Справа № 2-309/2010
«26» серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Шевченко Н.М.,
при секретарі Фузік Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Акціонерне страхове товариство «Вексель» про відшкодування збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в сумі 157323 грн. 04 коп. та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн., яка завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась за участю водія ОСОБА_2, з підстав, викладених у позовній заяві.
26 травня 2010 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в сумі 58259 грн. 97 коп., моральну шкоду в сумі 10000 грн. 00 коп., а також судові витрати, пов'язані зі сплатою державного мита в сумі 582 грн. 60 коп. та 8 грн.50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп. (а.с.165)
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 березня 2007 року о 20 год. 05 хв. на вул. Кіквідзе, 7/8, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої діями водія ОСОБА_2, під час керування автомобілем «КІА-Серато», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано механічних пошкоджень автомобілю «Опель Вектра», державний номерний номер НОМЕР_2, що належав йому на праві власності, факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується матеріалами адміністративної справи, постановою Солом'янського районного суду м. Києва про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва.
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди Акціонерне страхове товариство «Вексель», в якому відповідачем на момент здійснення ДТП було застраховано цивільну відповідальність, виплатило йому страхове відшкодування в сумі 24990,00 грн., однак сума завданого відповідачем матеріального збитку з вирахуванням суми утилізаційної вартості, яка відповідно до висновку №12113 судової автотоварознавчої експертизи від 23 лютого 2010 року, наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, складає 83249 грн. 97 коп., не покривається страховим відшкодуванням, тому невідшкодована відповідачем матеріальна шкода становить 58259 грн. 97 коп..
Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями ст. 23 ЦК України, позивач вважає, що крім матеріальної шкоди йому завдано моральну шкоду, яка виявилась в тому, що внаслідок значного психічного впливу обставин, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою та невиконанням відповідачем зобов'язань по відшкодуванню шкоди, він був повністю позбавлений реалізації власних звичок та бажань, можливості користуватись власним автомобілем як для власних цілей, так безпосередньо для виконання трудових обов'язків, що завдало значну шкоду його престижу, діловим інтересам та діловій репутації, в тому числі моральну шкоду позивачеві спричинила витрата часу, зусиль, пов'язаних із необхідністю звернення до суду, оскільки відповідачем не було прийнято жодних дій для вирішення спору в добровільному порядку, тому позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі в 10000,00 грн.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях, які приєднано до матеріалів справи (а.с.104-105), уточнень до позову (а.с.165), просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заявленого позову заперечував, просив у позові відмовити в повному обсязі, з підстав, викладених у письмових запереченнях, додатково пояснив, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2009 року, яку постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року залишено без змін, його визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за ст.124 КУпАП, у зв'язку з порушенням п.16.6 Правил дорожнього руху України, вважає таке рішення суду необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства, оскільки виникненню ДТП сприяла груба необережність позивача ОСОБА_1, що підтверджується висновком №4849/4865 від 14 жовтня 2008 року судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, складеного експертами Київського НДІСЕ, який не був прийнятий судом до уваги при винесенні постанови від 05 березня 2009 року та відповідно до якого з технічної точки зору причиною створення аварійної ситуації і виникненням ДТП стало невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 12.2 Правил дорожнього руху України. Відповідач просить суд при винесенні рішення не враховувати факт не притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, оскільки вина водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП доведена належними і допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Також відповідач вважає проведення судової автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 10 грудня 2009 року, такою, що проведена з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказами Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092, тому ставить під сумнів визначену експертом вартість матеріального збитку. Крім того, відповідач заперечує проти відшкодування моральної шкоди, вважає таку вимогу необґрунтованою та недоведеною належними і допустимими доказами, оскільки позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди, не надав доказів на підтвердження заявленої суми, доказів наявності та характеру моральних втрат, а також можливості їх відновлення.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти заявленого позову заперечував, просить в позові відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, які залучено до матеріалів справи (а.с.43-44), уточненнях до заперечень (а.с.88-91), запереченнях у частині проведення автотоварознавчої експертизи (а.с.188) , та пояснень, наданих відповідачем у судовому засіданні.
Представник третьої особи Акціонерного страхового товариства «Вексель» в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, однак надав суду письмові пояснення (а.с.64), відповідно до яких підтвердив факт укладення 30 червня 2006 року між АСТ «Вексель» та ОСОБА_2 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпеченості автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, який було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 11 березня 2007 року, та на підставі Звіту товарознавчого дослідження №215 від 13.03.2007 р., заяви за вх. №6325 від 11.06.2009 р., Страхового акту №0333/09 від 26.06.2009 р. АСТ «Вексель» в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1, перерахувавши на картковий рахунок №НОМЕР_5 страхове відшкодування в сумі 24990,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №590 від 03.09.2009 р., №606 від 04.09.2009 р., №772 від 09.09.2009 р., №806 від 10.09.2009 р., №838 від 11.09.2009 р. На підставі викладених пояснень вважають, що АСТ «Вексель» належним чином виконало зобов'язання, передбачені Страховим полісом, просили суд провести розгляд справи за відсутності їх уповноваженого представника.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 березня 2007 року о 20 год. 05 хв. на вул. Кіквідзе, в місті Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «КІА-Серато», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи розворот при зеленому світлі світлофора, порушивши п.16.6 Правил дорожнього руху України, не надав дорогу транспорту, який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Опель Вектра», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «ДЗАЗ-Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, внаслідок чого механічні пошкодження зазнали усі транспортні засоби.
За постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 березня 2009 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження у справі закрито, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. (а.с. 17-19)
За постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2009 року відносно нього - без змін. (а.с. 20-21)
Відповідно до частини третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Опель Вектра», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, належав ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2006 року (а.с. 10), а власником автомобіля «КІА-Серато», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги до відповідача з приводу відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини другої ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 червня 2006 року між Акціонерним страховим товариством «Вексель» та ОСОБА_2 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпеченості автомобіля «КІА-Серато», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 (а.с.51)
Відповідно до Звіту №215 про оцінку автомобіля «Опель Вектра», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, від 13 березня 2007 року, складеного оцінювачем СПД ОСОБА_6 на підставі договору (заяви), укладеного 13 березня 2007 року з Акціонерним страховим товариством «Вексель», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Опель Вектра», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 122680,32 грн., вартість відновлювального ремонту - 135577,58 грн. (а.с. 11-16)
У вищезазначеному звіті зазначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу (135577,58 грн.) не менша ринкової вартості (122680,32 грн.), а тому такий транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно.
На підставі заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування по страховому випадку, який мав місце 11 березня 2007 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «КІА-Серато», держаний реєстраційний номер НОМЕР_4, що є об'єктом страхування, 26 червня 2009 року Акціонерним страховим товариством «Вексель» було складено Страховий акт №0333/09, яким визначено розмір страхового відшкодування по даному випадку в сумі 24990,00 грн. (а.с.70)
На підставі вищезазначених документів Акціонерне страхове товариство «Вексель» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в сумі 24990,00 грн., які перераховано на картковий рахунок №НОМЕР_5, що підтверджується платіжними дорученнями №590 від 03.09.2009 р., №606 від 04.09.2009 р., №772 від 09.09.2009 р., №806 від 10.09.2009 р., №838 від 11.09.2009 р. (а.с.65-69)
Згідно договору купівлі-продажу від 01.12.2007 року ОСОБА_1 відчужив автомобіль «Опель Вектра», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2. (а.с. 25)
Згідно Висновку №12113 судової автотоварознавчої експертизи, призначеної за ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року за клопотанням відповідача ОСОБА_2, проведеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7, встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Опель Вектра», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП може складати 117477,36 грн., утилізаційна вартість пошкодженого транспортного засобу може складати 34227,39 грн. (а.с.147-151)
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, відповідач у справі свою вину у вчиненні ДТП заперечував, та на підтвердження наданих в судовому засіданні заперечень заявив клопотання про витребування з Солом'янського районного суду м. Києва справи №3-1126/09 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Суд, дослідивши адміністративну справу №3-1126/09 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, копія якої завірена належним чином та долучена до матеріалів справи, встановив, що за клопотанням ОСОБА_2 на підставі постанови суду від 26 квітня 2007 року проведено судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, за результатами якої експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складено Висновок №4849/4869 від 14 жовтня 2008 року, відповідно до якого з технічної точки зору в даній дорожній обстановці причиною створення аварійної ситуації і виникнення ДТП стало невиконання водієм автомобіля «Опель» ОСОБА_1 вимог п.п.10.1, 12.2 ПДР.
На підставі Висновку №4849/4869 від 14 жовтня 2008 року судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи за постановою суду від 03 грудня 2008 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП направлено на доопрацювання до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві для проведення додаткової перевірки, усунення невідповідності даних, що містяться в адміністративному матеріалі, та Висновку експерта за №4849/4869 від 14 жовтня 2008 року.
За висновками проведеної додаткової перевірки встановлено, що в діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення п.16.6 ПДР, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП, відносно дій водія ОСОБА_1 зроблено висновок про те, що оцінка дій водія ОСОБА_1 щодо їх відповідності чи не відповідності вимогам п.10.1, п.12.2 ПДР, є необ'єктивною, тому даний висновок експерта, як один з доказів, при прийнятті рішення судом до уваги прийнято не було, про що зазначено в постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2009 року, яка постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року залишена без змін.
Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України)
З огляду на викладене та відповідно до положень частини 3, 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2009 року, що набрала законної сили, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, тому суд критично ставиться до обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача в розрізі даного спору.
Крім того, за клопотанням відповідача ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, за Висновком проведення якої експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7 визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Опель Вектра», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, з вирахуванням суми утилізації, яка складає 83249 грн. 97 коп.
Відповідач заперечив проти об'єктивності даного Висновку автотоварознавчої експертизи, вважає, що остання проведена з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказами Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092, тому ставить під сумнів визначену експертом вартість матеріального збитку.
Однак вказані заперечення ґрунтуються на припущеннях, не містять доказів наявності порушень з боку експерта при проведенні автотоварознавчої експертизи, Висновок експерта відповідачем не оскаржено, тому заперечення в цій частині не можуть бути враховані судом при винесенні рішення.
Крім того, суд не може погодитись з наданими відповідачем актом автотоварознавчого дослідження №01/09-09 від 29.09.2009 року та звітом №01-зал/09/09 від 29.09.2009 року (а.с. 75-78, 79-82), складених спеціалістом ОСОБА_10, згідно яких дійсна ринкова вартість автомобіля «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_2, на момент ДТП складає 122680,32 грн., а ринкова вартість даного автомобіля з урахуванням вартості працездатних складових складає 72207,02 грн., оскільки в матеріалах справи містяться ще два експертні висновки, перша - проведена з ініціативи страхової компанії, в якій було застраховано автомобіль відповідача, згідно якої матеріальний збиток складає 122680,32 грн., друга - за ухвалою суду по клопотанню відповідача ОСОБА_2, згідно висновку якої матеріальний збиток складає 117477,36 грн., дані висновки наближені в своїх результатах, крім того, саме останній висновок експерта було взято позивачем за основу визначення розрахунку матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Суд також критично відноситься до наданого відповідачем висновку № 3399/3400/10-18 від 10.06.2010 року транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження по факту ДТП, в якій зазначено, що в дорожній обстановці, що сталася 11.03.2007 року, вважати дії водія автомобіля «Кіа» ОСОБА_2 такими, що не відповідали вимогам п. 10.7. ґ) та п.16.6 ПДР, немає підстав технічного характеру, оскільки як убачається з постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 05.03.2009 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, в зв'язку з порушенням саме вимог п.16.6 ПДР України.
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги до відповідача з приводу відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, тому з відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 58259,97 грн., яка визначена на підставі висновку автотоварознавчого дослідження, з урахуванням зменшення позивачем позовних вимог в цій частині.
Відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства та роз'яснень, що містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди в судовому засіданні має бути з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
З урахуванням вимог позивача в частині стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та пов'язана з розладом нормального життя позивача, нервової напруги та переживань щодо втрати автомобіля, в порушенні його права нормально користуватись автомобілем, який серед іншого використовується позивачем при виконанні трудових обов'язків, а також враховуючи характер вчиненого відповідачем правопорушення, ступінь вини відповідача, вимоги розумності та справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди і стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Акціонерне страхове товариство «Вексель» про відшкодування збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягає частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню матеріальна шкода в розмірі 58259,97 грн. та моральна шкода в розмірі 4000,00 грн.
В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 591 грн. 10 коп. (582, 60 грн. + 8,50 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 23, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 58259 грн. 97 коп., моральну шкоду в розмірі 4000 грн. 00 коп., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 591 грн. 10 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн., а всього на загальну суму 62971 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят одну) грн. 07 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.