ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.03.2023Справа № 910/62/23
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ Логістик»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик»
про стягнення 3 952,18 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛТ Логістик» (надалі - ТОВ «АЛТ Логістик») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» (надалі - ТОВ «Пан Логістик») про стягнення 13 779,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором надання та організації послуг №ЕП-00006431 від 03.09.2021, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 100,00 грн., пені у розмірі 2 688,21 грн., 3% річних у розмірі 161,29 грн. та інфляційних у розмірі 830,10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, у зв'язку з малозначністю справи.
Зазначена ухвала вручена ТОВ «Пан Логістик» 16.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105493377201.
06.02.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «АЛТ Логістик» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає про сплату відповідачем основної суми заборгованості у розмірі 10 100,00 грн. та просить суд стягнути з ТОВ «Пан Логістик» пеню у розмірі 2 873,00 грн., 3% річних у розмірі 178,38 грн. та інфляційні у розмірі 900,80 грн.
Отже, фактично, позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині суми основного боргу та збільшити в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана у строки встановлені процесуальним законодавством, а відтак суд дійшов висновку про прийняття такої заяви та розгляд справи в межах позовних вимог у сумі пені - 2 873,00 грн., 3% річних - 178,38 грн. та інфляційних - 900,80 грн.
21.02.2023 через канцелярію суду від ТОВ «Пан Логістик» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій відповідач просить суд відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу адвоката.
06.03.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «АЛТ Логістик» надійшли заперечення проти клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в яких позивач надав додаткові пояснення стосовно заявленого розміру витрат на оплату послуг адвоката, з урахуванням заяви відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
03.09.2021 між ТОВ «Пан Логістик» (експедитор) та ТОВ «АЛТ Логістик» (перевізник) укладено договір надання та організації послуг №ЕП-00006431 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов'язується перевезти наданий йому експедитором вантаж в міжнародному та/або в міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а експедитор, після прийняття перевезення, відповідно до умов договору, зобов'язується сплатити за перевезення вантажну плату.
Згідно з п. 1.5 Договору конкретні умови кожного перевезення зазначаються сторонами у разових договорах - заявках, які при підписанні сторонами стають невід'ємними частинами цього договору. Підписані сторонами умови заявки мають пріоритетну силу щодо умов цього договору. Сторони керуються умовами договору, якщо ці умови не змінені заявкою.
Пунктом 2.2.17 Договору передбачено, що перевізник зобов'язується надати експедитору протягом чотирьох робочих днів з моменту розвантаження автомобіля оригінали наступних документів, які є підтвердженням виконаного перевезення та підставою для оплати:
- рахунок - фактура по кожному рейсу із обов'язковим зазначенням номеру заявки;
- оригінальна ТТН/CMR з відміткою вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача про отримання вантажу;
- акт наданих послуг з обов'язковим зазначенням маршруту, № ТТН/CMR, вартості наданих послуг, суми ПДВ;
- довіреність від вантажоодержувача на отримання вантажу;
- додатково, якщо були складені - акт про недостачу/пошкодження вантажу, акт огляду вантажу, акт запізнення, акт порушення температурного режиму, інші документи, які свідчать про порушення зобов'язань;
- картка на перевезення, маршрутний лист;
- податкова накладна (оформлена відповідно до вимог податкового законодавства (для платників податків ПДВ). У випаду ненадання експедитору вищевказаних документів (надання не всіх документів), оплата за перевезення не здійснюється. При цьому перевізник не має право притримувати вантаж в якості забезпечення експедитором зобов'язань по оплаті.
Відповідно до п. 3.2 Договору експедитор проводить оплату за відповідне перевезення на протязі двадцяти банківських днів після отримання від перевізника всіх оригінальних документів, вказаних в п. 2.2.17 договору, якщо інший строк оплати не вказаний в заявці, та виключно після реєстрації перевізником виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Сторони домовились, що перевізник зобов'язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 (п'яти) днів з моменту її складання.
Разовими договір-заявками на перевезення вантажів автомобільним транспортом №4357 від 10.09.2021, №4359 від 10.09.2021, №4409 від 15.09.2021 та №4712 від 07.10.2021 до Договору сторонами погоджено умови перевезень, зокрема, порядок і строки оплати: 20-25 банківських днів після отримання оригіналів документів.
На виконання умов Договору та вказаних разових договір-заявок позивачем здійснено перевезення вантажів за встановленими маршрутами, що підтверджується товарно-транспортними накладними №016335275 від 10.09.2021, №16340705 від 13.09.2021, №016355598 від 15.09.2021 та №016473871 від 07.10.2021.
Також, позивачем виставлено відповідачу рахунки №941 від 13.09.2021 на суму 5 500,00 грн., №943 від 13.09.2021 на суму 4 800,00 грн., №953 від 16.09.2021 на суму 5 000,00 грн. та №1005 від 07.10.2021 на суму 4 800,00 грн., складено акти надання послуг №941 від 13.09.2021, №943 від 13.09.2021, №953 від 16.09.2021, №1005 від 07.10.2021, а також зареєстровані податкові накладні №1074 від 13.09.2021, №1076 від 13.09.2021, №1077 від 16.09.2021 та №1133 від 07.10.2021.
Вказані документи направлені на адресу відповідача поштовим відправленням №0740500627267, яке, відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта», отримане адресатом 15.07.2022.
В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за надані на підставі Договору послуги 20 100,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №5140 від07.10.2022, №1248 від 24.10.2022, №1262 від 15.11.2022 та платіжними дорученнями №7239 від 12.01.2023, №7509 від 19.01.2023, №7525 від 27.01.2023, №7568 від 30.01.2023.
Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих на підставі Договору послуг, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 873,00 грн., 3% річних у розмірі 178,38 грн. та інфляційних у розмірі 900,80 грн.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору транспортного експедирування, а тому права та обов'язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 65 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Матеріалами справи (товарно-транспортні накладні №016335275 від 10.09.2021, №16340705 від 13.09.2021, №016355598 від 15.09.2021 та №016473871 від 07.10.2021, акти надання послуг №941 від 13.09.2021, №943 від 13.09.2021, №953 від 16.09.2021, №1005 від 07.10.2021) підтверджується надання позивачем послуг на підставі Договору на загальну суму 20 100,00 грн., що також не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
За приписами ч. 3 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, розмір плати експедитору.
В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за надані на підставі Договору послуги 20 100,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №5140 від 07.10.2022, №1248 від 24.10.2022, №1262 від 15.11.2022 та платіжними дорученнями №7239 від 12.01.2023, №7509 від 19.01.2023,№7525 від 27.01.2023, №7568 від 30.01.2023.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.2 Договору та умов разових договір-заявок, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату отриманих на підставі Договору послуг не пізніше 19.08.2022, а відтак відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем позивачу за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем факту прострочення виконання грошового зобов'язання не спростовано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.4 Договору за прострочення виконання платіжних зобов'язань по даному договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком позивача, вважає його вірним та обґрунтованим, а відтак дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 873,00 грн., 3% річних у розмірі 178,38 грн. та інфляційних у розмірі 900,80 грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 20.08.2022 по 29.01.2023.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Пан Логістик» на користь ТОВ «АЛТ Логістик» пені у розмірі 2 873,00 грн., 3% річних у розмірі 178,38 грн. та інфляційних у розмірі 900,80 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат, яка складається із судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що факт надання правової допомоги підтверджується договором про надання правової допомоги від 20.12.2022, укладеним з адвокатом Кокольським Сергієм Івановичем, додатковою угодою №1 від 31.01.2023, додаткової угодою №2 від 25.02.2023 до вказаного договору, актами прийому-передачі наданих послуг від 31.12.2022, від 02.02.2023 та від 28.02.2023.
Судом досліджено надані позивачем акти прийому-передачі наданих послуг від 31.12.2022, від 02.02.2023 та від 28.02.2023 та встановлено, що адвокатом Кокольським С.І. надано ТОВ «АЛТ Логістик» правову допомогу в межах даної справи на загальну суму 10 000,00 грн., а саме: складання позовної заяви на суму 5 000,00 грн., складання заяви про зменшення розміру позовних вимог на суму 3 000,00 грн. та складання заперечень проти клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги на суму 2 000,00 грн.
Судом встановлено, що Кокольський С.І. є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач заявляє про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката з огляду на не співмірність заявлених витрат із складністю справи, виконаними роботами (наданими послугами) та обсягом наданих послуг чи виконаних робіт.
На переконання суду, відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано суду жодного доказу в підтвердження неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.
Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу в межах даної справи на суму 10 000,00 грн.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ Логістик» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» (03040, м. Київ, вул. Деміївська, будинок 43; ідентифікаційний код 36958491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ Логістик» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Чорновола В'ячеслава, будинок 15, приміщення 131; ідентифікаційний код 43480186) пеню у розмірі 2 873 (дві тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 38 коп., інфляційні у розмірі 900 (дев'ятсот) грн. 80 коп., втрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмір 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий