Єдиний унікальний номер справи: 753/16280/22. Номер провадження 33/824/1093/2023. Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Коренюк А.М. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.
Іменем України
28 лютого 2023 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
за участю особи щодо якої винесена постанова - ОСОБА_1
захисника - адвоката Палій А.В.,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника - адвоката Палій Альони Віталіївни на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року,
у с та н о в и в:
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, яки зареєстрований в АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170,00 грн.
На підставі ст. 40-1 КпАП України зі ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративно відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного характеру.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
15 грудня 2022 року о 22:00 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно дружини, в ході якої поривався битися, чим завдав психологічного болю.
В апеляційній скарзі адвокат Палій Альона Віталіївна, яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , вважаючи винесене суддею місцевого суду рішення незаконним і необґрунтованим, просить: постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року скасувати та провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КпАП України.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник - адвокат Палій А.В. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також - не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного та незаконно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскаржуваної постанови судді місцевого суду та основні доводи апеляційної скарги адвоката Палій Альони Віталіївни; яка підтримала апеляційну скаргу за викладених у ній обставин; вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтвердив її доводи; вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та оцінивши обґрунтування скарги, викладені скаржником, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не дотримані, зважаючи на наступне.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), "Карелін проти Росії" рішення від 20.09.2016 р., заява №926/08), як і у кримінальному провадженні, суд в справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Дане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеним ст. 6 Конвенції про захист прав людн і основоположних свобод.
Так, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, зокрема, передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності), зокрема, психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному і психологічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
З об'єктивної сторони психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суб'єкт правопорушення (ч. 1 ст. 173-2 КпАП України) - загальний, тобто фізична особа, яка досягла 16-річного віку, та незалежно від факту спільного проживання, зазначений у ст. 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 7 грудня 2017 року №2229-VIII.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Важливим елементом суб'єктивної сторони правопорушення є мотив, а саме - вчинення домашнього насильств, насильства за ознакою статті.
Проте зазначені ознаки складу цього адміністративного правопорушення як за змістом протоколу №495656 /а. с. 1/, так і постанови судді місцевого суду, - не конкретизовані, а саме не зазначені: ПІБ потерпілої, достовірно не встановлені ознаки психологічного насильства та наслідки, які в зв'язку з цим для неї настали, що виключає в діях чи бездіяльності ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
Крім цього, за його змістом протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 256 КпАП України, так як не містить прізвищ і адреси свідків події /а. с. 1/.
Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, при винесенні суддею місцевого суду оскаржуваної постанови не додержані принципи всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, не досліджені всі фактичні обставини справи, на підставі яких суддя місцевого суду дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, дотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 9, 245, 251, 252, 254, 256, 268, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, за наслідками розгляду справи щодо ОСОБА_1 призвело до винесення законного й обґрунтованого рішення.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Палій Альони Віталіївни, яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н