Справа № 577/486/23
Провадження № 2/577/229/23
06 березня 2023 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Буток Т.А.
при секретарі Кучер Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заді суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить розділити майно подружжя, визнавши право власності по 1/2 частині житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за нею та відповідачем. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.08.2005 року сторони по справі уклали шлюб. В шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свідоцтві про народження яких позивач записана матір ю, а відповідач - батьком. 02.09.2022 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу позивач змінила прізвище на ОСОБА_5 . Під час шлюбу ними за спільні кошти був придбаний будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому будинок був зареєстрований на ім'я відповідача. Вона бажає розділити майно подружжя, оскільки відповідач добровільно вирішити це питання не погоджується.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала заяву, в якій просить судовий розгляд проводити без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с. 28).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить судовий розгляд проводити без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення (а.с.29).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1,2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 Цивільного кодексу України).
Ч. 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11).
Зі змісту п.п. 23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 вищевказаної Постанови рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.09.2022 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 13.09.2005 року у виконкомі Томашівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, актовий запис №4, розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.3-4).
З копії договору купівлі-продажу будинку від 27.10.2006 року вбачається, що ОСОБА_2 придбав житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 у ОСОБА_7 (а.с. 5).
Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №3085327 від 27.10.2006 року, 27.10.2003 року зареєстровано договір купівлі-продажу житлового будинку та надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.6).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12670697 від 28.11.2006 року ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.2006 року (а.с.7)
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . В свідоцтві про народження позивач записана матір'ю, відповідач батьком (а.с. 8).
З характеристики будівель та споруд, а саме: житлового будинку та надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 , вбачається, що їх загальна вартість складає 17399 грн. (а.с. 14)
Згідно довідки виконавчого комітету Попівської сільської ради № 02-23.16/441 від 14.12.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.16).
Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Ст. 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, керуючись законом вважає, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільний будинок на дві рівні частини, визнавши за ними право приватної власності на нерухоме майно 1/2 частину.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3,7, 21, 36, 57-71, 74 СК України, ст. 316, 317, 319, 321, 328, 331 ЦК України, ст. 12, 76-78, 81, 141, 259, 263-265, 268, 315, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 від 26.10.2022 року виданий органом 5917, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) задовольнити.
Розділити майно подружжя визнавши право власності ОСОБА_10 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Буток Т. А.