу, ОСОБА_4 не вказав точної адреси перебування під домашнім арештом, не довів суду, що власник або володілець цього житла не заперечує проти перебування у ньому обвинуваченого.
Стосовно клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу з метою нести службу у ЗСУ, сторона захисту не надала жодних відомостей стосовно ОСОБА_13 про перебування на військовому обліку останнього.
В даному випадку, враховуючи особистість обвинувачених, суд вважає, що ризик вчинити інше кримінальне провадження є настільки вагомим, що домашній арешт та особисте зобов'язання не можуть забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 та ОСОБА_6 при застосуванні вказаного запобіжного заходу.
Під час розгляду питання про продовження запобіжних заходів обвинуваченим, суд розглянув можливість застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави і дійшов до такого.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що законодавець передбачив в ч.4 ст.183 КПК України, право, а не обов'язок суду не визначати розмір застави, з урахуванням конкретних обставини даного кримінального провадження, вважаю за можливе визначити альтернативний запобіжний захід, а саме - заставу.
25.11.2021 року слідчий суддя під час застосування запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 визначив альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі 87 560 грн., кожному.
19.04.2022 року ухвалою суду розмір застави було зменшено до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: суми 74 430 грн., а у подальшому - зменшено до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 49 620 грн.
На цей час, виходячи із вимог ч.2 ст.182 КПК України та з урахуванням відсутності цивільного позову потерпілого, тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , перебування останніх під вартою впродовж року, суд вважає за необхідне залишити у розмірі 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн., які ОСОБА_4 та ОСОБА_6 або заставодавці мають право у будь-який момент внести. На думку суду, вказаний розмір застави достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків та не є завідомо непомірними для них. На цей час вказаний розмір застави не відповідає мінімальному розміру, передбаченому в ч.2 ст.182 КПК України, а саме: 20 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, так як нормами ЗУ «Про держаний бюджет на 2023 рік» було збільшено відповідний прожитковий мінімум. Водночас, вважаю за необхідне не збільшувати розмір застави обвинуваченим, так як фактично у такому разі погіршується становище обвинувачених.
У разі внесення вказаних застав на обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
У разі внесення вказаної застави, на обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Керуючись ст. ст. 182, 183, 331, 372, 395, 616 КПК України, суд, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 10.05.2023 року (включно).
ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у сумі 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_4 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 10.05.2023 року (включно).
ОСОБА_6 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у сумі 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_6 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст складено 13.03.2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1