Україна
18 серпня 2010 р. справа № 2а-19769/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13-00 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зекунова Е. В.
при секретарі Васнєв Д.Г.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Спіркової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про виключення заставленого майна з акта опису та звільнення з під арешту майна,
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі Відділ ДВС) про визнання протиправними дій, про виключення заставленого майна з акта опису та звільнення з під арешту нерухомого майна розташованого за адресою АДРЕСА_1.
Заявою від 18.08.2010 року позивач зменшив позовні вимоги - просив вимогу про визнання протиправними дій Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції не розглядати.
В обґрунтування позову зазначає, що постановами від 31.03.2009 року та 22.02.2010 2008 року Відділ ДВС наклав арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3, у тому числі на 59/200 та 41/100 частини квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1, крім того 31.03.2010 року відповідач склав акт опису й арешту 59/200 та 41/100 частин квартири № 114 буд. 10 по б. Комсомольському в м. Маріуполі. Проте зазначене майно знаходиться в іпотеці у позивача на підставі договору іпотеки від 12.06.2008 року, у зв'язку з чим просить виключити заставлене майно з акта опису та звільнити майно з під арешту.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказав, що дії Відділу державної виконавчої служби у Куйбишевському районі м. Донецька щодо винесення про постанов від 31.03.2009 року та 22.02.2010 року про арешт нерухомого майна розташованого за адресою АДРЕСА_1. є правомірними і були вчинені відповідно до чинного законодавства.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 12.06.2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 «Іпотекодавці», та ОСОБА_1 «Іпотекодержатель» уклали договір іпотеки ВКО №355403 для забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у «Іпотекодавців» на підставі договору позики грошей. Зміст основного зобов'язання за договором позики грошей, що забезпечено іпотекою: «Іпотекодержатель» на умовах позики передав у борг «Іпотекодавцям» грошові кошти в розмірі 54 400, 00 грн. з строком повернення боргу до 12.12.2008 року включно. В забезпечення виконання зобов'язань «Іпотекодавці» передають в іпотеку квартиру що розташована за адресою АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить «Іпотекодавцям»: ОСОБА_4 - 59/200 частини, ОСОБА_5 59/200, та 41/100 частини зазначеної квартири.
В цей же день, 12.06.2008 року приватний нотаріус ОСОБА_6 вніс реєстраційні записи №№ 7381111, 7380748 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів квартиру що розташована за адресою АДРЕСА_1. (а.с. 28)
29.01.2009 року на примусове виконання до Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ надійшов виконавчий лист № 1-734 від 10.10.2008 року виданий Жовтневим районним судом м. Маріуполя про конфіскацію усього майна яке належить ОСОБА_3 на праві власності. (а.с. 21)
29.01.2009 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №11090627. З метою виконання рішення суду державним виконавцем зроблені запити до БТІ, РЕВ для виявлення у боржника рухомого та нерухомого майна. (а.с. 20)
10.03.2010 року відповідачу надійшла відповідь з БТІ про наявність у боржника 59/200 частини квартири № 114 буд. 10 по б. Комсомольському в м. Маріуполі, яке належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності. З метою виконання рішення суду державним виконавцем 31.03.2009 року було винесено постанову про арешт зазначеного майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. (а.с. 18)
19.02.2010 року надійшла відповідь з БТІ про наявність у боржника 41/100 частини квартири № 114 буд. 10 по б. Комсомольському в м. Маріуполі, яке належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування. З метою виконання рішення суду державним виконавцем 22.02.2010 року було винесено постанову про арешт зазначеного майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. (а.с. 17)
31.03.2010 року державним виконавцем було складено акт опису й арешту 59/200 та 41/100 частини квартири № 114 буд. 10 по б. Комсомольському в м. Маріуполі.
З метою направлення майна боржника на реалізацію 05.05.2010 року відповідач зробив витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в результаті чого, було з'ясовано, що квартира № 114 буд. 10 по б. Комсомольському м. Маріуполя знаходиться в іпотеці у ОСОБА_1. Після з'ясування відомостей про іпотекодержателя, 21.06.2010 року Відділ ДВС направив до ОСОБА_1 лист з інформацією про арешт заставленого майна.
Відповідно до статті 62-1 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Згідно до частини 6 статті 3 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
У відповідності до статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Частиною 3 статті 62 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.
З огляду на вимоги статті 52, 62-1 Закону України “Про виконавче провадження” на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи постанови від 31.03.2009 року, 22.02.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження та складаючи акт від 31 березня 2010 року опису та арешту нерухомого майна розташованого за адресою АДРЕСА_1, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, у спосіб, що передбачений законами, але не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, оскільки позивач є заставодержателем цього майна та його пріоритетне право було своєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, раніше, ніж здійснений арешт державним виконавцем. Отже позовні вимоги позивача про виключення заставленого майна з акта опису та звільнення з під арешту майна підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 159, 160, 162, 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про виключення заставленого майна з акта опису та звільнення з під арешту майна -задовольнити.
Виключити з акта опису та звільнити з під арешту нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 та було нею передано в іпотеку ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки ВКО №355403 від 12 червня 2008 року, а саме 59/200 частини квартири № 114 буд.10 по б. Комсомольському в місті Маріуполі, арешт на яке був накладений Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30 березня 2009 року та актом опису та арешту майна від 31 березня 2010 року.
Виключити з акта опису та звільнити з під арешту нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 та було нею передано в іпотеку ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки ВКО №355403 від 12 червня 2008 року, а саме 41/100 частини квартири № 114 буд.10 по б. Комсомольському в місті Маріуполі, арешт на яке був накладений Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 лютого 2010 року та актом опису та арешту майна від 31 березня 2010 року.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 18 серпня 2010 року у присутності представників сторін.
Постанова у повному обсязі виготовлена 20 серпня 2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Суддя Зекунов Е. В.