Справа № 756/11814/21 Головуючий у І інстанції Диба О.В.
Провадження №22-ц/824/2067/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
01 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А.,
за участі секретаря Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод «Маяк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням поданої 05.11.2021 року заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року було задоволено його позов, скасовано наказ №203-к від 16.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк»; стягнуто з АТ «Завод Маяк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 77 844,91 грн., а також судовий збір; позовні вимоги про поновлення на роботі залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 03.06.2021 року скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаної вимоги відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін.
Листом №319 від 01.07.2021 АТ «Завод Маяк» повідомив позивача про скасування наказу №203-к від 16.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк» та про винесення наказу №46к від 03.06.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк» з 26.10.2019 за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України.
Позивач вважає, що його звільнення з посади проведено з порушенням вимог діючого трудового законодавства та грубим порушенням його прав як працівника.
Так, згідно з наказом АТ «Завод Маяк» від 03.06.2021 №46к «Про звільнення першого заступника генерального директора ОСОБА_1 », підставою для звільнення є акти про відсутність на роботі першого заступника генерального директора ОСОБА_1 від 03.10.2019 року з 8:30 до 11:30; 07.10.2019 року з 8:30 до 11:30; 08.10.2019 року з 8:30 до 11:30.
Ці ж акти були підставою для звільнення позивача відповідно до наказу АТ «Завод Маяк» №203 від 16.10.2019 року, який скасовано на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року у справі №756/44891/19.
Позивач вважає, що АТ «Завод Маяк» звільнив його повторно, зазначаючи підставою акти від 2019 року, що є незаконним.
Крім того, звертає увагу на порушення відповідачем строків застосування дисциплінарного стягнення, визначених положеннями статті 148 КЗпП України, згідно з якими дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
Фактично «Завод Маяк» звільнив його, вказавши підставою акти, з часу складання яких пройшло понад 19 місяців.
Позивач також зазначив, що з 16.10.2019 року він не працює у зв'язку із не допуском його відповідачем на робоче місце. З урахуванням розміру середньоденної заробітної плати, який становить 929,91 грн., просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 418 459,50 грн. за період з 16.10.2019 по 30.07.2021 року.
Також, зазначив, що відповідач має заборгованість по виплаті йому заробітної плати на день звільнення, розмір якоїстановить 77 844,91 грн.
Враховуючи викладене, з урахуванням поданої 05.11.2021 року заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд:
- визнати незаконним та зобов'язати АТ «Завод Маяк» скасувати наказ №46к від 03.06.2021 року «Про звільнення з посади першого заступника генерального директора ОСОБА_1 »;
- поновити його на посаді з моменту звільнення, а саме з 16.10.2019 року;
- зобов'язати АТ «Завод Маяк» внести в його трудову книжку запис про поновлення його на посаді першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк»;
- стягнути з АТ «Завод Маяк» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.10.2019 до дня поновлення на роботі;
- стягнути з АТ «Завод Маяк» на його користь заборгованість із заробітної плати, невиплачену йому на день звільнення в розмірі 77 844,91 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача щодо порушення відповідачем вимог статті 148 КЗпП України, зокрема щодо строків накладення дисциплінарного стягнення.
Крім того, судом не враховано, що відповідно до положень частини 4 статті 40 КЗпП України прогулом вважається відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. В той же час, відповідно до актів, складених відповідачем, які стали підставою для звільнення, ними зафіксовано відсутність позивача рівно три години, а не більше. Позивач також заперечує сам факт відсутності на роботі, на підтвердження чого просив допитати свідків, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання.
Апелянт також вказує не відсутність мотивування судом підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченої на день звільнення.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Іванчик Р.Б. підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи. Просили скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач АТ «Завод «Маяк» свого представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомляв.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального закону відповідає не в повній мірі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що наказом Голови правління - генерального директора ОСОБА_2 №203-к від 16.10.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника генерального директора 16.10.2019 за прогул без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України.
Не погодившись зі звільненням, у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив поновити його на роботі на посаді першого заступника генерального директора, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
30.07.2020 ОСОБА_1 було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив скасувати наказ № 203-к від 16.10.2019 про його звільнення з посади та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
11.01.2021 ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив закрити провадження по справі в частині вимог про поновлення на роботі. Протокольною ухвалою від 11.01.2021 провадження по справі в частині вказаних вимог було закрито.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року позов було задоволено: скасовано наказ № 203-к від 16.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод «Маяк», стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 77 844 грн. 91 коп. Позовні вимоги про поновлення на роботі було залишено без розгляду. Стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 840 грн. 80 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року скасовано в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод «Маяк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Наказом №45К від 03.06.2021 року АТ «Завод «Маяк» на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року, яке набрало законної сили 03.06.2021 року на підставі рішення Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, скасував наказ від 16.10.2019 року №203 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора Акціонерного товариства «Завод «Маяк» з 03 червня 2021 року. Підготувати проект наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк» після закінчення перебування на лікарняному, підстава листок непрацездатності серія АДХ №622879 з 26 жовтня 2019 року за прогули без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 80)
Листом №319 від 01.07.2021 АТ «Завод Маяк» повідомив позивача про скасування наказу №203-к від 16.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк» та про винесення наказу №46к від 03.06.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк» з 26.10.2019 за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України.
Зі змісту наказу №46К від 03.06.2021 року вбачається, що його постановлено на виконання наказу №45К від 03.06.2021 року АТ «Завод «Маяк», що виданий на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року, яке набрало законної сили 03.06.2021 року на підставі рішення Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року та листка непрацездатності серія АДХ №622879. За змістом наказу, ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк»26.10.2019 року за прогули без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підстава: Акт про відсутність на роботі першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк»ОСОБА_1 від 03.10.2019р. з 8:30 до 11:30. Акт про відсутність на роботі першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк»ОСОБА_1 від 07.10.2019р. з 8:30 до 11:30. Акт про відсутність на роботі першого заступника генерального директора АТ «Завод Маяк»ОСОБА_1 від 08.10.2019р. з 8:30 до 11:30. (а.с. 82)
Оскаржуючи наказ про звільнення №46К від 03.06.2021 року, позивач ОСОБА_1 посилається на порушення свої трудових прав, зазначаючи, що звільнення проведено з порушенням строків застосування дисциплінарного стягнення, визначених положеннями статті 148 КЗпП України, вважав, що його має бути поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості та звернув увагу, що вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже були предметом розгляду у цивільній справі №761/44891/19, у якій провадження в частині вимог про поновлення на роботі закрито, а постановою суду апеляційної інстанції в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку - відмовлено.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості зазначених вище позовних вимог ОСОБА_1 .
Так, з рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року, яке набрало законної сили постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, встановлено незаконність наказу № 203-к від 16.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора АТ «Завод «Маяк», у зв'язку із тим, що наказ постановлено в період перебування ОСОБА_1 на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДХ № 622879, виданим КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Печерського району м.Києва».
Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
У п. 17 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. №9 судам роз'яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених ст. 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Отже, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнане обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 4 вересня 2019 року № 6-р (II)/2019 у справі за конституційною скаргою особи щодо відповідності Конституції (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП визнано такими, що відповідають Конституції (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.
Проте наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 4 листопада 2020 року у справі № 389/2004/16-ц.
Таким чином, сам факт звільнення працівника під час лікарняного не є достатньою підставою для його поновлення на роботі. У такому випадку потрібно змінити дату звільнення працівника, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.
Надаючи оцінку доводам позивача про порушення відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні, зокрема статті 148 КЗпП України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про те, що положення вказаної статті не можуть бути застосовані у даному випадку. Так, зі змісту наказу №46К від 03.06.2021 року вбачається, що його постановлено саме на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання незаконним звільнення позивача, який перебував на лікарняному. Таким чином, своїм наказом №46К від 03.06.2021 року відповідач фактично змінив дату звільнення позивача з 16.10.2019 року на 26.10.2019 року, тобто на перший після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, що відповідає вимогам трудового законодавства.
З огляду на вказане, вимоги позивача про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку є необґрунтованими та суд першої інстанції правильно відмовив в їх задоволенні.
При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує, що звернувшись до суду із позовом про визнання незаконним звільнення вперше у листопаді 2019 року, ОСОБА_3 в подальшому відмовився від позовних вимог про поновлення на роботі, а 12 травня 2020 року Наказом №63-к від 08.05.2020р. був прийнятий на посаду Директора департаменту координації регіональних підрозділів та підтримки робочих місць Державного підприємства «Інформаційні судові системи». Того ж дня, позивач отримав на АТ «Завод «Маяк» трудову книжку, що підтверджується записом в книзі видачі трудових книжок АТ «Завод «Маяк».
Таким чином позивач продемонстрував відсутність бажання виконувати посадові обов'язки першого заступника генерального директора АТ «Завод «Маяк», оскільки з 26.10.2019 року, тобто з першого дня, коли він мав стати до роботи після закінчення періоду непрацездатності, жодного разу не з'явився на робочому місці та до роботи не став.
У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб'єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов'язки, передбачених трудовим законодавством та трудовим договором.
Реалізуючи права і виконуючи обов'язки, суб'єкти трудових правовідносин зобов'язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов'язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що працівник був обізнаним про рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року, яким питання про поновлення його на роботі не вирішувалось, оскільки він відмовився від таких вимог, своєю подальшою поведінкою демонстрував небажання продовжувати трудові відносини з відповідачем, отримав трудову книжку та був працевлаштований на іншому підприємстві. Проте, після постановлення АТ «Завод «Маяк» наказу №46К від 03.06.2021 року на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, яким фактично було змінено дату звільнення на 26.10.2019 року, повторно звернувся до суду із позовними вимогами, які вже були предметом судового розгляду. Такаповедінка працівника не може бути визнана добросовісною.
В той же час, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 77 844, 91 грн, суд першої інстанції належним чином не перевірив обставини справи та не дав оцінки поданим позивачем на підтвердження своїх вимог доказам.
Так, як вбачається із довідки АТ «Завод «Маяк» № 78 від 02.02.2021 року, станом на 01.02.2021 року відповідач має заборгованість перед ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати за період червень-жовтень 2019 року в сумі 77 844,91 грн. (а.с. 87)
Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).
Стаття 115 Кодексу законів про працю України та стаття 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Судом встановлено, що у період, за який позивач просить стягнути заробітну плату, позивач виконував свої трудові обов'язки, проте заробітну плату не отримував.
Причини невиплати заробітної плати позивачу відповідач суду не пояснив, у відзиві на позовну заяву заперечень щодо розміру заборгованості по заробітній платі не наводив.
У порядку виконання процесуального обов'язку відповідача, унормованого частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, з доведення належним чином виконання своїх обов'язків перед працівником з виплати заробітної плати відповідачем не надано доказів виплати спірної заробітної плати позивача за період роботи з червня 2019 року по день звільнення.
Право на звернення до суду передбачене статтею 233 Кодексу законів про працю України, а саме у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Системний аналіз статей 21, 94, 233 Кодексу законів про працю України України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.
У ході судового розгляду не здобуто відомостей про виплату позивачеві відповідачем заборгованості по заробітній платі за вказаний період, що згідно зі статтями 47, 115-116 Кодексу законів про працю України є підставою для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку.Розмір заборгованості судом визначається на підставі Довідки АТ «Завод «Маяк» № 78 від 02.02.2021 року.
З огляду на вказане, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заробітної плати та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Завод «Маяк»про стягнення заборгованості по заробітній платі. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Завод «Маяк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за 2019 рік в сумі 77 844 (сімдесят сім тисяч вісімсот сорок чотири) гривень 91 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 09.03.2023.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Завод «Маяк», місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр - т Степана Бандери, 13, код ЄДРПОУ 14307423.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Писана Т.А.