вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
02.03.2023 Справа № 917/1111/22
Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5,
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, 36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23,
про зобов"язання вчинити дії
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ», 39000, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 2.
Секретар судового засідання: Токар А.В.
Представники: згідно протоколу судового засідання.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про звільнення АТ "Полтаваобленерго" від внесення орендної плати по договору оренди державного майна №1056 від 22.09.1999р. (в ред.договору про внесення змін від 13.09.2019р. №5) з 25 квітня 2022р. до 01.07.2022р. Ухвалою від 29.09.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ», підготовче засідання призначено на 27.10.2022р.
14.10.2022р. до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач заперечує проти позву в повному обсязі, та заява про закриття провадження у справі (а.с.86-97, том 2).
Третя особа надала суду письмові пояснення по суті спору, у яких підтримала позицію позивача (а.с.98-147, том 2).
Учасниками справи також подано відповідь на відзив (вх.7759 від 21.10.2022р.),заперечення на відповідь на відзив (вх.№8108 від 01.11.2022р.), заяву про зміну предмету позову ( вх.№8954 від 21.11.2022р.), яка прийнята до розгляду судом протокольною ухвалою від 22.11.2022р. Враховуючи дану заяву, відповідачем подані до суду письмові пояснення від 14.12.2022р. (вх.№10018 від 19.12.2022р.). Відповідно до даної заяви, позивач просить суд зобов"язати відповідача провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності№1056 від 22.09.1999р. за період з 25.04.2022р. по 01.07.2022р. включно шляхом звільнення від фактичних витрат на внесення орендної плати.
Підготовче провадження неодноразово відкладалося, в т.ч через необхідність надання учасникам справи відреагувати на подані заяви по суті спору та заяву про зміну предмету позову, оголошення в регіоні повітряної тривоги, перебування судді на лікарняному. Протокольною ухвалою від 19.01.2023р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті. Під час розгляду справи по суті оголошувалася перерва до 02.03.2023р. У засіданні 02.03.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомлено дату складення повного рішення.
Виклад обставин справи та аргументи учасників справи, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення:
Судом встановлено, що між сторонами у справі існували договірні правовідносини, що виникли з договору оренди державного майна №1056 від 22.09.1999р. За даним договором, орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (групу інвентарних об'єктів) державного підприємства Кременчуцька ТЕЦ. Вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна. Протягом дії договору сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення до його умов стосовно терміну дії договору, реквізитів сторін, умов проведення оплати, про що укладалися додаткові угоди до договору, які є його невід'ємними частинами.
П.1.2 договору №5 від 13.09.2019р. про внесення змін до договору №1056 від 22.09.1999р. встановлено, що майно передається в оренду з метою здійснення орендарем діяльності з виробництва теплової енергії та похідної продукції, а також транспортування теплової енергії. Орендна плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затв.постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2014р. - 1245148,08 грн.; за кожен наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
П.3.5 договору про внесення змін №5 від 13.09.2019р. погоджено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Договір був укладений на 20 років з 22.09.1999р. по 22.09.2019р., в подальшому додатковими угодами строк його дії було продовжено до 31.07.2020р. Як вбачається з наявного у справі листування сторін, після цього строк дії договору оренди вважався продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону (згідно абз.3 п.151 Порядку передачі в оренду державного і комунального майна, затв. Постановою КМУ від 03.06.2020р. №483).
Крім того, 17.08.2016р. між позивачем та третьою особою - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» укладено договір суборенди державного майна №2461, за умовами якого строкове платне користування передається окремо визначене державне майно (група інвентарних об"єктів) Кременчуцької ТЕЦ згідно з переліком майна, що є додатком №1 до договору, до якого також в подальшому вносилися зміни.
Як зазначає позивач, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, через ракетний обстріл м.Кременчука 24 квітня 2022р., 14 травня 2022р., 18 червня 2022р. зазнало пошкоджень майно Кременчуцької ТЕЦ (м.Кременчук, вул.Свіштовська,2): руйнування покрівлі та несучих конструкцій головного корпусу та обладнання турбінного відділення, пошкодження градирні, що унеможливило користування орендованим майном , що, в свою чергу, зумовило припинення виробництва теплової енергії та похідної продукції , а також транспортування теплової енергії. Вказане стало підставою для припинення роботи Кременчуцької ТЕЦ з 20 години 00 хвилин 24.04.2022р., про що видано наказ №114 від 26.0.2022р. (а.с.136, том 1).
У зв'язку з вказаним, АТ «Полтаваобленерго» звернулося до РВ Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях з заявою від 02.05.2022р. про звільнення орендаря від орендної плати. До заяви було додано копію акту про огляд пошкоджень від 27.04.2022р. (а.с.161-162, том 1).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була надана відповідь на цю заяву (лист від 24.06.2022р. №11-122-02083) (а.с.18, том 2), у якій відповідач запропонував позивачу надати належним чином оформлені документи, складання яких передбачено вимогами чинного законодавства, у т.ч. Порядком виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних з пошкодженням будівель і споруд, зате. Постановою КМУ від 19.04.2011р. №473 та Порядком проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об"єктів будівництва, затв. Постановою КМУ від 12.04.2017р. №257.
Подальше листування сторін з цього питання в матеріалах справи відсутнє, за твердженням відповідача - вказані документи надані позивачем не були, процедура внесення змін до договору оренди не була продовжена і сторони не досягли згоди з цього питання (вказане не спростоване позивачем).
Листом від 14.06.2022р. №06/1528 третя особа - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» повідомила позивача про одностороннє припинення дії договору суборенди державного майна №2861 від 17.8.2018р. у зв'язку з неможливістю користування майном за функціональним призначенням внаслідок істотного пошкодження об'єкту оренди ракетним обстрілом військами ворога та невжиття власником заходів щодо відновлення пошкодженого державного майна.
Позивач також отримав та надає суду Сертифікат №5300-22-0309 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 28.06.2022р., яким засвідчені форс-мажорні обставини: неможливість використання за цільовим призначенням орендованого майна відповідно до умов Договору внаслідок ракетних ударів та значних руйнувань ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» - у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (арк.справи 25, том 2).
Заявою від 22.06.2022р. №10-74/11537 (а.с.163-164, том 1) позивач ініціював припинення договору оренди державного майна від 22.09.1999р. №1056 . Станом на час звернення до суду з даним позовом договір було припинено: 01.07.2022р. - за твердженням позивача, в той час як відповідач вважає договір припиненим з 15.08.2022р.
Оскільки питання звільнення орендаря від сплати орендної плати не було вирішене сторонами при припиненні договору оренди та поверненні майна з оренди, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1056 від 22.09.1999р. за період з 25.04.2022р. до 01.07.2022р. включно шляхом звільнення від фактичних витрат на внесення орендної плати (в редакції заяви про зміну предмету позову від 18.11.2022р., що прийнята судом до розгляду).
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що жодними законодавчими нормами не визначено компетенцію РВ Фонду державного майна по звільнення орендарів державного майна від «витрат на внесення орендної плати», як про це просить позивач; договір оренди державного майна припинено, тож внести зміни до нього наразі неможливо, а під час дії договору з вказаного питання між сторонами згоди досягнуто не було, зокрема через неподання орендарем необхідного пакету документів. Крім того, позивачем не подано докази того, що можливість користування усім орендованим майном (605 об'єктів) істотно зменшилася, зокрема, що всі передані в оренду 605 об'єктів були істотно пошкоджені внаслідок ракетного обстрілу та що відновлення 605 об'єктів до того стану, в якому вони перебували, потребуватиме капітального ремонту. Сертифікат від 28.06.2022р. №5300-22-0309, виданий Торгово-промисловою палатою, який засвідчує форс-мажорні обставини, не є належним доказом у справі, оскільки протягом 2022р. позивач орендованим майном не користувався, воно було передано в суборенду ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ»; умовами договору суборенди державного майна цільове використання майна не передбачено; ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», про руйнування майна якого зазначено у сертифікаті, не є стороною договору оренди. Крім того, відповідач наполягає на тому, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Клопотанням від 14.10.2022р. відповідач просив суд закрити провадження у справі, оскільки позовна вимога, викладена у позовній заяві як «звільнити від внесення орендної плати» не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки фактично є вимогою про встановлення певних фактів. Після прийняття судом заяви про зміну предмету позову представник відповідача пояснив суду, що не наполягає на закритті провадження у справі, однак акцентує увагу суду на відсутності порушень прав позивача з боку Регіонального відділення.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» - надала суду письмові пояснення по суті спору (а.с.99-101, том 2), згідно яких підтримує позицію позивача та підтверджує, що в період з 25.04.2022р. по 01.07.2022р. майно, що було предметом оренди і суборенди, нею не використовувалося, діяльність з виробництва теплової та електричної енергії була припинена. На підставі письмового звернення від 28.04.2022р., позивач звільнив третю особу від сплати орендних платежів за договором суборенди.
Перелік доказів, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення: договір оренди державного майна №1056 від 22.09.1999р. з додатками та додатковими угодами до нього, договір суборенди державного майна від 17.08.2018р. №2861 з додатками та змінами, наказ №114 від 26.04.2022р., акти огляду майна від 25.04.2022р., акт огляду пошкоджень від 27.04.2022р., акт про пожежу від 27.04.2022р., заява орендаря про звільнення від орендної плати від 12.05.2022р., заява про припинення договору оренди від 22.06.2022р., сертифікат №5300-22-0309 від 28.06.2022р., інвенаризаційні описи необоротних активів, пошкоджених внаслідок обстрілу 02.04.2022р., 24.04.2022р., 09.05.2022р., 12.05.2022р., 23.05.2022р., 18.06.2022р., 27.06.2022р., акт від 17.05.2022р. про огляд пошкоджень з фото і ін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі наявні у справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому суд виходить з наступного:
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.626,629 ЦК України). Згідно ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.ст.653,654 ЦК України).
Як вбачається з обставин справи, між сторонами було укладено договір оренди майна, що належить до державної власності. За загальним визначенням, наведеним у ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), так само особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ст.759,760 ЦК України). Згідно ст.762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно ст.17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», положення якого підлягають застосуванню до правовідносин сторін, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 N 483 було затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок № 483), положення якого визначають механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За змістом пункту 127 Порядку № 483 (чинного з 17.06.2020), не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім ряду випадків, зокрема - випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, зокрема у разі істотного пошкодження об'єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, які настали після підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта, за умови, що відновлення об'єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об'єкта оренди.
Даним пунктом передбачено вичерпний перелік випадків для внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, передумовою зменшення розміру орендної плати або тимчасового звільнення Орендаря від сплати орендної плати має бути рішення Орендодавця, що в подальшому має бути оформлено відповідними змінами до договору оренди, тоді як сторонами не було погоджено вказаних змін, а Товариство, звертаючись до РВ Фонду з відповідної заявою, не надало всіх необхідних для вирішення цього питання документів, про що було повідомлено листом РВ Фонду.
Адже в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18 викладено висновок про те, що в разі зміни договору судом відповідне договірне зобов'язання змінюється саме з моменту набрання рішенням суду законної сили (ст.653 ЦК України).
Системний аналіз положень пункту 127 Порядку N 483 дозволяє дійти таких висновків: у цьому пункті нормативно закріплено, як загальну заборону щодо зменшення розміру орендної плати шляхом внесення змін до договору оренди державного та комунального майна, так і виключення з такої заборони для застосування якого необхідно дотримання певних критеріїв; відповідно до наведеного пункту можливість задоволення відповідної заяви орендаря кореспондує як його праву на внесення таких змін, так і обов'язку орендодавця розглянути зазначену заяву та, за умови відповідності вищенаведеним критеріям, внести зміни до укладеного договору; вищезазначеним пунктом встановлено порядок внесення відповідних змін.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, протягом строку дії договору сторонами не було погоджено внесення змін до нього в частині звільнення від сплати орендної плати за вказаний позивачем період. Натомість позивач просить суд «зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1056 від 22.09.1999р. за період з 25.04.2022р. по 01.07.2022р. включно шляхом звільнення від фактичних витрат на внесення орендної плати".
Проте суд вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень РВ Фонду Державного майна після припинення дії договору проводити перерахунок розміру орендної плати шляхом звільнення від фактичних витрат на внесення орендної плати за певний період, і у суду відсутні будь-які законні підстави для втручання у правовідносини сторін у спосіб, в який просить позивач. При цьому відповідач цілком резонно зауважує, що практика Верховного Суду, на яку посилається позивач, не є релевантною до даних правовідносин, оскільки вона стосується випадків часткового звільнення орендарів від внесення орендної плати за користування державним та комунальним майном у період карантину, спричиненого розповсюдженням короновірусу, з застосуванням спеціального законодавства, що регулювало саме цю сферу суспільних відносин.
Також суд вважає обгрунтованими посилання відповідача на те, що ні під час дії договору оренди, ні при судовому розгляді справи позивачем не було надано жодних доказів знищення чи пошкодження до того рівня, що потребував би капітального ремонту, усього орендованого майна (оскільки позивач просить повністю звільнити його від сплати орендної плати за весь період), враховуючи той факт, що орендоване майно знаходилося за різними адресами (м.Кременчук, вул.Свіштовська,2; с.Потоки, вул.Лісова,20; просп.Свободи,8, м.Кременчук ); при поверненні майна з оренди сторонами зафіксовано пошкодження і знищення 5 об'єктів оренди; Актами огляду майна від 25.04.2022р. (а.с.137-152, том 1) , що перебуває у користуванні АТ "Полтаваобленерго" на підставі договору оренди державного майна від 22.09.1999р. №1056 зафіксовано, що зазначене в актах майно не використовується, в приміщенні, де знаходиться орендоване майно, працівники позивача не перебувають, однак вказане не свідчить про достатні підстави для звільнення орендаря від сплати орендної плати у спосіб, про який просить позивач у даній справі. Саме по собі поняття "потреба капітального ремонту" є оціночним, і для встановлення такої потреби відповідач якраз і пропонував позивачу під час дії договору надати документи, передбачені Порядком виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних з пошкодженням будівель і споруд, затв. Постановою КМУ від 19.04.2011р. №473 та Порядком проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва, затв. Постановою КМУ від 12.04.2017р. №257 (акт та звіт), що останнім зроблено не було.
Крім того, суд звертає увагу на наступне:
Згідно зі статтею статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Відповідно до частини 2 статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 , від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц)
В кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)(пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).
Натомість обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки не спрямований на реальний захист прав позивача. За поясненнями представника позивача, подання даного позову спричинено тим, що права ПАТ «Полтаваобленерго» порушені відмовою звільнити його від сплати орендної плати, а наразі ним періодично направляються претензії про сплату орендної плати за спірним договором, у т.ч. й за вказаний у позові період, тож питання про зобов'язання відповідача провести перерахунок розміру орендної плати шляхом звільнення від фактичних витрат на внесення орендної плати повинно бути вирішено в даному судовому провадженні, оскільки все свідчить про те, що відповідачем буде подано позов про стягнення заборгованості з орендної плати за даним договором (судом встановлено, що під час розгляду даної справи такий позов у провадженні судів відсутній). Однак, виходячи з встановлених вище обставин справи, суд критично оцінює дані твердження позивача (що, однак, не є підставою для закриття провадження у справі, як про це клопотав відповідач).
Враховуючи викладене, за результатом дослідження та оцінки в судовому засіданні наявних у справі доказів, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.
2. Копії рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 14.03.2023р.
Суддя О.С.Мацко