ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 2 -2780-1 /10
(Заочне)
17 серпня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Соколова О.М.,
при секретарі: Кухар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом, в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо здійснення їй перерахунку пенсії відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” протиправною. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити їй перерахунок пенсії починаючи з 1 лютого 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до вищевказаного Закону враховується за календарний рік, що передує року перерахування пенсії, тобто за 2009 рік. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва виплатити на її користь різницю між перерахованою та отриманою пенсією, яка утворилася з 01 лютого 2010 року. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначила, що вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районні м. Києва, та є працюючою пенсіонеркою. В 2010 році Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районні м. Києва їй було зроблено порахунок пенсії. При цьому для перерахунку пенсії були застосовані показники заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2007 рік, що становить 1197 грн. 91 коп. За наведених обставин, позивач вважає, дії відповідача щодо перерахунку пенсії протиправними та такими, що суперечить вимогам чинного законодавства та рішенню Конституційного Суду України.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх у повному обсязі та не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач, в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За викладених підстав, а також враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та продовжує працювати.
26 травня 2010 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з листом, в якому просила пояснити на підставі якого нормативного-правового акту для перерахунку їй пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік.
У відповіді на вказаний лист Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва зазначило, що перерахунок пенсії позивачу було проведено з урахуванням середньомісячного заробітку по народному господарству за 2007 рік, оскільки частиною 4. ст. 42 Закону України „Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування” (зі змінами, внесеними Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”) передбачено проведення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що визначається згідно ст. 40 Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України „Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування” в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалося.
У зв'язку з цим, перерахунок пенсії проведено відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197 грн. 91 коп.).
Посилаючись на вищевказане відповідач зазначив, що на сьогоднішній день до органів Пенсійного фонду не доведено постанову Кабінету Міністрів України про визначення середнього показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік та можливості його застосування при перерахунку пенсії відповідно до п. 3 ст. 42 Закону України „Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування”.
Суд вважає, що доводи, викладені у відповіді відповідача є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства.
Так, відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п.3 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якою була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини 1 ст.40 цього Закону.
Разом з тим, при перерахунку пенсії позивача у 2010 році відповідачем застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік, а показник за 2007 рік.
Є помилковими і доводи викладені у відповіді відповідача, відносно того, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Оскільки положення абзацу 3 частини 40, абзацу 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції ЗУ від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то відповідачеві слід було застосовувати редакцію ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в якій вона діяла до вказаних змін.
За таких обставин дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2010 році є протиправними.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це визначений державою розмір пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Частиною 3 статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду жодних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності .
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 19, 22, 75, 92 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року , статтями 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223, 224-233 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2 - протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії у відповідності до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.02.2010 року до 17.08.2010 року з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на користь ОСОБА_2 8 (вісім) гривень 50 копійок у відшкодування судового збору.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на користь ОСОБА_2 37 (тридцять сім)грн. 00 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.М. Соколов