12.08.10 р.Справа № 13/168-10(В6/7641-09)
За позовом відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат”,
м. Алчевськ Луганської області
до відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”,
м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про тлумачення умов договору
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Брильков О. М. - представник, доручення №14/11803 від 08.07.2010 р.;
Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат»(далі - позивач) 26.11.2009 року звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі -відповідач ) про тлумачення договору.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2009 р. справа №В6/7641-09 у прийнятті позовної заяви було відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року по справі №В6/7641-09 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.09 р. справа № В6/7641-09 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010 року по справі №В6/7341-09 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року по справі №В6/7641-09 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.09 р. по справі №В6/7641-09 скасовано, справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.10 р. по справі №13/168-10(В6/7641-09) порушено провадження за позовною заявою відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»до Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»про тлумачення умов договору.
Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат»в позові просить розтлумачити умови першого речення п. 7.2 Договору поставки №5942-59-015/91, укладеного 04.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат»та Відкритим акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»наступним чином: «Штраф відповідно до п. 7.2 Договору застосовується Постачальником у разі, якщо відмови Покупця від закупки товару у період постачання з 01.01.2008 р. по 31.03.11 р., спричинили постачання товару в об'ємі меншому, ніж об'єм узгоджений сторонами у п. 3.1 Договору».
Позивач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання. В порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами на підставі викладених у позовній заяві обґрунтувань.
Відповідач забезпечив явку повноважного представника до судових засідань 15.07.2010 р., 12.08.2010 р., надав суду відзив на позов (т. 1 а.с. 113, т.2 а.с. 1-4), проти позову заперечував. Відповідач в обґрунтування своїх заперечень вказав на неможливість тлумачення окремих пунктів договору, вказав, що умови Договору містять повне та зрозуміле волевиявлення сторін з усіх умов договору, та вказав, що позовні вимоги спрямовані не на тлумачення умов договору, а на їх зміну. З огляду на вказане просив суд відмовити в тлумаченні договору.
Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу ( аудіо запис ) при розгляді справи представниками сторін не заявлялось.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
04.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»(„постачальник”) та Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат»(„покупець”) та було укладено Договір поставки №5942-59-015/91 (далі - договір).
В подальшому сторони уклали низку додаткових угод до цього договору.
В розділі 7 Договору за змістом п. 7.1 було зазначено: «У разі відмови «Постачальника»від постачання узгоджених в даному Договорі об'ємів товару (з вини «Постачальника»), «Покупець»має право стягнути з «Постачальника»штраф в розмірі 50 % від вартості не поставленого Товару. При цьому для цілей розрахунка штрафу, узгодженого Сторонами в даному пункті повинна прийматися (базова) ціна узгоджена сторонами в останній підписаній Специфікації.
Додатковою угодою №2 від 23.06.2008 р. до Договору поставки №5942-59-015/91 від 04.01.2008 р. пункт 7.2 Договору було викладено в новій редакції, а саме: «У разі відмови Покупця від закупівлі узгоджених у даному договорі об'ємів Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф в розмірі 45% від вартості не закупленого Товару. При цьому для цілей розрахунку штрафу, узгодженого Сторонами в даному пункті повинна прийматися (базова) ціна узгоджена сторонами в останній підписаній Специфікації».
Натомість Позивач наполягає на витлумаченні умов п. 7.2 Договору наступним чином: «Штраф відповідно до п. 7.2 Договору застосовується Постачальником у разі, якщо відмови Покупця від закупки товару у період постачання з 01.01.2008 р. по 31.03.11 р., спричинили постачання товару в об'ємі меншому, ніж об'єм узгоджений сторонами у п. 3.1 Договору».
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно з ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України, згідно яких при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Тотожна думка була викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12 серпня 2009 року по справі №14/374-08.
Позивач просить суд встановити порядок застосування п 7.2 Договору з огляду на умови пункту 3.1 Договору. Так позивач наполягає на встановленні порядку застосування штрафу передбаченого п. 7.2 Договору у залежності від об'єму поставки встановленого п. 3.2 Договору, а саме: Позивач просить умови першого речення п. 7.2 Договору тлумачити таким чином : «Штраф відповідно до п. 7.2 Договору застосовується Постачальником у разі, якщо відмови Покупця від закупки товару у період постачання з 01.08.08 р. по 31.03.11 р. спричинили постачання товару в об'ємі меншому, ніж об'єм узгоджений сторонами у п 3.1 Договору»- що фактично, на думку суду, розширює зміст умов першого речення п. 7.2 Договору.
Такі вимоги не відповідають умовам ст. 213 Цивільного кодексу України, оскільки тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не порядок виконання умов правочину. Тлумачення не може створювати нові умови договору, тлумачення правочину не може заповнювати неузгоджені сторонами суттєві умови правочину, а може тільки роз'яснювати сторонам вже існуючі умови правочину.
Позивач просить надати офіційне тлумачення п.7.2. Договору із застосуванням певних способів тлумачення - шляхом визначення, що мали на увазі сторони, тобто шляхом встановлення намірів сторін. Між тим, з огляду на приписи ст. 213 Цивільного кодексу України зміст окремих частин правочину встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін лише, якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину.
Подаючи зазначений позов, позивач фактично порушив питання про визначення порядку та підстави застосування штрафних санкцій за Договором, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням вищевказаного Договору.
Проте, вказане питання вирішується судом у кожному випадку у разі звернення з позовом відповідно до вимог ст. ст. 82, 83 Господарського процесуального кодексу України, і не може бути вирішене наперед, поза межами відповідних позовів судовим рішенням у іншій справі.
Так, відповідно матеріалів справи, господарським судом Донецької області 14.12.2009 р. по справі №39/314 за позовом ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»»до ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №5942-59-015/91, укладеним 04.01.2008 р. у розмірі 92 220 959,52 грн. та збитків на суму 160 809 397,36 грн. було прийнято судове рішення про стягнення суми штрафних санкцій.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2010 р. рішення залишено без змін (т. 1, а.с.92-101). Як вбачається з тексту постанови Донецького апеляційного господарського суду по справі №39/314, питання застосування п. 7.2 Договору поставки №5942-59-015/91 було предметом судового розгляду у справі №39/314, між сторонами які є учасниками даного спору.
Відповідно вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Такі дії суперечать правилам тлумачення змісту правочину, встановленим ст. 213 Цивільного кодексу України.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог.
Судові витрати по справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на позивача.
Керуючись ст. ст. 16, 213, 637 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Ю.Ю. Первушин
Повний текст рішення підписано
- 27.08.2010 р.