< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
16 серпня 2010 р. Справа № 2а-14194/10/0570
час прийняття постанови 10 годині 30 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Тарасенка І.М.
суддів Крилової М.М.
Стирана В.В.
при секретарі Федоренко Ю.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_2 звернулася до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з грудня 1993 року працює суддею, а з вересня 2000 року працює на посаді заступника голови Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області.
Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Донецької області від 30 січня 2002 року позивачу було присвоєно третій, а рішенням від 01 березня 2007 року другий кваліфікаційний клас судді.
Станом на 01.06.2005 року позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за третій кваліфікаційний клас судді, а з грудня 2008 року - 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за другий кваліфікаційний клас судді.
Всупереч вимогам Закону України «Про статус суддів» та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р., в подальшому не здійснювалось перерахування розміру окладу. Зазначені обставини, на думку позивача, призвели до значного зменшення розміру заробітної плати судді, що є порушенням конституційної гарантії незалежності суддівської влади. Позивач зазначив, що постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007 р. п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 визнаний незаконним, допущено поворот виконання цієї постанови і визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 р. №№ 513, 514 з питань оплати праці керівників судів. Позивач вважає, що наявні передбачені законом підстави для перерахунку його заробітної плати; додаткового посадового окладу та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачуються при наданні відпустки; виплат по лікарняним листам у період тимчасової втрати працездатності, починаючи з 01.06.2005 року, з урахуванням підвищення посадового окладу згідно розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідний період, за який вона нараховується, за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року і починаючи з 22 травня 2008 року від загальної суми щомісячного заробітку із урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Позивач просить визнати неправомірними бездіяльність відповідачів щодо невчасного підвищення розміру посадового окладу судді, не нарахування та невиплату заробітної плати, додаткового посадового окладу та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачуються при наданні чергової відпустки, виплат по лікарняним листам у період тимчасової втрати працездатності, починаючи з 01.06.2005 року. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України, Державне казначейство України з 01.06.2005 року нарахувати та виплатити заробітну плату з урахуванням підвищення посадового окладу згідно розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідний період, за який вона нараховується, та нарахування надбавки за вислугу років за період з 01 січня по 31 грудня 2007 року і починаючи з 22.05.2008 року проводити від загальної суми щомісячного заробітку із урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
До судового засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки.
З урахуванням положень ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю позивача.
Представники відповідачів - Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та Міністерства фінансів України до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судової повістки, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю. З урахуванням положень ч. 4 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідачів.
В письмових запереченнях проти позову відповідач - Державне казначейство України позов не визнав, вказуючи на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України та Державне казначейство не має права встановлювати чи змінювати видатки Державного бюджету.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 постановою Верховної Ради України від 18.03.2004 року обрана на посаду судді місцевого Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області безстроково. (а.с. 15-16).
Станом на 01.06.2005 року ОСОБА_2 має стаж роботи 11 років, за що їй була встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за третій кваліфікаційний клас судді, а з грудня 2008 року - 25 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за другий кваліфікаційний клас судді.
Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки.
Відповідно до розрахункових листків на отримання заробітної плати позивачем, вказане призвело до недоотримання ним з 01 червня 2005 року заробітної плати з урахуванням підвищення посадового окладу згідно розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідний період, за який вона нараховується; надбавки за вислугу років за період з 01 січня по 31 грудня 2007 року і починаючи з 22 травня 2008 року від загальної суми щомісячного заробітку із урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України «Про статус суддів».
Відповідно до ст. 126 Закону України «Про судоустрій України», яка визначає повноваження державної судової адміністрації, державна судова адміністрація, зокрема, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Згідно зі ст. 128 вказаного Закону територіальне управління державної судової адміністрації є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в установах банку.
Територіальні управління державної судової адміністрації здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України.
Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003, втратило чинність на підставі Указу Президента України від 23 червня 2009 року №477/2009. Інше положення затверджено не було.
У зв'язку з цим при розгляді даної справи підлягають застосуванню положення Закону України «Про судоустрій України».
Відповідно до ст. 122 Закону України «Про судоустрій України», яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду.
Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.
Між тим, суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів, в судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Статтею 14 Закону «Про судоустрій України» встановлено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Статтею 44 Закону України «Про статус суддів» визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1 -6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином, з 03 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратив чинність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» доповнено постанову №865, зокрема, пунктом 4-1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа №2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином, з 19 серпня 2009 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів» втратили чинність.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки набрання законної сили судовим рішенням, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, з 03 грудня 2007 року є протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», а з 19 серпня 2009 року - є протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».
Враховуючи наведене та вимоги законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.
Між тим заробітна плата позивача, з 19 серпня 2009 року обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що свідчить про порушення права позивача на належне матеріальне забезпечення.
Суд вважає, що в судовому засіданні доведена протиправність дій відповідача Державної судової адміністрації України щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» за період з 19 серпня 2009 року по березень 2010 року включно.
Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача Державної судової адміністрації України виплатити позивачеві недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» за період з 19 серпня 2009 року по березень 2010 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними бездіяльність Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України щодо невчасного підвищення розміру посадового окладу судді, не нарахування та невиплату заробітної плати, додаткового посадового окладу та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачуються при наданні чергової відпустки, виплат по лікарняним листам у період тимчасової втрати працездатності, починаючи з 19 серпня 2009 року по березень 2010 року.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України виплатити ОСОБА_2 недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» за період з 19 серпня 2009 року по березень 2010 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 20 серпня 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Тарасенко І.М.
Судді Крилова М.М.
Стиран В.В.