Справа № 1-222/2010р.
27 серпня 2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області складі: головуючого судді - Ільченка О.І, при секретарі - Іценко Ю.О., з участю прокурора - Cухоноса А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прилуки, зареєстрованого: АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має малолітню дитину, працюючого механізатором фермерського господарства “Колос 3”, раніше не судимого,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя АДРЕСА_3, Прилуцького району, українця, громадянина України, з вищою інженерною освітою, не одруженого, працюючого механіком Линовицького КХП СТОВ “Дружба-Нова”, раніше не судимого,
за ч.3 ст.191 КК України , -
ОСОБА_1, працюючи охоронником (сторожем) СТОВ “Дружба-Нова”, будучи матеріально-відповідальною особою в силу договору про повну матеріальну відповідальність, 20 червня 2010 року приблизно о 18 год. 30 хв., під час несення служби по охороні ввіреного йому майна, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю з механіком товариства ОСОБА_2 викрали з території охоронюваного об”єкту Линовицького КХП СТОВ “Дружба-Нова” 1365 кг металобрухту, вартістю 1,15 грн. за 1 кг. на загальну суму 1569,75 грн., чим заподіяли товариству збитки на вказану суму.
Як в ході досудового, так і під час судового слідства підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у пред»явленому обвинуваченні визнали повністю, щиро розкаялися у вчиненому та підтвердили, що дійсно 20.06.2010р. ОСОБА_1, працюючи сторожем запропонував ОСОБА_2 викрасти металобрухт з території Линовицького КХП, що вони і зробили. За здачу металобрухту вони отримали 1365 грн., які розділили. Підсудні просять не позбавляти їх волі, адже вони усвідомили злочинність своїх дій, товариство не має до них претензій, бо вони відшкодували заподіяні збитки, запевняють суд про недопущення подібного у майбутньому.
Після роз»яснення судом вимог ст. 299 КПК України, прокурор погоджується із клопотаннями підсудних не досліджувати матеріали справи, а тому суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин, так як такі ніким не оспорюються.
Оцінюючи здобуті докази в сукупності, суд приходить до висновку, що умисні дії підсудних правильно кваліфіковані досудовим слідством за ч.3 ст.191 КК України як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування збитків (а.с. 60) суд визнає обставинами, що пом»якшують покарання підсудних.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання підсудним суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, як тяжкого злочину; особи винних, як такі, що позитивно характеризуються за місцем проживання (а.с. 48), ОСОБА_1 на утриманні має малолітню дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 50), вперше притягуються до кримінальної відповідальності (а.с. 51-52), займаються суспільно-корисною працею (а.с. 73-75).
Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, для виправлення та запобіганню вчинення нових злочинів підсудним необхідно обрати покарання в межах санкції інкримінованої статті у вигляді обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов”язані зі зберіганням та обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей зі звільненням їх від відбування покарання з випробувальним терміном.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -
ОСОБА_1 визнати винним за ч.3 ст.191 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6-ти місяців обмеження волі з позбавленням права займати посади пов”язані зі зберіганням та обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного основного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов”язки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України засудженого зобов»язати періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_2 визнати винним за ч.3 ст.191 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права займати посади пов”язані зі зберіганням та обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного основного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов”язки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України засудженого зобов»язати періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міру запобіжного заходу засудженим, до вступу вирока в законну силу, залишити попередню - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту проголошення даного вироку, а засудженими - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий: О. Ільченко