Справа № 587/524/23
15 березня 2023 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Черних О.М., з участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В., розглянув заяву позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Іволжанської води» (с. Іволжанське, вул. Заводська, 4, Сумського району, Сумської області), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави, -
До Сумського районного суду Сумської області звернувся ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що ним подана позовна заява про стягнення з відповідача компенсації за користування часткою нерухомого майна позивача в сумі 1844574,00 гривень, а тому вважає, що у разі не забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на вказану суму позову, які знаходяться на всіх рахунках відкритих у банківських установах, існує реальна можливість утруднення виконання судового рішення у разі повного або часткового задоволення позовних вимог. Вказав на те, що у разі задоволення позову, відповідач може уникати сплати на користь позивача коштів стягнутих на підставі рішення суду, оскільки ціна позову є достатньо великою.
Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом першим частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується - накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (вид забезпечення позову).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, із урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Разом із тим, у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інтереси осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Водночас законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, суд може накласти арешт лише на грошові кошти, що належать відповідачеві. Тобто, суд має перевірити, які конкретно грошові кошти належать відповідачеві і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
За таких обставин, законодавством передбачений обов'язок зазначення в заяві про забезпечення позову інших відомостей, необхідних для забезпечення позову.
Із наведеного слідує, що відомості про те, на яких рахунках та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
Накладення судом арешту на рахунки відповідача чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банках або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.
При цьому, відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Також потенційно може виникнути ситуація, коли буде накладено арешт на рахунки, що використовуються товариством для виплати заробітної плати, для обліку коштів соціального страхування, тобто є рахунками зі спеціальним режимом використання чи можуть бути порушені права інших осіб у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти може обмежити права працівників на отримання заробітної плати та позбавити товариство можливості сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі до бюджетів різних рівнів.
Отже, заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, можуть перешкодити не лише господарській діяльності відповідача, а й порушити права інших юридичних чи фізичних осіб, які не є відповідальними за спірними правовідносинами.
Звідси суд констатує, що заявником не надано достовірних відомостей та належних і допустимих доказів на підтвердження заяви про забезпечення позовів та доводів необхідності застосування даних заходів, наявності об'єктивних обставин необхідності охорони матеріально-правових інтересів позивачів та неможливість виконання судового рішення в майбутньому.
За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмови представнику позивачів у задоволенні заяви про забезпечення позовів.
На підставі викладеного, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 149-150, 153,157, 183, 222, 257, 258-261, 351-355 ЦПК, суд -
Відмовити позивачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Іволжанської води» (с. Іволжанське, вул. Заводська, 4, Сумського району, Сумської області), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави задоволенні.
Ухвала виготовлена та підписана 15 березня 2023 року. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.М.Черних