Справа №590/120/23
Провадження №1-кп/590/56/23
15 березня 2023 року смт. Ямпіль
Ямпільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Ямпільського районного суду Сумської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023200490000007 від 02.01.2023, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Паліївка Ямпільського району Сумської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, суд
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи за наступних обставин:
25.12.2022 близько 18-00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи в буд. АДРЕСА_2 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 , в ході спілкування з останньою, вчинив з нею словесну сварку, в яку втрутився ОСОБА_5 . Після цього, ОСОБА_4 , знаходячись в кімнаті будинку зазначеного домоволодіння, під час з'ясування відносин з ОСОБА_5 стягнув останнього з ліжка на підлогу та маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з останнім, наніс йому близько 6 ударів кулаками рук та близько 10 ударів взутими ногами в область черевної порожнини ОСОБА_5 . Внаслідок ударів ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді тупої травми живота, розриву тонкої кишки, розриву брижі тонкого кишківника (відрив від кишківника), внутрішньочеревної кровотечі, перитоніту, що згідно висновку судово-медичної експертизи №14 від 18.01.2023 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (п.п.2.1.1а, 2.1.2, 2.1.3л. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 р.).
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, надав показання, які підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті та не викликають сумнівів у їх правдивості з огляду на деталізацію подій, описаних обвинуваченим.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що 25.12.2022 близько 18-00 год., він, перебуваючи в буд. АДРЕСА_2 , вчинив словесну сварку із ОСОБА_5 в ході якої останній образив його нецензурною лайкою. Після чого, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до потерпілого, ОСОБА_4 вхопив потерпілого за ногу та стягнув з ліжка на підлогу та наніс ОСОБА_5 близько 6 ударів кулаками рук та близько 10 ударів взутими ногами в область черевної порожнини останнього. Після чого пішов із вказаного домоволодіння. Коли дізнався, що внаслідок його дій потерпілому було завдано тілесних ушкоджень добровільно надавав фінансову допомогу на лікування останнього. На даний час із потерпілим примирився і той його пробачив. Претензій ні морального, ні матеріального характеру до обвинувачкеного немає. У вчиненому щиро розкаявся. Пообіцяв в подальшому не вчиняти подібних дій.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Від нього на адресу суду надійшла заява в якій просить розгляд справи проводити без його участі . Жодних претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не має. З ОСОБА_4 примирився., останній попросив у нього вибачення та повністю оплатив його лікування і до цього часу по мірі необхідності оплачує вартість необхідних йому ліків. У зв'язку з викладеним просить не позбавляти ОСОБА_4 волі, а застосувати ст.75 КК України при призначенні йому покарання, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим терміном.
Таким чином, заслухавши пояснення обвинуваченого судом встановлено, що обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушення, погоджується із кваліфікацією вчинених ним діянь, а прокурор у судовому засіданні не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, тобто обставини справи ніким не оспорюються.
Заслухавши пояснення обвинуваченого, з'ясувавши думку учасників судового провадження, за згодою обвинуваченого, суд відповідно до ч.3 ст.26 та ч.3 ст.349 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведеною повністю та його дії кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України, що виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
Згідно ст.337 КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.
Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 у відповідності до положень ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин, у вчиненому розкаявся, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, є визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину і це об'єктивно встановлено під час судового розгляду, виходячи з поведінки особи протягом судового провадження, його відвертого визнання вини, сорому з приводу вчинку, а також надання допомоги потерпілому після вчинення злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових крмінальних правопорушень. При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.
При розгляді даного кримінального провадження суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно ст.6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
З урахуванням викладеного, призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, за який санкція статті передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, дані про його особу, суд, вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.121 КК України.
Однак, враховуючи характер суспільно-небезпечного діяння, дані про особу обвинуваченого, який відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий, негативно характеризується за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , згідно характеристики наданої Ямпільською селищною радою станом на 26.12.2022 року, де як зазначив обвинувачений на теперішній час не проживає, а проживає разом із батьками за місцем реєстрації АДРЕСА_1 (характеристика за місцем реєстрації відсутня), відсутність у потерпілого будь-яких претензій до нього, а також враховуючи позицію самого потерпілого, який примирився з обвинуваченим та просив призначити для обвинуваченого покарання не пов'язане із позбавленням волі, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та вважає за можливе на підставіст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Обрана підсудному міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст.69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті, суд не вбачає.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню у відповідності до ст.100 КПК України.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме:
п.1.п.2 ч.1 ст.76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
п.2 ч.3 ст.76 КК України:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Речові докази по справі:
- оптичний диск DVD-R з відеозаписом за 25.12.2022, який зберігається при матеріалах кримінального провадження за №12023200490000007 від 02.01.2023 - залишити в матеріалах кримінального провадження за №12023200490000007 від 02.01.2023.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Ямпільський районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.
Суддя: ОСОБА_1