ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 910/1923/22
про закриття провадження у справі
29.11.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська
(вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76018)
в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради
(вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий сервіс"
(вул. Гната Хоткевича, 12, оф. 170, м. Київ, 02094)
про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень
за участю:
від Івано-Франківської обласної прокуратури: Журавльова Н.Є. - прокурор;
від Івано-Франківської міської ради: Буджак В.М. - представник;
від відповідача: Дудяк Р.А. - адвокат (в режимі відеоконференції)
Виконувач обов'язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради (далі - Івано-Франківська міська рада, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий сервіс" (далі - ТОВ «Торговий сервіс», відповідач) про стягнення 1 713 548,50 грн заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень від 23.01.2012 №ДО-3493, з яких:
- 1 354 614,58 грн основної заборгованості;
- 217 054,69 грн пені;
- 56 853,31 грн 3% річних;
- 85 025,93 грн інфляційних витрат.
Дії суду щодо розгляду справи
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до ТОВ "Торговий сервіс" про стягнення 1 713 548,50 грн передано за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.05.2022, про що учасники справи повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
06.05.2022 до суду від представника відповідача надійшли заява про вступ у справу як представника в Електронному суді (вх. №5181/22) та заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№5182/22).
10.05.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№5259/22).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2022 задоволено клопотання ТОВ «Торговий сервіс» про участь його представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду, про що представник відповідача повідомлений засобами електронного зв'язку.
16.05.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5556/22).
17.05.2022 до суду від прокурора надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з їх частковою сплатою відповідачем (вх.№6259/22).
17.05.2022 у підготовчому засіданні з'явились прокурор та представники обох сторін, від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№5659/22), судом долучено подані документи до матеріалів справи та відкладено підготовче засідання на 31.05.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
18.05.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме доказів надіслання відзиву на позовну заяву прокурору та позивачу (вх.№5716/22).
30.05.2022 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№6489/22).
31.05.2022 у підготовчому засіданні з'явились прокурор та представники обох сторін, судом оголошено перерву до 20.06.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
07.06.2022 до суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№6944/22).
08.06.2022 до суду від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№7251/22).
16.06.2022 до суду надійшли:
- від представника відповідача - клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме доказів оплати частини заборгованості (вх.№7440/22);
- від прокурора - письмові пояснення у справі щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі (вх.№7454/22) та заперечення на заяву про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№7456/22).
20.06.2022 у підготовчому засіданні з'явились прокурор та представники обох сторін; представником позивача підтверджено надходження коштів, що є предметом спору, крім частини пені та 3% річних; судом продовжено строк підготовчого провадження, оголошено перерву до 20.07.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
20.07.2022 у підготовчому засіданні з'явились прокурор та представники обох сторін, судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 17.08.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
17.08.2022 у судовому засіданні з розгляду справи по суті, з'явились прокурор та представник відповідача, судом відкладено розгляд справи по суті на 26.09.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
26.09.2022 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулось у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Валєєвої Т.Е.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 04.10.2022 учасників справи повідомлено про те, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 20.10.2022, про що сторони повідомлені через Електронний суд та засобами електронного зв'язку.
20.10.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме докази погашення заборгованості відповідачем (вх.№14087/22).
20.10.2022 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулось у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою на території м. Івано-Франківська та на решті території України.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 24.10.2022 сторін повідомлено про те, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 09.11.2022, про що сторони повідомлені через Електронний суд та засобами електронного зв'язку.
02.11.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме додаткові докази погашення заборгованості відповідачем (вх.№14847/22).
09.11.2022 до суду від представника відповідача надійшла заява/клопотання, в якій відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог (вх.№15180/22).
09.11.2022 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з'явились прокурор та представник позивача, прокурором подано клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку з неотриманням від відповідача доказів на підтвердження сплати всієї заборгованості, судом відкладено розгляд справи на 29.11.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
29.11.2022 до суду від прокурора надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (вх.№15320/22).
29.11.2022 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з'явились прокурор та представники обох сторін, прокурором та представником позивача підтримано заяву про закриття провадження у справі, представник відповідача просив відмовити у задоволенні даної заяви у зв'язку із недоведеністю прокуратурою підстав для представництва інтересів держави у даній справі.
За наслідками розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
І. Загальні засади захисту прав та законних інтересів
Положеннями ч. 1 ст. 2 ГПК України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням уважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
За змістом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені ч. 2 ст. 16 цього кодексу.
Частиною 2 ст. 20 ГК України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16 (п. 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (п. 14) та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (п. 40)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (п. 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (п. 14) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (п. 42).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15.
Таким чином, за загальним принципом правосуддя тільки порушене право підлягає захистові судом.
ІІ. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави
2.1. Загальні засади
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Також аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1) ящо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.04.2019 у справі № 826/13768/16, Верховним Судом в постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 28.09.2021 у справі №810/3787/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:
- однією з підстав для представництва прокурором держави в суді є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести (п. 37, 78);
- бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38, 77);
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39, 79);
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, 1) чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: 2) значимість порушення інтересів держави, 3) можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, 4) наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п. 40, 80);
- суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи (п. 42);
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43, 81);
- захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (п. 45);
- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (п. 47);
- наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (п. 67).
Наведені висновки також підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 05.10.2022 у справі №923/199/21.
2.2. Щодо органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Частина 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України, ч. 3 ст. 4 ГПК України в випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або в державних чи суспільних інтересах.
У ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Як вбачається, предметом позову у даній справі було стягнення заборгованості за укладеним між Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Торговий сервіс" (орендар) договором оренди нежитлових приміщень №ДО-3493 від 23.01.2012, предметом якого є оренда нежитлових приміщень, що належать до об'єктів комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади.
Отже, Івано-Франківська міська рада як орендодавець цього майна є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
2.3. Щодо обставин захисту інтересів держави в особі територіальної громади у даній справі
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2021 у справі №909/389/21, серед іншого, стягнено з відповідача на користь Івано-Франківської міської ради 52 908,36 грн пені, 14 422,49 грн 3% річних, 32 561,16 грн інфляційних втрат. Водночас закрито провадження у справі у частині стягнення 2 823 820,93 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2019 до 28.02.2021 за договором оренди нежитлових приміщень №ДО-3493 від 23.01.2012 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку зі сплатою цієї заборгованості відповідачем (а.с. 42-47 том І).
22.10.2021 Івано-Франківська міська рада звернулася до відповідача з претензією №2419/01-15/18в про неналежне виконання зобов'язань за договором оренди, в якій, зокрема, просила сплатити:
- 1 551 270,27 грн заборгованості з орендної плати (станом на 30.09.2021);
- 217 054,69 грн пені (з урахуванням уточненого розрахунку від 29.10.2021 №до2419/01-15/18-в);
- 82 681,88 грн інфляційних втрат;
- 43 291,13 грн 3% річних (а.с. 22-27 том I).
19.11.2021 відповідач надав Івано-Франківській міській раді відповідь на претензію від 19.11.2021 №2021/11-38, в якій просив розстрочити сплату заборгованості строком на 6 місяців (а.с. 30-31 том I).
15.12.2021 Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради у відповідь на звернення прокурора від 03.12.2021 повідомлено, що ним вживалися заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення відповідної заборгованості, а саме: неодноразово було направлено відповідачу претензії та передано матеріали до Департаменту правової політики Івано-Франківської міської ради для подання позову (лист від 13.12.2021 №09/34.2-02/957; а.с. 49 том I).
23.12.2021 рішенням дев'ятнадцятої сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради №465-19 відмовлено відповідачу в наданні дозволу на розтермінування сплати заборгованості (а.с. 32-39 том I).
28.12.2021 прокурор звернувся до голови міста Івано-Франківська щодо надання інформації про проведення претензійно-позовної роботи з приводу стягнення заборгованості в сумі 2 823 820,93 грн з відповідача (лист №09.50-63-4927ВИХ-21; а.с. 50 том I).
Також 28.12.2021 прокурор звернувся до Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради з тотожним зверненням (лист №09.50-63-4926ВИХ-21; а.с. 51 том I).
25.01.2022 Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради надано відповідь прокурору, в якій повідомлено, що ним оскаржується рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2021 у справі №909/389/21 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог Івано-Франківської міської ради про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №ДО-3493 від 23.01.2012) в апеляційному порядку; надіслано відповідачу претензію на решту заборгованості; винесено рішення про відмову у наданні відповідачу розстрочення сплати заборгованості. Разом з тим, зазначено про наявність заборгованості відповідача у розмірі:
- 1 354 614,58 грн заборгованості з орендної плати (станом на 30.12.2021);
- 217 054,69 грн пені;
- 80 025,93 грн інфляційних втрат;
- 56 853,30 грн 3% річних (лист від 24.01.2022 №09/01-09/5304; а.с. 52-53 том I).
26.01.2022 прокурор звернувся до голови міста Івано-Франківська щодо надання інформації про звернення Івано-Франківської міської ради до суду із позовною заявою про стягнення наявної заборгованості з відповідача та про період забогованості, за який заявлено позов у справі №909/389/21 (лист №09.50-70-442ВИХ-22; а.с. 54 том I).
01.02.2022 Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради надано відповідь прокурору, в якій повідомлено, що з метою досудового врегулювання спору відповідачу надіслано лише претензію про неналежне виконання зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №ДО-3493 від 23.01.2012, а позов про стягнення вищезазначеної заборгованості з відповідача не подавався. Водночас зазначено, що у справі №909/389/21 позов було заявлено про стягнення заборгованості з орендної плати, нарахованої по 28.02.2021, а пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих по 20.03.2021 (лист №09/01-09/346; а.с. 55 том I).
03.02.2022 прокурор повторно звернувся до голови міста Івано-Франківська щодо надання інформації про звернення Івано-Франківської міської ради до суду із позовом про стягнення наявної заборгованості з відповідача з метою встановлення підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді в особі Івано-Франківської міської ради відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (лист №09.50-70-636ВИХ-22; а.с. 56 том I).
03.02.2022 Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради надано відповідь прокурору, в якій вказано, що Івано-Франківською міською радою заходів щодо стягнення заборгованості (в т.ч. пені, інфляційних втрат та 3% річних) не вживалось та позов не подавався (лист №09/01-09/409; а.с. 57 том I).
04.02.2022 прокурором надіслано Івано-Франківській міській раді повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку із невжиттям останньою заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача (повідомлення №09.50-70-668ВИХ-22; а.с. 58 том I).
Як встановлено судом, предметом позову у даній справі та у справі №909/389/21 було стягнення заборгованості за одним і тим самим договором (договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3493 від 23.01.2012).
У справі №909/389/21 позов було заявлено про стягнення заборгованості з орендної плати, нарахованої по 28.02.2021, а пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих по 20.03.2021.
Водночас у даній справі позов заявлено про стягнення:
- 1 354 614,58 грн заборгованості з орендної плати,
нарахованої за період з 01.03.2021 по 31.12.2021 та існувала станом на 21.01.2022;
- 217 054,69 грн пені, нарахованої за період з 21.03.2021 по 20.09.2021;
- 85 025,93 грн інфляційних втрат, нарахованої за періодз 21.03.2021 по 20.01.2022;
- 56 853,30 грн суми 3% річних, нарахованої за період з 21.03.2021 по 20.01.2022.
Відтак, станом на час подання позову прокурором (лютий 2022 року) у відповідача була наявна заборгованість перед територіальною громадою в особі Івано-Франківської міської ради на загальну суму 1 713 548,50 грн, однак позов про її стягнення в судовому порядку Івано-Франківською міською радою заявлено не було.
Отже, Івано-Франківська міська рада, вживаючи заходи щодо стягнення частини заборгованості за договором оренди в судовому порядку у справі №909/389/21 та в подальшому оскаржуючи рішення у цій справі в частині відмови у розірванні договору оренди, одночасно не вживала заходи щодо стягнення в судовому порядку решти заборгованості за цим же договором.
Таким чином, потягом тривалого часу (понад 10 місяців) Івано-Франківська міська рада не вживала належних заходів щодо своєчасного надходження коштів в місцевий бюджет (як орендної плати, так і пені, втрат від інфляції та 3% річних), які виникли з березня 2021 року.
У зв'язку з чим, необґрунтованими визнаються доводи відповідача у відзиві на позов про те, що Івано-Франківська міська рада, вчиняючи процесуальні дії у справі №909/389/21 проявила себе як ефективний власник комунального майна і захистила інтереси територіальної громади. Також вжиття Івано-Франківською міською радою заходів досудового врегулювання спору (звернення з претензією у жовтня 2021 року), на яке посилається відповідач, не визнається належним захистом інтересів держави за висновками Великої Палати Верховного Суду.
Прокурор неодноразово повідомляв позивача про виявлені порушення та необхідність стягнення даної заборгованості в судовому порядку, що підтверджується листами від 28.12.2021 №09.50-63-4927вих-21; від 28.12.2021 №09.50-63-4926ВИХ-21; від 26.01.2022 №09.50-70-442ВИХ-22; від 03.02.2022 №09.50-70-636ВИХ-22.
За таких обставин справи суд погоджується з доводами прокурора у письмових поясненнях щодо необґрунтованого посилання відповідача на постанову Верхового Суду від 13.04.2022 у справі №815/1484/18, оскільки у цій справі Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підставі для представництва прокурором інтересів держави внаслідок того, що прокурором не було повідомлено державний орган про виявлені порушення.
За висновком Великої Палати Верховного Суду (наведеним вище), звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Натомість, позивачем надавались прокурору відповіді, в яких наміру щодо стягнення заборгованості в судовому порядку не виявлено, доказів подання позову про стягнення існуючої заборгованості не надано, що підтверджується листами від 13.12.2021 №09/34.2-02/957, від 24.01.2022 №09/01-09/5304, від 01.02.2022 №09/01-09/346.
При цьому, якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п. 43, 81)).
Таким чином, Івано-Франківська міська рада підтвердила наявність значної заборгованості відповідача, яка мала надійти до місцевого бюджету (що є порушенням інтересів держави), а також неодноразово зазначала про неподання позову про її стягнення (що є підтвердженням невжиття належних заходів для захисту інтересів держави).
Відтак, маючи відповідні повноваження, Івано-Франківська міська рада протягом тривалого часу не вживала належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку.
На підставі наведеного суд встановив, що на виконання приписів ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Івано-Франківською міською радою, яка протягом тривалого часу (з березня 2021 року) самостійно не вчиняла дій, спрямованих на захист економічних інтересів держави в частині надходження коштів до місцевого бюджету.
За таких обставин справи у прокурора є обґрунтовані підстави для пред'явлення позову в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, у зв'язку із нездійсненням останньою захисту інтересів держави належним чином.
IІІ. Щодо залишення позову без розгляду
У відзиві на позов відповідач просив суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог та у клопотанні/заяві від 08.11.2022 відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю прокурором підстав представництва у даній справі інтересів держави в особі Івано-Франківської міської ради, проте за приписами ГПК України зазначене не є підставою для відмови в позові.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті заявленого спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав залишення позову без розгляду, оскільки судом, після відкриття провадження у справі, встановлено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі.
ІV. Щодо закриття провадження у справі
Розглянувши клопотання прокурора про закриття провадження у справі (вх.№15320/22 від 29.11.2022), суд зазначає таке.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому, предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, а предметом позову - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У даній справі предметом спору є 1 713 548,50 грн заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень від 23.01.2012 №ДО-3493 (а саме 1 354 614,58 грн заборгованості з орендної плати, 217 054,69 грн пені, 85 025,93 грн інфляційних втрат, 56 853,30 грн суми 3% річних), а предметом позову - стягнення цих коштів.
Як убачається з матеріалів справи, заборгованість на загальну суму 1 713 548,50 грн сплачено відповідачем під час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства від 13.05.2022 №17/34.2-02/220, від 17.06.2022 №219/34.3-02/09в, від 11.11.2022 №501/34.3-02/09в (а.с. 45-47 том ІІ).
Отже, предмет спору у справі припинив своє існування внаслідок сплати відповідачем заборгованості після звернення прокурора в інтересах держави до суду з позовом.
Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У силу ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, прокурор зазначив лише судовий збір у розмірі 25 703,23 грн.
При цьому інших судових витрат сторонами заявлено суду до відшкодування не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Судом встановлено, що за подання позовної заяви прокурором сплачено судовий збір на суму 25 703,23 грн, що підтверджується платіжним дорученням №141 від 02.02.2022 (а.с. 60 том І).
Таким чином, враховуючи клопотання прокурора про повернення судового збору, позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору у розмірі 25 703,23 грн.
Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 53, 123, 226, 231 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі №910/1923/22 за позовом Виконувача обов'язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий сервіс" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень.
2. Повернути Івано-Франківській обласній прокуратурі (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 03530483) з Держаного бюджету України судовий збір у сумі 25 703,23 грн (двадцять п'ять тисяч сімсот три гривні 23 коп.), сплачений згідно з платіжним дорученням №141 від 02.02.2022.
2.1. Ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2022 у справі №910/1923/22 в частині повернення судового збору є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".
2.2. Дана ухвала є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.
2.3. Стягувач:
Івано-Франківська обласна прокуратура
(вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 03530483).
2.4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення (ст. 235 Господарського процесуального кодексу України). Дата набрання ухвалою законної сили 29.11.2022.
2.5. Строк пред'явлення ухвали до виконання з 11.03.2023 по 12.06.2023.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення (ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повне судове рішення складено 10.03.2023.
Суддя Т.Е. Валєєва