Справа №333/599/23
Провадження №1-кп/333/450/23
Іменем України
14 березня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Замістьє, Чернігівського району Запорізької області, громадянина України,неодруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, -
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження № 12022082040001780 від 08.12.2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою на два місяці у зв'язку з тим, що закінчується двохмісячний строк тримання під вартою обвинуваченого та існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, обвинувачуються.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження строку тримання під вартою, зазначив, що його підзахисний свою вину визнав та розкаявся, він не має наміру впливати на когось, скоєний злочин не є корисливим, він має постійне місце проживання, має цивільну дружину та кошти на існування. Вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою суду від 06.02.2023 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.04.2023 року.
Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При продовженні запобіжного заходу суд також оцінює в сукупності наступні обставини.
Інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, санкцією статті якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_4 з метою уникнення покарання за даний злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні, про що свідчить те, що обвинуваченому відома адреса проживання свідка у кримінальному провадженні і є вірогідність незаконного впливу на нього, з метою зміни ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності, в разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, що являється ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюється.
З урахуванням отриманих характеристик на ОСОБА_4 , а саме специфіку вчинення злочину пов'язаного з незаконним поводженням з бойовими припасами, вибуховими пристроями, нестійкі соціальні зв'язки та схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, дає підстави судді вважати, що він може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, що являється ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів кримінального провадження, на думку суду, відносно обвинуваченого продовжують існувати ризик, передбачені п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість вчинити інший злочин.
Враховуючи мету застосування запобіжного заходу, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначений ризик як реальний та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, приймає рішення про задоволення клопотання прокурора та продовження відносно ОСОБА_4 строку тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.314-316, 331, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Запорізького спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 - задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжити строком на 60 днів, а саме 12 травня 2023 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МУЮ - арештний дім.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1