14 березня 2023 року № 320/477/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 02.04.2019; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 02.04.2019.
Позов мотивовано протиправністю невиплати відповідачем позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки за наявності всіх законодавчо передбачених підстав для проведення такої виплати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що додаткові відпустки не можуть бути використані військовослужбовцями в особливий період, компенсація таких відпусток не може бути виплачена.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни та учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.04.2019 №97 прапорщика ОСОБА_1 , головного старшину оркестру, військової частини НОМЕР_1 , звільненого накаом командира 72 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 01.04.2019 №84-РС у запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «к» частини 5, виключено з 02.04.2019 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Водночас рішення про виплату позивачу як учаснику бойових дій грошової компенсації, передбаченої абзацом третім пункту 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки відповідачем не прийняте.
За наведених обставин позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 11 Закону України № 2011-XII).
В силу приписів пункту 8 статті 101 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Так, відповідно до положень статті 162 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон України №504/96-ВР) додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік надається, зокрема, учасникам бойових дій.
Аналогічні положення закріплені в пункті 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон України № 3551-XII).
Абзацом першим та другим пункту 14 статті 101 Закону України № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац третій пункту 14 статті 101 Закону України №2011-ХІІ).
Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку про наявність у військовослужбовця, який має статус учасника бойових дій, права на отримання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, а у разі її невикористання - права на отримання соціальної гарантії у вигляді грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки при звільненні.
Водночас Указом Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 №303/2014, який набрав чинності 18.03.2014, оголошено та проведено часткову мобілізацію.
На виконання вимог наведеного вище Указу Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових гарантій соціального захисту військовослужбовців в особливий період” від 04.07.2014 №1589-VII пункт 17 статті 101 Закону України №2011-ХІІ замінено пунктами 17-19, у відповідності до приписів яких, зокрема, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті (особливий період, який розпочинається з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію), інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Відтак, надання військовослужбовцям додаткової відпуски в особливий період припинено.
Разом з тим обмеження використання військовослужбовцем набутої ним за період проходження служби додаткової відпустки не впливає на його гарантоване абзацом третім пункту 14 статті 101 Закону України №2011-ХІІ право на отримання соціальної гарантії у вигляді грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки.
Отже, право особи на отримання встановленої чинним законодавством соціальної гарантії - додаткової відпустки - забезпечується двома способами:
1) безпосереднім наданням особі відпустки після закінчення особливого періоду;
2) у разі звільнення особи - виплатою грошової компенсації, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Аналогічні правові висновки висловлені судом касаційної інстанції у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), які в силу приписів частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд має враховувати при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи №320/10045/21, враховуючи суб'єктний склад сторін, предмет та підстави позову, а також правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дана справа є типовою по відношенню до зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).
Так, під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивач проходив службу в Збройних Силах України та у 2016 році отримав статус учасника бойових дій.
Таким чином позивач, як учасник бойових дій, набув право на отримання додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України № 504/96-ВР та пунктом 12 статті 12 Закону України №3551-XII, та, як наслідок, на одержання відповідно до положень абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України №2011-ХІІ грошової компенсації за всі невикористані дні такої відпустки.
Водночас, як стверджує позивач у позовній заяві, додаткові відпустки за 2015-2019 роки йому Військовою частиною НОМЕР_1 не надавались, грошова компенсація при звільненні за невикористані дні таких відпусток не виплачувалась.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються та підтверджуються даними довідки Військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2021 №28, копія якої наявна в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 02.04.2019.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за 2015-2019 роки, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб'єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.
З огляду на те, що алгоритм дій суб'єкта владних повноважень військової частини - під час виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до положень Закону України №2011-XII чітко визначений чинним законодавством, суд вважає, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача вчинити вказані дії не є втручанням у компетенцію суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за 2015-2019 роки, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби .
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 02.04.2019.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за дій за 2015- 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 02.04.2019.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , вч НОМЕР_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.