83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.08.10 р. Справа № 28/101
Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом Міністерства юстиції України, м. Київ
до відповідача Державного підприємства „Селидівугілля”, м. Селидове
За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне казначейство України, м. Київ
про стягнення збитків у розмірі 21 293, 94 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Вінічук М.В.
Від відповідача: не з'явився.
Від третьої особи: не з'явився.
Міністерство юстиції України, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Селидівугілля”, м. Селидове, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного казначейства України, м. Київ про стягнення збитків у розмірі 21 293, 94 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ухвалу Європейського суду з прав людини від 18.09.2007р. у справі №20566/05 „Серков І.К. проти України”, платіжні доручення №1170 від 04.12.2007р., №1171 від 04.12.2007р., постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2007р., постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2007р., рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 21.03.2001р., рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27.12.2004р. по справі №2-1723-2004р.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 16.06.2010р. порушив провадження у справі №28/101 та залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне казначейство України, м. Київ.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне казначейство України, м. Київ в судові засідання не з'явилась, пояснень по суті спору не надала.
Відповідач 20.07.2010р. надав відзив, в якому зазначає, що є не правонаступником ДП ДВАТ „Шахта 1/3 „Новогродівка”, в зв'язку з чим вважає, що позовна заява підлягаю поверненню без розгляду. Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про повернення позовної заяви без розгляду в зв'язку з безпідставністю.
Суд ухвалою від 29.07.2010р. продовжив строк розгляду справи до 16.09.2010р.
Відповідно до відзиву б/н від 30.07.2010р. позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем не надано жодного доказу вини відповідача в тривалому невиконанні рішення суду.
Сторони протягом розгляду справи надавали пояснення по суті спору.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Міністерство юстиції України як орган державної влади в порядку визначеному Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулося до суду за захистом інтересів держави, а саме відшкодування шкоди завданої виконанням рішення Європейського суду з прав людини.
Серков Іван Костянтинович, особа, на користь якої позивачем по цій справі сплачена спірна сума, звертався до Новогродівського міського суду Донецької області з цивільним позовом про стягнення з ДВАТ "Шахта 1/3 "Новогродівська" заборгованості по заробітній платі та компенсації за порушення строків виплати заробітної плати.
21 березня 2001 року Новогродівський міський суд Донецької області задовольнив позов гр. Серкова І.К. та присудив на його користь 2978,50 грн. - заборгованість по заробітній платі, 1280,88грн. - компенсація за порушення строків виплати заробітної плати, всього 4259,38 грн.
Серков І.К. звертався з позовом до Селидівського міського суду Донецької області на дії відділу Державної виконавчої служби Селидівського управління юстиції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої невиконанням судових рішень, винесених на його користь.
27.12.2004р. рішенням Селидівського міського суду Донецької області гр. Серкову І.К. було відмовлено у задоволенні зазначеного позову.
У зв'язку з тривалим невиконанням рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 21 березня 2001 року, гр. Серков І.К звернувся за захистом своїх порушених прав до Європейського суду.
Європейський суд отримав декларацію, підписану Урядом України 31.07.2007 р. та Серковим І.К. 06.06.2007р.
Згідно ухвали Європейського суду з прав людини від 18.09.2007 року заяву №20566/05 Серкова І.К. проти держави України вилучено з реєстру справ у зв'язку із досягненням між заявником та державою Україна угоди дружнього врегулювання, яка полягає в наступному:
- з одного боку заявник приймає пропозицію Уряду України щодо сплати йому залишку заборгованості за рішеннями суду, а також ex gratia суму у розмірі 2300 Євро;
- з другого боку - Уряд України зобов'язується виплатити зазначені кошти протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції.
23 жовтня 2007р. державним виконавцем була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання Ухвали Європейського суду з прав людини від 18.09.2007р.
На рахунок Серкова І.К. перераховано 17034,56 грн., що станом на 04.12.2007 року є еквівалентним 2300 Євро, що підтверджується платіжним дорученням №1170 від 04.12.2007 року. Платіжним дорученням №1171 від 04.12.2007 року на рахунок Серкова І.К. перераховано 4259,38грн., як погашення залишку заборгованості за рішенням Новогродівського міського суду Донецької області.
Ухвала Європейського суду від 18.09.2007року у справі “Серков проти України” в частині сплати присуджених коштів виконана у повному обсязі.
19 грудня 2007року державним виконавцем була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження за рішенням Європейського суду від 18.09.2007 року по справі “Серков проти України”, у зв'язку з його виконанням.
Відповідно до ст.14 Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону, в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.
Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” №475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.
Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.
У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.
Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд встановив, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом 15 місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A №90, с. 11)., ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п.55, Серія A № 303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" № 48553/99, п. 96, ЄСПЛ 2002-VII).
Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов'язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.
Міністерство юстиції України, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу), на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ДП "Селидіввугілля" про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду.
Статтею 2 Цивільного кодексу України врегульовано, що держава є учасником цивільних відносин.
Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно із статтею 1192 зазначеного Кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Так, у зв'язку з недотриманням ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська” законодавства про працю Серков І.К. був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 21.03.2001р. було встановлено ряд порушень ДВАТ„Шахта 1/3 Новогродівська” норм законодавства про працю та позовні вимоги Серкова І.К. задоволені.
Однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України „Про судоустрій України” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Набуття вищевказаними рішеннями Новогродівського міського суду Донецької області законної сили призвело до виникнення у ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська”, як боржника, за вказаними рішеннями обов'язку із його виконання.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 лютого 2003 року № 96 “Про реорганізацію ВАТ ДХК “Селидіввугілля”” реорганізовано ДВАТ ДХК “Селидіввугілля” і його дочірні підприємства, в тому числі ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська”, шляхом їх злиття та створення на їх базі ДП “Селидіввугілля”. Відповідно до п. 10 зазначеного наказу встановлено, що правонаступником ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська” є ДП „Селидіввугілля”.
Згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 18.08.2004р. № 492 "Про створення ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" припинена діяльність державних підприємств, в тому числі й Державного підприємства "Селидіввугілля" (пункт 7 наказу), правонаступником усіх прав та обов'язків у повному обсязі ДП "Селидіввугілля" є ДП "Донецька вугільна енергетична компанія".
Наказом ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" від 28.12.2004р. № 36 у складі ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" для здійснення господарської діяльності створено, в тому числі відокремлений підрозділ „Шахта 1/3 Новогродівська”.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005р. № 237 "Про реорганізацію ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" реорганізовано ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів, в тому числі „Шахта 1/3 Новогродівська”, та приєднання його до складу створеного, відповідно до п.6 вказаного наказу, ДП "Селидіввугілля". Установлено, що ДП "Селидіввугілля" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", пов'язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів.
У розділі 3 Статуту Державного підприємства "Селидіввугілля", ДП "Селидіввугілля" є правонаступником прав та обов'язків відокремленого підрозділу „Шахта 1/3 Новогродівська”.
На підставі вищевикладеного, твердження відповідача, що він не є правонаступником ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська” не приймаються судом до уваги в зв'язку з безпідставністю.
Обов'язок виконання рішення покладався саме на боржника протягом усього строку існування заборгованості, а обов'язок органу державної виконавчої служби з примусового виконання вказаних рішень був похідним та виник внаслідок фактичного ухилення боржника від виконання своїх конституційних обов'язків з виплат заборгованості.
Наявність виконавчого провадження не є перешкодою для боржника у виплаті заборгованості працівнику.
Відсутність своє вини відповідачем не доведено, матеріалами справи цей факт не підтверджений.
Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку забезпечення представництва під час розгляду справ у Європейському суді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року №553 у разі, коли обставини справи та попередня прецедентна практика Європейського суду дають підстави прогнозувати констатацію Європейським судом порушень Конвенції, уповноважена особа вживає заходів для дружнього врегулювання спору між заявником. У цій справі державою Україна та Серковим І.К. було досягнуто угоди дружнього врегулювання. У зв'язку із наведеним, держава Україна уникла порушень норм Конвенції та, відповідно, уникла більших збитків. Державою Україна, крім заборгованості по заробітній платі було сплачено 2300 ЄВРО (що станом на 04.12.2007 року -день виплати, є еквівалентним 17034,56 грн.), а відтак ця сума є збитками Державного бюджету України, які підлягають відшкодуванню з особи, з вини якої такі збитки були завдані державі.
Отже, чинне цивільне законодавство допускає можливість відшкодування шкоди в порядку регресу, якщо інше не встановлено законом.
Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статті 43 та статті 46 Конституції України.
Згідно із статтею 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу.
Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України „Про оплату праці”, Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними актами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме винні дії відповідача призвели до понесення Державою України збитків у загальному розмірі 21293,94 грн., та результатом саме його неправомірних дій є заподіяння державі матеріальних збитків і іншого відповідачем не доведено.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене вище вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 20, 22, 27, 49, 69, 77, 82, 83, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Міністерства юстиції України, м.Київ в інтересах держави України задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (ІПН 33426253, 86400, Донецька область, м.Селидове, вул.Карла Маркса, 41) на користь Державного бюджету України (рахунок Державного казначейства України №31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 20055032) 21293,94 грн. - збитків, 212,94грн. - державного мита, 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 25.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2010р.
Суддя
Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2010р.