Справа № 314/278/23
Провадження № 1-кс/314/227/2023
15.03.2023 м. Вільнянськ
Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у дистанційному судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12023082210000045 від 20 січня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК України, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , зареєстрованому та проживаючому за адресом: АДРЕСА_1 , одруженому, маючому на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , раніше судимого,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
У провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за №12023082210000045 від 20 січня 2023 рок відносно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється в тому, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2022 №7 ОСОБА_4 . призначено на посаду кухаря господарчого відділення взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2022 № 65 ОСОБА_4 призначено на посаду сержанта резерву взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_4 перебуває у військовому званні «солдат».
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.
Відповідно до положень ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.
Згідно ст. 2 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка набрала чинності до України 11 вересня 1997 року, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.
Положеннями ст.ст. 3, 27 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Відповідно до ст. 281 Цивільного кодексу України фізична особа має невід'ємне право на життя, а також не може бути позбавлена життя.
Однак, незважаючи на наведені вимоги законодавства, солдат ОСОБА_4 діючи умисно, вчинив закінчений замах на особливо тяжкий злочин та проходячи військову службу на посаді кухаря взводу забезпечення 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, військової частини НОМЕР_1 , 19 січня 2023 року, приблизно о 20 годині, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось за можливе, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків із старшим лейтенантом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який займає посаду заступника командира 3 гаубичної самохідної артилерійської батареї 2 гаубичного самохідного артилерійського дивізіону з озброєння, військової частини НОМЕР_1 , маючи умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті старшому лейтенанту ОСОБА_8 , усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті останнього та бажаючи їх настання, діючи умисно, на ґрунті нестатутних відносин, схопив поруч лежачий кухонний ніж, яким, тримаючи у руці, наніс не менше 8 восьми ударів старшому лейтенанту ОСОБА_8 по тулубу та іншим областям тіла, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини, пневмотораксу зліва, поранення паренхіми переднього сегменту верхньої частки правої легені, міжм'язової емфіземи шиї по обидва боки з розповсюдженням міжм'язового на ліву половину грудної клітини, проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням великого чепця та печінки та колото-різане поранення м'яза лівого стегна, різана рана лівого плеча, різана рана в області ключиці, різана рана в області шиї (м'які тканини), тим самим солдат ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого умислу до кінця, однак смерть потерпілого не настала з причин, які не залежали від волі останнього, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а саме у закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Тим самим головний солдат ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від волі останнього.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, що кваліфікується, як: закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Обвинувачений та захисник не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши учасників процесу, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотання сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Згідно ч.6 ст.194 КПК України зазначені обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, прокурором доведена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 :
- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту, підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи, що ОСОБА_4 наразі проходить службу у Збройних силах України, ці запобіжні заходи не можуть бути до нього застосовані, крім того слід враховувати й те, що ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин, тож усвідомлюючи тяжкість своїх діянь і невідворотність покарання, може переховуватись від органів досудового слідства та суду.
- особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке санкцією ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК Українипередбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, суд дійшов висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, на переконання суду, не забезпечать запобігання ризикам переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено, а отже,суд приходить до висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 36 (тридцять шість) днів.
Керуючись ст.ст. 177-178, 183, 194, 331 КПК України, суд -
Клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 36 (тридцять шість) днів.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 19 квітня 2023 року (включно).
Розмір застави в порядку ч.4 ст.183 КПК України не визначати.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1
15.03.2023