15 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 906/1307/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Філіпова Т.Л., судді - Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)
від 03.01.2023
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця
до Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області
про стягнення 232 247,15 грн,
1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (далі - Селищна рада) про стягнення 232 247,15 грн збитків у розмірі витрат, понесених залізницею на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
2. Позов обґрунтований тим, що протягом 2020 року Залізниця надала послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій/зупиночних пунктів Чоповичі, Мелені, 130 км, Йосипівка, Тишів, які розташовані на території Чоповицької селищної ради. Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів. Селищна рада не здійснила компенсаційні виплати Залізниці за пільговий проїзд окремих категорій громадян протягом 2020 року.
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.09.2022 позов задоволено повністю
4. Суд першої інстанції врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пункті 6.39 постанови від 03.03.20 у справі № 904/94/19 (відповідно до приписів статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність), тому відхилив доводи, що між сторонами не було укладено договору на відшкодування вартості пільгового перевезення пасажирів залізничним транспортом у приміському сполученні за 2020 рік на стягувану суму. Суд визнав доведеними обставини, які підтверджують факт надання Залізницею послуг з перевезення залізничним транспортом приміського сполучення пенсіонерів за віком протягом 2020 року та встановив обов'язок Сільської ради відшкодувати перевізнику понесені витрати на суму 232 247,15 грн.
5. 03.01.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19, оскільки висновки у цій справі були зроблені відповідно до законодавства, яке було чинним на момент розгляду вказаної справи та яке є відмінним від правового регулювання правовідносин у справі, яка переглядається. Апеляційний господарський суд врахував правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21 та дійшов висновку, що задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів можливо лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Оскільки суд не встановив наявність відповідної державної програми, як і не встановив, що мали місце субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення таких державних програм соціального захисту, тому правові підстави для задоволення позову відсутні. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, вказаного не врахував, що призвело до передчасного ухвалення рішення про стягнення з відповідача витрат на перевезення Залізницею визначеним категоріям громадян.
7. 23.01.2023 Залізниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
8. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржник отримав на адресу електронної пошти 04.01.2023, що підтверджується копією реєстраційно-контрольної картки № Ц-260/075-23 від 04.01.2023.
9. Відповідно до частини другої статті 288 ГПК учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
10. Верховний Суд розглянув клопотання про поновлення строку та дійшов висновку про його задоволення на підставі частини другої статті 288 ГПК України, оскільки повне судове рішення суду апеляційної інстанції заявник отримав 04.01.2023 і скаргу подав протягом двадцятиденного строку з дня вручення йому такого судового рішення.
11. Верховний Суд ухвалою від 13.02.2023 касаційну скаргу залишив без руху на підставі пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України щодо уточнення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 цього Кодексу.
12. 27.02.2023 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додало уточнену редакцію касаційної скарги.
13. У касаційній скарзі скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України.
14. В обґрунтування зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 89 та 91 Бюджетного кодексу України, частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт", і є необхідність відступити від висновків стосовно застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21 (що стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не обов'язково мають здійснюватися, при цьому, кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки вони суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.03.2020 у справі № 904/94/19.
15. Обґрунтовуючи можливість касаційного оскарження рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник вважає, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для нього (підпункт "в" частини третьої статті 287 ГПК України), а порушене у касаційній скарзі питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" частини третьої статті 287 ГПК України)
Скаржник стверджує, що висновок Верховного Суду, від якого скаржник вважає за необхідне відступити, має виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, які користуються залізничним транспортом, та окремих територіальних громад, стосується прав та інтересів фізичних осіб у сфері транспортного забезпечення.
Результати розгляду цієї справи та питання відступу від вказаного висновку Верховного Суду мають виняткове значення для Залізниці, оскільки визначають подальшу її поведінку в організації пасажирських перевезень по території України та взаємодію з органами місцевого самоврядування у цій сфері.
Також порушені у касаційній скарзі питання щодо застосування статей 89, 91 Бюджетного кодексу України, частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт", з урахуванням внесених змін станом на 01.01.2017, мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у тому числі з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в частині можливості невиконання державою своїх зобов'язань з посиланням на відсутність коштів, як на причину їх невиконання.
16. Відповідно до частини 3 статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
17. З огляду на зміст касаційної скарги та наявність підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, а також посилання скаржника на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд дійшов висновку, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Відповідно до підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України наявні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, яка не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
18. Відповідно до частини четвертої статті 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
19. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
20. Під час вивчення матеріалів касаційної скарги Суд встановив, що ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 справу № 916/3938/21, правовідносини у якій є подібними до справи, яка переглядається, передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21 (на необхідність відступу від яких посилався скаржник у справі, що переглядається).
21. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд палати, Касаційний господарський суд вказав, що правовідносини у справах № 904/138/21, № 904/141/20, № 904/7875/21 та справі № 916/3938/21 є подібними, оскільки стосуються питання відшкодування перевізнику його збитків, понесених у зв'язку із наданням послуг перевезення пасажирів, що мають пільги; спірним у цих відносинах є питання того, за рахунок якого бюджету - державного чи місцевого - Залізниці має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Із зазначених постанов вбачається висновок про те, що визначення бюджету, з якого перевізнику буде компенсовано його збитки, понесені у зв'язку із пільговим перевезенням пасажирів, залежить від встановлення обставин того, яким органом було введено ці пільги, тобто, збитки перевізника на перевезення пасажирів, яким пільги були надані законами України, мають компенсуватись за рахунок державного бюджету, а їх віднесення на видатки місцевих бюджетів, може здійснюватися лише в межах субвенції державного бюджету місцевим бюджетам та/або на договірній основі органу місцевого самоврядування з перевізником та/або у разі прийняття цим органом рішення про здійснення видатків на такі цілі з відповідного бюджету. При цьому цей висновок стосується правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом від 20.12.2016 №1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України".
Визначення джерела компенсації збитків залізничного транспорту у зв'язку із пільговим перевезенням пасажирів до 2017 року залежало від того, на підставі якого нормативного акта такі пільги були надані. Законодавець визначив, що пільги, які перелічені у частині п'ятій статті 102 Бюджетного кодексу України компенсуються за рахунок субвенцій з державного бюджету, тоді як інші пільги мали б компенсуватись безпосередньо з місцевих бюджетів різних рівнів, що відповідало визначеному частиною шостою статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" алгоритму визначення суб'єкта здійснення компенсації перевізнику.
Законом "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 №1789-VIII з 01.01.2017 змінений порядок фінансування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Бюджетний кодекс України з 01.01.2017 визначив окремий перелік видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів.
На час виникнення спірних правовідносин у справі № 916/3938/21 положення частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" не узгоджувалися з нормами Бюджетного кодексу України у редакції після 2017 року у частині визначення бюджету з якого мають компенсуватися витрати перевізника, пов'язані з наданням послуг з перевезення пасажирів, що мають пільги, адже останній нормативний акт, визначає джерелом такої компенсації лише місцеві бюджети, тоді як положення першого, встановлюють альтернативну можливість компенсації таких збитків як з місцевого, так і з державного бюджетів.
Перевага має надаватися саме положенням Бюджетного кодексу України, адже відповідно до його статті 4, якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу. Крім того, при вирішенні колізії у застосуванні законів перевага має надаватися тому з них, який був прийнятим останнім.
Компенсаційні витрати перевізникам за перевезення окремих категорій громадян після 2017 року мають здійснюватися не за рахунок субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам, а за рахунок коштів місцевих бюджетів, а відповідні спори перевізника з органом місцевого самоврядування та/або з іншим розпорядником коштів місцевого бюджету мають вирішуватися із застосуванням до цих відносин норми частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" лише в частині, що не суперечить положенням Бюджетного кодексу України.
22. Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2023 справу № 916/3938/21 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного та призначено розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
23. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
24. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
25. Ураховуючи підстави касаційного оскарження, доводи скаржника у справі, яка переглядається, та передачу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/3938/21 для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21 щодо відшкодування перевізнику збитків, понесених у зв'язку із наданням послуг перевезення пасажирів, що мають пільги, з державного чи місцевого бюджету, Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 906/1307/21 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/3938/21.
Керуючись частиною тринадцятою статті 8, статтями 119, 234, пунктом 7 частини першої статті 228, пунктом 3 частини другої, підпунктом "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287, статтями 288, 290, 294, частиною четвертою статті 301 ГПК України, Верховний Суд
1. Поновити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" строк на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2023 у справі № 906/1307/21.
2. Відкрити касаційне провадження у справі № 906/1307/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2023.
3. Призначити до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 05 квітня 2023 року.
5. Зупинити касаційне провадження у справі № 906/1307/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.01.2023 до перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/3938/21.
6. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.
7. Витребувати із Господарського суду Житомирської області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 906/1307/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко