19.08.10 р.Справа № 13/180-10
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним окремих положень договору
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2-представник , довіреність від 14.05.2010р.
від відповідача : не з'явився;
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсними окремих положень договору від 30 грудня 2009 року №024ПА про організацію експлуатації платної автостоянки (далі - договір).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність спірних положень договору діючому законодавству України. Із суті заявлених позовних вимог випливає, що позивач наполягає на тому, що він не повинен збирати та сплачувати збір за паркування, оскільки, він не займається паркуванням автотранспорту, а здійснює діяльність з організації автостоянки.
Позивач, з урахуванням змін позовних вимог від 27.07.2010 р. (а.с. 27-30) наполягає на визнанні недійсним п.2.8. Договору від 30.12.2009 р. №024ПА, визнанні недійсним додатку від 30.12.2009 р. до договору від 30.12.2009 р. №024ПА з моменту укладення договору.
Відповідач забезпечив явку повноважного представника до судового засідання, надав відзив на позов (а.с.31-33). Відповідач заперечував проти позовних вимог, наполягаючи на тому, що позивач є уповноваженою організацією, та відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», Рішення Дніпропетровської міської Ради від 07.10.2009 року №45/50 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.2007 р. №32/14 «Про Положення про порядок організації, функціонування та експлуатації місць паркування автотранспорту і справляння збору за припаркування на території міста Дніпропетровськ»та договору повинен справляти відповідний збір за паркування.
Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) при розгляді справи представником позивача не заявлялось.
За згодою представника позивача, в судовому засіданні 19.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд, -
30.12.2009 р. між Департаментом транспорту зв'язку Дніпропетровської міської ради (департамент) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір №024 ПА про організацію експлуатації платної автостоянки. Також 30.12.2009 року сторонами підписано додаткову угоду до Договору про організацію експлуатації платної автостоянки №024 ПА.
Предметом Договору є організація експлуатації платної автостоянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 111.
Пунктом 2.4 Договору встановлено, що Департамент доводить фінансове завдання щодо суми збору за припаркування. Відповідно до п.2.8. Договору, Виконавець забезпечує надходження визначеного місцевого збору за припаркування автотранспорту до міського бюджету.
Згідно вимог п.2.9. Договору, виконавець щомісяця повинен надавати департаменту звіт про діяльність автостоянки за встановленою формою. Звіт надається протягом 5 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. До звіту надається копія документу, який свідчить про сплату збору за припаркування автотранспорту. Відповідно до п.3.1. Договору Виконавець повинен перераховувати збір за припаркування автотранспорту у сумі 6,12 грн. за одне машино-місце до районного казначейства за місцем реєстрації платника податків, код платежу 16010400, з приміткою в платіжних документах «збір за припаркування автотранспорту відповідно до договору від 30.12.09 року №024 ПА. Оплата здійснюється протягом 5 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Розрахункова сума збору за місяць може змінюватись по результату обстеження платної стоянки, яка вказується в додатку до договору.
Відповідно до п.2 додаткової угоди до договору від 30.12.2009 р. ставка збору за припаркування автомобілів здійснюється відповідно до фактично припаркованої середньоденної кількості автомобілів за місяць з розрахунку 6,12 грн. за одне машино-місце, сума сплати щомісячно складає 232,56 грн. Сума збору за припаркування сплачується до місцевого бюджету відповідно до п.3.1 Договору.
З наданих суду матеріалів суд встановив, що позивач використовує земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 111 за актом на право постійного користування землею від 29 липня 1997 р. на підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17 липня 1997 року №1070.
За договором оренди цільове призначення земельної дільники визначено як - обслуговування автостоянки.
Як встановлено п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування»збір за припаркування автотранспорту належить до місцевих зборів. Частинною 3 названої статті Закону передбачено, що механізм справляння місцевих податків і зборів та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних строків розмірі ставок, встановлених законами України.
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори" платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №115 затверджено правила зберігання транспортних засобів на автостоянках. Ці правила регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів, вони поширюються на автостоянки, що охороняються, незалежно від форм власності. Пункт 15 Правил передбачає, що на автостоянках стягується плата за зберігання транспортних засобів.
Саме на Постанову Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №115 посилаються сторони в Договорі №024 ПА про організацію експлуатації платної автостоянки, а саме у п. 2.6. зазначено, що Виконавець (Позивач) забезпечує експлуатацію автостоянки.
В матеріалах справи міститься Свідоцтво про реєстрацію платної автостоянки щодо зберігання транспортних засобів у м. Дніпропетровську, в якому зазначено, що свідоцтво видане Позивачу на підставі договору від 30.12.2009 р. №024 ПА про організацію експлуатації платної автостоянки.
Виходячи з наведеного, позивач вмотивовано наполягає на тому, що він здійснює діяльність з надання послуг автостоянки, а не припаркування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342 було затверджено «Правила паркування транспортних засобів»(далі за текстом - Правила паркування). За Правилами паркування передбачено, що вони регулюють організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів. Також Правилами паркування (п. 3) зазначено, що вони не регламентують питання надання послуг із зберігання транспортних засобів, які віднесені до компетенції Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №115.
Правила паркування у п. п. 29, 30 визначають порядок здійснення сплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування.
Дніпропетровська міська рада, з метою впровадження паркування автотранспорту на вулицях і площах міста, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. №56-93 «Про місцеві податки і збори», керуючись законодавством України «Про систему оподаткування» та «Про місцеве самоврядування в Україні» винесла рішення від 25.04.2007 р. №32/34, яким затвердила Положення про порядок організації, функціонування та експлуатації місць паркування автотранспорту і справляння збору за припаркування на території міста Дніпропетровська (далі за текстом рішення - Положення).
Зазначеним рішенням Дніпропетровської міської ради комунальне підприємство "Міськавтопарк" призначено уповноваженою організацією за справляння збору за припаркуваня автотранспорту в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях на стоянках таксі на території міста. Пунктом 2.19 вищевказаного Положення передбачено, що уповноважена організація - визначена рішенням міської ради організація (Підприємство), яка наділена повноваженнями зі справляння збору за припаркування на усіх місцях для платного паркування у місті - може залучати інших суб'єктів підприємницької діяльності (операторів) для виконання цих функцій на умовах договорів. Відповідно до п.3.1 Положення функціонування парковок на території міста забезпечують уповноважена організація та оператори, на підставі договору з виконавчим органом міської ради за функціональним призначенням та технічних паспортів парковок. Пунктом 2.19 вищевказаного Положення передбачено, що уповноважена організація - визначена рішенням міської ради організація (підприємство), яка наділена повноваженнями зі справляння збору за припаркування на усіх місцях для платного паркування у місті може залучати інших суб'єктів підприємницької діяльності (операторів) для виконання цих функцій на умовах договорів. Відповідно до п.3.1 Положення функціонування парковок на території міста забезпечують уповноважена організація та оператори, на підставі договору з виконавчим органом міської ради за функціональним призначенням та технічних паспортів парковок.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 07.10.2009 року №45/50 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.2007 року №32/14", визначено що парковка -це частина території, яка тимчасово використовується для паркування автотранспорту зі справляння збору з припаркування і може мати різний режим роботи.
В Рішенні Дніпропетровської міської ради від 07.10.2009 року №45/50 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.2007 року №32/14", платниками збору за припаркування є юридичні особи та громадяни, які паркують автотранспортні засоби в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Відповідно до п.2.1 Рішення Дніпропетровської міської ради від 07.10.09 №45/50 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.07 №32/14 «Про положення про порядок організації, функціонування, експлуатації місць паркування автотранспорту і справляння збору за припаркування на території міста Дніпропетровська паркування автотранспорту - тимчасова стоянка автотранспорту у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту, визначених міською радою і виконавчим органом міської ради без відповідальності за збереження транспортного засобу. При організація місць для платного паркування здійснюється в рядку передбаченому розділи Положення. Відповідно п. п. 3.2.1 та 3.2.2. після проведення реєстрації парковки Виконавчий орган місцевої влади видає уповноваженій організації витяг з реєстру платної парковки та погоджує технічний паспорт парковки, та укладає додаткову угоду до договору уповноваженою організацією та (або) оператором на функціонування парковки.
Сторонами не було надано суду зазначених у Положенні документів - витяг з реєстру платної парковки, технічний паспорт парковки, договір на функціонування парковки з додатком.
З огляду на той факт, що спірний Договір стосується автостоянки, технічний паспорт парковки та витяг з реєстру платної прковки ні позивачем ні відповідачем суду не надані суд вважає, що доказів того, що позивач здійснює діяльність з паркування транспортних засобів надано не було.
Тарифи затверджені рішенням міської ради, зазначені розділом 7 Положення та в підпунктах 7.1.1 -7.1.3 та інших. При цьому збір за припаркування справляється з розрахунку за одну годину паркування автомобіля.
З огляду на вказане ставки збору зазначені сторонами в п. 3.1 Договору та п. 2 спірної додаткової угоди які визначені від встановленої суми 6,12 гривень за одне машино-місце та визначено у сумі 440,60 гривень щомісячно - не відповідають вимогам Положення та Рішення міської ради від 07.10.09 №45/50 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.07 №32/14, оскільки, визначені самостійно сторонами Договору виходячи лише з кількості місць на автостоянці.
Як вбачається з матеріалів справи департаментом здійснено реєстрацію платної автостоянки і видано свідоцтво про реєстрацію платної автостоянки щодо зберігання транспортних засобів у м. Дніпропетровську.
В той час п.п. 2,4, 2.8, 2.9, 3.1, п.2 додатку до Договору встановлено збір за припаркування автотранспорту.
Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідач в своєму відзиві зазначає, що чинним законодавством не передбачено звільнення будь-яких автостоянок від справляння збору за припаркування автотранспорту.
Відповідач, з посиланням на Закон України «Про плату за змелю»зазначає, що використання землі в Україні є платним. Наявний в матеріалах справи договір оренди землі позивачем вказує на платність користування землею позивачем.
Заперечуючи проти позову відповідач вказав наступне.
У п.2.1. Рішення, паркування автотранспорту - це тимчасова стоянка автотранспорту у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту, визначених Міською радою та виконавчими органами міської ради без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням. В свою чергу, у п.п. 2.3. Рішення надані роз'яснення терміну «відведені місця»- частина території міста, яка тимчасово використовується для цілей маркування згідно з відповідним розпорядчим актом або відповідним документом на право землекористування. Тож п.2.7 Рішення визначено, що збір за при паркування автотранспорту -обов'язкова сплата, яка згідно із законодавством запроваджується і зупиняється в порядку визначеному міською радою на території міста та зараховується до бюджету міста. У п. 2.8 визначено платників збору за припаркування -юридичні особи та громадяни, які паркують автотранспортні засоби у відведених або спеціально обладнаних для цього місцях. Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати рахунок коштів юридичних осіб, відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) згідно частини другої статті 23 Декрету.
Таким чином, відповідач наполягає на тому, що уповноважені організації повинні справляти вказаний збір з моменту набуття чинності зазначеним Рішенням, а Договір відповідає вимогам законодавства України. Але таке твердження відповідача не відповідає обставинам справи та вимогам наведеного вище законодавства. З огляду на вказане суд вважає міркування та доводи відповідача не обґрунтованими та ставиться до них критично.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В частині 3 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Спірний договір та додаткова угода від 30.12.2009 р. фактично направлені на узгодження дій позивача та відповідача стосовно організації експлуатації автостоянки та забезпечення надходження місцевого збору за припаркування автотранспорту до міського бюджету. З огляду на той факт, що забезпечення надходження місцевого збору за припаркування автотранспорту до міського бюджету випливає із діяльності з паркування транспортних засобів, а позивач займається наданням послуг з автостоянки, то в цій частині спірний Договір та додаткова угода від 30.12.2009 р. не відповідають вимогам законодавства.
Згідно ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Суд не має повноважень виходити за межі позовних вимог, без відповідної заяви тому розглядає позов лише виходячи із заявлених позовних вимог.
Згідно вимог встановлених ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
На підставі викладеного, суд відхиляє доводи та міркування відповідача та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги повністю.
В порядку передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з того, що спірний договір було укладено сторонами за власним волевиявленням, суд вважає що спір виник з вини обох сторін та неправильних дій сторін, тому судові витрати суд вирішив покласти на відповідача та позивача в рівних частках пропорційно.
Керуючись ст. ст. 11, 16, 203, 215, 217, 236 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 32, 33, 34, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним пункт 2.8 договору від 30.12.2009 р. №024 ПА про організацію експлуатації платної автостоянки укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (49108, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Департаментом транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 75; код ЄДРПОУ 25927548).
Визнати недійсним додаток до договору від 30.12.2009 р. №024 ПА про організацію експлуатації платної автостоянки укладений між суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (49108, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Департаментом транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 75; код ЄДРПОУ 25927548).
Стягнути з Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради (49000 м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 75; код ЄДРПОУ 25927548) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (49108, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) - державного мита та 118,0 (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Ю.Ю. Первушин
Повний текст рішення підписано-
27.08.2010 р.