26 серпня 2010 р. № 17/248/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Олійника В.Ф. (доповідача),
суддів:КостенкоТ.Ф.,
Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтервікон"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2010р.
у справі№17/248/09 господарського суду Миколаївської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтервікон"
доФермерського господарства "Анастасія"
простягнення заборгованості за зоговором поставки №5/4 від 05.04.2006р. у розмірі 302241,57грн.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача -Чернявський О.М. -директор ФГ
У липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервікон" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до фермерського господарства "Анастасія" про стягнення заборгованості за договором поставки № 5/4 від 05.04.2006 року у розмірі 302241 грн. 57 коп., а саме: 168 654,55 грн. основного боргу, 25 відсотків за кредит в сумі 125913,33 грн. на підставі статті 536 Цивільного кодексу України, 7673,69 грн. інфляційних витрат посилаючись на те, що позивач на виконання умов договору контрактації сільськогосподарської продукції №5/4 від 05.04.2006р. та додаткової угоди № 3/5 від 03.05.2006р., здійснив передплату на загальну суму 94000 грн. (за договором -70000 грн. і за додатковою угодою -24000 грн.), що в перерахунку відповідно до пункту 3.1 договору та пункту 2.1 угоди станом на 27.07.2009р. складає 168654, 55 грн. (сума боргу згідно договору - 126191,63 грн., згідно угоди -41462,92 грн.). Проте відповідач зобов'язання з поставки товару не виконав, чим порушив пункти 1.1, 2.3 зазначеного договору та пункт 1.1 зазначеної угоди.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.01.2010р. у справі №17/248/09 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 168654,55 грн. основної заборгованості, відсотки за користування чужими коштами у розмірі 125567,10 грн., 7 673,69 грн. інфляційних збитків.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2010р. рішення господарського суду Миколаївської області від 21.01.2010р. у справі №17/248/09 змінено, п.2 резолютивної частини викладено в новій редакції, а саме: "Стягнути з Фермерського господарства "Анастасія" на користь ТОВ "Інтервікон" 94000,00грн. основного боргу, збитки від інфляції -4274,16грн., державне мито у розмірі 982,7грн. та 38,37грн. витрат на ІТЗ судового процесу". В іншій частині рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
В касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервікон" ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції з посиланням на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відзиву та заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи із наступного.
За матеріалами справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 05.04.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтервікон" (покупець) та фермерським господарством "Анастасія" (продавець) укладено договір №5/4 контрактації сільськогосподарської продукції, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити ячмінь яровий на суму 70000,00 грн., в тому числі ПДВ, оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати протягом 5-ти днів з моменту підписання договору (пункт 1.2 договору).
Пунктом 2.3 договору визначено строк поставки товару -до 01.08.2006р.
03.05.2006р. між сторонами було укладено додаткову угоду №3/5 до договору №5/4 від 05.04.2006р., згідно з пунктом 1.1 якої продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити додаткову партію ячменю ярового на суму 23000,00 грн., в тому числі ПДВ.
Оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати, частинами по 5000,00 -10000,00 грн. протягом 5-ти днів з моменту підписання договору (пункт 1.2 додаткової угоди).
З банківських виписок про рух грошових коштів позивача (а.с. 9-10) видно, що на виконання пункту 1.2 договору та пункту 1.2 угоди ТОВ "Інтервікон" здійснено передплату на загальну суму 94000,00 грн.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України з врахуванням змін, що встановлюються Національним банком України для курсів валют, євро або доларів США. Сума 70000,00 грн. на день укладення договору в перерахунку на вільно конвертовану валюту складає 11570,25 євро по курсу НБУ 6,05 грн./євро або 13861,39 доларів США по курсу НБУ 5,05 грн./дол. До кінцевого розрахунку повинна прийматися сума не менше ані 11570,25 євро, ані 13861,39 доларів США.
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди розрахунки за цією угодою здійснюються в національній валюті України, з врахуванням змін, що встановлюються Національним банком України для курсів валют, євро або доларів США. Сума 23000,00 грн. на день укладення договору в перерахунку на вільно конвертовану валюту складає 3801,65 євро по курсу НБУ 6,05 грн./євро або 4554,46 доларів США по курсу НБУ 5,05 грн./дол. До кінцевого розрахунку повинна прийматися сума не менше ані 3801,65 євро, ані 4554,46 доларів США.
Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконав, а згідно договору та угоди до кінцевого розрахунку повинна прийматися сума не менше ані 11570,25 євро, ані 13861,39 доларів США, тому суд першої інстанції прийняв рішення про часткове задоволення позову, з яким частково погодився і суд апеляційної інстанції, зменшивши розмір стягнення коштів на користь позивача.
Проте з такими рішення судів попередніх інстанцій не може погодитись Вищий господарський суд України виходячи із наступного.
Згідно вимог ст.47 ГПК України судове рішення приймається судом за результатами обговорення усіх обставин справи, тобто розглядаючи справу по суті суд першої інстанції зобов'язаний був встановити обставини справи в повному обсязі та постановити обґрунтоване та законне рішення.
Повнота встановлення обставин справи полягає в тому, що господарський суд поставив на свій розгляд усі питання і дослідив усі передбачені нормою матеріального права юридичні факти чи доказові факти, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням; касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Перевіривши, згідно приписів ст. 1115 ГПК України, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду, Вищий господарський суд України прийшов до переконливого висновку, що при розгляді справи по суті суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, в тому числі і яке право позивача порушено, або не порушено, чим порушив при постановленні рішення як норми матеріального так і норми процесуального права.
Так судом першої інстанції не було витребувано та досліджено оригінал спірного договору №5/4 від 05.04.2006р. та оригінал угоди від 03.05.2006р. до вказаного договору. В матеріалах справи є тільки їх ксерокопії, які ніким не завірені.
Крім того пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що Продавець зобов'язується відгрузити Покупцю не пізніше 12 квітня 2006 року не менше 20,00 тон насіння соняшника і 20,00 тон пшениці 4-го класу в рахунок погашення боргу 2005 року, а пунктом 2.5 договору передбачено, що Продавець зобов'язується не пізніше 30 квітня 2006 року підготувати і оформити договір застави на майно перелічене в Додатку №2 даного договору. В разі невиконання Продавцем пунктів 2.4, 2.5 даного договору, передане в заставу Покупцю майно, перелічене в Додатку № (номер не читаємий) даного договору, переходить у власність Покупця (пункт 5.3).
Згідно пункту 8.2 Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання його обома сторонами, при умові підготовки і оформлення Продавцем договору застави на майно, перелічене в Додатку №1 даного Договору.
Судом першої інстанції не було досліджено виконання сторонами пунктів 2.4, 2.5 договору та яке майно було передане Покупцю в заставу та чи перейшло воно у власність Покупця та не досліджено чи набрав чинності вказаний договір між сторонами. Додатки до вказаного договору також судом не були досліджені.
Постановляючи рішення про стягнення коштів з відповідача з урахуванням курсу гривні до іноземної валюти судом першої інстанції не наведено правових підстав такого стягнення згідно законодавства, яким можливо керуватись до таких правовідносини щодо поправки на зміну курсу іноземної валюти до курсу гривні, а проводячи розрахунок про стягнення 25 відсотків річних з простроченої суми, суд першої інстанції не надав правової оцінки пункту 5.2 договору в якому вказано, що в разі недопоставки товару в строк згідно договору Продавець зобов'язаний на протязі 5-ти днів повернути Покупцю суму не отовареної передплати та 25% кредит і штраф в розмірі 5% від даної суми та не обговорив чи є ідентичними поняття 25% кредиту, про який вказано у зазначеному пункті договору, і 25% відсотків річних, про які вказано у рішенні суду.
Також судом першої інстанції у рішенні не було наведено правових обґрунтувань щодо проведення розрахунку відсотків річних виходячи із заявленого розміру стягуваного боргу без врахування періодів зміни курсу гривні до іноземної валюти.
Зазначеного не врахував і суд апеляційної інстанції.
Оскільки суди попередніх інстанцій припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому при таких обставинах та виходячи із приписів ст. 1119 ГПК України, рішення судів попередніх інстанцій не можуть бути залишеними в силі, а підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно вимог статті 11112 ГПК України при новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене в даній постанові, оскільки вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, прийняти міри щодо об'єктивного, всебічного та повного встановлення і з'ясування всіх обставин справи, в тому числі і яке право позивача порушено, або не порушено, надати їм правильну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та чинного законодавства, постановити обґрунтоване та законне рішення.
За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.1 ст.1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервікон" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2010р у справі №17/248/09 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2010р та рішення господарського суду Миколаївської області від 21.01.2010р. у справі №17/248/09 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя: В. Олійник
Судді: Т. Костенко
Л. Рогач