вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"07" березня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/1078/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс"
до відповідача Акціонерного товариства "Банк Альянс"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко А.В. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О.
про визнання довіреності та іпотечного договору недійсними
та матеріали
зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства "Банк Альянс"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест"
про стягнення в сумі 12 651 858 грн. 00 коп.
В засіданні приймали участь:
Представник позивача: Лук'янчук Сергій Миколайович (в залі суду);
Представник відповідача: Башаров Віталій Євгенович (в залі суду);
Від третіх осіб: не з'явились.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
19 грудня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прувіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко А.В. (далі - третя особа - 1) та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. (далі - третя особа - 2) про визнання довіреності та іпотечного договору недійсними.
Як на підставу позову позивач вказує на те, що довіреність видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" від 03 червня 2021 року є недійсною відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України не створює юридичних наслідків, а саме укладення на підстав вказаної довіреності іпотечного договору від 05 листопада 2021 року, у зв'язку з чим позов просить задоволити в повному обсязі.
В судовому засіданні 07 березня 2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та з підстав наведених у позовній заяві. Окрім того представник позивача просив суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.
Відповідач в свою чергу не погоджуючись з позовними вимогами позивача, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає наступні обставини.
Щодо довіреності особи, яка вчиняла оспорюваний договір, в частині надання повноважень щодо укладення договору іпотеки є недійсною, відповідач зазначає наступне.
Пунктом 7.6 статуту позивача передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішень щодо укладення правочинів з відчуження належного Товариству нерухомого майна. Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно Загальними зборами Учасників. Аналізуючи зміст статуту позивача, на думку відповідача можна зробити висновок, що останнім не передбачено виключної компетенції Загальних зборів Товариства щодо видачі довіреності представникам.
Відповідач зазначає, що відповідно до м. 7.12.6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" директор представляє інтереси Товариства у відносинах зі всіма юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном Товариства, крім випадків, віднесених до компетенції Загальних зборів учасників, укладає договори, в тому числі трудові, видає доручення, відкриває в банках поточні та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами, видає накази і дає вказівки, обов'язкові для всіх робітників Товариства.
Пунктом 7.12.10 статуту передбачено, що директор Товариства не може без згоди загальних зборів учасників: здійснювати господарську діяльність як фізична особа-підприємець у сфері діяльності Товариства; бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності Товариства; бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності Товариства.
Зважаючи на вищевикладені обставини, на думку відповідача директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" не обмежений у правах щодо видачі спірної довіреності, а представник - у правах щодо підписання спірного іпотечного договору та окремої згоди на те загальними зборами Товариства не передбачається.
Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до довіреності від 03 червня 2021 року, Чернявському Олександру Володимировичу довірено бути представником та вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" на території України в усіх без винятку державних органах, установах, підприємствах, товариствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми, форм власності та підпорядкування, органах прокуратури, органах місцевого самоврядування, судових органах, в банківських установах, в органах нотаріату, органах статистики, органах Департаменту державної реєстрації Міністерстваюстиції України, органах державної реєстрації, органах Державної податкової (фіскальної) служби України, органах Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України, перед державними реєстраторами, перед юридичними і фізичними особами з усіх питань, що пов'язані з діяльністю Товариства. Для виконання цього доручення Представник має право, зокрема, укладати (підписувати) від імені товариства будь-які договори (в тому числі, але не виключно, договори застави рухомого та нерухомого майна, іпотеки, застави, поруки, страхування та інші договори), вносити будь-які зміни до вказаних договорів та укладати (підписувати) будь-які додаткові угоди/договори про внесення змін та/або доповнень до зазначених договорів, укладати (підписувати) угоди, договори про припинення дії/розірвання будь-яких договорів, з правом самостійно визначати умови цих договорів (угод) та вчиняти інші правочини, у відповідності із Статутом та чинним законодавством України. Довіреність видана з правом передоручення та діє до тридцятого червня дві тисячі двадцять другого року включно.
Таким чином, відповідач стверджує, що станом на 05 листопада 2021 року спірна довіреність була дійсна та чинна.
Щодо недійсності іпотечного договору на підставі п. 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України, відповідач зазначає наступне.
Відповідач зазначає, що рішенням учасника № 02/11/2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" від 01 листопада 2021 року вирішено, зокрема: задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" та надати згоду на укладення Товариством іпотечного договору з Акціонерним товариством "Банк Альянс", та передачу в іпотеку Банку нерухомого майна - майнового комплексу (елеватора), який знаходиться за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1/1, загальною площею 3 334,3 кв. м, що належить Товариству на праві приватної власності, в забезпечення виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" зобов'язань за кредитним договором; надано директору Товариства (з правом видачі іншій особі довіреності на вчинення таких дій), повноваження на укладення, з правом визначення/зміни на власний розсуд всіх умов (в тому ч. істотних) та під писання від імені Товариства - без будь - якого додаткового погодження схвалення та затвердження - іпотечного договору, визначеного у п. 1 рішення, інших пов'язаних з іпотекою договорів, будь-яких додаткових договорів/договорів про внесення змін та доповнень до таких договорів, що можуть бути укладені в майбутньому протягом всього строку дії договору іпотеки, а також будь-яких інших договорів/документів, пов'язаних з оформленням іпотеки.
На думку відповідача, вказаним рішенням учасник Товариства підтвердив чинність повноважень директора, ОСОБА_1 , та перебування її на посаді станом на поточну дату.
Окрім того, відповідач посилається на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/9915/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/11079/17 де зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
Відповідач зазначає, що пунктом 4.1.2 іпотечного договору від 05 листопада 2021 року зобов'язано іпотекодавця протягом 7 банківських днів застрахувати предмет іпотеки в страховій компанії, яка акредитована/погоджена іпотекодержателем, на термін дії кредитного договору за власний рахунок на користь Іпотекодержатедя на суму, зазначену в п. 2.2 цього договору, на користь Банку із врахуванням положень ст. 983 а п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України. На виконання цього положення іпотечного договору 10 листопада 2021 року між АТ "СК "ІНГО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прувіс" укладено договір добровільного страхування майна юридичних осіб (комерційне майно) № 5300101147.21, згідно якого застраховане майно передано в іпотеку вигодонабувачу (АТ "БАНК АЛЬЯНС") відповідно до іпотечного договору від 05 листопада 2021 року.
Відповідно до інформаційного листа АТ "СК "ІНГО" від 05 грудня 2022 року страхувальником Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" сплачено 20 369 грн. 49 коп. у повному обсязі відповідно до договору добровільного страхування майна юридичних осіб (комерційне майно) № 5300101147.21 від 10 листопада 2021 року.
Отже, на думку відповідача такими діями в сукупності позивачем схвалено укладання спірного іпотечного договору, що є підставою для відмови у задоволенні даного позову.
Щодо твердження позивача, що рішення учасника № 02/11/2011 від 01 листопада 2011 року не спричинило наслідків для третіх осіб, в тому числі щодо набуття повноважень щодо укладення іпотечного року у зв'язку з його невиконанням, відповідач зазначає, що на виконання вищезазначеного рішення укладено іпотечний договір, виконано умови договору добровільного страхування майна юридичних осіб (комерційне майно).
Відповідач стверджує, що довіреність на ім'я Чернявського О.В. є генеральною та передбачає право останнього на укладання (підписання) від імені товариства будь-які договори.
Окрім того, на думку відповідача до компетенції загальних зборів ні статутом позивача, ні законодавством України не передбачено видача довіреностей. Наразі, таке право наявне у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс".
Щодо посилання позивача на те, що орган, уповноважений на розпорядження майном Товариства не приймав рішення щодо укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя та не надавав повноважень на укладення такого договору, в тому числі шляхом надання дозволу на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідач зазначає наступне.
На думку відповідача, помилковим є твердження позивача про те, що іпотечний договір та відповідне застереження про задоволення вимог іпотєкодержателя є окремими договорами з різною правовою природою. Відповідне застереження є частиною умов іпотечного договору та визначає спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Право на визначення цієї умови в договорі передбачено законом та реалізовано сторонами. Іпотечне застереження про право іпотекодавця звернути стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності на нього не є окремим самостійним договором з відповідними притаманними договору ознаками.
Рішенням учасника № 02/11/2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" від 01 листопада 2021 року надано згоду на передачу в іпотеку Акціонерного товариства "Банк Альянс" предмета іпотеки та надано повноваження директору позивача на підписання від імені Товариства іпотечного договору з правом визначення/зміни на власний розсуд всіх умов (в т.ч. істотних) та під писання від імені Товариства - без будь-якого додаткового погодження схвалення та затвердження.
Відповідач стверджує, що безпідставним є посилання позивача на п. 7.6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" про те, що затвердження правочинів, укладених на суму, що перевищує 50% активів товариства, віднесено до виключних повновалсень загальних зборів учасників Товариства, та виходячи з того, що загальні збори не приймали рішення про укладення договору про задоволення вимог кредиторів та умов про позасудове звернення стягнення договору іпотеки, такі умови іпотечного договору включені до договору в порушення вимоги чинного законодавства, що згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.
На переконання відповідача, рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" про згоду на передачу в іпотеку Акціонерному товариству "Банк Альянс" предмета іпотеки з наданням представникові повноважень на його укладення та визначення відповідних умов без будь-яких застережень чи обмежень, свідчить проправомірність включення до договору іпотеки спірного застереження про можливість іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб.
Зважаючи на вищевикладені обставини, відповідач позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні первісного позову.
В судовому засіданні 07 березня 2023 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та підтримав подану зустрічну позовну заяву.
Окрім того, Акціонерним товариством "Банк Альянс" подано до суду зустрічну позовну заяву до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 12 651 858 грн. 00 коп., яка обґрунтована не належним виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейвест" зобов'язання покладеного на останнього договором № 21-233/ЮК про відкриття не відновлюваної кредитної лінії від 05 листопада 2021 року, що у свою чергу на думку позивача надає останньому право на звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" відповідно до іпотечного договору № б/н від 05 листопада 2021 року в рахунок наявної заборгованості в сумі 12 651 858 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із поданим зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прувіс" подало до суду заперечення які обґрунтовані наступними обставинами.
Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що у Акціонерного товариства "Банк Альянс" відсутнє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, адже довіреність особи, яка укладала договір іпотеки з Акціонерним товариством "Банк Альянс" є недійсною в частині надання повноважень щодо укладення договору іпотеки.
Окрім того, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Прувіс" не вчинило жодних дій щодо наступного схвалення іпотечного договору, зокрема по такому договору не проводились розрахунки, чи інші юридично значущі дії, що можуть вказувати на схвалення іпотечного договору товариством. Виходячи з викладеного, на думку відповідача за зустрічним позовом, іпотечний договір є недійсним, а отже не створив жодних цивільних прав та обов'язків для Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс".
Зважаючи на вищевикладені обставини, відповідач за зустрічним позовом позовів вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.
Заяви та клопотання у справі.
02 січня 2023 року до Господарського суду Рівненської області звернулося Акціонерне товариство "Банк Альянс" з зустрічною позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" про стягнення в сумі 12 651 858 грн. 00 коп.
02 січня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду в порядку ст. 165 ГПК України від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.
23 січня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду в порядку ст. 165 ГПК України від представника позивача (відповідача за зустрічною позовною заявою) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.
27 січня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача (позивач за зустрічним позовом) надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача (відповідача за зустрічним позовом).
30 січня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача (позивач за зустрічним позовом) в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив до зустрічної позовної заяви.
03 березня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача додано до матеріалів справи судові дебати.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1078/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" до відповідача Акціонерного товариства "Банк Альянс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко А.В. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. про визнання довіреності та іпотечного договору недійсними, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10 січня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 січня 2023 року прийнято зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Банк Альянс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" про стягнення в сумі 12 651 858 грн. 00 коп., зустрічний позов Акціонерного товариства "Банк Альянс" об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 918/1078/22.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 січня 2023 року відкладено підготовче засідання на 23 січня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 січня 2023 року відкладено підготовче засідання на 01 лютого 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 лютого 2023 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/1078/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" до відповідача Акціонерного товариства "Банк Альянс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко А.В. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. про визнання довіреності та іпотечного договору недійсними та матеріали зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства "Банк Альянс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" про стягнення в сумі 12 651 858 грн. 00 коп. та призначено розгляд справи № 918/1078/22 до судового розгляду по суті на 15 лютого 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 лютого 2023 року відкладено розгляд справи 918/1078/22 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 07 березня 2023 року.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов первісний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
05 листопада 2021 року між Акціонерним товариством "Банк Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейвест" укладено Договір № 21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05 листопада 2021 року (далі - кредитний договір) у валюті кредитування долар США та з лімітом кредитування: 2 200 000,00 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" за кредитним договором, між банком та Товариством з обмеженою відповідністю "Прувіс", в особі Чернявського Олександра Володимировича, який діяв на підставі довіреності від 03 червня 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. № 4152, укладено 05 листопада 2021 року іпотечний договір, який посвідчений 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В. та зареєстровано в реєстрі за №746 (далі - договір іпотеки).
Відповідно до п. 2.1. договору іпотеки, предметом іпотеки за іпотечним договором є група об'єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1/1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2018 року.
Опис об'єкта: корпус для очистки зерна, площею 319,2 кв.м.; лабораторний корпус Н-1, площею 27,7 кв.м.; корпус для фасування та упаковки, площею 93,2 кв.м.; зерносклад (літера по плану А-1), площею 1377,9 кв.м.; піднавіс для збереження зерна (літера по плану Б-1, піднавіс для сіна №1, піднавіс зерноплощадка №2, зерноплощадка №3), загальною площею 604,4 кв.м.; дизельна електростанція (літера по плану В-1) загальною площею 70,7 кв.м.; піднавіс-комора (літера Г-1) загальною площею 672,2 кв.м.; автовагова з прибудованими приміщеннями (літера по плану Д-1) загальною площею 55,7 кв.м.; будівля, контора, Ж-1 загальною площею 113,3 кв.м.
Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 5621287500:02:001:0018, загальною площею 1,8868 га, яка знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1/1, що передана іпотекодавцю в оренду на 20 років згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним 16 липня 2019 року між Симонівською сільською радою та іпотекодавцем.
Відповідно до п. 2.2. договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін складає 12 651 858,00 грн. без ПДВ.
Позивач зазначає, що згідно фінансової звітності, складеної за результатом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" станом на 30 вересня 2021 року, вартість чистих активів останнього склала 12 422,4 тисяч грн., що відносить вказаний вище правочин до значного та вимагає згоди на вчинення будь-якого правочину відносно цього майна відповідно до п. 7.6. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" та ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп".
Рішенням учасника товариства ( з обмеженою відповідальністю "Прувіс") № 02/11/2021 від 01 листопада 2021 року прийнято рішення щодо задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвест" та надання згоди на укладення Товариством договору іпотеки з Акціонерним Товариством "Банк Альянс" та передачу в іпотеку останнього нерухомого майна- майнового комплексу (елеватора); надання директору Товариства повноваження на укладення, з правом визначення/зміни на власний розсуд всіх умов та підписання від імені від імені Товариства - без будь якого додаткового погодження, схвалення та затвердження вказаного вище договору іпотеки, інших пов'язаних з іпотекою договорів, будь-яких додаткових договорів/договорів про внесення змін та доповнень до таких договорів, що можуть бути укладені в майбутньому протягом всього строку дії договору іпотеки, а також будь - яких інших договорів/доументів, пов'язаних з оформленням іпотеки.
Однак, позивач зазначає, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" Чернова Яна Геннадіївна не мала повноважень станом на 03 червня 2021 року на видачу довіреності на ім'я Чернявського Олександра Володимировича з правом укладати (підписувати) від імені Товариства будь-які договори, в тому числі договори іпотеки та договори щодо майна, якщо вартість такого майна перевищує 50% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.
Отже, позивач зазначає, що враховуючи те, що довіреність від 03 червня 2021 року видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" є недійсною згідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю в силу ст. 216 ЦК України з моменту її видачі, договір іпотеки є недійсним згідно ч. 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем (за первісним позовом) з позовом та є предметом спору у даній справі.
Окрім того, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов зустрічний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Між Aкціонерним товариством "Банк Альянс" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (далі - позичальник) 05 листопада 2021 року укладено договір № 21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір).
Пунктом 1.1. кредитного договору сторони погодили, що позичальник за користування кредитними коштами сплачує проценти за процентною ставкою: 7,5 % (сім) річних.
Відповідно до п. 1.2.1. кредитного договору, у разі порушення строків повернення кредиту (в тому числі його частини згідно Графіку зменшення ліміту кредитування), що передбачені цим договором, процентна ставка за користування кредитом/кредитними коштами встановлюється в розмірі 11,0% річних і нараховується виключно на прострочену суму кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми кредиту (день погашення простроченої суми кредиту не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту та/або його частини (в.т.ч. після настання кінцевого терміну повернення заборгованості відповідно до п. 1.3. договору), який погоджений сторонами. Сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього Договору та/або зміною процентної ставки за цим Договором, що здійснюється Кредитором в односторонньому порядку, і, відповідно, не потребує укладення окремого Договору про внесення змін до цього Договору.
Відповідно до п. 3.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит однією сумою або окремими частинами (далі - кожна частина кредиту окремо - транш, а у сукупності - транші) на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Пунктом 3.3. кредитного договору передбачається, що надання кредиту здійснюється шляхом: перерахування кредитних коштів (кредиту /траншу) на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в межах доступного ліміту кредитування встановленого п. 1.1. цього договору; оплати розрахункових документів позичальника.
Днем (моментом) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, або день оплати розрахункових документів позичальника (п. 3.4. кредитного договору).
Відповідно до п. 3.6. Погашення кредиту здійснюється відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування, якщо графік не встановлений - відповідно до строків, визначених в п. 1.1 цього Договору, Позичальник здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений в п.1.1. цього Договору.
Якщо останній день для сплати Кредиту/Траншів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зазначені платежі повинні бути здійснені в перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим Договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Додатком № 1 до кредитного договору позичальнику встановлено графік зниження ліміту кредитної лінії.
Згідно п. 3.8. кредитного договору нарахування процентів по договору здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1 цього договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту. Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором. Проценти нараховуються з моменту видачі Кредиту до дати фактичного повернення Кредиту за цим Договором.
Згідно п. 3.10. кредитного договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 1-го по 5-те число місяця, наступного за звітним, в день, що є кінцевим терміном повернення заборгованості та/або у день остаточного повернення кредитних коштів, на рахунок зазначений в п. 1.1. цього договору.
У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою.
Відповідно до п. 3.11. кредитного договору сторони встановлюють наступну черговість погашення заборгованості за цим договором: 1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; 2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії; 3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті кредиту; 4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом; 5) в п'яту чергу сплачуються нараховані комісії; 6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по кредиту; 7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції; 8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за цим договором. Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку.
Згідно п. 6.2.8. кредитного договору, у випадку порушення позичальником умов цього договору в частині повернення (в т.ч. дострокового) заборгованості за цим договором, зокрема повернення кредиту (в тому числі частково, згідно з Графіком зменшення ліміту кредитування), сплати процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим договором. Кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким не забороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання.
Пунктом 7.1. договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за договором, в тому числі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором. Отже, кредитний договір передбачає закінчення умов кредитування саме моментом повернення кредитних коштів.
З метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" за кредитним договором № 21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05 листопада 2021 року, між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Превіс" укладено 05 листопада 2021 року іпотечний договір (далі - іпотечний договір).
Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору, за цим договором іпотекою забезпечується виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейвест" зобов'язань, які випливають з договору № 21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05 листопада 2021 року, щодо повернення банку кредиту в розмірі 2 200 000,00 дол. США, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів, інших платежів у розмірі, строки та порядку і випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору, предметом іпотеки за іпотечним договором є група об'єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1/1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу віл 05 жовтня 2018 року.
Опис об'єкта: корпус для очистки зерна, площею 319, кв.м.; лабораторний корпус Н-1, площею 27,7 кв.м.; корпус для фасування та упаковки, площею 93.2 кв.м.; зерносклад (літера по плану А-1), площею 1377,9 кв.м.; піднавіс для збереження зерна (літера по плану Б-1, піднавіс для сіна № 1. піднавіс зерноплощадка № 2. зерноплощадка № 3) загальною площею 604.4 кв.м.; дизельна електростанція (літера по платну В-1) загальною площею 70.7 кв.м.; піднавіс-комора (літера Г-1) загальною площею 672.2 кв.м.; автовагова з прибудованими приміщеннями (літера по плану Д-1) загальною площею 55.7 кв.м.; будівля, контора. Ж-1 загальною площею 113,3 кв.м.
Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 5621287500:02:001:0018, загальною площею 1,8868 га, яка знаходиться за адресою: Рівненська обл.. Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1/1, що передана іпотекодавцю в оренду на 20 років згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним 16 липня 2019 року між Симонівською сільською радою та іпотекодержателем.
Відповідно до п. 2.2. іпотечного договору заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін складає 12 651 858 грн. 00 коп. без ПДВ.
Як вбачається із матеріалів справи, банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Дейвест" кошти в розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, що підтверджується наявною банківською випискою по рахунку.
В порушення умов кредитного договору, а також вимог норм статей 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, позичальником взяті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконано, кредит у визначений кредитним договором термін не погашений, проценти за користування кредитними коштами не сплачені, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Станом на 05 грудня 2022 року відповідно до розрахунку заборгованість за договором № 21-233/ЮК про відкриття невідповлювальної кредитної лінії від 05 листопада 2021 року складає 2 282 726,03 доларів США, з яких сума заборгованості по кредиту - 2 200 000,00 доларів США, сума заборгованості за процентами - 85 726,03 доларів США.
З метою виконання вимог п. 6.2. іпотечного договору, ст. 35 Закону України Про іпотеку" 24 жовтня 2022 року (№ 02.1/2896) позивачем за зустрічним позовом надіслано на адресу іпотекодавця та позичальника вимогу про усунення порушення (повідомлення про порушення основного зобов'язання) з вимогою погасити прострочену заборгованість за кредитним договором в повному обсязі та попередженням про намір банку укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки, у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Однак, дана вимога банку проігнорована, погашення заборгованості не здійснено.
Зважаючи на вищевикладене, позивач за зустрічним позовом вважає за необхідне здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Наведені обставини стали причиною позивача із позовом зустрічною позовною заявою до суду та є предметом спору у даній справі.
Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування і висновок суду.
Розглянувши матеріали первісного позову, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Щодо позовних вимог про визнання недійсною довіреність від 03 червня 2021 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1. 2. ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно статуту чи інших установчих документів.
Пунктом 7.1 розділу VII Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс". що затверджений протоколом Загальних зборів учасників № 11 від 02 грудня 2019 року, визначено, що органами управління Товариства є: 1 ) Загальні збори Учасників; 2) Директор.
Відповідно до п. 7.6. розділу VII Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішень щодо укладення правочинів з відчуження належного Товариству нерухомого майна; рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно Загальними зборами учасників.
Пунктом 7.12.1. та 7.12.2 статуту встановлено, що директор Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства та до компетенції директора Товариства віднесено вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів.
Згідно з п. 7.12.16 статуту директор представляє інтереси Товариства у відносинах зі всіма юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном Товариства, крім випадків віднесених до компетенції Загальних зборів Учасників, укладає договори, в тому числі і трудові, видає доручення.
Судом встановлено, що згідно фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" станом на 30 вересня 2021 року, вартість чистих активів Товариства склала 12 422,4 тисяч грн.
Вказані обставини свідчать про те, що укладений іпотечний договір від 05 листопада 2021 року відноситься до значною правочину та вимагає згоди Загальних зборів Учасників на вчинення будь-якого правочину відносно цього майна (п. 7.6. статуту Товариства, ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Як вбачається із матеріалів справи, іпотечний договір укладено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" громадянином Чернявським Олександром Володимировичем, який діяв на підставі довіреності від 03 червня 2021 року виданої директором Черновою Яною Геннадієвною посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. № 4152.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч. 1 ст. 138 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.
Отже, зважаючи на вказані норми статуту товариства та законодавства вбачається, що повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" на видачу довіреності третій особі вчинення правочину, що перевищує 50% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, є можливим виключно після надання згоди загальних зборів учасників товариства.
Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" від 01 листопада 2021 року № 02/11/2021 вирішено, зокрема: задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" та надати згоду на укладення Товариством іпотечного договору з Акціонерним товариством "Банк Альянс", та передачу в іпотеку Банку нерухомого майна - майнового комплексу (елеватора), який знаходиться за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1/1, загальною площею 3 334,3 кв. м, що належить Товариству на праві приватної власності, в забезпечення виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" зобов'язань за кредитним договором; надано директору Товариства (з правом видачі іншій особі довіреності на вчинення таких дій), повноваження на укладення, з правом визначення/зміни на власний розсуд всіх умов (в тому ч. істотних) та під писання від імені Товариства - без будь - якого додаткового погодження схвалення та затвердження - іпотечного договору, визначеного у п. 1 рішення, інших пов'язаних з іпотекою договорів, будь-яких додаткових договорів/договорів про внесення змін та доповнень до таких договорів, що можуть бути укладені в майбутньому протягом всього строку дії договору іпотеки, а також будь-яких інших договорів/документів, пов'язаних з оформленням іпотеки.
Суд, зважаючи на вказані вище обставини, виходячи із системного аналізу вказаних положень статуту Товариства та згідно з ч. 1 ст. 238 ЦК України, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про іпотеку", зазначає, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" станом на 03 червня 2021 року не мав повноважень як самостійно вчиняти дії щодо відчуження будь якого майна Товариства так і укладати правочини щодо майна, де предметом такого правочину є майно, вартість якого перевищує 50% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.
Окрім того, суд зазначає також, про відсутність повноважень у директора на видачу довіреності на вчинення від імені Товариства правочинів як щодо відчуження майна, так і щодо передачі майна в іпотеку, в тому числі, якщо вартість такого майна перевищує 50 % вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.
Таким чином, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" Чернова Яна Геннадіївна не мала повноважень станом на 03 червня 2021 року на видачу довіреності на ім'я Чернявського Олександра Володимировича з правом укладати (підписувати) від імені Товариства будь-які договори, в тому числі договори іпотеки та договори щодо майна, якщо вартість такого майна перевищує 50% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.
Згідно до положень ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Суд зазначає, що видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" довіреність від 03 червня 2021 року є загальною.
Слід зазначити, що за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.
Спірна довіреність видана не на виконання рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" від 01 листопада 2021 року № 02/11/2021, оскільки в тексті довіреності відсутні посилання на вказане рішення та не зазначено конкретних прав, а саме право на укладення іпотечного договору та інших умов передбачених у рішенням учасника товариства.
Окрім того, слід зазначити також, що спірна довіреність видана на 5 місяців раніше ніж прийнято рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" від 01 листопада 2021 року № 02/11/2021 та укладено іпотечний договір 05 листопада 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Довіреність від 03 червня 2021 року не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю в силу ст. 216 ЦК України.
Отже, зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що довіреність від 03 червня 2021 року видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" Черновою Яною Геннадіївною в частині надання повноважень на укладення від імені товариства договору іпотеки підлягає визнанню недійсною на підставі п. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, а позовні вимоги у даній частині до задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору від 05 листопада 2021 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05 листопада 2021 року між Акціонерним товариством "Банк Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прувіс" укладено іпотечний договір, який посвідчено Марченком А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу № 746.
Відповідно до іпотечного договору останній укладено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" громадянином Чернявським Олександром Володимировичем, який, відповідно до даного договору діяв на підставі довіреності від 03 червня 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. № 4152, яка, як встановлено судом є недійсною.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках встановлених законом юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників (ч. 2 ст. 92 ЦК України).
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не мав повноважень на вчинення оспорюваного правочину згідно довіреності (тобто ОСОБА_2 не мав цивільної дієздатності), яка видана директором всупереч положень статуту, та за якою передано повноваження, якими безпосередньо директор Товариства ні Статутом, ні законом наділена не була.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України визначено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Суд зазначає, що Акціонерне товариство "Банк Альянс", укладаючи оспорюваний договір, ознайомлений зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" та володів інформацією щодо обсягу повноважень директора товариства та положеннями статуту щодо необхідності надання повноважень на укладення іпотечного договору директору та/або іншій уповноваженій особі виключно рішенням загальних зборів Товариства.
Укладаючи іпотечний договір, представник банку ознайомлений з довіреністю на підставі якої діяв Чернявський О.В.
Як встановлено судом, довіреність від 03 червня 2021 року видана директором виключно виходячи з обсягу повноважень, наданих статутом, про що зазначено безпосередньо в довіреності.
Спірна довіреність не містить жодного посилання на передачу повноважень загальними зборами учасників Чернявському О.В., виходячи з чого, обмеження, встановлені абз. 2 ч. 3 ст.92 ЦК України не підлягають застосуванню.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.
Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і тощо). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 910/9915/17.
Крім того, у тотожному спорі Верховний Суд у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 904/2156/18 висловив позицію, що схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірним договорами).
У постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 911/604/19, від 04 березня 2021 року у справі № 905/1132/20, від 20 березня 2018 року у справі № 910/8794/16, Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в частині визнання позовних вимог про визнання договорів недійсними, відзначив, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 910/28080/14 та постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/20790/17, від 21 грудня 2021 року у справі № 910/10699/21, предметом розгляду яких було визнання недійсним договору, суд вказав, що не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень.
Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Прувіс" не вчинило жодних дій щодо наступного схвалення іпотечного договору, зокрема по такому договору не проводились розрахунки, чи інші юридично значущі дії, що можуть вказувати на схвалення іпотечного договору.
Докази протилежного відсутні у матеріалах справи.
Отже, іпотечний договір не створив жодних цивільних прав та обов'язків для Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс".
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 при вирішенні аналогічного спору зазначила "Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 910/14081/17. .
Крім того, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 зазначено: "3.5.1. Розрізняють вчинення дій з перевищенням повноважень та вчинення дій без повноважень. 3.5.2. Положення статті 241 ЦК України застосовуються лише у випадку, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу."
При цьому, Велика Палата Верховного Суду вказала, що встановивши обставини відсутності у особи необхідного обсягу цивільної дієздатності вчиняти будь-які дії від імені товариства є обґрунтованим висновок що така особа діяла без повноважень, а не з їх перевищенням, що взагалі виключає можливість застосування приписів статті 241 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-261цс15.
Зважаючи на вищевикладені обставини, та враховуючи що довіреність від 03 червня 2021 року видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" Черновою Яною Геннадіївною є недійсною згідно з ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст.2 15 ЦК України та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю в силу ст. 216 ЦК України з моменту її видачі, та те, що Акціонерне товариство "Банк Альянс" належним чином ознайомлене з статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" та повноваженнями органів Товариства, іпотечний договір є недійсним згідно ч. 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Окрім того, слід зазначити, що рішення учасника № 02/11/2011 від 01 листопада 2021 року не спричинило наслідків для третіх осіб, в тому числі щодо набуття повноважень щодо укладення Іпотечного року у зв'язку з його невиконанням.
Рішенням учасника № 02/11/2011 від 01 листопада 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс", в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" як єдиного учасника, якому належить 100% корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" та від імені якого діяв директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" Рудь С.Є. прийнято рішення:
"Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвест" та надати згоду на укладення Товариством іпотечного договору з Акціонерним Товариством "Банк Альянс" та передачу в іпотеку Банку нерухомого майна- майнового комплексу( елеватора), який знаходиться за адресою Рівненська обл., Гощанський район, с.Франівка, вул.Бригадна 1/1 загальною площею 3 334.3 кв.м. що належать Товариству на праві приватної власності в забезпечення виконання ТОВ «Дайвест» зобов'язань за кредитним договором, що буде укладено з Банком на наступних істотних умовах: сума кредиту 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) доларів США, термін кредитування: 12 календарних місяців; плата по кредиту 7.5% (сім цілих п'ять десятих) процентів річних із можливістю збільшення розміру процентної ставки у порядку та на умовах визначених Кредитним договором, що буде укладено; на інших умовах запропонованих банком; 2. Надати Директору Товариства (з правом видачі іншій особі довіреності на вчинення таких дій) повноваження на укладення, з правом визначення/зміни на власний розсуд всіх умов (в т.ч. істотних) та підписання від імені від імені Товариства - без будь якого додаткового погодження, схвалення та затвердження: іпотечного договору, визначеного у п. 1 цього Рішення, інших пов'язаних з іпотекою договорів, будь-яких додаткових договорів/Договорів про внесення змін та доповнень до таких договорів, що можуть бути укладені в майбутньому протягом всього строку дії договору іпотеки, а також будь - яких інших договорів/документів, пов'язаних з оформленням іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 цієї статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно з ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ч. 3.ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.
Суд зазначає, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" не вчинив жодної дії на реалізацію рішення загальних зборів учасників від 01 листопада 2021 року, зокрема, не визначив на власний розсуд всіх умов (в т.ч. істотних) іпотечного договору; не вчинила дій, направлених на підписання іпотечного договору: не передав шляхом видачі довіреності іншій особі повноважень щодо визначення на власний розсуд умов іпотечного договору та укладення іпотечного договору.
Рішення учасника від 01 листопада 2021 року № 02/11/2011 залишилось нереалізованим (невиконаним).
Слід зазначити, що виключно після прийняття рішення учасника від 01 листопада 2021 року № 02/11/2011 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" мав повноваження на видачу довіреності на підписання іпотечного договору.
Однак, вказані дії директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" вчинено не було.
Вказані обставини відповідачем не спростовано.
Рішення загальних зборів учасників Товариства є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин для суб'єктів цих відносин.
Зазначене рішення не спричинило виникнення цивільних прав та обов'язків для Товариства в силу того, що не було реалізоване уповноваженими особами, в результаті чого, позивач не набув прав та обов'язків за іпотечним договором, укладеним особою, яка діяла без необхідного обсягу повноважень.
Таким чином, рішення учасника № 02/11/2021 від 01 листопада 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" залишилось без виконання та не спричинило виникнення цивільних прав та обов'язків, оскільки не виконане уповноваженою на те особою.
Орган, уповноважений на розпорядження майном Товариства не приймав рішення щодо укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя та не надавав повноважень на укладення такого договору в тому числі шляхом надання дозволу на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.
Повноваження на укладення договору про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки можуть бути надані виключно рішенням вищого управління Товариства.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, законодавець в Законі України "Про іпотеку" положення про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя виклав як право осіб, що укладають договір іпотеки укласти договір про задоволення вимог іпотекодержателя, такий договір, навіть за умови включення його умов в іпотечний договір може укладений, виключно за умови надання відповідним органом, який має право на розпорядження майном, в тому числі якщо вартість такого майна значно перевищує 50 % вартості чистих активів Товариства, за умови ухвалення відповідного рішення вищим органом Товариства про укладення такого договору та надання повноважень особі, укласти такий договір (включити відповідні положення про позасудовий порядок задоволення вимог кредиторів) в іпотечний договір.
Тобто, п. 6.4. іпотечного договору, який передбачає можливість позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки (набуття Банком права власності на предмет іпотеки у порядку встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" або продажем Банком від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку") є умовою на яку згоду засновники (учасники) Товариство з обмеженою відповідальністю "Прувіс" не надавали, оскільки рішенням учасника Товариства № 02/11/2021 від 01 листопада 2021 року надано згоду на підписання іпотечного договору, а не договору відчуження майна.
Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку передбачає настання правового наслідку у вигляді фактичного переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.
Незважаючи на це, при укладенні Іпотечного договору, до договору включено ряд положень, які стосуються безумовного та безспірного відчуження предмету іпотеки, повноважень на що у ОСОБА_2 не було, та рішення щодо чого загальними зборами учасників Товариства не приймалось, а саме п.п. 6.3.2., 6.3.3., п. 6.3., 6.4. спірного іпотечного договору.
Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.
Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмета іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція щодо правомочностей повіреного зазначена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 192/1921/15-ц та постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 192/2012/15-ц та полягає в тому, що довіреність видана на здійснення від імені власника правомочності щодо передачі права володіння та користування нерухомим майном, зокрема права на укладення договорів оренди, не є довіреністю на право розпорядження нерухомим майном.
Суд зазначає, що повноваження на розпорядження майном згідно п. .7.6. розділу VII статуту віднесено до виключних повноважень загальних зборів учасників Товариства, та виходячи з того, що загальні збори учасників Товариства не приймали рішення про укладення договору про задоволення вимог кредиторів та умов, про позасудове звернення стягнення договору іпотеки, такі умови іпотечного договору включені в договір в порушення вимог чинного законодавства, що згідно ч.2 ст. 203 ЦК України, ст.215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.
Виходячи зі змісту рішення учасника № 02/11/2021 від 01 листопада 2021 року включення до Іпотечного договору умов щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі без додаткової згоди вищого органу управління Товариством вчинено в супереч вимог ст. 1003 ЦК України.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 Цивільного кодексу України).
Стаття 1003 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин. Відтак, у разі виникнення спору пов'язаного з наявністю чи відсутністю повноважень у повіреного на вчинення певних юридичних дій, судам необхідно виходити з того, що договір доручення або довіреність повинна містити чітку вказівку на дії, які належить вчинити представнику (повіреному) про що зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 910/13716/19.
Окрім того, слід зазначити, що у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику, зазначено також у пункті 2.1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595.
Таким чином, виходячи з того, що уповноважений орган, який має право на розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс", а саме загальні збори учасників не надавали прав будь-якій особі щодо вчинення правочину за яким повірений має право при укладенні іпотечного договору включити положення про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя та/або на укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема включити до такого договору умови про те, що право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, такі умови договору суперечать як статуту Товариства, так і рішенню учасника № 02/11/2021 від 01 листопада 2021 року.
Враховуючи те, що довіреність, саме на підставі якої вчинено спірний правочин правочин не містить чіткої вказівки щодо уповноваження Чернявського О.В. на укладення від імені позивача іпотечного договору з умовами, які містять положення щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно ст. 1003 ЦК України, в якій викладено спеціальну норму, що підлягає застосуванню до вказаних правовідносин, підлягає встановленню юридичний факт, що положення договору про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки включено ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 1003 ЦК України.
Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Прувіс" не вчинило жодних дій, які б підтверджували схвалення іпотечного договору укладеного на вищезазначених умовах відповідно до положень статті 241 Цивільного кодексу України такий правочин, вчинений представником без повноважень, не створює цивільних прав та обов'язків для Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс".
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 910/13716/19.
Отже, судом встановлено, що жодним рішенням вищого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" не приймалось рішення щодо укладення іпотечного договору з включенням до такого умов щодо позасудового звернення на предмет іпотеки без жодних додаткових погоджень органу, наділеного правами на розпорядження майном Товариства, такий договір укладено в супереч ст. 1003, ч. 3 ст. 92 ЦК Україна.
Аналогічну позицію щодо правозастосування вказаних норм виклав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 910/12791/19 .
Зважаючи на викладені обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним іпотечного договору від 05 листопада 2021 року.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги первісного позову підлягають до задоволення в повному обсязі.
З правовою позицією та аргументами позивача суд погоджується та приймає останні.
Щодо правової позиції відповідача суд зазначає наступне.
Суд, твердження відповідача про те, що позивачем схвалено оспорюваний іпотечний договір, шляхом сплати 20 369 грн. 49 коп. відповідно до договору добровільного страхування майна юридичних осіб (комерційне майно) № 5300101147.21 від 10 листопада 2021 року, оцінює критично з наступних обставин.
Долучений відповідачем до відзиву договір добровільного страхування майна юридичних осіб (комерційне майно) № 5300101147.21 від 10 листопада 2021 року, підписаний зі сторони страхувальника - позивача представником по довіреності від 03 червня 2021 року Чернявським Олександром Володимировичем.
Крім того, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/8794/16).
Пунктом 7.1 Розділу VII статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс", що затверджений протоколом загальних зборів учасників № 11 від 02 грудня 2019 року, визначено, що органами управління Товариства є: 1) Загальні збори Учасників; 2) Директор.
Відповідно до пункту 7.6. Розділу VII статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" визначено, що:
- до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішень щодо укладення правочинів з відчуження належного Товариству нерухомого майна;
- рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно Загальними зборами учасників.
Таким чином, суд зазначає, що пунктом 7.6. статуту передбачено отримання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" попередньої згоди (погодження) засновника на укладення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину перевищує 50% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу - схвалення відповідного правочину (договору), як до його укладення так і після мало бути вчинено, в даному випадку, виключно засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс", як органом уповноважений на такі дії відповідно до установчих документів, а не представником по довіреності чи директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс".
Вищенаведені обставини спростовують твердження відповідача, що спірний правочин схвалений Товариством з обмеженою відповідальністю "Прувіс", шляхом оплати 20 369 грн. 49 коп. відповідно до договору добровільного страхування майна юридичних осіб (комерційне майно) № 5300101147.21 від 10 листопада 2021 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи договір добровільного страхування майна юридичних осіб (комерційне майно) № 5300101147.21 підписано представником Чернявським О.В., а здійснення розрахунків за договором добровільного страхування майна юридичних осіб (комерційне майно) № 5300101147.21 від 10 листопада 2021 року вчинене 19 листопада 2021 року, тобто під час виконання Черновою Я.Г. повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс".
Отже, конклюдентні дії, про які зазначає відповідач у відзиві на позов вчинені представником Чернявським О.В., директором Черновою Я.Г. не можуть розцінюватись як належне схвалення іпотечного договору у відповідній частині, оскільки вчинені особами за відсутності відповідних повноважень в частині видачі довіреності та підписання Іпотечного договору, ціна якого перевищує 50% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 910/28080/14: "хоча Договір виконано у повному обсязі, проте не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень. Доказів вчинення органами управління позивача будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ними спірного правочину, матеріали справи не містять".
Щодо інформування директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" засновника останнього - Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" про видачу довіреності від 03 червня 2021 року Чернявському Олександру Володимировичу, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. № 4152.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов'язано зберігати протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника).
Як пояснює позивач у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" відсутній протокол засновників на погодження видачі довіреності від 03 червня 2021 року ОСОБА_2 з повноваженнями укладати договори іпотеки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс".
Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
Щодо рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" від 01 листопада 2021 року № 02/11/2011 як згоду на укладення іпотечного договору, суд зазначає наступне.
Рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" щодо надання повноважень директору, в тому числі, з правом видачі довіреності, на укладення іпотечного договору, прийнято тільки 01 листопада 2021 року № 02/11/2011.
Тобто, тільки після прийняття рішення учасника від 01 листопада 2021 року № 02/11/2011 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" мала повноваження на видачу довіреності на підписання іпотечного договору.
Однак, такі дії директором Товариством з обмеженою відповідальністю "Прувіс" не вчинено.
Відповідно до ч. 3. ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.
Суд зазначає, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" не вчинила жодної дії на реалізацію рішення загальних зборів учасників від 01 листопада 2022 року, зокрема: не визначила на власний розсуд всіх умов (в т.ч. істотних) іпотечного договору; не вчинила дій, направлених на підписання іпотечного договору; не передала шляхом видачі довіреності іншій особі повноважень щодо визначення на власний розсуд умов іпотечного договору та укладення Іпотечного договору, можна констатувати, що рішення учасника від 01 листопада 2021 року № 02/11/2011 залишилось нереалізованим (невиконаним).
Отже, з правовою позицією та аргументами відповідача суд не погоджується та не приймає останню.
Щодо зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що у позивача за зустрічним позовом відсутнє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, адже довіреність особи, яка укладала договір іпотеки з Акціонерним товариством "Банк Альянс" є недійсною в частині надання повноважень щодо укладення договору іпотеки.
Судом встановлено, що довіреність від 03 червня 2021 року видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" Черновою Яною Геннадіївною в частині падання повноважень на укладення від імені товариства договору іпотеки (недійсною на підставі п. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, а отже довіреність від 03 червня 2021 року не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю в силу ст. 216 ЦК України.
Окрім того, судом також встановлено, що іпотечний договір є недійсним на підставі п. 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Суд зазначає, що зважаючи на вказані вище обставини у поданому зустрічному позові Акціонерного товариства "Банк Альянс" відсутня підстава позову.
З огляду на зазначене, позовна вимога про звернення стягнення відповідно до іпотечного договору № 05 листопада 2021 року є необґрунтованою, оскільки на час звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, право Акціонерного товариства "Банк Альянс" є непорушеним.
Суд, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність порушених майнових прав позивача за зустрічним позовом, тому, у задоволенні зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства "Банк Альянс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" про стягнення в сумі 12 651 858 грн. 00 коп. слід відмовити.
Порушені права та інтереси позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Отже у первісному позові, укладення спірних правочинів особою не наділеною відповідними на те повноваженнями порушило інтереси останнього, які полягають у незаконному відчуженні майнових активів останнього, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Щодо зустрічної позовної заяви, суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено порушеного права, що у свою чергу обумовлено настання передбачених законом правових наслідків у вигляді звернення стягнення на предмет на майно відповідача за зустрічним позовом.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем за первісним позовом по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 4 962 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 4 962 грн. 00 коп. покладає на відповідача.
Окрім того, позивачем включено до судових витрат 1 000 грн. 00 коп. на поштові послуги.
Відповідно до ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат в сумі 1 000 грн. 00 коп. на вищевказані поштові послуги.
Зважаючи на вказані обставини, судові витрати в сумі 1 000 грн. 00 коп. залишаються за позивачем.
Окрім того, судом також, не розглянуто витрати позивача на правничу допомогу в сумі 20 000 грн. 00 коп. оскільки у матеріалах справи відсутні докази понесення останніх.
Щодо сплаченого судового збору у розмірі 189 777 грн. 87 коп. за подання зустрічної позовної заяви, згідно статті 129 ГПК України останній залишається за позивачем за зустрічним позовом у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Первісний позов задоволити.
2. Визнати недійсною довіреність від 03 червня 2021 року видану директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106-б, код. 42217874) Черновою Яною Геннадіївною посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб С.О. № 4152. в частині надання повноважень Чернявському Олександру Володимировичу укладати договори іпотеки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс".
3. Визнати недійсним іпотечний договір від 05 листопада 2021 року укладений між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрілців, 50, код. 14360506) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прувіс" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106-б, код. 42217874), який посвідчено Марченком А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу № 746.
4. Стягнути з Акціонерним товариством "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрілців, 50, код. 14360506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прувіс" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106-б, код. 42217874) судові витрати у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят два) грн. 00 коп.
5 В задоволенні зустрічного позову відмовити.
6 Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15 березня 2023 року.
Суддя Войтюк В.Р.