№ 2а-3554/10/2370
25.08.2010 р. м. Черкаси
16 год. 10 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кульчицького С.О.,
при секретарі - Руденко Ю.В.,
за участю:
представників позивача -Раабе В.Г., Івінського М.В., Коваленко Н.П., Ніколаєва О.В. (за довіреністю),
представника відповідача - Голик Ю.В. (за довіреністю),
прокурора -Алексєєнка Б.М. (за посвідченням),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Черкаський автобус»до Черкаської митниці, за участю прокурора про скасування податкових повідомлень,
Відкрите акціонерне товариство «Черкаський автобус»звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення форми «Р»Черкаської митниці №16 від 07.07.2010 року та №17 від 07.07.2010 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, в порушення вимог Законів України «Про митний тариф України»та «Про податок на додану вартість», внаслідок невірної оцінки суті господарських операцій, здійснених позивачем, донараховано мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, податок на додану вартість з товарів увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності та штрафні санкції.
Згідно заяви від 03.08.2010 року з метою захисту інтересів держави, відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор м. Черкаси вступив у справу.
Представники позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях щодо обставин справи №1727/100 від 04.08.2010 року та від 13.08.2010 року.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на обставини зазначені в запереченнях на адміністративний позов №16-39\3006 від 26.07.2010 року та додаткових поясненнях №16-39\3370 від 13.08.2010 року.
Прокурор в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.
Відповідно до положень а.2 п.4 Порядку проведення митними органами на підприємствах системи обліку та звітності товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року №1730, на підставі наказу Черкаської митниці від 11.06.2009 року №192 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки», згідно посвідчень на право проведення перевірки від 16.06.2009 року №№61,62,63, співробітниками Черкаської митниці було проведено позапланову перевірку стану дотримання ВАТ «Черкаський автобус»законодавства України з окремих питань митної справи за період з 01.06.2006 року по 31.12.2008 року з питань згідно затвердженої програми перевірки, про що складено акт перевірки стану дотримання законодавства України з окремих питань митної справи ВАТ «Черкаський автобус»за період з 01.06.2006 року по 31.12.2008 року №0005/10/902000000/0005390419 від 18.06.2010 року (далі -Акт).
Відповідно до матеріалів перевірки встановлено, що у період з квітня 2007 року по грудень 2008 року ВАТ Черкаський автобус»до Черкаської митниці для проведення митного оформлення 96 комплектів складових для промислового складання моторних транспортних засобів, що надходили на адресу товариства, було подано наступні ВМД від 23.03.2007 року №902000007/7/701219 (у кількості 5 штук), від 27.03.2007 року №902000007/7/701265 (3 штуки), від 11.04.2007 року №902000007/7/701544 (4 штуки), від 07.09.2007 року №902000009/7/901553 (12 штук), від 28.12.2007 року №902000009/7/903396 (12 штук), від 28.07.2008 року №902000009/8/903629 (12 штук), від 22.08.2008 року №902000009/8/904356 (10 штук), від 29.08.2008 року №902000009/8/904548 (2 штуки), від 03.10.2008 року №902000009/8/905529 (12 штук), від 22.10.2008 року №902000009/8/905993 (12 штук), від 14.11.2008 року №902000009/8/906711 (4 комплекти), від 03.12.2008 року №902000009/8/907254 (8 комплектів).
Ввезення комплектуючих здійснювалось відповідно до положень Порядку визначення товарів, що ввозяться на митну територію України для використання у промисловому виробництві моторних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2005 року №1031 та на підставі листів Державної митної служби України від 12.01.2007 року №11/4-14/178-ЕП та від 29.12.2007 року №14/1148-ЕП щодо переліку товарів, що використовуються ВАТ «Черкаський автобус»у промисловому виробництві транспортних засобів.
Декларування комплектів здійснювалось за кодами згідно УКТ ЗЕД, які передбачають їх використання для промислового складання моторних транспортних засобів.
Відповідно до акту перевірки митницею встановлено, що 96 комплектів складових, імпортованих в Україну згідно зазначених ВМД були демонтовані з кузова та використані окремо від нього, а на базі вказаного кузова, але з іншим VIN -номером, з використанням наступного комплекту складових для промислового складання моторних транспортних засобів вироблено наступний автобус.
Враховуючи зазначене відповідачем зроблено висновок, що використання двох комплектів складових для складання моторних транспортних засобів з виконанням виробничих та технологічних операцій з виробництва лише одного кузова не відповідає вимогам Порядку визначення товарів, що ввозяться на митну територію України для використання у промисловому виробництві моторних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2005 року №1031 та використання першого комплекту складових не є використанням для промислового складання моторного транспортного засобу.
У зв'язку з виявленням фактів недотримання ВАТ «Черкаський автобус»положень Порядку визначення товарів, що ввозяться на митну територію України для використання у промисловому виробництві моторних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2005 року №1031, стосовно обов'язковості виконання виробничих та технологічних операцій із зварювання (виготовлення методами нероз'ємного з'єднання), фарбування та складання кузова, вказані товари мали класифікуватися за кодами згідно УКТ ЗЕД, що не передбачають їх використання для промислового складання моторних транспортних засобів, перевіркою встановлено, що позивачем невірно здійснено нарахування обов'язкових платежів у графах 47 ВМД.
Недотримання ВАТ «Черкаський автобус», згідно Акту, положень п.2 Порядку визначення товарів, що ввозяться на митну територію України для використання у промисловому виробництві моторних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2005 року №1031 і, як наслідок, невірне заявлення коду за УКТ ЗЕД імпортованих за вказаними ВМД товарів та неправильне застосування ставок ввізного мита, визначеного Законом України «Про митний тариф України»та бази оподаткування ПДВ відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»призвело до заниження сум податкових зобов'язань, заявлених підприємством у вказаних ВМД на загальну суму 443083 грн. 03 коп. в тому числі: за ввізним митом у сумі 369235 грн. 90 коп., за податком на додану вартість у сумі 73847 грн. 13 коп.
Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки №0005/10/902000000/0005390419 від 18.06.2010 року позивачем було подано заперечення на акт від 23.06.2010 року, за наслідками розгляду якого згідно листа №24-40/2547 від 01.07.2010 року відповідачем було відхилено заперечення на зазначений акт перевірки.
Після відхилень заперечень, на підставі акта перевірки №0005/10/902000000/0005390419 від 18.06.2010 року згідно з п.п. б п. 4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Черкаською митницею податковим повідомленням форми «Р»від 07.07.2010 року №16 було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) по миту на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності позивачу в розмірі 553853 грн. 85 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 369235 грн. 90 коп. за штрафними санкціями в сумі 184617 грн. 95 коп., податковим повідомленням форми «Р»від 07.07.2010 року №17 позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 110770 грн. 70 коп., у тому числі 73847 грн. 13 коп. за основним платежем та 36923 грн. 57 коп. за штрафними санкціями.
Відкрите акціонерне товариство «Черкаський автобус»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 27.06.1994 року, ідентифікаційний код 05390419. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД є 34.10.0 виробництво автомобілів, 73.10.1 дослідження і розробки в галузі природничих наук, 73.10.2 дослідження і розробки в галузі технічних наук, 55.51.0 діяльність їдалень, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 50.10.1 оптова торгівля автомобілями.
З метою вирішення статутних питань позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний Дім «Богдан» (на момент вчинення правочинів -товариство з обмеженою відповідальністю «Український автобус») було укладено договір про співпрацю №2212/01 від 31.12.2005 року, яким врегульовано основні напрямки співпраці підприємств.
Крім того, додатковими угодами №№2, 3, 5, 6 до договору №2212/01 про співпрацю від 31.12.2005 року передбачено, що на підставі договору ВАТ «Черкаський автобус»виготовляє та поставляє ТОВ «Український автобус» протягом 2006 -2008 років автобуси марки «Богдан».
У необхідних випадках між підприємствами укладаються окремі договори -комісії, купівлі-продажу, виконання робіт тощо.
Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки та оскаржуючи вказані податкові повідомлення представники позивача під час судового розгляду справи пояснили, що з 96 машинокомплектів, зазначених в акті перевірки, імпортованих в Україну позивачем ним було здійснено промислове складання 96 автобусів.
Після повного завершення промислового складання автобусів, останні відчужені за договором про співпрацю №2212/01 від 31.12.2005 року ТОВ «Автомобільний дім «Богдан»з переходом права власності, здійсненням розрахунків за придбаний товар та видачею первинних документів - накладних, податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.
В подальшому на замовлення їх нового власника -ТОВ «Український автобус» згідно договору про співпрацю №2212/01 від 31.12.2005 року, позивач здійснив розбирання 36 автобусів, розбирання інших 60 автобусів було здійснено товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Ком-Транс», на виконання умов договору щодо виконання робіт, надання послуг з розукомплектування автобусів марки «Богдан»та формування CKD комплектів деталей №158/1 від 21.07.2008 року, укладеного між ТОВ «Український автобус»та ТОВ «Черкаси-Ком-Транс».
Також представники позивача пояснили, що отримані в результаті розбирання вказаних 96 автобусів, кузови у кількості 96 одиниць відповідно до договору купівлі -продажу №2201/1 від 22.01.2006 року, укладеного між ТОВ «Український автобус» та ВАТ «Черкаський автобус»були придбані позивачем у ТОВ «Український автобус», які після зміни VIN -номерів були використані позивачем для складання автобусів «Богдан»із використанням інших 96 комплектів складових частин.
Заперечуючи проти позову представник відповідача наполягав, що фактичне промислове складання автобусів марки «Богдан»на підставі 96 машинокомплектів, імпортованих ним в Україну згідно зазначених в акті перевірки ВМД позивачем здійснено не було, тому позивач протиправно задекларував перші 96 машинокомплектів за кодом згідно УКТ ЗЕД, який передбачає використання цих товарів для промислового складання моторних транспортних засобів та застосування ставки ввізного мита 0%, встановленої для даної категорії товарів цільового призначення відповідно до Митного тарифу України.
Крім того, представник відповідача пояснив, що відповідно до матеріалів митного оформлення експорту, проведеного Київською регіональною митницею, вивезення машинокомплектів здійснювалось ТОВ «Український автобус», як власність позивача відповідно до договору комісії №930 від 30.10.2006 року, укладеного між ВАТ «Черкаський автобус»та ТОВ «Український автобус», на підставі якого ТОВ «Український автобус»було укладено зовнішньоекономічну угоду поставки агрегатів та запасних частин з РУП «Гомельський авторемонтний завод»№35\2 від 01.11.2006 року.
Спеціальним законодавством, яке визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України є Митний кодекс України, який спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ст.41 Митного кодексу України однією із форм митного контролю є перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
Частиною 1 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Правові засади застосування ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України визначені Законом України «Про Митний тариф України»від 5 квітня 2001 року № 2371-III (далі -Закон № 2371-III).
В розумінні Закону № 2371-ІІІ, митний тариф України -це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.
Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, що ведеться Всесвітньою митною організацією.
Згідно Розділу XVІI Закону № 2371-ІІІ, ставка мита в розмірі 0% визначена для товарів, які ввозяться на територію України для використання у промисловому виробництві моторних транспортних засобів.
Розділом XVІ Закону № 2371-ІІІ визначено, що термін «для промислового складання моторних транспортних засобів»застосовується лише до товарів, які використовуються у промисловому виробництві моторних транспортних засобів товарних позицій 8701 - 8705, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2005 року № 1031 затверджено Порядок визначення товарів, що ввозяться на митну територію України для використання у промисловому виробництві моторних транспортних засобів, який встановлює процедуру визначення товарів, що ввозяться на митну територію України, до яких у графі «Назва»Митного тарифу України застосовуються терміни «що використовуються(ється) для промислового складання моторних транспортних засобів»та «для промислового складання моторних транспортних засобів»i які використовуються вітчизняними підприємствами у промисловому виробництві моторних транспортних засобів, класифікованих згідно з УКТ ЗЕД за товарними позиціями 8701 -8705 (далі -Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку однією із умов визначення товарів згідно з пунктом 1 цього Порядку є наявність на виробництві виробничих потужностей, які забезпечують промислове виробництво моторних транспортних засобів з обов'язковим виконанням виробничих та технологічних операцій із зварювання (виготовлення методами нероз'ємного з'єднання), фарбування та складання кузова (кабіни), складання моторного транспортного засобу, проведення контрольного випробування виготовлених моторних транспортних засобів.
З аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що п.2 Порядку містить вимогу про наявність у підприємства -виробника потужностей і технологій виробництва моторних транспортних засобів, а не вимогу до технології виробництва та складання транспортного засобу.
Суд погоджується із позивачем, що порядок проведення технологічного процесу виробництва та вимоги до складання встановлює саме виробник моторних транспортних засобів згідно Програми (замовлення та плану виробництва), керуючись технічною документацією: конструкторською, технологічною, нормативною.
Щодо посилання відповідача про відсутність фактичного промислового складання автобусів марки «Богдан»з 96 машинокомплектів, імпортованих позивачем в Україну згідно ВМД від 23.03.2007 року №902000007/7/701219 (у кількості 5 штук), від 27.03.2007 року №902000007/7/701265 (3 штуки), від 11.04.2007 року №902000007/7/701544 (4 штуки), від 07.09.2007 року №902000009/7/901553 (12 штук), від 28.12.2007 року №902000009/7/903396 (12 штук), від 28.07.2008 року №902000009/8/903629 (12 штук), від 22.08.2008 року №902000009/8/904356 (10 штук), від 29.08.2008 року №902000009/8/904548 (2 штуки), від 03.10.2008 року №902000009/8/905529 (12 штук), від 22.10.2008 року №902000009/8/905993 (12 штук), від 14.11.2008 року №902000009/8/906711 (4 комплекти), від 03.12.2008 року №902000009/8/907254 (8 комплектів), суд зазначає, що доказів відсутності промислового складання 96 автобусів марки «Богдан», відповідачем суду надано не було.
Судом встановлено, що факт збирання автобусів на основі перших 96 машинокомплектів підтверджується технологічними паспортами, протоколами приймально-здавальних випробувань автобусів, приймально -здавальними накладними, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи.
Факт здійснення операцій щодо переходу права власності від позивача до ТОВ «Український автобус»та факт розібрання цих 96 автобусів на їх складові також підтверджується і тим, що позивач та ТОВ «Український автобус»включили до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, що доводиться деклараціями, реєстрами податкових накладних та податковими накладними.
Більш того, на аркуші 7 акту перевірки стану дотримання законодавства України з окремих питань митної справи ВАТ «Черкаський автобус»за період з 01.06.2006 року по 31.12.2008 року №0005/10/902000000/0005390419 від 18.06.2010 року зазначено, що під час перевірки відповідачем встановлено, що машинокомплекти у загальній кількості 84 штук, які були імпортовані за ВМД від 23.03.2007 року №902000007/7/701219 (у кількості 5 штук), від 27.03.2007 року №902000007/7/701265 (3 штуки), від 11.04.2007 року №902000007/7/701544 (4 штуки), від 07.09.2007 року №902000009/7/901553 (12 штук), від 28.12.2007 року №902000009/7/903396 (12 штук), від 28.07.2008 року №902000009/8/903629 (12 штук), від 22.08.2008 року №902000009/8/904356 (10 штук), від 29.08.2008 року №902000009/8/904548 (2 штуки), від 03.10.2008 року №902000009/8/905529 (12 штук), від 22.10.2008 року №902000009/8/905993 (12 штук), були використані для промислового складання автобусів марки «Богдан».
На аркуші 17 акту зазначено, що крім вказаних 84 кузовів, у результаті перевірки встановлено, що у грудні 2008 року ВАТ «Черкаський автобус»вироблено ще 12 автобусів марки «Богдан», які відповідно до технологічних паспортів складання автобусів, видаткових накладних на передачу ТОВ «Український автобус»дійсно були випущені та передані ТОВ «Український автобус».
Крім того, судом встановлено, що після здійснення позивачем їх фактичного промислового складання, 96 автобусів марки «Богдан»були продані позивачем ТОВ «Український автобусів», що підтверджується договором про співпрацю №2212/01 від 31.12.2005 року, укладеним між ТОВ «Український автобус» та ВАТ «Черкаський автобус», додатковими угодами до договору №2212/01 від 31.12.2005 року, рахунками -фактурами, балансовими довідками, накладними, банківськими виписками, актами прийому -передачі векселя, податковими накладними, податковими деклараціями та реєстрами податкових накладних, видатковими накладними, які є пропусками для виїзду матеріальних цінностей з підприємства (з проставлянням відповідного штампу «Виїзд дозволяю»).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що на момент проведення їх розбирання власником зазначених 96 автобусів було саме ТОВ «Український автобус».
Факт розбирання автобусів підтверджується договором про співпрацю №2212/01 від 31.12.2005 року, укладеним між ТОВ «Український автобус» та ВАТ «Черкаський автобус», договором щодо виконання робіт, надання послуг з розукомплектування автобусів марки «Богдан»та формування CKD комплектів деталей №158/1 від 21.07.2008 року, укладеним між ТОВ «Український автобус»та ТОВ «Черкаси-Ком-Транс», приймально-здавальними накладними, актами здачі - прийняття робіт, податковими накладними, банківськими виписками, актами приймання - передачі автобусів, актами приймання -передачі кузовів, актами приймання -передачі двигунів, актами здачі -прийняття робіт (надання послуг), накладними, податковими накладними, банківськими виписками, податковими деклараціями, реєстрами накладних, податковими накладними та листами замовленнями ТОВ «Український автобус»щодо надання послуг по розбиранню автобусів.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З аналізу зазначених норм випливає, що сторони можуть дійти згоди про продаж товару (надання послуг) у момент передачі такого товару покупцю (надання послуг замовнику) чи безпосередньо перед такою передачею (наданням) та зафіксувати свою домовленість (згоду) в письмовому документі, що засвідчує її виконання (в акті приймання -передачі чи в товарній накладній), за умови, що в такому документі знайшли відображення усі істотні умови домовленості сторін.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку акти та накладні є одночасно договорами та документами, що підтверджують їх виконання.
Разом з тим, відповідач не оскаржує дійсність первинних бухгалтерських документів, що одночасно є формами відповідних угод.
Із врахуванням вищевикладеного, суд погоджується із твердженням позивача, що власником експортованих до РУП «Гомельський авторемонтний завод»агрегатів, вузлів та запасних частин до автобусів, одержаних після розбирання вказаних 96 автобусів марки «Богдан»є ТОВ «Український автобус», що також підтверджується договором поставки агрегатів та запасних частин №35/2 від 01.11.2006 року, укладеним між ТОВ «Український автобус»та РУП «Гомельський авторемонтний завод»та відповідними ВМД.
Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що експорт 96 комплектів вузлів та деталей до РУП «Гомельський авторемонтний завод»здійснювався як власність позивача на підставі договору комісії №930 від 30.10.2006 року, укладеного між ВАТ «Черкаський автобус»та ТОВ «Український автобус», оскільки згідно умов даного договору при експорті товару комісіонер (ТОВ «Український автобус») зобов'язаний вказати реквізити комітента (ВАТ «Черкаський автобус») в графі 2 ГТД, відповідно до наказу №380 ГТСУ від 30.06.1998 року, а також указати даний договір у графі 44 ГТД.
Згідно наданих суду копій ВМД, на які посилається відповідач, судом встановлено, що в графі 2 «Відправник/Експортер»зазначено ТОВ «Український автобус», а в графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» зазначено договір №35/2 від 01.11.2006 року.
Порядок заповнення граф вантажної митної декларації (далі - ВМД) на зброшурованих у комплекти бланках єдиного адміністративного документа форми, додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, особливості заповнення граф ВМД залежно від напрямку переміщення товарів, митного режиму тощо, випадки застосування специфікації форми МД-8, а також порядок розподілу та використання аркушів ВМД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8 визначено Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за N 443/2247 (далі -Інструкція).
Відповідно до Інструкції в графі 2 «Відправник/Експортер»якщо описом цієї графи не передбачено інше, зазначаються відомості про відправника. Відправником згідно Інструкції є особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.
Разом з тим, суд зазначає, що чинним законодавством України та згідно листа Департаменту декларування та митних режимів Державної митної служби України від 02.04.2008 року №010/1-2/713-ЕП передбачено, якщо власник і відправник є різними особами, то в графі 2 ВМД зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис «Див.доп.», а в доповненні наводяться відомості про відправника товарів, що експортується. Проте графи 2 зазначених ВМД не містять такого запису, що свідчить про те, що власником експортованих товарів (машинокомплектів) було саме ТОВ «Український автобус».
Більш того, згідно Інструкції в графі 47 «Нарахування платежів» в цій графі основного та додаткових аркушів ВМД наводяться відомості про нарахування вивізного мита. У третій колонці "Ставка" зазначається при нарахуванні вивізного мита - установлений законодавством розмір ставки вивізного мита.
В третій колонці в графі 47 вказаних ВМД ставку зазначено в розмірі 0,2%.
Чинним законодавством України передбачено, що вивізне мито сплачується суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності до або під час митного оформлення товарів. В даному випадку суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності виступає власник задекларованих товарів зазначений в графі 2 ВМД -ТОВ «Український автобус».
Отже, що власником експортованих до РУП «Гомельський авторемонтний завод»товарів було саме ТОВ «Український автобус».
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є вмотивованими та обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають до задоволення, оскільки підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень у відповідача були відсутні, так як перші 96 машинокомплектів були зняті з автобусів, що були відчужені позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Український автобус»за договором про співпрацю №2212/01 від 31.12.2005 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Розмір судового збору встановлюється відповідно до підпункту «б»пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», яким визначено ставку державного мита із скарг, що подаються до суду, на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, в розмірі 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні»від 25.08.1996 р. № 762/96 розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян складає 17 гривень.
Таким чином, судовий збір при зверненні до адміністративного суду з немайновими вимогами сплачується в розмірі 3 грн. 40 коп.
Судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, як це передбачено частиною 2 статті 89 КАС України.
Платіжним дорученням № 305 від 15.07.2010 року підтверджується сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 85 грн. Позивач з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору до суду не звертався. За таких обставин, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню 3 грн. 40 коп.
Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 79, 86, 94, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення форми «Р» Черкаської митниці №16 від 07.07.2010 року та №17 від 07.07.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Черкаський автобус» (18036, м. Черкаси, вул. Різдвяна, 292, ідентифікаційний код 05390419) судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 30 серпня 2010 року.
Головуючий С.О. Кульчицький