справа № 2-5588/10
27 серпня 2010 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Гримич М.К.
при секретарі - Хапанцевій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок, виплату та призначення щорічної допомоги на оздоровлення як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
Позивачка звернулась з позовом до суду до відповідачів, просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м.Києві та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови в перерахунку та виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», надалі Закон №796-XII , зобов'язати відповідачів провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у сумі 7667,50 гривень з урахуванням проведених виплат, а також призначити щорічну допомогу у розмірі згідно ст.48 цього Закону. Вказаний позов обґрунтовує тим, що вона має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до категорії ІІ, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення в Печерському районі, і відповідно до ст.48 вказаного Закону має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати допомоги. Однак вказана вище допомога на оздоровлення позивачу нараховувалась та виплачувалась відповідачами без дотримання вимог ст.48 Закону №796-XII , у меншому, ніж це передбачено цим Законом, розмірі, а саме щорічно по 100 грн., на звернення позивача Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві, пославшись на здійснення нарахування та виплати допомоги на підставі Постанови КМ України №562 від 12.07.2005, відмовило у здійснені перерахунку.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу у його відсутність, позов підтримав і п росив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві, в судове засідання свого представника не направив, направив суду письмові заперечення на позов та заяву про розгляд справи без участі представника. Згідно письмових заперечень відповідач проти позову заперечив в повному обсязі. Разом з цим, відповідач не заперечує стосовно статусу позивача та його права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі ст.48 Закону №796-XII та перебуває на обліку в Управлінні. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач послався на те, що Управління відповідно до своїх повноважень здійснює тільки нарахування щорічної допомоги і не є розпорядником коштів, а її виплату здійснює Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, нарахування допомоги здійснюється у безспірному порядку відповідним програним забезпеченням, Управління не наділено повноваженням вносити зміни до електронної системи даних та здійснювати перерахунки, що відповідно є повноваженням ГУ соціального захисту населення ВО КМР КМДА. Також відповідач заперечив наявність підстав для стягнення судових витрат у разі задоволення позову, пославшись на відсутність відповідного коду економічної класифікації для виконання стягнення в цій частині./а.с.27-29/
Відповідач Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в судове засідання свого представника не направив, направив до суду письмові заперечення на позов, згідно яких проти позову заперечив в повному обсязі і просив відмовити в задоволені позову. Зокрема, згідно письмових заперечень в матеріалах справи, відповідач не заперечує стосовно статусу позивача, який дійсно має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі ст.48 Закону №796-XII. Разом з цим, порядок обчислення щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.ст.62, 67 Закону №796-XII, законів України про державний бюджет на 2007 рік, на 2008 рік та 2009 рік, а також їх розмір, визначається Кабінетом Міністрів України, і зокрема визначений постановою КМ України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому підстав для нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в інших розмірах немає. При цьому відповідач посилається на правильність застосування положень вказаної постанови КМ України поряд з положеннями Закону №796-XII, вважаючи положення відповідної постанови КМ України, якими регулюються спірні правовідносини, остаточними та пріоритетними по відношенню до відповідних положень Закону №796-XII, як прийнятими пізніше ніж відповідні положення Закону. По суті заявлених вимог за період 2007, 2008 рік відповідач послався на визнання неконституційними відповідних положень Законів України про державний бюджет на 2007, 2008 рік про зупинення дії ст.48 Закону №796-XII відповідно рішеннями КС України від 9.07.2007 та від 22.05.2008, тобто після здійснення відповідних виплат позивачу, які було здійснено відповідно в квітні 2007 та 12 травня 2008 року. Стосовно вимог позивача за 2009 рік відповідач посилається на відсутність рішення КС України та чинність відповідних положень Закону України про державний бюджет на 2009 рік, якими надано право КМ України на визначення розміру соціальних виплат. Також представник відповідача звернув увагу суду, що Центр відповідно до своїх повноважень не наділений здійснювати нарахування щорічної допомоги і здійснює тільки виплату у нарахованому Управлінням праці розмірі, а саме позивачу на підставі відповідного розпорядження Управління було здійснено виплату допомоги у розмірі 100,00 гривень згідно постанови КМУ від 12.05.2007 № 562, яка є чинною та обов'язковою до виконання, відповідно за 2007 рік - 11.07.2007, за 2008 рік - 12.05.2008, за 2009 рік - 08.04.2009./а.с.24-25/
Відповідно до ст.169 ЦПК України суд, заслухавши думку позивача та його представника, визнав можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів, на підставі наявних у справі даних та доказів про правовідносини сторін.
Суд, оголосивши позов, заслухавши позивача та його представника, оголосивши письмові заперечення відповідачів у справі ( надалі відповідно Управління та Центр ) , з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, суд надходить до наступних висновків.
На підставі пояснень позивача, його представника та наявних в матеріалах справи даних, судом встановлені наступні обставини, які не заперечуються сторонами: позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії ІІ осіб, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві з 1.11.2005 року і має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону №796-XI. В 2007-2009 роках позивачу було нараховано Управлінням відповідно в липні 2007 року, в червні 2008 року та в квітні 2009 року та виплачено Центром відповідно за 2007 рік - 11.07.2007, за 2008 рік - 12.05.2008, за 2009 рік - 08.04.2009, щорічну допомогу на оздоровлення на підставі статті 48 Закону №796-XII у розмірі 100,00 гривень відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 № 562. Разом з цим, розмір нарахованої та виплаченої позивачу згідно з постановою КМУ № 562 від 12.05.2007 щорічної допомоги на оздоровлення у сумі 100,00 гривень не відповідає розміру даної допомоги позивачу, визначеному ст.48 Закону України № 796-ХІІ, у розмірі 5 мінімальних розмірів заробітних плат на час їх виплати, що не заперечується відповідачами.
Відповідно до ст.48 Закону №796-XII, особи, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесені до категорії ІІ, мають право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідні положення Законів України Про державний бюджет на 2007, 2008 рік про зупинення дії ст.48 Закону №796-XII визнано неконституційними рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 9.07.2007 та від 22.05.2008.
Згідно відповідних положень Законів України Про державний бюджет України на 2007, 2008, 2009 рік з відповідними змінами та доповненнями розмір мінімальної заробітної плати з 1 квітня 2007 року і по квітень 2009 року корегувався з 400,00 до 625,00 гривень.
Відповідно до ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, встановлюються Кабінетом Міністрів України в абсолютних сумах у межах сум асигнувань, передбачених відповідним бюджетними програмами. Разом з цим, цим Законом та Законом № 796-XII не уповноважено Кабінет Міністрів України змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений ст.48 Законом № 796-XI, зокрема зменшувати розмір допомоги при визначенні її абсолютної суми.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема основи соціального захисту.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання щорічної допомоги основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до рішення Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Виходячи з вищевикладеного, право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному ст.48 Закону України № 796-ХІІ, безпідставно обмежується діями відповідачів по нарахуванню та сплаті допомоги у значно меншому, ніж це встановлено законом, розмірі у сумі 120, 00 гривень. У зв'язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідачів в цій частині, зокрема щодо належності застосування до спірних правовідносин положень постанови КМ України поряд з положеннями закону, та відсутності у 2009 році рішення КС України по визнання відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» неконституційними, а також проведення виплат у 2007-2008 роках до визнання відповідних положень законів України про державний бюджет на 2007, 2008 рік неконституційними, оскільки ці доводи не спростовують наявності у позивача права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 рік у розмірі передбаченому ст.48 Закону України № 796-ХІІ та обов'язку Держави у зв'язку з закріпленням та наданням цього права позивачу виконати взяті на себе зобов'язання.
Таким чином суд надходить до висновку про протиправність дій відповідачів щодо ненарахування та недоплати позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ІІ-ї категорії, особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 рік у розмірі передбаченому ст.48 Закону України № 796-ХІІ.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Виходячи з положень ст.211 ЦПК України, суд не вбачає підстав для постановлення у справі окремої ухвали.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., та на користь Держави 51,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 6, 10-11, ст.ст.57-60, ст.88, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ст.223, ст.292, 294 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 рік, у розмірі, який не відповідає ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) забезпечити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007, 2008 та 2009 рік виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат солідарно на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених судових витрат по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи 120, 00 грн.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат солідарно на користь Держави 51,00 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.К. Гримич