83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.08.10 р. Справа № 6/154
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.
при секретарі Шабановій Н.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Технохім” пгт.Мангуш, Донецької області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гріг” м.Маріуполь, Донецької області
про стягнення 208 051грн. 69коп.
за участю
представників сторін:
від позивача - Барська Н.А. - представник по довіреності від 06.08.2010р.
від відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Технохім” пгт.Мангуш, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гріг” м.Маріуполь, Донецької області заборгованості за поставлений товар у розмірі 188 300грн., пені у розмірі 11 323грн. 38коп., інфляційних у сумі 6 967грн. 10коп., 3% річних у сумі 1 461грн. 21коп. на підставі договору поставки №22 від 09.09.2009р. (Усього 208 051грн. 69коп.)
Справа слуханням відкладалася, у зв”язку з неявкою відповідача у судове засідання, а також для представлення ним витребуваних документів по справі.
Відповідач у засідання суду не з”явився, про причини неявки суд не повідомив, але у заперечені по справі від 10.08.2010р. просить суд у позовних вимогах відмовити позивачу у повному обсязі, оскільки вважає, що штрафна санкція в виді пені, яка нарахована позивачем є такою, що нарахована та пред”явлена безпідставно. Крім того, відповідач представив у матеріали справи акт №1-07 звіряння взаєморозрахунків станом на 28.07.2010р. підписаний уповноваженими особами обох підприємств та скріплений печатками, чим саме підтвердив наявність заборгованості у сумі 188 300грн.
Так як, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд -
9 вересня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Технохім” пгт.Мангуш, Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гріг” м.Маріуполь, Донецької області був укладений договір поставки №22, згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання поставити в адресу покупця, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти та оплатити продукцію згідно накладних.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору 9 вересня 2009р. по накладній №4-09 здійснив поставку товару, а саме: ядра соняшника першого ґатунку у кількості 20,196 тон у адресу відповідача на суму 234 273грн. 60коп. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткова накладна, а також акт №1-07 звіряння взаєморозрахунків станом на 28.07.2010р. підписаний уповноваженими особами обох підприємств та скріплений печатками, і переконав суд у факті поставки продукції у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гріг” м.Маріуполь, Донецької області.
Пунктом 3.1 договору поставки №22 від 09.09.2009р. сторони встановили, що розрахунок за продукцію здійснюється по факту поставки готівковим або безготівковим шляхом на протязі 60 календарних днів з моменту поставки продукції. Але відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково в сумі 45 973грн. 60коп., в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Гріг” м.Маріуполь, Донецької області перед позивачем виникла заборгованість у сумі 188 300грн., яка до теперішнього часу ним не погашена.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).
Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов'язання по оплаті товару не виконав.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані інфляційні у сумі 6 967грн. 10коп. та 3% річних у сумі 1 461грн. 21коп. за період з 01.01.2010р. по 18.06.2010р.
Арифметичний підрахунок вимог щодо 3% річних здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір 3% річних за період з 18.06.2010р. у сумі 1 461грн. 21коп. (157 днів) відносно заборгованості у сумі 188 300грн. складає 2 429грн. 84коп.
На підставі вищевикладеного, суд не може вийти за межі заявлених вимог позивачем, тому сума 3% річних, яку відповідач зобов”язаний сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технохім” пгт.Мангуш, Донецької області складає 1 461грн. 21коп.
Щодо вимог про стягнення інфляційних слід зазначити наступне. Як вбачається з розрахунку інфляційних позивачем вказаний період з 01.01.10р. до 18.06.2010р., але індекси інфляційних в Україні за 2010р. останнім взяті за січень-травень.
Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо інфляційних здійсненого судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановлено, що розмір інфляційних за період з січня-травня 2010р. відносно заборгованості у сумі 188 300грн. складає 7 019грн. 22коп.
За таких обставин, суд не може вийти за межі заявлених вимог позивачем, тому сума інфляційні, які відповідач зобов”язаний сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технохім” пгт.Мангуш, Донецької області складає 6 967грн. 10коп.
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача в цій частині позовних вимог обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.
Суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 11 323грн. 38коп. не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 5.2 укладеного договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої в строк продукції.
Розглянувши даний пункт судом встановлено, що ним передбачений штраф, але ні яким чином не пеня, а також не вказаний розмір штрафу, період часу на підставі якого можливо визначити його розмір.
Відповідно ст.ст. 546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, якщо це передбачено договором. У даному випадку договором не передбачено нарахування пені за прострочку оплати товару.
За приписами статті 1 Закону України „Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але умовами договору поставки №22 від 09.09.2009р. сторони не узгодили дану відповідальність відповідачем.
При поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито у розмірі 2 116грн. 03коп., що суперечить вимогам пункту А частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, згідно якого з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, справляється державне мито у розмірі 1% від ціни позову, а з вимог немайнового характеру -5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто позивачем внесено державного мита на 35грн. 51коп. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.
Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Технохім” пгт.Мангуш, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гріг” м.Маріуполь, Донецької області про стягнення 208 051грн. 69коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гріг” (87529 м.Маріуполь, Донецької області, вул.Азовстальська, 151, п/р26002200004002 в відділенні №3 ЗАТ „Донгорбанк” в м.Маріуполі, МФО 334970, ЄДРПОУ 23982891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технохім” (87400 пгт.Мангуш, Донецької області, вул.Свободи,12, п/р26002215037270 в Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк” м.Донецька, МФО 334011, ЄДРПОУ 24805151) заборгованість за поставлений товар у розмірі 188 300грн., інфляційні у сумі 6 967грн. 10коп., 3% річних у сумі 1 461грн. 21коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 967грн. 29коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 223грн. 15коп.
Товариству з обмеженою відповідальністю „Технохім” пгт.Мангуш, Донецької області видати довідку про повернення зайво сплаченого держмита у сумі 35грн. 51коп.
В решті частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 25.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2010р.
Суддя