Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
07.03.2023м. ХарківСправа № 922/4601/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12)
до Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 174464,33 грн.
за участю
представників:
позивача - Харченко К.С.
відповідача - Сільченко Т.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 174464,33 грн., з яких: заборгованість з оплати орендної плати у розмірі 132770,30 грн., заборгованість з оплати експлуатаційних витрат у розмірі 41694,03 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за Договором оренди № К68/Х-1 від 14.01.2019 та Додаткової угоди від 20.12.2019 до нього в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендної плати та експлуатаційних витрат.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2022 закрито провадження у справі №922/4601/21.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Компані" (вх. №1258 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.11.2022 у справі №922/4601/21 - задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.11.2022 у справі №922/4601/21 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.2023 заяву про самовідвід судді Жигалкіна І.П у справі № 922/4601/21 - задоволено. Матеріали справи №922/4601/21 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2023 визначено склад суду для розгляду даної справи - суддя Сальнікова Г.І.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2023 призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2023 о 14:00 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2023 о 12:00.
Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.
Відповідач у судове засідання з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.
Відповідно до статті 6 Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення ЄСПЛ у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.
14.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (надалі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Комаровим Валерієм Анатолійовичем (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди №К68/Х-1 (надалі - Договір), відповідно до умов пункту 2.1. якого, орендодавець зобов'язується передати в оренду приміщення, яке знаходиться в торговому центрі, а орендар зобов'язується прийняти, оплатити орендну плату і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених договором.
Пунктом 3.1., 3.2. Договору передбачено, що приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на першому поверсі торгового центру - секція №К68. Місцезнаходження приміщення визначається згідно витягу з плану торгового центру (Додаток А до договору) та відмічене кольором або штрихуванням.
Відповідно до пункту 3.3., 3.4. Договору площа приміщення, яка передається в оренду, складає: 6 (шість) кв. м. Основні характеристики приміщення викладені в технічній специфікації приміщення (Додаток Б до договору).
Умовами пункту 3.5. Договору визначено, що вартість 1 кв.м. приміщення відповідно до даних бухгалтерського обліку орендодавця складає 14869,69 грн. без ПДВ та підлягає індексації відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 6.2. Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар - прийняти приміщення в оренду в дату початку, що підтверджується підписанням сторонами Акту прийому-передачі приміщення.
Пунктами 6.3., 6.4. Договору передбачено, що в цілях договору датою початку є 26 січня 2019 року. Строк оренди становить 365 календарних днів та починає обчислюватися з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення.
Згідно з пунктом 7.1. Договору зміна строку оренди здійснюється виключно за згодою орендодавця на підставі додаткової угоди до договору.
20.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до договору оренди від 14.01.2019 №К68/Х-1, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункт 6.4 договору в наступній редакції: "Строк оренди становить 730 календарних днів та починає обчислюватися з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення".
Матеріали справи також свідчать, що 26.01.2019 між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі приміщення до Договору оренди від 14.01.2019 №К68/Х-1, відповідно до змісту якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) приміщення, площею 6,00 кв.м, розташоване в будівлі торгово-розважального центру за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний оплачувати основну орендну плату в розмірі і в строки, які визначені в договорі.
Відповідно до пункту 10.1. Договору якщо інше не передбачено договором, орендар зобов'язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, оплачувати орендодавцю експлуатаційні витрати.
Відповідно до пункту 14.1., 14.2., 14.3. Договору передбачено, що орендар сплачує орендодавцеві платежі у формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, вказаний у договорі, або на будь-який інший поточний (розрахунковий) рахунок в Україні, про реквізити якого орендодавець зобов'язаний своєчасно повідомити орендаря. Усі платежі (крім неустойки по договору) нараховуються та сплачуються з урахуванням ПДВ. Всі платежі здійснюються в національній валюті України - гривні.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та у судових засіданнях позивачем вказано про належне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором оренди № К68/Х-1 від 14.01.2019 та Додаткової угоди від 20.12.2019. Водночас зазначено, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за Договором оренди № К68/Х-1 від 14.01.2019 та Додаткової угоди від 20.12.2019 до нього в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендної плати та експлуатаційних витрат. Відтак, позивачем наголошено, що у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 132770,30 грн. та заборгованість з оплати експлуатаційних витрат в сумі 41694,03 грн., яка залишається не сплаченою.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених сстаттею 11 цього Кодексу.
За змістом статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Також, статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 6.2. Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар - прийняти приміщення в оренду в дату початку, що підтверджується підписанням сторонами Акту прийому-передачі приміщення.
Пунктами 6.3., 6.4. Договору передбачено, що в цілях договору датою початку є 26 січня 2019 року. Строк оренди становить 365 календарних днів та починає обчислюватися з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2019 між сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі приміщення до Договору оренди №К68/Х-1 від 14.01.2019, відповідно до змісту якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) приміщення, площею 6,00 кв.м, розташоване в будівлі торгово-розважального центру за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7. У пункті 2 зазначеного Акту вказано, що приміщення відповідає вимогам, передбаченим договором. Орендар не має претензій до орендодавця щодо стану переданого приміщення.
Таким чином, матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем як орендодавцем умов пункту 6.2., 6.3., 6.4 Договору та передання в оренду відповідачу приміщення у стані, який відповідає вимогам, що погоджені між сторонами умовами договору.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тобто, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Приписами частини 5 статті 762 ЦК України, частини 3 статті 285 ГК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, а орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Позивачем до позовної заяви додано детальний розрахунок заборгованості з орендної плати у розмірі 132770,30 грн. та заборгованості з оплати експлуатаційних витрат у розмірі 41694,03 грн. за період з 24.01.2019 по 06.11.2020.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний оплачувати основну орендну плату в розмірі і в строки, які визначені в договорі.
Відповідно до пункту 8.2. Договору розмір основної орендної плати за 1 місяць складає суму у гривнях, яка розраховується за наступною формулою: основна орендна плата = площа приміщення х (орендна ставка х Індекс К1 x Індекс К2) + ПДВ, де 8.2.1. Площа приміщення - площа приміщення, вказана в пункті 3.3. договору., 8.2.2. Орендна ставка - сума в гривнях, а саме: 3845,30 грн. без ПДВ за 1 кв. м. приміщення., 8.2.3. Індекс К1 - індекс зміни курсу долара США. Індекс К1 визначається шляхом ділення курсу гривні до долара США. за попередній робочий день до дня виставлення рахунку, а в разі відсутності рахунку - на 15 число місяця, що передує оплачуваному місяцю, на курс гривні до долара США, визначений на день укладення договору. При цьому, якщо 15 число місяця, вказане в цьому пункті договору, припадає на вихідний або офіційний святковий та неробочий день, курс гривні до долара США визначається на дату останнього робочого дня, що передує такому неробочому дню. Індекс К1 застосовується лише у випадках, коли він більший 1 (одиниці). Індекс К1 після розрахунку округлюється до двох знаків після коми.; 8.2.4. Індекс К2 - індекс зміни основної орендної плати. Індекс К2 на момент укладення договору дорівнює 1 (одиниці). З тринадцятого місяця строку оренди орендодавець має право в односторонньому порядку змінювати Індекс К2 на строк договору, що залишився. Збільшення Індексу К2 можливо не частіше 1 (одного) разу протягом одного року строку оренди у розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків за кожне таке збільшення, по відношенню до попереднього розміру Індексу К2. Зміна орендодавцем Індексу К2 здійснюється автоматично в порядку, встановленому цим пунктом договору без письмового повідомлення про це орендаря; 8.2.5. ПДВ - податок на додану вартість у розмірі, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.3., 8.4. Договору якщо інше не передбачене договором, основна орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю. У разі необхідності визначення розміру основної орендної плати за певну частину місяця або за певну кількість календарних днів, орендна ставка має бути розділена на кількість календарних днів у відповідному місяці і помножена на кількість календарних днів, за яку здійснюється оплата. Подальший розрахунок здійснюється відповідно до формули у пункті 8.2. договору. Основна орендна плата після розрахунку округлюється до двох знаків після коми.
Пунктом 8.5. Договору погоджено, що нарахування основної орендної плати починається з дати початку і закінчується в день підписання Акту повернення приміщення відповідно до пункту 38 договору.
Умовами пункту 8.6. Договору передбачено, що протягом 10 календарних днів з дати укладення договору орендар зобов'язується сплатити орендодавцеві основну орендну плату за перший місяць строку оренди в сумі 23071,80 грн., крім того ПДВ 20%.
Пунктом 8.7 Договору передбачено, що у випадку, якщо дата припадає не на перше число місяця, то основна орендна плата сплачується орендарем у такому порядку: 8.7.1. Основну орендну плату за місячний період, перебіг якого починається з дати початку, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві протягом 10 календарних днів з дати укладення договору. 8.7.2. Основну орендну плату за період залишку місяця, який має бути частково оплачений відповідно до п.п. 8.7.1. договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві сплатити орендодавцеві до 25 числа, що передує такому місяцю. 8.7.3. Основну орендну плату за наступні періоди строку оренди орендар зобов'язаний сплачувати в порядку, встановленому п. 8.3. договору. При розрахунку орендної плати, проіндексована орендна ставка округлюється до двох знаків після коми.
Разом з тим, відповідно до пункту 10.1. Договору якщо інше не передбачено договором, орендар зобов'язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, оплачувати орендодавцю експлуатаційні витрати.
Пунктом 10.2. Договору погоджено, що нарахування експлуатаційних витрат починається з дати початку і закінчується в день підписання Акту повернення приміщення відповідно до пункту 38 договору.
Умовами пункту 10.3. Договору погоджено, що розмір експлуатаційних витрат за 1 місяць складає суму у гривнях, яка розраховується за наступною формулою: Експлуатаційні витрати = Площа приміщення х (ставка експлуатаційних витрат х Індекс К1Е х Індекс К2Е) + ПДВ, де 10.3.1. Площа приміщення - площа приміщення, вказана в п. 3.3. договору; 10.3.2. Ставка Експлуатаційних витрат - сума у гривнях, а саме: 804,06 грн., без ПДВ за 1 кв. м. приміщення; 10.3.3. Індекс К1Е - індекс зміни курсу долара США. Індекс К1Е визначається шляхом ділення курсу гривні до долара США за попередній робочий день до дня виставлення рахунку, а в разі відсутності рахунку - на 15 число місяця, що передує оплачуваному місяцю, на курс гривні до долара США, визначений на день укладення договору. При цьому, якщо 15 число місяця, вказане в цьому пункті договору, припадає на неробочий день, курс гривні до долара США визначається на дату останнього робочого дня, що передує такому неробочому дню. Індекс К1Е застосовується лише у випадках, коли він більший 1 (одиниці). Індекс К1Е після розрахунку округлюється до двох знаків після коми; 10.3.4. Індекс К2Е - індекс зміни експлуатаційних витрат. Індекс К2Е на момент укладення договору дорівнює 1 (одиниці). З тринадцятого місяця строку оренди орендодавець має право в односторонньому порядку змінювати Індекс К2Е на строк договору, що залишився. Збільшення Індексу К2Е можливо не частіше 1 (одного) разу протягом одного року строку оренди у розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків за кожне таке збільшення, по відношенню до попереднього розміру Індексу К2Е. Зміна орендодавцем Індексу К2Е здійснюється автоматично в порядку, встановленому цим пунктом договору без письмового повідомлення про це орендаря; 10.3.5. ПДВ - податок на додану вартість у розмірі, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до пункту 10.4. Договору у разі необхідності визначення розміру експлуатаційних виплат за певну частину місяця або за певну кількість календарних днів, ставка експлуатаційних витрат має бути розділена на кількість календарних днів у відповідному місяці і помножена на кількість календарних днів, за яку здійснюється оплата. Подальший розрахунок здійснюється відповідно до формули у п. 10.3. Договору. Експлуатаційні виплати після розрахунку округлюється до двох знаків після коми.
Умовами пункту 10.5., 10.6. Договору сторони погодили, що орендодавець не зобов'язаний надавати орендарю будь-які розрахунки щодо експлуатаційних витрат. Протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві експлуатаційні витрати за перший місяць строку оренди в сумі 4824,36 грн., крім того ПДВ 20%.
Пунктом 10.7 Договору передбачено, що у випадку, якщо дата початку припадає не на перше число місяця, то експлуатаційні витрати сплачується орендарем у такому порядку: 10.7.1. Експлуатаційні витрати за місячний період, перебіг якого починається з дати початку орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві протягом 10 календарних днів з дати укладення договору; 10.7.2. Експлуатаційні витрати за період залишку місяця, який має бути частково оплачений відповідно до п.п. 10.7.1. договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві до 25 числа, що передує такому місяцю; 10.7.3. Експлуатаційні витрати за наступні періоди строку орендар зобов'язаний сплачувати в порядку, встановленому п. 10.1. договору. При розрахунку експлуатаційних втрат, проіндексована ставка експлуатаційних витрат округлюється до двох знаків після коми.
Відповідно до пункту 11.1., 11.2. Договору протягом 10 календарних днів з дати укладення договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві гарантійний платіж. Під гарантійним платежем слід розуміти платіж по забезпеченню виконання зобов'язань орендаря за договором, який сплачується орендодавцем в розмірі основної орендної плати та експлуатаційних витрат за 2 місяці строку оренди, і повертається орендарю на умовах, визначених договором.
Пунктом 11.3. Договору передбачено, що для цілей п. 11.1. Договору розмір гарантійного платежу складає 55792,32 грн., крім того ПДВ 20% і складається із подвійної суми основної орендної плати та експлуатаційних витрат, встановлених договором для першого місяця строку оренди.
У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 вказаного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Наведені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Тобто, за загальним правилом, зміна та розірвання господарських договорів допускаються лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Приписами частини 2, 3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов.
Відповідно до пункту 37.1. Договору договір припиняється: після закінчення строку оренди (п.п. 37.1.1.); при його достроковому розірванні в тому числі в разі одностороннього розірвання договору стороною у випадках, передбачених договором або законом (п.п. 37.1.2.); визнання судом договору недійсним (п.п. 37.1.3.); у разі смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не встановлено договором або законом (п.п. 37.1.4.); у разі ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем (п.п. 37.1.5).
Пунктом 37.2. Договору передбачено, що у разі припинення договору, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення договору, які стосуються наслідків його припинення, сплати заборгованостей, сум неустойки і збитків.
Таким чином, принцип договірного регулювання правовідносин, що утілений у чинному законодавстві, дозволяє сторонам договору на власний розсуд визначати свої взаємні права та обов'язки, у тому числі щодо зміни та припинення договору, що і було передбачено між сторонами в умовах договору, зокрема у розділі 6 Договору "Дія, зміна і припинення договору".
Частиною 1 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Матеріали справи містять листи, в яких сторони висловлювали свої вимоги та пропозиції щодо внесення змін до спірного договору, сплати заборгованості за орендну плату та експлуатаційні витрати, а також повідомлення про припинення договірних правовідносин.
Із змісту листів вбачається, що листом вих. №01/17-03 від 17.03.2020 позивач повідомив орендаря, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 до 03.04.2020 в Україні введений карантин (із подальшими змінами та доповненнями).
Крім того, в матеріалах справи міститься лист вх. №01/07-10 від 07.10.2020, в якому відповідач повідомляє позивача про те, що здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача 06.10.2020. У зв'язку з цим, також повідомляє позивача про припинення між сторонами орендних відносин за спірним договором з 07.10.2020.
Разом з тим, статтею 42 Конституції України передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, що також передбачено у статті 50 ЦК України. При цьому, частиною 2 статті 50 ЦК України унормовано, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Відповідно до частини 1 статті 58 ГПК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з інформацією, що викладена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Комарова Валерія Анатолійовича здійснено 06.10.2020. Підстава: власне рішенням, про що внесено запис №2004800060002178681. Окрім того, з довідки Харківського міського центру зайнятості №48201 від 01.12.2021 слідує, що відповідач перебував на обліку як безробітний з 09.10.2020 по 03.10.2021.
За приписами частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до частини 1, 2 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як зазначено судом вище, 20.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до договору оренди від 14.01.2019 №К68/Х-1, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункт 6.4 договору в наступній редакції: "Строк оренди становить 730 календарних днів та починає обчислюватися з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення". Отже, з наведеного вбачається, що сторонами було погоджено строк дії договору оренди приміщення до 26.01.2021.
Пунктом 6.1. Договору погоджено, що договір набуває чинності з моменту його укладення та закінчується в останній день строку оренди. Закінчення чи дострокове припинення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, а також від відповідальності за порушення договору, якщо такі зобов'язання чи порушення виникли чи сталися під час дії договору.
Таким чином, станом на час звернення з позовом відповідач втратив статус фізичної особи-підприємця, однак зобов'язання з оплати виниклої заборгованості за договором оренди, укладеного з позивачем, не припинилися та залишаються за відповідачем як за фізичною особою. При цьому наведене вище також свідчить про дострокове припинення між сторонами договірних відносин у зв'язку з державною реєстрацією припиненням підприємницької діяльності відповідача та втрати ним статусу фізичної особи-підприємця 06.10.2020.
Пунктом 14.6. Договору сторони погодили, що зобов'язання орендаря по сплаті платежів за договором є істотними зобов'язаннями орендаря та вважається виконаним належним чином за умови оплати платежів у повному обсязі на дату виникнення зобов'язання. Часткова оплата платежів не допускається та є істотним порушенням зобов'язань орендарем за договором.
Відповідно до пункту 15.2. Договору у разі наявності у орендаря будь-яких грошових зобов'язань перед орендодавцем невиконаних у строк, передбачений договором, орендодавець має право на свій розсуд зарахувати в рахунок погашення таких зобов'язань будь-які платежі орендаря незалежно від їх призначення.
Умовами пункту 11.5. Договору погоджено, що орендодавець має право у будь-який час протягом строку оренди без направлення попереднього повідомлення орендарю, стягнути за гарантійним платежем будь-яку суму, яка належить до сплати та не була сплачена орендарем, включно із сумою збитків та потенційних вимог, яку орендар зобов'язаний сплатити.
Згідно з пунктом 11.8. Договору у випадку дострокового припинення договору внаслідок будь-яких причин (крім випадку дострокового розірвання, передбаченого п. 37.3. Договору), гарантійний платіж не повертається орендареві, а залишається у орендодавця у якості договірної санкції за дострокове припинення договору.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, свобода договору включає вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.
Враховуючи зазначене, укладаючи та підписуючи Договір оренди № К68/Х-1 від 14.01.2019 та Додаткову угоду від 20.12.2019 до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем всупереч погоджених умов пункту 14.6. Договору, несвоєчасно та не у повному обсязі здійснювалися платежі з орендної плати та оплати експлуатаційних витрат, а тому виникла заборгованість та позивачем в обґрунтування позовних вимог здійснено розрахунок заборгованості.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати у розмірі 132770,30 грн. та заборгованості з оплати експлуатаційних витрат у розмірі 41694,03 грн. за період з 24.01.2019 по 06.11.2020 суд зазначає, що такий не у повній мірі відповідає встановленим обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам, а тому містить темпоральні та арифметичні неточності у періоді та розмірі здійснений нарахувань.
Враховуючи умови договору, вимоги чинного законодавства, обставини справи та наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності суд зазначає, що правомірною, обґрунтованою та арифметично вірною до стягнення є заборгованість з орендної плати у розмірі 99491,54 грн. та заборгованість з оплати експлуатаційних витрат у розмірі 34735,38 грн. за період з 24.01.2019 по 06.10.2020. При цьому судом взято до уваги додані до відзиву на позовну заяву квитанції про здійснення платежів орендаря та призначення платежу з урахуванням погоджених між сторонами умов пункту 15.2. Договору, а також враховано погоджені між сторонами умови пункту 8.1.-8.7., 10.1.-10.7. Договору щодо розрахунку та сплати орендної плати та експлуатаційних витрат виходячи із встановлених судом фактичних обставин справи.
Відтак, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення решти заборгованості з орендної плати та з оплати експлуатаційних витрат слід відмовити у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю.
Варто відмітити, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні доводи сторін, а також всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Наявні в матеріалах справи докази були ретельно та у повному обсязі досліджено судом і наведених вище висновків щодо часткового задоволення позову не спростовують.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, код ЄДРПОУ 32759456) заборгованість з орендної плати у розмірі 99491,54 грн., заборгованість з оплати експлуатаційних витрат у розмірі 34735,38 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2013,39 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.
Повне рішення складено "14" березня 2023 р.
Суддя Г.І. Сальнікова