83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.08.10 р. Справа № 12/120пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.
при секретарі судового засідання Левтеровой Н.Ф.
за участю представників сторін
від позивача - ОСОБА_1 за довір
від відповідача - не з”явився
від першої третьої особи - Гнезділова В.О. за довір.
від другої третьої особи - Гнезділова В.О. за довір.
від третьої третьої особи - не з”явився
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк
до суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконком Макіївської міської Ради. м. Макіївка
- Макіївська міська Рада м. Макіївка
- Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк
про визнання права власності
Суб”єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_3, м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовною заявою до суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконком Макіївської міської Ради.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ним було здійснено будівництво спірних об”єктів нерухомості, ст. 392 ЦК України, не визнання з боку відповідача прав власності позивача на спірні об”єкти.
Відповідач просив суд розглянути справу без його участі. Клопотання судом задоволено.
Ухвалою суду від 30.06.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Макіївську міську Раду та Інспекцію державного архітектурно- будівельного контролю у Донецькій області.
Виконком Макіївської міської Ради та Макіївська міська рада проти задоволення позову не заперечували.
Представники Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк в судове засідання не з”явилися.
Дослідивши обставини справи вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив
22.03.2005 року рішенням Макіївської міської ради за № 30/92 “Про затвердження проекту землеустрію та передачу земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 - суб”єкту підприємницької діяльності”, згідно якого позивачу передавалася земельна ділянка ( кадастровий номер 1413500000:01:005:0281) площею 1,1265 га в оренду терміном на 10 років за рахунок земель сільськогосподарського призначення ( запас) для будівництва та функціонування стайні спортивних коней, сіннику у конкурного поля по вул. Тімірязева в Червоногвардійському районі міста , економіко-планувальна зона ІІЧ, оціночний район 153.
11.04.2005 року між Макіївської міською радою ( орендодавець) та позивачем було підписано договір оренди земельної ділянки, згідно якої позивач отримав в тимчасове платне користування земельну ділянку площею 1,1265 га для для будівництва та функціонування стайні спортивних коней, сіннику і конкурного поля.
Договір підписано строком на 10 років
05.07.2005 року позивач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт за № 05/27 від 05.07.2005 р. від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на будівництво стайні з сінником, конкурним полем по вул. Тимірязева б.1 у місті Макіївка.
Під час дії зазначеного вище договору земельної ділянки, позивач здійснив будівництво спірних об”єктів нерухомості.
Згідно технічних висновків комунального підприємства Містобудування, архітектури та проектування ( ліцензія серія АБ № 104413) , основні несучі конструкції спірних будівель знаходяться в задовільному стані та придатні для експлуатації.
01.06.2009 року між позивачем та відповідачем було підписано договір оренди, згідно якого відповідач приймав в тимчасове платне користування спірні приміщення.
Позивач просить суд визнати за ним право власності, посилаючись, що відповідач це право не визнає.
Розглядаючи зазначений спір суд виходить з наступного
Стаття 16 Цивільного кодексу України гарантує кожній особі право на звернення до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, є визнання права.
Стаття 1 Господарського процесуального Кодексу України встановлює право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)
Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).
Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.
Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.
Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.
Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.
Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.
Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.
Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.
На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.
Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.
Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому , у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в екпслуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття об”єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним закодавством.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33.43,49 ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити
Визнати право власності за суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1) на самочинно побудовані об”єкти конно-спортивної бази, розташовані по АДРЕСА_2, які складаються
- зі стайні літ А-12 площею. 346 кв.м., яка в свою чергу складається з наступних приміщень: 1 денник площею 11,4кв.м., 2 денник площею 11, 3кв.м., 3 денник площею 11,5 кв.м.,4 денник площею 11, 4кв.м., 5 денник площею 11,5кв.м., 6 денник площею 11,4 кв.м., 7 денник площею 11,7 кв.м., 8 денник площею 11,5кв.м., 9 денник площею 11,5 кв.м.,10 денник площею 11,2 кв.м., 11 коридор площею 17,1 кв.м.,12 коридор площею 99, 7 кв.м., 13 денник площею 11,2кв.м.,14 денник площею 11,5 кв.м., 15 денник площею 11,7 кв.м.,16 денник площею 11,7 кв.м., 17 денник площею 11,5 кв.м., 18 денник площею 11,5 кв.м., 19 денник площею 11, 6 кв.м., 20 денник площею 11.6. кв.м., 21 денник площею 11,2 кв.м., 22 денник площею 11,3 кв.м.
- будівля АБК літ. Г-1 площею 37,4 кв.м., яке складається з кабінету площею 5,9 кв.м., підсобне приміщення площею 6,8 кв.м., кабінет площею 23, 5 кв.м., туалет площею 1,2 кв.м.
- підсобне приміщення літ. Д-1 площею 252,7 кв.м., яке складається зі складу площею 75,7 кв.м., складу площею 72,3 кв.м., складу площею 84,6 кв.м.,
- гаражі літ Е-1 площею 152,1 кв.м., що складається з душевої площею 4,2 кв.м., ремонтного боксу 39, 4 кв.м., підсобного приміщення 9,3 кв.м., гаража площею 49, 9 кв.м., гаража площею 49, 3 кв.м.
- зерносховище літ Б-1 площею 43,6 кв.м, сено сховища літ Б1-1 площею 384,5 кв.м., погреб б-1 площею 31,6 кв.м., душ літ. В-1 площею 5, 2 кв.м., туалет В1-1 площею 2,8 кв.м.
- навес Ж1 площею 6,7 кв.м. погрузочний майданчик для коней літ З-1 площею 19, 5 кв.м., туалет літ И-1 площею 1.3 кв.м., конкурне поле літ К1 площею 3345,2 кв.м., шпрингартен літ Л-1 площею 313,8 кв.м., сарай М-1 площею 11,9 кв.м.,
- навес літ Н1 площею 9,9 кв.м., навес О1 площею 19,1 кв.м., огорожа металева 177, 1 кв.м.
Повний текст рішення складено 12.08.2010 р.
Суддя