17 серпня 2010 р. Справа № 2-а-2648/10/0270
м.Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича, при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представник
відповідача : Чернюк М.В. - представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Інспектора СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області майора міліції Чернюк М.В.
про: визнання рішення незаконним
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов громадянина Емену ОСОБА_1 ( надалі - позивач) до Інспектора СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області майора міліції Чернюк М.В. ( надалі - відповідач) про визнання рішення про видворення за межі України незаконним.
Позов мотивовано тим, що рішенням Інспектора СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області майора міліції Чернюк М.В від 21.05.2010 року позивача неправомірно видворено за межі України. Зокрема, позивач зазначає, що ним було подано заяву на ім'я проректора по міжнародним зв'язкам ВНМУ ім.Пирогова, професора Палія Г.К. на продовження реєстрації паспорту до 05.09.2010 року. Однак через, те, що паспорт позивача незаконно утримувався у іншої особи, відмітка про продовження реєстрації у ньому не була поставлена. Крім того, в рішенні про видворення вказано, що позивач відрахований з числа студентів ВНМУ згідно наказу ректора від 22.10.2009 року, однак дана обставина не відповідає дійсності, так як до винесення даного рішення я навчався і був студентом ВНМУ, а відрахований із числа студентів був лише після винесення рішення про видворення від 21.05.2010 року.
В подальшому позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, а саме, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Інспектора СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області майора міліції Чернюк М.В від 21.05.2010 року про видворення за межі України громадянина Емену ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заява позивача про зміну позовних вимог судом приймається як така що не суперечить чинному законодавству та відповідає матеріалам справи.
Позивач та його представник в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених в позові.
Відповідач в судовому засіданні вимоги позову не визнав, з підстав, викладених в запереченні на позов ( а.с.16-18). Зокрема, відповідач вказує на те, що на час прийняття рішення про видворення, позивач не навчався у ВНМУ, оскільки наказом ректора від 22.10.2009 року відрахований з числа студентів ВНМУ у зв'язку з невиконанням навчальної програми за 6 семестр 3 курсу медичного факультету. На час прийняття рішення про видворення за межі України у добровільному порядку позивач проживав в Україні без продовження терміну перебування в ОВС, чим грубо порушив міграційне законодавство України.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач прибув в Україну в 23.10.2003 року, через КПП "Бориспіль", з метою навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова. У вересні 2004 року зарахований на 1 курс медичного факультету. Відповідно до наказу № 18 від 14.01.2008р., позивач був відрахований у зв'язку з академічною заборгованістю з 3 курсу медичного факультету.
У зв'язку з заявою студента та піклуванням посольства студенту надано можливість повторного навчання на 3 курсі медичного факультету (наказ № 70 від 08.02.2008р.), проте студент не відвідував більшість занять, не зміг ліквідувати академічної заборгованості та був знову відрахований (наказ № 470 від 31.10.2008р.).
Термін перебування в України позивача обмежувався до 05.09.2009 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1074 від 29.12.1995 року "Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" іноземці та особи без громадянства, які навчаються у вищих закладах освіти України усіх рівней акредитації не менш як протягом одного року, мають право перебувати на території України на підставі паспортного документа з відміткою згідно з додатком 3 до даної Постанови.
Судом встановлено, що відмітку в паспорті про продовження реєстрації терміну перебування на території України позивач не поставив.
Втретє, на третьому курсі позивач навчався з квітня 2009р. до жовтня 2009р., проте не виконав навчальну програму за 6 семестр 3 курсу медичного факультету та був знову відрахований (наказ № 493 від 22.10.2009року).
Однак, з приводу продовження терміну перебування на території України в органи внутрішніх справ після відрахування з навчального закладу позивач також не звертався.
Оскільки позивач прибув в Україну на підставі освітньої візи, відкритої на підставі запрошення на навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І.Пирогова і його приймаючою стороною в Україні виступав даний навчальний заклад, то лише він був вправі клопотати перед ВГІРФО ГУ МВС України у Вінницькій області про продовження терміну перебування в Україні. А так як позивача було відраховано з ВНМУ, клопотати про продовження йому терміну перебування в Україні більше ніхто не міг.
Статтею 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” передбачено, що за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
21.05.2010 року за порушення міграційного законодавства України, Інспектором СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області майором міліції Чернюк М.В. було прийнято рішення про видворення за межі України громадянина Емену ОСОБА_1 із забороною подальшого її в'їзду на територію України строком на 6 місяців, яку відповідач зобов'язувався залишити не пізніше 21.06.2010 року.
Однак у визначений термін позивач самостійно територію України не покинув, перейшов на нелегальне становище, не має постійного місця проживання. Твердження позивача про наявність й нього постійного місця проживання, з посиланням на договір оренди від 15.11.2009 року ( а.с.7) судом не беруться до уваги, оскільки з даного договору вбачається, що термін його дії закінчився 15.05.2010 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодного доказу, підтверджуючого законність його перебування на території України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що Інспектор СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області майор міліції Чернюк М.В при винесенні рішення від 21.05.2010 року про видворення громадянина Емену ОСОБА_1 за межі України, діяв правомірно, у чіткій відповідності до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що в задоволенні даного позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 50, 70, 71, 79, 86, 128, 158, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, суд -
В задоволенні позову відмовити
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України..
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 19.08.10
Суддя Сторчак Володимир Юрійович
17.08.2010