Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/1267/23
Провадження №: 2-о/332/71/23
15 березня 2023 р. м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Погрібна О.М., розглянувши заяву адвоката Рощупкіна Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особі: Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановила:
Представник ОСОБА_1 адвокат Рощупкін С.В. звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження зазначивши в якості заінтересованих осіб Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області та ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 у зв'язку з прийняттям ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
В обґрунтування заяви посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув син заявниці ОСОБА_4 - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. На дату загибелі ОСОБА_3 був членом добровольчого формування - Громадської організації «Загін народної самооборони Гуляйпільської громади» (надалі - Добровольче формування), яке було утворене з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується протоколом установчих зборів Добровольчого формування від 25.02.2022, протоколом № 1 зборів членів Добровольчого формування від 28.02.2022, заявою про вступ ОСОБА_3 до складу членів ОСОБА_5 формування, а також протоколом № 2 зборів членів Добровольчого формування від 28.02.2022 про прийняття ОСОБА_3 до складу членів цієї організації (копії додаються). З дати набуття членства у ОСОБА_5 формуванні, ОСОБА_3 разом з іншими членами Добровольчого формування здійснювали дії, направлені на захист Гуляйпільської об'єднаної територіальної громади від російського вторгнення, шляхом облаштування захисних фортифікаційних споруд, здійснювали нагляд за дотриманням громадського порядку, і забезпечували такий порядок шляхом цілодобового патрулювання міста Гуляйполе, у тому числі з метою виявлення підозрілих осіб, техніки та предметів. Безпосередньо у день своєї загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_3 разом з іншими членами Добровольчого формування ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), а також з військовослужбовцем Збройних сил України ( ОСОБА_8 ), здійснював аеророзвідку безпосередньо в районах бойових дій (неподалік села Мирне Пологівського району Запорізької області), з метою виявлення місцезнаходження ворожої техніки та особового складу, і, внаслідок підриву автомобіля на протитанковій міні, загинув.
На сьогоднішній день заявниця має намір звернутись до Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області (надалі - Заінтересована особа), який є структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної держадміністрації, з клопотанням про надання їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України. Однак, без надання заявницею заінтересованій особі документів або письмових свідчень свідків, як того вимагає абзац 3 підпункту 3 пункту 4 Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2016 № 740, заявниця буде позбавлена можливості отримати статус члена сім'ї загиблого Захисника України. Беручи до уваги той факт, що у заявниці відсутні будь-які документи та/або письмові свідчення осіб, які підтверджують участь її сина ОСОБА_3 у здійсненні заходів, направлених на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України), остання змушена звернутись до суду з заявою про встановлення відповідного факту, оскільки інший порядок встановлення цього факту законодавством не визначений.
У подальшому, після ухвалення рішення про встановлення відповідного юридичного факту, заявниця має намір подати його заінтересованій особі 1 як додаток до клопотання про надання їй статусу члена сім'ї загиблого Захисника України.
До заяви додане клопотання про виклик свідків, в якому зазначено, що вказані у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме юридичного факту загибелі ОСОБА_3 у зв'язку з прийняттям ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, можуть підтвердити свідки ОСОБА_9 (голова Гуляйгпільської міської ради); ОСОБА_10 (голова Громадської організації «Загін народної самооборони Гуляйпільської громади»); ОСОБА_11 (член Громадської організації «Загін народної самооборони Гуляйпільської громади»); ОСОБА_12 (військовослужбовець Збройних сил України); ОСОБА_13 (начальник служби безпеки товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (стаття 315 ЦПК України).
Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з рекомендаціями, наданими у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатись судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
З роз'яснень, викладених в Листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вбачається, що оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
05 лютого 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання учасниками бойових дій та особами з інвалідністю внаслідок війни, членами сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України окремих категорій осіб, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та інших питань» (№2864-IX), відповідно до якого внесені зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Прийнятий Закон унормовує питання надання добровольцям статусу учасника бойових дій, а також розширює коло осіб, які визнаються особами з інвалідністю внаслідок війни та сім'ями загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
Частину першу статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено пунктом 25 такого змісту: Учасниками бойових дій визнаються:
«25) особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.
У разі відсутності довідки, передбаченої абзацом п'ятим цього пункту, підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є:
свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків (одним із яких є командир підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа або добровольче формування, у складі якого особа брала участь у здійсненні відповідних заходів) про період безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів;
особам, які отримали поранення, контузію, каліцтво, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю, самокалічення), - свідчення (заява) не менше ніж двох свідків, які брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, про період безпосередньої участі осіб, зазначених у цьому абзаці, у таких заходах, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосередньої участі у здійсненні таких заходів.
До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період, за який вони свідчать.
До періоду безпосередньої участі особи, зазначеної в абзаці першому цього пункту, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, включається період, підтверджений усіма свідками»;
Також у частині першій статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пункт 2 викладено в такій редакції:
«2) сім'ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність), та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів»;
Та доповнено пунктом 6 такого змісту: До сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:
«6) сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».
В прикінцевих положеннях Закону №2864-IX зазначено, що відповідний порядок надання статусу учасника бойових дій має визначити Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з набрання чинності цим Законом.
Отже, законодавством встановлено позасудовий порядок отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (який має визначити Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з набрання чинності Законом №2864-IX), що є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.06.2021 у справі 695/867/17-ц тощо.
Вимога заявниці у цій справі пов'язана з доведенням наявності у неї підстав для надання їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України і не пов'язана з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, у зв'язку з відмовою Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області надати заявниці вищевказаний статус.
В той же час, приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Так, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20) зазначила, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства. З урахуванням викладеного, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступає від висновків, зроблених Касаційним цивільним судом у постановах: від 16 квітня 2020 року в справі № 210/3705/17 (провадження № 61-37673св18), від 22 жовтня 2020 року в справі № 210/343/19 (провадження № 61-22247св19), від 02 грудня 2020 року в справі № 212/5707/17 (провадження № 61-1281св19) та від 31 серпня 2022 року в справі № 592/13089/21 (провадження № 61-5213св22) щодо юрисдикції цієї категорії спорів.
Встановити факт загибелі ОСОБА_3 у зв'язку з прийняттям ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 569/7589/17 (провадження № 14-560цс18) зазначено, що: «якщо вирішення спору має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами частини першої статті 377, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у цивільній справі підлягає закриттю. Таким чином, якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.
За встановлених обставин питання про встановлення факту загибелі ОСОБА_3 у зв'язку з прийняттям ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Встановлення факту загибелі ОСОБА_3 у зв'язку з прийняттям ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України заявниця пов'язує з виникненням у неї права надання їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України. В той же час рішення про відмову у наданні такого статусу може бути оскаржені у встановленому законом порядку в порядку адміністративного судочинства.
Також суддя вважає за необхідне звернути увагу заявниці на наступне.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
За положеннями ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Водночас має значення зареєстроване місце проживання.
Місцем проживання заявниці у даному випадку являється зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень ст. 29 ЦК України та ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Як вбачається з заяви, заявницею ОСОБА_4 була зазначена адреса свого проживання: АДРЕСА_1 .
В той же час, доказів на підтвердження реєстрації заявниці за вищевказаною адресою матеріали заяви не містять, що позбавляє суддю визначитися територіальною підсудністю заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Згідно з ч.2-5 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене вище та, беручи до уваги, що заявниця звернулася до суду із заявою, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, наявні підстави для відмови у відкритті провадження за вказаною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 186, 293, 315, 353 ЦПК України,
постановила:
У відкритті провадження за заявою адвоката Рощупкіна Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особі: Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відмова у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України може бути оскаржена до адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя: О.М.Погрібна