Справа № 2-3381/10
27 серпня 2010 року Новозаводський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого-судді Філатової Л.Б.,
при секретарі Гиляка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про визнання бездіяльності протиправною, зобов»язання здійснити перерахунок пенсії і забезпечити її виплату,
04.08.2010 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни в менших розмірах ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зобов»язання здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни у розмірах, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2010 року по день винесення рішення суду. Заявлені вимоги позивач обгрунтовує тим, що має статус «дитини війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Посилається, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими обмежуються виплати «дітям війни». Зазначає, що її права гарантовані ст.ст. 8,22,55,95 Конституції України, які мають пряму дію.
В судове засідання ОСОБА_1 не з»явилась, в позовній заяві вказала про розгляд справи у її відсутності і підтримання позовних вимог в повному обсягу, направила заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову і розглядати справу у відсутності представника відповідача. Посилається, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни. Вважає, що для стягнення коштів відсутні правові підстави та фінансування. В запереченнях просили справу розглядати у відсутності представника відповідача.
Оскільки всі особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсягу з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється дитиною війни (а.с.8-9).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», як п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року.
Рішення Конституційного Суду України у справах має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідні рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положення статей, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення - тобто з 09 липня 2007 року і 22 травня 2008 року відповідно.
Про розмір пенсії та отримуваної щомісячної соціальної державної допомоги позивачу було відомо з 01.01.2007 року, оскільки отримувала пенсію щомісячно, однак, до суду за захистом прав вона звернулась лише 04.08.2010 року, а отже нею пропущено строк позовної давності з частиною позовних вимог, що стосуються періоду з 09.07.2007 року по 04.08.2007 року, але оскільки відповідач в своїх запереченнях не заявляє про застосування позовної давності, то відповідно до ч.3,ч.4 ст.267 ЦПК України, суд позовну давність не застосовує.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» і «Про Державний бюджет України на 2010 рік» положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялось, а отже допомога в цей період мала нараховуватись у визначених цим Законом розмірах.
Аналізуючи правові норми в сукупності з рішеннями Конституційного Суду України, що наведені вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсягу.
Відповідно до ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а отже на користь позивача підлягають стягненню з відповідача 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і 8 гривень 50 копійок сплаченого державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57-62,64,88,208,209,212-215,292 ЦПК України, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.15 ЦК України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в менших розмірах ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірними.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірах, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2010 року по 27.08.2010 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова на користь ОСОБА_1 37 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи і 8 гривень 50 копійок державного мита, а всього - 45 (сорок п»ять) гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів.
Суддя: Л.Б.Філатова