Справа №2-а-150-1/10
25 серпня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді: Вовк С.В.,
при секретарі Горовій Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м. Києві про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, -
У липні 2010 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до відповідача Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м. Києві про скасування постанови № 193 від 28.05.2010 р. про накладення адміністративного стягнення та припису від 27.05.2010 р.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення вимог земельного законодавства, оскільки конкретний строк повернення землі у договорі оренди від 28.12.2004 р. не встановлений і орендодавець не вимагає повернення землі, враховуючи факт здійснення ЗАТ ВБФ «БЕРЕСТ» плати за землю і продовження процесу поновлення дії договору оренди відповідно до чинного законодавства.
Позивач у судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що станом на 27.05.2010 р. земельна ділянка, площею 1419 кв.м. за адресою: вул. О.Довбуша, 35, у Дніпровському районі м. Києва використовує ЗАТ ВБФ «Берест» для експлуатації та обслуговування виробничої бази. Документи, що посвідчують право власності, право користування, в тому числі на умовах оренди у ЗАТ ВБФ «Берест» відсутні, що є порушенням вимог ст. 125 та п. 5 ст. 126 ЗК України. Відповідно до договору оренди від 28.12.2004 р. між ЗАТ ВБФ «Берест» та Київською міською радою, термін оренди земельної ділянки за адресою: вул. О.Довбуша, 35, у Дніпровському районі м. Києва, закінчився 10.02.2010 р.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між ЗАТ «ВБФ «Берест» та Київською міською радою 28.12.2004 р. було укладеного договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. О.Довбуша, 35, у Дніпровському районі м. Києва.
Позивач ОСОБА_1 є головою правління ЗАТ «ВБФ «Берест».
Встановлено, що 27.05.2010 р. відповідачем голові правління ЗАТ «ВБФ «Берест» ОСОБА_1 було видано припис щодо усунення порушення вимог чинного земельного законодавства в 29-денний термін (а. с. 16-17).
Постановою про накладення адміністративного стягнення № 193 від 28.05.2010 р. визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 54 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а. с. 8-9.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
За правилом ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що адміністративне стягнення на позивача як посадову особу було накладено, оскільки він порушив строки повернення тимчасово зайнятої землі.
Відповідно до п. 3 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004 р., договір укладено на 5 років.
Згідно п. 7.1. договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку.
У судовому засіданні встановлено, що вказана юридична особа нового договору оренди земельної ділянки не уклало, також не було пролонгації дії договору від 28.12.2004 р.
На момент перевірки юридична особа ЗАТ «ВБФ «Берест» вже не мала правових підстав займати земельну ділянку, оскільки строк дії договір оренди закінчився.
Відповідно до умов договору, у ЗАТ «ВБФ «Берест» виник обов'язок повернути земельну ділянку орендодавцю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення № 193 від 28.05.2010 р. винесена правомірно, тому не підлягає скасуванню, як і припис щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства.
На підставі ст. ст. 2, 9, 21, 69-71, 94, 97, 100, 158-163, 171-2 КАС України , суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м. Києві про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
За ст. 171-2 КАС України постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: