Справа № 752/2841/18 Головуючий у І інстанції Плахотнюк К.Г.
Провадження №22-ц/824/2330/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
01 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,
за участі секретаря Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету харчових технологій, треті особи Первинна профспілкова організація Національного університету харчових технологій, ректор Національного університету харчових технологій,про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, визнання чинним контракту та стягнення середнього заробітку, -
09 лютого 2018 року адвокат Мазуркевич М.А., від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, визнання чинним контракту та стягнення заробітної плати, яким позивався до Національного університету харчових технологій Міністерства освіти і науки України (далі по тексту - НУХТ, Університет), третя особа, які не завляє самостійних вимог щодо предмета спору Первинна профспілкова організація Національного університету харчових технологій.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 13 січня 2017 року прийнята на посаду професора кафедри менеджменту та адміністрування Навчально-наукового інституту економіки і управління до проведення конкурсу.
27 червня 2017 року наказом №348-к ректора цього ж університету ОСОБА_3 з 01 липня 2017 року по 30 червня 2020 року продовжено термін роботи на вказаній посаді на умовах, викладених у контракті №1470 від 01 липня 2017 року.
Наказом № 02-к від 10 січня 2018 року її звільнено з посади професора кафедри менеджменту та адміністрування Навчально-наукового інституту економіки і управління за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України, вчинений нею у період з 03.08.2017 року по 14.08.2017 року.
Представник позивачки стверджує про порушення відповідачем визначеної законодавством процедури накладення такого дисциплінарного стягнення як звільнення. Зокрема зазначав, що всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України, НУХТ не вимагав від неї письмових пояснень, від дачі цих пояснень вона не відмовлялась, пояснення вимагались не уповноваженими особами, при обранні виду стягнення НУХТ не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок. Також вказує, що у серпні 2017 року ректором НУХТ вона не залучалась до будь-якої педагогічної чи організаційної роботи, працювала над виконанням навчально-методичної та наукової роботи, про що свідчить звіт, який розглянуто та затверджено кафедрою згідно протоколу № 9 від 12 грудня 2017 року. Представник позивачки вказував також, що у період серпня 2017 року позивачка перебувала у РФ з метою лікування нетрадиційними методами. Вважав, що НУХТ не дотримався визначеного п. 16 контракту № 1470 від 01.07.2017 року строку попередження про його дострокове розірвання, а первинна профспілкова організація Університету порушила законодавство про працю при наданні згоди на звільнення позивачки.
За таких обставин просив скасувати наказ ректора Національного університету харчових технологій № 02-к від 10.01.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади професора кафедри менеджменту та адміністрування Навчально-наукового інституту економіки та управління на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді професора кафедри менеджменту та адміністрування Навчально-наукового інституту економіки і управління Національного університету харчових технологій; визнати чинним контракт № 1470 від 01.07. 2017 року між Національним університетом харчових технологій та ОСОБА_1 ; стягнути з Національного університету харчових технологій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.01.2018 року.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся її представник - адвокат Діденко І.В., який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Зокрема, серед доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про дотримання відповідачем вимог частини1 статті 148 КЗпП України, щодо строку накладення дисциплінарного стягнення. Зауважив, що з урахуванням Положення про контрольно-перепустковий режим НУХТ та встановлених турнікетів відповідач мав об'єктивну можливість знати про відсутність реєстрованого проходу позивача за турнікетом та не здійснення табелювання позивача. Вказує, що з урахуванням складання начальником відділу охорони ОСОБА_11 службової записки на ім'я ректора НУХТ, резолюція на якій датова 05 грудня 2017 року, дисциплінарне стягнення могло бути застосовано до позивача не пізніше 05.01.2018 року. Однак позивач була звільнення відповідно до наказу про звільнення 10.01.2018 року, тобто поза місячним терміном.
Апелянт вказує, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі у серпні 2017 року та не враховано, що режим роботи позивача, як науково-педагогічний працівника, встановлюється відповідно до розкладу занять та індивідуального робочого плану. Зазначає, що правилами внутрішнього трудового розпорядку передбачено здійснення діяльності поза межами вузу, конкретне робоче місце позивача не було за нею закріплене, обсяг робіт передбачався індивідуальним планом. Судом не враховано, що 29.06.2017 року ОСОБА_1 написала заяву на ім'я завідуючого кафедри і останній не заперечував можливість здійснюється науково-педагогічним працівником самостійно поза межами університету, про що свідчить резолюція на заяві. Вважає, що виконання роботи поза межами вузу, не являється прогулом, а факт виконання такої роботи підтверджується індивідуальним планом.
У відзиві на апеляційну скаргу ректор Національного університету харчових технологій Міністерства освіти і науки України О. Шевченко не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не можуть бути взяті до уваги. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем строку накладення дисциплінарного стягнення. Зокрема, судом враховано, що згідно Табелю обліку робочого часу за серпень 2017 року ОСОБА_1 зазначена як така, що присутня на роботі. 05 грудня 2017 року відділ охорони та безпеки надав ректору Університету інформацію системи контролю доступу про знаходження на території Університету професора кафедри менеджменту та адміністрування ОСОБА_1 , з якої встановлено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у серпні 2017 року протягом 18 робочих днів. З 13.12.2017 по 29.12.2017 року позивачка була непрацездатна, що підтверджується листком непрацездатності серія АДІ №450655. Наказом №145 від 10.11.2017 року робочі дні 3-5 січня перенесені на інший період, а 30 та 31 грудня 2017 року були вихідними днями, тому відповідач, видавши наказ про звільнення позивача 10.01.2018 року дотримався передбаченого частиною 1 статті 148 КЗпП України строку накладення дисциплінарного стягнення.
Університет не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що позивачка у період з 03.08.2017 року по 14.08.2017 року виконувала методичну та наукову роботу. Вважає, що суд першої інстанції детально проаналізував докази, подані позивачем на підтвердження виконання нею методичної, наукової роботи у вказаний період і дав їм правильну оцінку.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Діденко І.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом № 06-К по Національному університету харчових технологій від 12.01.2017 року ОСОБА_1 прийнята на посаду професора кафедри менеджменту та адміністрування Навчально-наукового інституту економіки і управління з 13 січня 2017 року до проведення конкурсу. (а.с.124 том №1)
Наказом № 348-к по Національному університету харчових технологій від 27.06.2017 року доктору економічних наук. доценту ОСОБА_3 продовжено термін роботи на посаді професора кафедри менеджменту та адміністрування Навчально-наукового інституту економіки і управління з 01 липня 2017 року по 30 червня 2020 року на умовах, викладених у контракті № 1470, як обраній за конкурсом. (а.с.125 том №1).
01 липня 2017 року між Національним університетом харчових технологій та ОСОБА_1 укладено контракт з науково-педагогічним працівником № 1470 на строк по 30 червня 2020 року. Відповідно до пункту 1 цього контракту працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і Правилами внутрішнього розпорядку НУХТ. У пункті 4.3. контракту зазначено, що працівник зобов'язується дотримуватись встановленого графіка робочого часу. Згідно з пунктом 6 контракту робочий час працівника визначається Правилами внутрішнього розпорядку Університету. Тривалість робочого часу науково-педагогічного працівника з певним обсягом обов'язків становить не більше 1548 годин на навчальний рік при середньотижневій тривалості 36 годин. Особливостей режиму робочого часу пунктом 8 цього контракту не визначено. Згідно з пунктом 14 контракт припиняється після закінчення строку його дії, за згодою сторін, за ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках передбачених законодавством (статтями 40, 41 КЗпП України) та цим контрактом, з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статтею 39 КЗпП України) та цим контрактом. При розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України. Пунктом 16 контракту передбачено, що при його достроковому розірванні у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні. (а.с.126 том №1).
Національним університетом харчових технологій 07.11.2017 року було видано наказ № 143, яким затверджено склад комісії ректорського контролю навчально-виховного процесу та план роботи комісії на 2017-2018 навчальні роки, який включає перевірку розподілу педагогічного навантаження серед викладачів кафедр, стан поточної трудової і навчальної дисципліни викладачів, допоміжного персоналу, студентів під час навчального процесу. (а.с.а.с.134,135-137,138-142 том №1).
Судом встановлено, що у грудні місяці 2017 року комісією ректорського контролю проводилась перевірка кафедри менеджменту та адміністрування щодо питань розподілу навантаження між викладачами кафедри на 2017-2018 роки, змісту та дотримання розкладу занять у I семестрі поточного року. При перевірці розподілу педагогічного навантаження серед викладачів кафедри менеджменту та адміністрування комісією виявлено, зокрема відсутність у професора ОСОБА_1 аудиторного навантаження для студентів денної форми навчання, з огляду на що комісія перевірила навантаження та графік роботи професора ОСОБА_1
05 грудня 2017 року відділ охорони та безпеки надав ректору НУХТ інформацію системи контролю доступу про знаходження на території Університету професора кафедри менеджменту та адміністрування ОСОБА_1 . За даними системи контролю доступу комісією ректорського контролю виявлені зокрема факти відсутності ОСОБА_1 на робочому місці у серпні 2017 року протягом 18 робочих днів, протягом 8 робочих днів у вересні 2017 року, протягом 7 робочих днів у жовтні 2017 року та протягом 6 робочих днів у листопаді 2017 року. (а.с.143-144).
Комісією встановлено і це підтверджено суду даними табелю обліку використання робочого часу за серпень 2017 року складом кафедри менеджменту та адміністрування навчально-наукового інституту економіки і управління, відповідно до якого професор ОСОБА_1 на протязі серпня місяця 2017 року зазначена як така, що присутня на роботі (ас.145-147 том №1).
Судом першої інстанції також встановлено, що вхід до всіх адміністративних будівель Університету обладнаний контрольно-перепустковими турнікетами, які фіксують час приходу працівника на роботу та час його виходу, дані яких використовуються під час складання табелю обліку робочого часу Національного університету харчових технологій (а.с.203,204-208,209,210-213,214-224 том №1).
Згідно п. 2.8. Положення про контрольно-перепустковий режим Національного університету харчових технологій схваленого Вченою радою НУХТ 27.11.2008 року, протокол № 4. Зазначена система призначена для автоматичного обліку робочого часу персоналу та контролю за дотриманням трудової дисципліни, обліку робочого часу. Контроль робочого часу співробітників НУХТ здійснюється за даними контрольно-перепусткової системи. Відомості щодо фактичного відпрацьованого часу, які вносять до табелю обліку робочого часу, мають відповідати даним контрольно-перепусткової системи та журналу виходу на роботу. Відповідальність за достовірність даних про фактично відпрацьований робочий час працівника, зазначених у табелі обліку робочого часу покладається на осіб, які підписують відповідні табелі. У випадку виявлення розбіжностей між фактично відпрацьованим робочим часом за даними контрольно-перепусткової системи та відомостями, зазначеними у табелі обліку робочого часу, останній підлягає коректуванню (виправленню) відповідно до даних контрольно-перепусткової системи.
Згідно з Положенням про Порядок ведення табелю обліку робочого часу Національного університету харчових технологій, затвердженого вченою радою 27.12.2016 року, протокол № 07, введений у дію наказом ректора № 219 від 29 грудня 2016 року, табель обліку робочого часу - це первинний документ, який використовується для обліку використання робочого часу працівників, контролю над дотриманням установленого режиму роботи, розрахунків із працівниками по заробітній платі та отримання інформації про відпрацьований час. У випадку розбіжностей даних контрольно- перепусткової системи та табелю обліку робочого часу, достовірними вважаються дані контрольно-перепусткової системи. Табель відкривається першого числа кожного місяця і передається в бухгалтерію двічі на місяць для розрахунків за першу половину місяця (аванс) та розрахунку заробітної плати за місяць. На кафедрах табель ведуть завідуючі лабораторіями відповідної кафедри та заповнений табель підписує завідуючий кафедри. У відповідних структурних підрозділах керівник структурного підрозділу обов'язки з ведення табелю обліку робочого часу покладає на працівника підрозділу, заповнений табель підписує керівник структурного підрозділу.
Згідно графіку щорічних відпусток професорсько-викладацького складу кафедри менеджменту та адміністрування навчально-наукового інститут економіки і управління за 2016-2017 навчальні роки професор кафедри менеджменту та управління ОСОБА_1 була у відпустці з 03.07.2017 по 02.08.2017 року. (а.с.127 том №1).
Розпорядженням ректора від 05.12.2017 року № 30 голові комісії ректорського контролю доручено отримати від ОСОБА_1 пояснення з приводу відсутності на робочому місці. Професор ОСОБА_1 відмовилась надавати відповідні пояснення, про що складено Акт від 05 грудня 2017 року. (а.с.148,149 том №1).
06.12.2017 року ректор НУХТ вніс подання до первинної профспілкової організації Університету про наданнязгоди на звільнення професора кафедри менеджменту та адміністрування ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КзпП України за вчинення прогулу без поважних причин. (а.с.151 том №1).
Зі змісту витягу з протоколу засідання Первинної профспілкової організації Національного університету харчових технологій від 12 грудня 2017 року, позивачка ОСОБА_1 відмовилась брати участь у засіданні, посилаючись на те, що вона не була ознайомлена з поданням про звільнення за прогули. (а.с. 152-153 том №1).
Судом встановлено, що у період з 13.12.2017 по 29.12.2017 року позивачка ОСОБА_1 була непрацездатна, відповідно до листка непрацездатності серія АДІ № 450655 з 13.12.2017 року по 29.12.2017 року. Наказом № 145 від 10 листопада 2017 року робочі дні 3-5 січня перенесені на інший період.(а.с.154,155 том №1).
За даними витягу з протоколу засідання Первинної профспілкової організації Національного університету харчових технологій від 10 січня 2018 року на засіданні була присутня професор ОСОБА_1 , яка свою відсутність на робочому місці з 03.08.2017 по 31.08.2017 року пояснила виконанням доручень завідуючого кафедри, у той же час визнала, що ці доручення на засіданні кафедри протоколом не затверджувалися, підтвердила, що виконувала індивідуальні доручення завідувача кафедри, які були дані в усній формі. Також заслухано лист Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві від 29.12.2017 року № 7411/125/47/03-17, у якому зазначалось, що ОСОБА_1 виїхала з України 15.07.2017 року та в'їхала на територію України 14.08.2017 року. З приводу інформації, що містилася в цьому листі, ОСОБА_1 поянень не надала. Присутні на засіданні члени Первинної профспілкової організації НУХТ дали згоду профспілкової організації на звільнення професора ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України за вчинення прогулів без поважних причин. За таке рішення проголосували одноголосно 13 членів профспілкової організації.(а.с.158-157 том №1).
Наказом № 02-К по Національному університету харчових технологій від 10.01.2018 року доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 звільнено з посади професора кафедри менеджменту та адміністрування Навчально-наукового інституту економіки і управління за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України, вчинений нею у період з 03.08.2017 року по 14.08.2017 року. Розірвано контракт з науково-педагогічним працівником №1470 від 01.07.2017 року. (а.с.128 том №1).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення професора кафедри менеджменту та адміністрування Навчально-наукового інституту економіки і управління ОСОБА_1 відбулось у відповідності до норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання дій відповідача незаконними та поновлення позивача на роботі.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в том числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з'ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.
Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез'явлення працівника на роботі. У таких документах обов'язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.
Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з'ясувати, чим така відсутність була викликана.
Для з'ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.
Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об'єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з'явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.
У частині першій статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).
Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як видно зі змісту наказу №02-К по Національному університету харчових технологій від 10.01.2018 року, підставою для звільнення позивачки ОСОБА_1 зазначено: довідку комісії ректорського контролю організації та якості проведення навчально-виховного процесу від 11.12.2017 року; витяг з протоколу №33 засідання первинної профспілкової організації НУХТ від 10 січня 2018 року; лист Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 29.12.2017 року вих. №7411/125/47/03-17, реєстр. вх. №90-01-01 від 09.01.2018 року.
Дані контрольно-перепусткової системи Університету та лист Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві від 29.12.2017 року № 7411/125/47/03-17 у своїй сукупності підтверджують відсутність позивачки ОСОБА_1 на робочому місці у період з 03.08.2017 по 14.08.2017 року.
Установивши факт відсутності позивача на роботі у період з 03.08.2017 по 14.08.2017 року, а також недоведеності наявності поважних причин відсутності на роботі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем факти відсутності на робочому місці не спростовані та не доведено наявність поважних причин відсутності на робочому місці у цей період.
Судом встановлено, що позивачкою не заперечується факт відсутності її на робочому місці у період з 03.08.2017 по 14.08.2017 року, про що зазначається нею у тексті позовної заяви, а також її ж у поясненнях, наданих під час судового розгляду справи по суті.
Як на поважні підстави відсутності на роботі у вказаний період, позивачка посилалась на погоджене із завідувачем кафедрою виконання нею методичної та наукової роботи поза межами Університету, про що свідчить затверджений на засіданні кафедри звіт.
Надаючи оцінку таким доводам позивача суд першої інстанції обґрунтовано вважав їх безпідставними та такими, що не доведені належними доказами.
Згідно зі ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Відповідно до Галузевої Угоди між Міністерством освіти України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, зареєстрованої Міністерством соціальної політики України, реєстраційний номер 31 від 15 грудня 2016 року, режим виконання організаційної, методичної, наукової роботи регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку вищого навчального закладу, планами науково-дослідних робіт, програмами, індивідуальними планами робіт. Правилами внутрішнього трудового розпорядку, іншими локальними актами можна регулювати виконання зазначених видів робіт як безпосередньо у вищому навчальному закладі, так і за його межами. (п. 5.2.5) Графік робочого часу науково-педагогічних працівників визначається розкладом аудиторних навчальних занять і консультацій, розкладом або графіком контрольних заходів та іншими видами робіт, передбаченими індивідуальним робочим планом викладача. Час виконання робіт, не передбачених розкладом або графіком контрольних заходів, визначається у порядку, встановленому вищим навчальним закладом, з урахуванням особливостей спеціальності та форми навчання. Забороняється відволікати науково-педагогічних працівників (викладачів) від проведення навчальних занять та контрольних заходів, передбачених розкладом (п. 5.2.10) Згідно з п. 1.4 положення Угоди діють безпосередньо та поширюються на працівників закладів освіти і осіб, які навчаються, та які перебувають у сферії дії сторін Угоди, і є обов'язковими для включення до колективних договорів, угод нижчого рівня.
Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку Університету, введених в дію наказом ректора №173 від 18.12.2006 року та чинних на час виникнення даних правовідносин, зокрема п. 22 у Національному університеті харчових технологій встановлюється такий режим роботи: початок роботи о 9-00, закінчення роботи о 18-00 ( у п'ятницю - 17-00), перерва для відпочинку та харчування з 13-00 до 13-48, вихідні дні - субота, неділя. Режим роботи для науково-педагогічних працівників встановлюється відповідно до розкладу занять та індивідуального робочого плану не більше 1548 годин на навчальний рік при середньотижневій тривалості робочого часу 36 годин.» Пункт 23 Правил внутрішнього розпорядку містить наступні положення : «За клопотанням окремих категорій працівників та за погодженням із профспілковим комітетом їм може встановлюватись індивідуальний графік робочого часу».
Отже, Правила внутрішнього трудового розпорядку чітко встановлюють режим робочого часу в Університеті та порядок надання індивідуального графіку робочого часу певним категоріям працівників, їх робоче місце. При цьому, Правилами не передбачено повноважень завідувача кафедри самостійно приймати рішення про встановлення індивідуального графіка роботи.
Як видно зі змісту заяви ОСОБА_1 від 29 грудня 2016 року на ім'я ректора НУХТ ОСОБА_5 , про прийняття на роботу в університет на посаду професора кафедри менеджменту та адміністрування Навчально-наукового інституту економіки і управління НУХТ, то ця заява містить дані з приводу того, що ОСОБА_1 ознайомлена з правилами внутрішнього розпорядку, а контрольний лист №1919 (що на зворотній стороні цієї ж заяви) стосується того, що місце роботи ОСОБА_1 , яка приймалася на посаду професора: кафедра менеджменту та адміністрування. (а.с.27-27зв. том №3).
Суд першої інстанції, перевіряючи доводи позивача щодо виконання нею навчально-методичної роботи у спірний період, з 03.08.2017 по 14.08.2017 року, детально проаналізував подані позивачем копії навчально-методичних робіт, та обґрунтовано відхилив їх як такі, що не підтверджують обставин, покладених в основу позову.
Так, судом першої інстанції встановлено, що строки реєстрації в НУХТ ряду методичних рекомендацій та протоколи кафедри, якими схвалені методичні рекомендації, датовані раніше або пізніше, ніж серпень 2017 року. Зокрема:
- Складання екзаменаційний білетів з дисциплін «Управління проектами», «Ризик менеджмент». Білети із зазначених дисциплін затверджені на засіданні кафедри менеджменту та адміністрування 11 квітня 2017 року, протокол № 17 , що підтверджується відповідним протоколом (а.с.210-214 том №2.)
- Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної дипломної (магістерської) роботи (проекту) для студентів спеціальності 073 «Менеджмент» спеціалізацій «Менеджмент організацій і адміністрування», «Логістика», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», «Інформаційні системи в менеджменті» денної та заочної форми навчання . [Електронний ресурс] / укладачі ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12.- К.: Нухт, 2017.- 46с., реєстраційний номер електронних методичних рекомендацій у навчально-методичному управлінні 46.148 від 03.11.2017 року, схвалені на засіданні кафедри менеджменту та адміністрування 08 червня 2017 року протокол № 21 (а.с.165 том №1);
- Управління проектами: лабораторний практикум для студентів освітнього ступеня «Магістр», спеціальності 073 «Менеджмент» спеціалізацій «Менеджмент організацій і адміністрування», «Логістика», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», «Інформаційні системи в менеджменті» денної та заочної форм навчання / уклад А.П. Дука .- К., 2017 реєстраційний номер у навчально-методичному управлінні 46.149 від 05.12.2017 (а.с.221 том №2);
- Ризик-менеджмент [Електронний ресурс]: методичні рекомендації до вивчення дисципліни, поведення практичних занять та виконання контрольної роботи для студентів освітнього ступеня «Магістр» спеціальності 073 «Менеджмент» спеціалізації «менеджмент організацій та адміністрування», денної та заочної форми навчання / уклад. А.П. Дука.-К.: НУЗТ, 2017.-98с. схвалено на засіданні кафедри 28.11.2017 року, протокол № 8, реєстраційний номер у навчально-методичному управлінні 46.150 від 05.12.2017 (а.с.222 том №2);
- Розробка індивідуальних завдань з дисциплін «Ризик-менеджмент» та «Управління проєктами» є складовою частиною методичних робіт «Ризик менеджмент», реєстраційний номер у навчально-методичному управлінні номер 46.150 від 05.12.2017; «Управління проектами», реєстраційний номер 46.149 від 05.12.2017 (а.с.118-119 том №2);
- наукова стаття «Картографування ризиків у системі інтегрованого ризик-менеджменту організації», опублікована у журналі «Ефективна економіка» № 10, 2017. Оплата за публікацію цієї статті проведена 26.10.2017 року, квитанція № 266910031 (а.с.154-160 том №2).
Щодо наукової статті «Парадигма інтегрованого управління ризиками» саме у проміжок часу з 03.08.2017 по 14.08.2017 року, як про це зазначала позивач, суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність в матеріалах справи даних, які б дозволяли встановити період її написання, оскільки публікація її відбулась у журналі «Науковий вісник Полісся», № 4 (12). ч. 2. 2017 року у грудні 2017 року (а.с.223-230 том №2).
Суд першої інстанції також обґрунтовано поставив під сумнів доводи позивача щодо виконання нею у період з 03.08.2017 по 14.08.2017 року роботи за зауваженнями до Методичних рекомендацій до виконання випускної роботи для здобуття освітнього ступеня «Бакалавр» студентів спеціальності 073 «Менеджмент» денної та заочної форм навчання [Електронний ресурс]/укладачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (рецензент: ОСОБА_10 ) реєстраційний номер електронних методичних рекомендацій у навчально-методичному управлінні 46.123 від 27.04.2017 року, які схвалені на засіданні кафедри менеджменту та адміністрування 11 квітня 2017 року протокол № 17 (а.с.166 том №1) та до Програми переддипломної практики студентів IV курсу спеціальності 073 «Менеджмент» денної та заочної форми навчання / уклад.: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7. - К.: НУХТ, 2017.-16 с. (рецензент : ОСОБА_12), реєстраційний номер електронних методичних рекомендацій у навчально-методичному управлінні 46.123 від 03.11.2017 року, які схвалені на засіданні кафедри менеджменту та адміністрування 11 квітня 2017 року протокол № 17, схвалені на засіданні Вченої ради НУХТ 25.05.2017 року, протокол № 12. (а.с.163-164 том №1).
На думку суду, не підтверджуються належними доказами доводи позивачки про розгляд на засіданні кафедри менеджменту та адміністрування звіту про навчально-методичну та наукову роботу за серпень 2017 року на засіданні кафедри 12 грудня 2017 року, оскільки у протоколі засідання кафедри № 9 від 12 грудня 2017 року про це не зазначається. (а.с.177-190 том №1).
Таким чином, матеріали справи не містять доказів підтвердження виконання позивачем трудових обов'язків з 03.08.2017 по 14.08.2017 року.
Доводи апеляційної скарги зводяться фактично до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив доводи позивача про порушення відповідачем пунктів 15, 16 контракту з науково-педагогічним працівником № 1470 від 01.07.2017 року.
Згідно з пунктом 14 контракт припиняється після закінчення строку його дії, за згодою сторін, за ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках передбачених законодавством (статтями 40, 41 КЗпП України) та цим контрактом, з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статтею 39 КЗпП України) та цим контрактом. У пункті 15 визначено, що при розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України. Пунктом 16 контракту передбачено, що при його достроковому розірванні у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.
Згідно зі ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу ( ст. 40, 41 КЗпП України). За змістом ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Таким чином розірвання трудового договору за ініціативою власника є одним зі способів припинення трудового договору.
Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 р., визначено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пункту 8 ст.36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Таким чином сторона попереджається за два тижні у випадку розірвання контракту за неналежне виконання обов'язків, передбачених контрактом підставою звільнення є пункт 8 ст. 36 КЗпП України. Звільнення за порушення трудової дисципліни є заходом дисциплінарного стягнення. Правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України, а не контрактом.
Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Згідно зі статтями 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України: за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника; дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду першої інстанції про дотримання визначеного у статті 148 КЗпП України строку застосування дисциплінарного стягнення свідчать про неправильне тлумачення позивачем положень вказаної статті.
З матеріалів справи вбачається і не заперечується позивачем, що у даній справі роботодавцем було виявлено прогули позивача без поважних причин 05 грудня 2017 року на підставі інформаційної довідкиначальника відділу охорони та безпеки, який надав ректору Університету інформацію системи контролю доступу про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у серпні 2017 року протягом 18 робочих днів.
Саме з цього дня слід обраховувати початок місячного строку застосування дисциплінарного стягнення до позивача.
Встановлено також, що у період з 13.12.2017 року по 29.12.2017 року позивачка ОСОБА_1 була непрацездатна, відповідно до листка непрацездатності серія АДІ № 450655 з 13.12.2017 року по 29.12.2017 року.
Наказом № 145 від 10 листопада 2017 року робочі дні 3-5 січня перенесені на інший період.
Оскільки період непрацездатності працівника не зараховується до місячного строку застосування дисциплінарного стягнення, наказ № 02-к від 10 січня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади винесено із дотриманням вимог закону.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 10.03.2023 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Писана Т.О.