Справа № 2-3320\10
05 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Гічко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії, як дитині війни,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом в якому просить визнати дії Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними; зобов'язати відповідача перерахувати та сплатити у повному обсязі на її користь, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30 % надбавку від мінімальної пенсії за віком за період з 01.10.2008 р. по 01.06.2010 р.; зобов»язати Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі призначити їй щомісячне підвищення до пенсії, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути з відповідача сплачені нею судові витрати.
Вимоги мотивує тим, що вона має статус дитини війни, в зв»язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй, починаючи з 01.01.2006 р., повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, проте така надбавка їй спочатку не виплачувалась, а потім стала виплачуватись у значно меншому розмірі. На її звернення до відповідача з проханням нарахувати та виплатити зазначені грошові кошти, починаючи з 01.01.2006 р., отримала відмову в задоволенні прохань, яку вважає незаконною та такою, що порушує її конституційні права та інтереси, принципи верховенства права та вимоги рішень Конституційного Суду України. Про порушення її прав їй стало відомо після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації. Просить також стягнути з відповідача судові витрати, включаючи кошти в сумі 300 грн. сплачені нею ТОВ «Надія» за надання юристами правової допомоги.
В судове засідання позивач не з»явилась, в поданій до суду заяві просить суд розглянути справу у її відсутності (а.с. 27).
Представник відповідача до суду не з'явився, Управлінням пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва суду надані письмові заперечення, в яких відповідач просить в задоволенні позову відмовити та справу розглянути без участі представника управління (а.с. 24). В письмових запереченнях зазначено, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в той час як Пенсійний фонд України забезпечує лише ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні, та у межах його бюджету, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Нарахування виплат дітям війни провадиться у відповідності до Законів України «Про Державний бюджет України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530. Пунктом 8 даної постанови КМУ встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у наступних розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн. Проведення індексації даних виплат не передбачено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078. Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, в зв»язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, також має статус дитини війни, про що зроблено відповідну відмітку в пенсійному посвідченні (а.с. 30).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п. 1 Розділу 4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій та компенсацій окремим категоріям громадян.
Зокрема, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007 р.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Крім того, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.
А тому на даний час діє редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.10.2008 року по 01.06.2010 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року.
Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачу з 01.10.2008 р. відповідачем провадяться виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 р. № 530, тобто в розмірах, які є нижчими, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (а.с. 12.).
Посилання відповідача на вказану постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530, як на нормативно-правовий акт, на підставі якого позивачу виплачується державна соціальна допомога, як дитині війни, є необґрунтованими, оскільки дана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому її положення не повинні суперечити вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Отже, доводи Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про призначення підвищення до пенсії виключно на нормах, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки спірні правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір щомісячної надбавки до пенсії дітям війни.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за заявлений позивачем період часу.
В частині заявлених вимог щодо зобов»язання відповідача призначити позивачу з моменту звернення до суду та в подальшому щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію за віком і рішення суду в частині зобов»язання відповідача на майбутнє виплачувати спірні кошти у розмірі, встановленому ст. 6 зазначеного закону не відповідає змісту законодавства, так як судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з державного бюджету України на користь позивача, враховуючи зміст заявлених вимог, підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача витрат по сплаті послуг на правову допомогу в розмірі 300 грн. суд вважає слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Оскільки закону, про який йдеться у ст. 84 ЦПК України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи визначає суд відповідно до постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 р. № 590.
Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу у випадку, якщо компенсація сплачується за рахунок держави, а саме граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
В матеріалах справи наявні рахунок ТОВ «Надія» від 29.06.2010 р. на сплату консультаційно-правових послуг на ім»я позивача (а.с. 17), квитанція про сплату останньою коштів в сумі 300 грн. за надання юридичних послуг (а.с. 16), довідка з ЄДРПОУ ТОВ «Надія» із зазначенням видів діяльності товариства, в перелік яких включено діяльність адвокатських об»єднань та індивідуальна адвокатська діяльність (а.с. 21), Акт прийому-передачі послуг від 29.06.2010 р. (а.с. 18) та довідка щодо проведеної роботи в якій зазначено, що обсяг затраченого часу при наданні юридичних послуг складає 4 години (а.с. 19,20).
Отже, враховуючи вимоги вищенаведеної постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 р. № 590, а також те, що у червні 2010 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 884 грн., особі, яка надає правову допомогу за повний робочий день мають виплачуватися кошти в розмірі 44 грн. 20 коп. З урахуванням того, що за обсягами часу фахівцями у галузі права було витрачено 4 год., підлягає стягненню на правову допомогу сума 22 грн. 10 коп.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 28, 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», постановою КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 р. № 590, ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 61, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії, як дитині війни задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії за період з 01 жовтня 2008 року по 01 червня 2010 року відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 жовтня 2008 року по 01 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 22 грн. 10 коп., а всього суму 67 (шістдесят сім) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя