Справа № 2-1636/10
25 серпня 2010 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Клімовських С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням інфляції, відшкодування моральної шкоди,
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період затримки виплати та моральної шкоди.
Свої вимоги мотивував тим, що з 03 вересня 2007 року по 27 січня 2009 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. Звільнився за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні йому не була виплачена заробітна плата за грудень 2008 року та січень 2009 року, чим порушені його трудові права.
Невиплата заробітної плати завдала йому моральної шкоди, оскільки погіршилось фінансове становище його сім'ї, змінились плани, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя та життя членів його сім'ї.
Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за грудень 2008 року - 5278 гривень 62 копійки та за січень 2009 року - 6450 гривень 34 копійки з урахуванням інфляції; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 28 січня 2009 року по 16 лютого 2010 року та на відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2010 року замінено відповідача ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» на ПАТ «Банк Камбіо», який є правонаступником у зв'язку зі зміною назви.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2010 року за клопотанням представника позивача заяву залишено без розгляду в частині вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов. Пояснив суду, що заробітна плата за грудень 2008 року та січень 2009 року ОСОБА_1 була виплачена 26 лютого 2010 року, з виплаченим розміром він погоджується. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача кошти за затримку розрахунку при звільненні з 28 січня 2009 року по 16 лютого 2010 року та 10000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача позов не визнав. Пояснив суду, що кошти виплачені ОСОБА_1 лише 26 лютого 2010 року, тому що останній ухилявся від їх отримання. Невиплачені суми депонувались, про необхідність отримання коштів позивача повідомляли в телефонному режими та простою кореспонденцією, проте ОСОБА_1 не з'являвся для їх отримання. Вважає, що позивач навмисно ухилявся від отримання коштів, щоб стягнути з банку компенсацію.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що з 03 вересня 2007 року по 27 січня 2009 року позивач працював у відповідача. Звільнений за власним бажанням (а.с. 8, 9).
При звільненні з ОСОБА_1 не був проведений розрахунок по заробітній платі за грудень 2008 року та за січень 2009 року. Кошти були виплачені 26 лютого 2010 року (а.с. 43).
У зв'язку з виплатою коштів за заявою представника позивача залишено без розгляду позов в частині вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Оскільки вимога про стягнення заробітної плати позивачем не підтримана у судовому засіданні, не підлягає задоволенню і вимога щодо стягнення інфляції заробітної плати.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Представник відповідача у судовому засіданні посилався на те, що затримка з виплатою заробітної плати сталася з вини позивача, оскільки він ухилявся від отримання належних йому сум.
Положеннями ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
На підтвердження того, що позивач ухилявся від отримання заробітної плати представник відповідача посилається лише на свої пояснення. Будь-яких інших доказів щодо повідомлення позивача про можливість отримання коштів суду не надано.
Суд вважає, що посилання представника відповідача на відомості про депонування заробітної плати (а.с. 44-46) не є доказам ухилення позивача від отримання коштів.
Представником відповідача надано суду лише звернення до позивача від 19 лютого 2010 року (а.с. 47), яке ОСОБА_1 отримав 23 лютого 2010 року (а.с. 48), після чого 26 лютого 2010 року отримав невиплачену при звільненні заробітну плату (а.с. 43).
Наведене свідчить про те, що затримка розрахунку при звільненні позивача мала місце з вини відповідача і з останнього підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 28 січня 2009 року по 16 лютого 2010 року як того просить позивач.
Кількість робочих днів за цей період складає 267 робочих днів.
Згідно довідки про заробітну плату позивача (а.с. 41), вона за два останні повні місяці роботи складає: листопад 2008 року (20 робочих днів) - 4040 гривень 51 копійку, грудень 2008 року (23 робочих дні) - 4352 гривні 22 копійки. Середньоденна заробітна плата позивача складає 195 гривень 17 копійок (4040,51 + 4352,22) : 43 робочих дні). Оскільки за період з 28 січня 2009 року по 16 лютого 2010 року кількість робочих днів складає 267, стягненню на підставі ст. 117 КЗпП України на користь ОСОБА_1 підлягає сума 52110 гривень 39 копійок (195,77 х 267).
Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на вимогах ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, тому з урахуванням принципів розумності та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 500 гривень.
З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь держави підлягають судовий збір в сумі 521 гривні 10 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 гривень.
Керуючись статтями 115, 116, 117, 231, 232, 237-1, 238 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» на користь ОСОБА_1 52110 гривень 39 копійок та 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» на користь держави 521 гривню 10 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: