справа № 4-1629/10
25.08.2010 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Підпалого В.В,
при секретарях Табали Я.В., Зененко В.Р.,
за участю прокурорів Таргонія О.В., Довганя І.М.,
представника скаржника адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління МВС України Кулініча І.І. від 23.02.2010 р. про закриття кримінальної справи порушеної щодо ОСОБА_2 за фактом вимагання грошових коштів за ознаками злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, - за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, -
Постановою старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління МВС України Кулініча І.І. від 23.02.2010 р. закрито кримінальну справу порушену щодо ОСОБА_2 за фактом вимагання грошових коштів за ознаками злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, - за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на постанову від 23.02.2010 р. про закриття кримінальної справи, вважаючи, що по справі досудовим слідством фактично не встановлено подію злочину, що призвело до постановлення незаконної постанови про закриття кримінальної справи.
В судовому засіданні скаржник та його представник просили скаргу задовольнити, постанову старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління МВС України Кулініча І.І. від 23.02.2010 р. про закриття кримінальної справи , скасувати.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що постанова винесена з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а тому скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 236-6 КПК України при надходженні до суду скарги на постанову про закриття справи, суддя витребує справу, знайомиться у разі необхідності вислуховує пояснення особи, яка подала скаргу про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора і особу, що подала які вправі взяти участь в її розгляді та висловити свої доводи.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали судової справи № 4-1629/10, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи № 49-1803 , на підставі яких було винесено оскаржувану постанову, дійшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 236-5 КПК України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місце розташуванням органу або його посадової особи, яка винесла постанову.
В судовому засіданні було встановлено, що постановою слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Дзігори С.В. від 16.06.2005 р. стосовно ОСОБА_2 порушена кримінальна справа № 49-1536 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 3, 189 ч. 4 КК України.
Постановою старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління МВС України Кулініча І.І. від 23.02.2010 р. закрито кримінальну справу, порушену стосовно ОСОБА_2 за фактом вимагання грошових коштів за ознаками злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, - за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2010 року постанову слідчого від 23.02.2010 року про закриття кримінальної справи було скасовано з тих підстав, що факт вимагання, і відповідно подія злочину, не встановлені.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.05.2010 року вказану постанову Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2010 року скасовано з тих підстав, що судом належним чином не перевірено підстави закриття кримінальної справи, оскільки предметом перевірки суду при розгляді скарги на постанову про закриття кримінальної справи є дотримання органом досудового слідства вимог ст.ст. 213, 214 КПК України.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2010 року постанову слідчого від 23.02.2010 року про закриття кримінальної справи було скасовано з тих підстав, що досудовим слідством не встановлено подію злочину.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.06.2010 року вказану постанову Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2010 року скасовано з тих підстав, що судом належним чином не перевірено підстави для закриття кримінальної справи, передбачені ст.ст. 213, 214 КПК України.
Із змісту оскарженої постанови вбачається, що підставами для її винесення стало те, що у органом досудового слідства отримані дані, які викликають сумніви у винності обвинуваченого ОСОБА_2, а сукупність доказів, яка є, не дозволяє їх спростувати та зробити беззаперечний і однозначний висновок про доказаність участі ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, а можливість слідства для усунення сумніві, які є вичерпана.
Разом з цим, вимоги ст. 214 КПК України при вирішенні питання про закриття кримінальної справи в повній мірі виконані не були.
Так, слідчим в порушення вимог ст. ст. 213, 214, 130 КПК України кримінальна справа закрита «…за фактом вимагання грошових коштів за ознаками злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України», хоча відповідно до матеріалів справи, кримінальна справа постановою слідчого від 16.06.2005 року була порушена стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 3, 189 ч. 4 КК України та як зазначає сам слідчий, 30.05.2005 року ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 3, 189 ч. 4 КК України.
Крім того, в мотивувальній частині постанови зазначено, що кримінальна справа 16.06.2005 року стосовно ОСОБА_2 порушена за ознаками злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України.
Крім того, ст. 214 КПК України визначений порядок закриття кримінальної справи, згідно з яким слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій, крім даних, зазначених у ст. 130 КПК України, зазначає, зокрема: відомості про особу обвинуваченого, суть справи, підстави для закриття справи, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення в питанні про речові докази відповідно до ст. 81 КПК України.
Проте, слідчий цих вимог кримінально- процесуального закону не дотримався.
Крім того, встановлення фактичних обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, не може ґрунтуватися на переконаннях особи, що проводить дізнання чи досудове слідство, а докази, що містять лише припущення, не перевірені та не підтверджені будь-якими іншими матеріалами справи, на підставі ст. 65 КК України, враховуючи критерії правових ознак доказів, не можуть бути визнанні належними та допустимими доказами, й тому в постанові повинне бути наведено д етальне обґрунтування доводів обвинувачення та їх визнання чи заперечення, аналіз таких заперечень і підтвердженість їх відповідними доказами в розумінні ст. 65 КПК України, тощо, слідчим зроблено не було.
Зокрема, в постанові фактично не проаналізована перевірка обставин, які стали підставою для порушення кримінальної справи,
Відповідно до ст. 236-5 КПК України суд розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінальної справи перевіряє чи були при закритті справи виконані вимоги ст.ст. 213, 214 КПК України.
За таких обставин, судом було встановлено, що постанова старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління МВС України Кулініча І.І. від 23.02.2010 р. про закриття кримінальної справи порушеної щодо ОСОБА_2 за фактом вимагання грошових коштів за ознаками злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, - за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину була винесена з порушенням вимог ст.ст. 213-214 КПК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що постанова старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління МВС України Кулініча І.І. від 23.02.2010 р. про закриття кримінальної справи порушеної щодо ОСОБА_2 за фактом вимагання грошових коштів за ознаками злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, - за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину , підлягає скасуванню, а справа поверненню для поновлення проведення досудового слідства по справі, та прийняття рішення відповідно до вимог КПК України.
В ході проведення досудового слідства необхідно ретельно і повно вивчити матеріали кримінальної справи, надати оцінку всім доказам по справі та прийняти законне й обґрунтоване рішення відповідно до вимог ст. 212 КПК України .
В задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки ч инне законодавство обмежує повноваження суду з контролю за досудовим слідством.
Нормами КПК України передбачено лише порядок здійснення судового контролю досудовим слідством стосовно постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанов про закриття кримінальної справи (ст.ст.236-1, 236-2,236-5, 236-6, 236-8 КПК України).
Окрім цього, до контрольних функцій суду відносяться застосування запобіжного ходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, що містить банківську таємницю.
Отже, у відповідності до чинного законодавства під час досудового слідства судовому оскарженню в порядку гл. 22 КПК України підлягають постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи ( за фактом, якщо таке порушення безпосередньо стосується інтересів певних осіб), постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, постанова про закриття справи.
Інших винятків з цього приводу КПК України не передбачає.
Таким чином, дії слідчого під час досудового слідства в порядку судового контролю оскарженню не підлягають , а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення відповідних скарг.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 97, 99, 99-1, 213, 214, 236-5, 236-6 КПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління МВС України Кулініча І.І. від 23.02.2010 р. про закриття кримінальної справи порушеної щодо ОСОБА_2 за фактом вимагання грошових коштів за ознаками злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, - за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину ,- задовольнити частково.
Постанову старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління МВС України Кулініча І.І. від 23.02.2010 р. про закриття кримінальної справи порушеної щодо ОСОБА_2 за фактом вимагання грошових коштів за ознаками злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України, - за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину - скасувати.
Матеріали кримінальної справи № 49-1536 повернути до Генеральної прокуратури України для відновлення досудового слідства.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_2, - відмовити.
На постанову прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя В.В. Підпалий