вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"14" березня 2023 р. Справа №918/375/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали клопотання арбітражного керуючого про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди та звіту про результати процедури погашення боргів
у справі за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про: неплатоспроможність
кредитор: Акціонерне товариство "Альфа-Банк"
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
арбітражний керуючий: З.Книш;
Сятковський Віктор Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 18 травня 2020 року прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче засідання призначено на 09 червня 2020 року.
Ухвалою суду від 09 червня 2020 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Мацьоцького Олександра Ігоровича, визначено дату проведення попереднього судового засідання 07 липня 2020 року.
11 червня 2020 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 07 липня 2020 року попереднє засідання відкладено на 23 липня 2020 року.
Ухвалою суду від 23 липня 2020 року попереднє засідання відкладено на 25 серпня 2020 року.
Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року визнати Акціонерне товариство "Альфа-Банк" правонаступником АТ "Укрсоцбанк", визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства "Альфа-Банк" в розмірі 2 351 140,41 грн, включено до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору Акціонерного товариства "Альфа-Банк" у розмірі 4 204,00 грн, відмовлено у визнанні вимог АТ "ВТБ Банк" на загальну суму 3 275 099,53 грн, призначено судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 22 вересня 2020 року.
Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року судове засідання відкладено на 20 жовтня 2020 року.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року судове засідання відкладено на 03 листопада 2020 року.
Ухвалою суду від 03 листопада 2020 року судове засідання відкладено на 17 листопада 2020 року.
Ухвалою суду від 20 листопада 2020 року судове засідання призначено на 08 грудня 2020 року.
Постановою суду від 08 грудня 2020 року визнано ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів, призначено арбітражного керуючого Мацьоцького Олександра Ігоровича керуючим реалізацією майна.
11 грудня 2020 року оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.
Постановою ПЗАГС від 04 лютого 2021 року постанову Господарського суду Рівненської області від 08 грудня 2020 року залишено без змін.
Ухвалою суду від 09 березня 2021 року задоволено клопотання арбітражного керуючого про зняття арешту та обтяження з майна боржника.
Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року задоволено частково скаргу боржника на бездіяльність приватного виконавця.
Ухвалою суду від 01 червня 2022 року відсторонено арбітражного керуючого Мацьоцького Олександра Ігоровича від виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника, керуючим реалізацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Книш Зоряну Ігорівну.
25 січня 2023 року арбітражний керуючий звернувся до суду з клопотанням про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди та звіту про результати процедури погашення боргів. У поданому звіті арбітражний керуючий просить суд завершити процедуру погашення боргів та закрити провадження у справі.
Ухвалою суду від 26 січня 2023 року призначено розгляд клопотання в судовому засіданні на 21 лютого 2023 року.
06 лютого 2023 року від кредитора надійшло заперечення на клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди.
Ухвалою суду від 21 лютого 2023 року відкладено розгляд клопотання арбітражного керуючого про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди та звіту про результати процедури погашення боргів на 14 березня 2023 року.
Ухвалою суду від 07 березня 2023 року задоволено клопотання боржника про скасування арешту та обтяження з майна, вирішено зняти обтяження - арешт рухомого майна, що належить Сятковському Віктору Миколайовичу, який внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
В судовому засіданні арбітражний керуючий просила суд затвердити звіт керуючого реалізацією майна.
Оскільки керуючим реалізацією майна виконано вимоги постанови суду від 08 грудня 2020 року, суд вважає за можливе розглянути подані докази надавши їм правову оцінку у відповідності до вимог КУзПБ.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено наступне.
15 червня 2022 року проведено інвентаризацію майна боржника, та складено відповідний акт опису (інвентаризації) в результаті якої встановлено, що у боржника відсутнє майно, яке може бути включене в ліквідаційну масу.
Арбітражний керуючий вказує, що у процедурі погашення боргів, майнових активів боржника, що підлягають включенню до ліквідаційної маси виявлено не було, про що свідчать відповідні довідки установ та інформація з реєстрів.
Згідно із листом Управління Держпраці у Рівненській області від 15.06.2022 року великогабаритні та інші технологічні транспортні засоби за боржником не обліковуються.
Згідно із листом Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області від 15.06.2022 року за боржником зареєстрованої техніки не значиться.
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області від 20.06.2022 року за боржником не зареєстровані транспортні засоби.
Відповідно до листа АТ "Українська залізниця" від 27.06.2022 року, за боржником не зареєстрованого вагонів, під'їзних колій.
Згідно із листом ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" від 27.06.2022 року, боржник не зареєстрований як власник тварин.
Згідно із листом ГУ ДПС у Рівненській області від 11.07.2022 року боржник на обліку в податкових органах як само зайнята особа не перебуває.
Відповідно до листа Державної авіаційної служби України від 17 липня 2022 року за боржником не зареєстровано повітряних транспортних засобів.
Згідно із листом ГУ статистики у м. Києві боржник не зареєстрований керівником підприємств.
Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 26.06.2022 року за боржником не зареєстрованого земельних ділянок.
З наданих пояснень боржника від 23 грудня 2022 року видно, що він є безробітним та не має жодного майна у власності. Відкриті рахунки у банківських установах відсутні.
Арбітражний керуючий вказує, що спільна часткова власність за боржником не зареєстрована.
Окрім того, грошові вимоги, які включені до реєстру вимог кредиторів: Акціонерне товариство "Альфа-Банк" в сумі 2 351 140,41 грн. та судовий збір в розмірі 4204,0 гри.
Грошові вимоги кредиторів та/або їх правонаступників, які виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та не були заявлені кредиторами протягом провадження у справі:
- ОСОБА_2 в розмірі 180 000,00 грн;
- Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталія Олексіївна у сумі 18 000,0 грн;
- Державна судова адміністрація України в сумі 1 800,00 грн;
- Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у розмірі 180,00 грн;
- Акціонерне товариство "БМ-2018" 830 412,07 грн та по 705,75 грн понесених витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору;
- Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович 1 000,00 грн.
- Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович основної винагороди приватного виконавця у розмірі 83 111,78 грн.
Арбітражний керуючий просить суд вказані вимоги визнати погашеними, а виконавчі документи такими що не підлягають до виконання.
У процедурі погашення боргів, майнових активів боржника, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, виявлено не було.
Як видно з матеріалів справи, у процесі проведення процедури реалізації майна, керуючим реалізацією відповідно до статті 61 КУзПБ виконані усі необхідні заходи, а саме: проведена інвентаризація майна боржника, направлені запити до відповідних установ з метою виявлення майна, встановлено наявність/відсутність активів.
Згідно з матеріалами справи та документами, що підтверджують проведену процедуру, інших майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, що підлягають включенню до ліквідаційної маси не виявлено.
Відповідно до частини 1 статті 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з положеннями статті 123 КУзПБ, до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: 1) схвалення плану реструктуризації боргів боржника; 2) відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність; 3) звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією; 4) звернення до господарського суду з клопотанням про закриття процедури реструктуризації боргів у зв'язку з невиконанням або неможливістю виконання плану реструктуризації боргів та введення процедури погашення боргів боржника; 5) звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого; 6) інші питання, передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 6 та ч. 7 статті 133 КУзПБ, вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно з нормами статті 134 КУзПБ, господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов'язку повернення непогашених боргів, а саме: 1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи.
Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.
Згідно з правилами статті 90 КУзПБ, у випадках, передбачених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Згідно з приписами статті 135 КУзПБ, протягом п'яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Протягом п'яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов'язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
Враховуючи те, що керуючий реалізацією майна здійснив всі заходи у процедурі погашення боргів, суд вважає за необхідне затвердити звіт керуючого реалізацією майна, завершити процедуру погашення боргів та закрити провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Крім того вимоги, що не задоволені через недостатність майна боржника, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Окрім того, арбітражним керуючим подано клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, відповідно до якого керуючий просить суд стягнути з кредитора (АТ "Альфа Банк" ) винагороду за період здійснення повноважень керуючого реалізацією з 01.06.2022 по 23.12.2022 року у розмірі 23 043,00 грн та витрати у розмірі 554,00 грн.
Виходячи з приписів частини 6 статті 30 КУзПБ, арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Як слідує з протоколу зборів кредиторів №5 від 20.01.2023 року зборами кредиторів не схвалено звіту керуючого реалізацією майна про нарахування та виплату винагороди.
Відповідно до статті 1 КУзПБ, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Керуючий реалізацією - арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів;
Частиною 1 статті 12 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 30 КУзПБ, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Однак, у зв'язку із відсутністю у боржника грошових коштів та майна, яке б підлягало продажу, грошова винагорода керуючого реалізацією залишилася невиплаченою, а понесені витрати не було відшкодовано.
Водночас, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства. Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10 серпня 1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05 жовтня 2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.
Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.
За таких обставин суд не знаходить підстав для застосування правових висновків, що викладені зокрема у постановах Верховного Суду (у справі № 912/1783/16, від 04 жовтня 2018 року у справі № 916/1503/17, а також у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 11/Б-921/1448/2013), оскільки вказані висновки надані за результатами розгляду справ про банкрутство юридичних осіб, тобто правовідносини є відмінними.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов'язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.
В силу положень частини 1 статті 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3 Конституції України), права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22 Основного Закону).
На підставі ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Таким чином, норми Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають право арбітражного керуючого на оплату послуг, надання яких в рамках даної справи не заперечувалось, конкретизують положення Основного Закону, є правовою підставою для отримання арбітражним керуючим винагороди за виконану роботу.
Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході відповідної судової процедури, що застосовується до боржника.
Як видно з матеріалів справи, звіту керуючого реалізацією майна, арбітражним керуючим вчинено ряд дій та заходів у відповідності з вимогами Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд наголошує, що будь-які скарги чи заперечення з боку кредитора у справі, інші обставини, які б свідчили про неналежне виконання арбітражним керуючим своїх повноважень, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, арбітражний керуючий має право на оплату грошової винагороди та на відшкодування витрат за здійснення повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) у справі за рахунок майна (коштів) кредиторів.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність затвердження звіту арбітражного керуючого та оплати основної грошової винагороди.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 115 та ч. 3 ст. 116 КзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. При цьому обов'язково умовою є те, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Тобто, на етапі реструктуризації боргів законодавець поклав саме на боржника весь тягар оплати послуг арбітражного керуючого.
Після переходу до наступної стадії - погашення боргів в Кодексі України з процедури банкрутства не визначено, що у разі закінчення внесених заявником/боржником авансованих коштів або відсутності коштів та майна у боржника, суд може стягнути з кредиторів кошти для сплати арбітражному керуючому винагороди та/або відшкодування понесених ним витрат.
КУзПБ містить застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме: звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи заявник зобов'язаний мати достатньо майна для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі (ч. 5 ст. 34 та ч. 1 ст. 113 КзПБ).
Отже, нормами КУзПБ передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника, у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (неплатоспроможность) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації боргів боржника; в процедурі погашення боргів боржника; відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подачу грошових вимог, згідно переліку кредиторів, який визнає боржник та їх правової допомоги, тощо.
Враховуючи наведене, суд зауважує, що законодавець звільнив фізичну особу лише від обов'язку сплати судового збору за подання заяви про неплатоспроможність, проте інших пільг щодо оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, КУзПБ не містить.
На відміну від інституту про неплатоспроможність фізичної особи інститут про банкрутство юридичної особи має свої особливості.
Так, абзацом 7 частини другої статті 30 КзПБ передбачено, що у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Частиною п'ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Тобто, КУзПБ розширює можливості за рахунок чого може бути оплачено послуги арбітражного керуючого у справах про банкрутство юридичної особи, які ініційовані кредиторами.
Крім того, активи боржника-юридичної особи, можуть збільшуватися за рахунок майнових прав, які виникають у зв'язку з визнанням угод недійсними в порядку ст. 42 КУзПБ, та зобов'язаннями осіб, які відповідають за зобов'язаннями боржника відповідно до закону або установчих документів боржника, які входять до ліквідаційної маси (ст. 213 ГК України), також, за наслідком застосування субсидіарної відповідальності до третіх осіб, засновників, керівників боржника, та інших осіб, за доведення боржника до банкрутства або з вини цих осіб (ч. 2 ст. 65 КУзПБ).
Важливою відмінністю двох інститутів є і те, що у справах про банкрутство юридична особа ліквідується, проте, за фізичною особою зберігається ряд обов'язків та остання не втрачає право на працю та інші можливості для набуття статків.
Так, з матеріалів справи видно, що боржник звернувся до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність
За наслідками розгляду справи судом визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства "Альфа-Банк" в розмірі 2 351 140.41 грн, але вказані вимоги не погашено.
Суд зауважує, що наявність у заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність є гарантією законних очікувань кредиторів і арбітражного керуючого на відшкодування витрат пов'язаних з розглядом справи про неплатоспроможність.
Разом з тим, боржник звертаючись до суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, проігнорував приписи ч. 5 ст. 34 КУзПБ .
Відповідно до приписів ст. 13 Цивільного кодексу України особа користується своїми правами у межах, наданих актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Суд знаходить в діях боржника ознаки зловживання своїми правами, коли останній намагається не тільки списати свій борг, а ще й при цьому перекласти тягар по оплаті послуг арбітражного керуючого на кредитора. Водночас:
1) КУзПБ не передбачає можливості стягнення з кредиторів коштів для сплати арбітражному керуючому винагороди та/або відшкодування понесених ним витрат.
2) саме на заявника-боржника справи про банкрутство (неплатоспроможності) законодавець поклав обов'язок по відшкодуванню судових витрат, до яких, як зазначено, відноситься і витрати на оплату арбітражному керуючому.
Таким чином, законодавець передбачив обов'язок для боржника мати достатньо майна на погашення судових витрат у справі у разі ініціювання свого банкрутства (неплатоспроможності), оскільки після реструктуризації боргів заявник отримує пільги, які передбачені в інституті про неплатоспроможність. Тому перекладання тягаря оплати послуг арбітражного керуючого на кредиторів, які звернулися в справу про банкрутство в надії отримати частину своїх коштів, на думку суду, є зловживанням своїми правами в розумінні ст. 13 ЦК України та ст. 42, 43 ГПК України.
Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).
Тому, перекладення обов'язку по оплаті грошової винагороди арбітражного керуючого на кредиторів ставить в край невигідне становище останніх, оскільки після списання боргу на них ще і буде покладено додатковий тягар оплати судових витрат, які можуть перевищувати сам борг фізичної особи, що нівелює весь принцип інституту про неплатоспроможність фізичної особи.
Також суд зауважує, що з матеріалів справи видно, що боржник є працездатною особою, яка не досягла пенсійного віку, що не виключає можливості її подальшого працевлаштування. Таким чином, боржник у даній справі і після визнання банкрутом може накопичувати свої статки шляхом влаштування на роботу та інше.
А отже, майновий стан боржника-фізичної особи, на відміну від юридичної, після її визнання банкрутом може змінюватися, про що також було зауважено вище.
Таким чином, оскільки КУзПБ поклав саме на боржника-ініціатора справи про неплатоспроможність обов'язок мати достатньо майна для покриття судових витрат (які включають витрати і на оплату арбітражного керуючого), грошова винагорода арбітражного керуючого за період виконання ним повноважень керуючого реалізацією з 01.06.2022 по 23.12.2022 року в сумі 23 043,00 грн та витрати які стверджені наданими доказами в сумі 554,00 грн мають бути стягнуті з боржника.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст. 2 ГПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ст. 15 ГПК України).
Ураховуючи наведене та звертаючись до принципів та завдання господарського судочинства суд вважає за необхідне покласти на боржника оплату грошової винагороди та витрати арбітражного керуючого у даній справі.
Керуючись ст. 90, 130-135 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Затвердити звіт керуючого реалізацією майна та звіт про нарахування та виплату грошової винагороди.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь арбітражного керуючого Книш Зоряни Ігорівни (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Лесі Українки 44/2) 23 043,00 грн грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією та 554,00 грн витрат керуючого реструктуризацією у справі №918/375/20.
3. Завершити процедуру погашення боргів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
4. Звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених ч. 2 статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства. Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
5. Припинити повноваження керуючого реалізацією Книш Зоряни Ігорівни (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Лесі Українки 44/2, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №412 від 17.04.2013р.)
6. Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Андрій Качур