ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" лютого 2023 р. справа № 300/3333/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.
при секретарі Подольській Т.М.,
за участю:
представника позивача: Тепак Л.П.,
представників відповідача: Конопади С.І., Масловської О.Б.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу від 10.12.2021, податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.12.2021 року Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області винесено наказ № 2449-п “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - ОСОБА_1 ”, на підставі якого відповідачем здійснено перевірку, за результатами якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 24.12.2021 року № 7481/09-19-07-13/3186003000 та винесено оскаржувані: вимогу про сплату податкового боргу, та податкові повідомлення-рішення. На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення та вимога ґрунтуються на висновках вказаного акта, які не відповідають дійсності та суперечать нормам податкового законодавства. Зокрема, ОСОБА_1 вказала на те, що при проведенні перевірки інспектор ГУ ДПС в Івано-Франківській області діяв з порушенням чинних норм законодавства України, оскільки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є надуманими та безпідставними. Зокрема, зазначила, що висновки контролюючого органу про не включення до складу доходу суми поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку за 2018 рік - 23610 грн., та, як наслідок, перевищення суми отриманого доходу, та необхідності застосування РРО з 01.01.2019 року, є помилковими, оскільки сума поповнення власними грошовими коштами рахунку в банку у спірному випадку не перевищує суми коштів, отриманих платником у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Позивач також, вказала на те, що враховуючи наявність відомостей про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, а саме ФОП ОСОБА_2 , помилковим є висновок контролюючого органу про порушення ст. 164, пп.170.1.2 п. 170.1 ст. 170, ст. 177 ПК України та безпідставним є збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 23729,58 грн. та військового збору в сумі 1977,46 грн. ОСОБА_1 вказала на те, що акт перевірки не містить належних та допустимих доказів щодо здійснення позивачем такого виду діяльності, як фінансове посередництво та порушення вимог податкового законодавства, відтак, встановлення перевіркою занижень податкових зобов'язань у зв'язку зі здійсненням забороненої, на думку контролюючого органу, для платника єдиного податку діяльності не забезпечені належною доказовою базою та не відповідають як положенням ПК України так і іншим нормативно-правовим актам. Позивач вважає, що дії відповідача щодо вирішення питання про наявність підстав для накладення штрафу є передчасними та протиправними, а спірні повідомлення-рішення є втручанням в право “на мирне володіння майном”, яке гарантоване їй статтею 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Внаслідок чого, просить суд: визнати протиправними та скасувати: наказ ГУ ДПС в Івано-Франківській області № 2449-п від 10.12.2022 року; податкові повідомлення рішення від 01.02.2022 року за № 000604/0713, від 02.02.2022 року: за № 000608/0713, за № 000599/0713, за № 000597/0713, за № 000598/0713,за № 000596/0713; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2022 року: за № Ф-000601/07134; податкове повідомлення-рішення від 04.08.2022 року за № 002709/2407.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.114-115).
У підготовчому засіданні 03.10.2022 року, ухвалою суду закрито провадження в адміністративній справі №300/3333/22 за позовом ОСОБА_1 , зокрема, в частині позовної вимоги, заявленої до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області - про визнання протиправним та скасування наказу від 10.12.2022 року за № 2449-п. (т.1, а.с.225-228).
03.10.2022 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду (т.1, а.с.229-230).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 року повернуто представнику позивача за довіреністю - Сергенюк Марії Василівні клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень та документів - без розгляду (т.2, а.с.4-7).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.08.2022 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Зокрема, вказала на те, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства. При цьому зазначила, що за результатами перевірки з урахуванням рішення ДПС України, ГУДПС в Івано-Франківській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 01.02.2022 року за № 000604/0713; від 02.02.2022 року за № 000608/0713, за № 000599/0713, за № 000597/0713, за № 000598/0713, за № 000596/0713, від 04.08.2022 року за № 002709/2407 та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2022 року за № Ф-000601/0713. Зазначила, що в ході проведення перевірки при опрацюванні банківської виписки АТ КБ “ПриватБанк” по розрахунковому рахунку НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала поповнення оборотних коштів на розрахунковий рахунок за 2017 рік в сумі 15798,41 грн., за 2018 рік - 23610 грн., за 2019 рік - 16300 грн., за 2020 рік - 33150 грн., які не включала до доходу та не відображала в податкових деклараціях. Загальна сума отриманого доходу за 2018 рік перевищила 1000000 грн. (1001320,00 грн.), внаслідок чого, платник повинен зареєструвати РРО з 01.01.2019 року. Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 порушила вимоги ч.1, п.1,2 ст. 3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, платником занижено обсяг доходу, а саме: не проведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 1423972 грн., в тому числі за 2019 рік - 746662,74 грн, за 2020 рік - 288357,3 грн. та за 2021 рік - 388952,00 грн. Водночас, представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 орендувала безоплатно приміщення загальною площею 88 м.кв., при цьому не сплачуючи орендної плати згідно затверджених мінімальних розмірів, чим порушено пп.170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України та вимоги положень Постанови КМУ № 1253 від 29.12.2010 року “Про затвердження Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб”. Відповідач вважає, що отриманий дохід за перевіряємий період в сумі 131831,04 грн. (оренда) підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в розмірі 23729,58 грн. та військовим збором в сумі 1977,46 грн. Окрім того, перевіркою встановлено, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (ІІ група ЄП) в 4 кв. 2019 року надала фінансову допомогу ОСОБА_3 на суму 17160 грн., чим порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені ПК України, та порушила п. 5 пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України. Також, перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, за період з 01.01.2020 року по 17.09.2021 року встановлено заниження суми чистого доходу в розмірі 1189442,7 грн., а саме: за 2020 рік - 851690,7 грн. та за 2021 - 337752 грн. В порушення пп.1.2, пп.1.3 п.16.1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, із заниження чистого оподаткованого доходу не нараховано військовий збір за відповіний період на суму 17841,64 грн. (1189442,7*1,5%), які підлягають донарахуванню до бюджету. Окрім того, ОСОБА_1 порушено п.44.3 ст. 44 ПК України. Просить суд відмовити в задоволенні позову (т.1, а.с. 123-135).
Представником позивача 10.11.2022 року, 18.11.2022 року, 12.12.2022 року, 27.01.2023 року, 09.02.2023 року через канцелярію суду подано суду письмові пояснення (т.2, а.с.17-22, 130-132, 155-158, 179-182, 188-193).
Також, 15.11.2022 року представником відповідача подано заперечення на письмові пояснення та 12.12.2022 року, 25.01.2023 року, 27.02.2023 року письмові пояснення (т.2, а.с.25-30, 146-153, 175-177, 198-212).
В судовому засіданні представник позивач заявлені позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві.
Представники відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечили з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
Платник податків - фізична особа особа ОСОБА_1 зареєстрована у Виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради з 14.09.2009 року, отримала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису про реєстрацію № 21190000000019921, код основного виду економічної діяльності - 55.10 - Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення.
Підприємицю взято на облік в контролюючому органі 15.04.2009 року за № 51788, 17.09.2021 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.
Фактичне місцезнаходження (місце проживання): згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань платник податків - фізична особа особа ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 10.12.2021 року № 2449-п та направлення від 10.12.2021 року за № 3435 (т.1, а.с.213-214), в період з 13.12.2021 року по 17.12.2021 року головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 року по 17.09.2021 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язквое державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 17.09.2021 року.
21.12.2021 року головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області складено акт № 1835/09-19-07-13/3186003000 про ненадання ОСОБА_1 документів до перевірки (т.1, а.с. 210).
За результатами перевірки складено акт за № 7481/09-19-07-13/3186003000 від 24.12.2021 року (т.1, а.с.13-57), відповідно до змісту якого податковим органом констатовано порушення позивачем, зокрема:
- пп.16.1.7 п.16.1 ст. 16, п.63.3 ст. 63 ПК України, в результаті неподання повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність;
- п.44.1, 44.3 ст. 44 ПК України, у результаті незабезпечення зберігання первинних документів щодо походження товару, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником оригіналів документів чи їх копій за період, що перевірявся;
- п.49.1, п.49.2, п.49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України, не подано податкову декларацію про майновий стан за 2020-2021 роки;
- п.177.5 ст. 177 ПК України, не подано декларації платника єдиного податку за 2021 рік;
- п.164.1 ст. 164, п.167.1 ст. 167, пп.170.1.2 п.170.1 ст. 170, п.177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого, не доутримано та не перераховано податку доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 214099,36 грн., а саме: за 2020 рік - 153304,32 грн. та за 2021 рік - 60795,36 грн.;
- пп.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України, в результаті чого не доутримано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 17841,64 грн., а саме: за 2020 рік - 12775,36 грн. та за 2021 рік - 5066,28 грн.;
- п.164.1 ст. 164, п.167.1 ст. 167, пп.170.1.2 п.170.1 ст. 170, п.177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого не доутримано та не перераховано податку на доходи фізичних осіб з орендної плати на загальну суму 23729,58 грн., а саме: за 2017 рік - 1642,29 грн., за 2018 рік - 5208,19 грн., за 2019 рік - 5208,19 грн., за 2020 рік - 5835,45 грн. та за 2021 рік - 5835,45 грн.;
- пп.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України, в результаті чого не доутримано та не перераховано до бюджету військового збору з орендної плати в загальній сумі 1977,46 грн., а саме: за 2017 рік - 136,85 грн., за 2018 рік - 434,01 грн., за 2019 рік - 434,01 грн., за 2020 рік - 486,28 грн. та за 2021 рік - 486,28 грн.;
- ч.4 ст. 4, ч.2, ч.5 ст. 7, ч.6 ст. 8 ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 242106,36 грн.;
- п.1, п.2, п.3 ст. 3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 1423972,00 грн., в тому числі за 2019 рік - 746662,74 грн., за 2020 рік - 288357,3 грн. та за 2021 рік - 388952,00 грн.;
- п.51.1 ст. 51, п.176.2 ст. 176 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, а саме: не правильно відображені суми нарахування заробітної плати найманим працівникам за ознакою доходу “101”.
14.01.2022 року ОСОБА_1 подала до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки № 7481/09-19-07-13/3186003000 від 24.12.2021 року (т.1, а.с.181-184).
За результатами розгляду поданого заперечення, відповідачем надано відповідь № 1071/6/09-19-07-13-08 від 27.01.2022 року (т.1, а.с.58-64), в якій зазначено, що висновки акта документальної позапланової виїзної перевірки від 24.12.2021 року № 7481/09-19-07-13/3186003000 слід викласти в наступній редакції:
- пп.16.1.7 п.16.1 ст. 16, п.63.3 ст. 63 ПК України, в результаті неподання повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність;
- п.44.1, 44.3 ст. 44 ПК України, у результаті незабезпечення зберігання первинних документів щодо походження товару, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником оригіналів документів чи їх копій за період, що перевірявся;
- п.49.1, п.49.2, п.49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України, не подано податкову декларацію про майновий стан за 2020-2021 роки;
- п.296.3 ст. 296 ПК України, не подано декларації платника єдиного податку за 2021 рік;
- п.181.1 ст. 181, п.183.2 ст. 183, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200, п. 201.4, п.201.12 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 114430,40 грн., в тому числі за грудень 2020 року - 1752,0 грн. та за 2021 рік в сумі 112678,40 грн.;
- п.164.1 ст. 164, п.167.1 ст. 167, пп.170.1.2 п.170.1 ст. 170, п.177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого, не доутримано та не перераховано податку доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 214099,36 грн., а саме: за 2020 рік - 153304,32 грн. та за 2021 рік - 60795,36 грн.;
- пп.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України, в результаті чого не доутримано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 17841,64 грн., а саме: за 2020 рік - 12775,36 грн. та за 2021 рік - 5066,28 грн.;
- п.164.1 ст. 164, п.167.1 ст. 167, пп.170.1.2 п.170.1 ст. 170, п.177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого не доутримано та не перераховано податку на доходи фізичних осіб з орендної плати на загальну суму 23729,58 грн., а саме: за 2017 рік - 1642,29 грн., за 2018 рік - 5208,19 грн., за 2019 рік - 5208,19 грн., за 2020 рік - 5835,45 грн. та за 2021 рік - 5835,45 грн.;
- пп.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України, в результаті чого не доутримано та не перераховано до бюджету військового збору з орендної плати в загальній сумі 1977,46 грн., а саме: за 2017 рік - 136,85 грн., за 2018 рік - 434,01 грн., за 2019 рік - 434,01 грн., за 2020 рік - 486,28 грн. та за 2021 рік - 486,28 грн.;
- ч.4 ст. 4, ч.2, ч.5 ст. 7, ч.6 ст. 8 ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 242106,36 грн.;
- п.1, п.2, п.3 ст. 3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 1423972,00 грн., в тому числі за 2019 рік - 746662,74 грн., за 2020 рік - 288357,3 грн. та за 2021 рік - 388952,00 грн.
На підставі акту перевірки № 7481/09-19-07-13/3186003000 від 24.12.2021 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 000604/0713 від 01.02.2022 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 143038 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 114430 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28608 грн. (т.1, а.с.66-67);
- № 000608/0713 від 02.02.2022 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 26744,22 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 23729,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3014,65 грн. (т.1, а.с.68-69);
- № 000599/0713 від 02.02.2022 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 2228,64 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 1977,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 251,21 грн. (т.1, а.с.70-71);
- № 000597/0713 від 02.02.2022 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 214099,68 грн. (т.1, а.с.72-73);
- № 000598/0713 від 02.02.2022 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 17841,64 грн. (т.1, а.с.74-75);
- № 000606/0713 від 02.02.2022 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1423972 грн. (т.1, а.с.76-77);
- № 000596/0713 від 02.02.2022 року, яким до позивача застосовано адмін. штрафи в сумі 1700 (т.1, а.с.78-79);
- вимогу від 02.02.2022 року за № Ф-000601/0713 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 242106,39 грн. (т.1, а.с.80-81).
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржив в адміністративному порядку (т.1, а.с.92-100).
Водночас, згідно рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 27.05.2022 року № 3960/Д/99-00-06-02-01-09 вимогу від 02.02.2022 року за № Ф-000601/0713 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 242106,39 грн. залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1, а.с.149-150).
В подальшому, рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 25.07.2022 року № 5711/Д/99-00-06-01-04-09 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2022 року за № 000606/0713 у частині 746662,74 грн. штрафних санкцій за не проведення розрахункових операцій через РРО протягом 2019 року, в іншій частині зазначене ППР залишено без змін. Залишено без змін наступні податкові повідомлення-рішення: від 01.02.2022 року № 000604/0713, від 02.02.2022 року: за № 000608/0713, за № № 000599/0713, № 000597/0713, № 000598/0713, № 000596/0713 (т.1, а.с.143-148).
Як наслідок, на підставі акту перевірки № 7481/09-19-07-13/3186003000 від 24.12.2021 року та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 25.07.2022 року № 5711/Д/99-00-06-01-04-09, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2022 року за № 002709/2407, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 677309,30 грн. (т.1, а.с.141).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від: 01.02.2022 року за № 000604/0713; від 02.02.2022 року: за № 000608/0713, за № № 000599/0713, № 000597/0713, № 000598/0713, № 000596/0713; від 04.08.2022 року за № 002709/2407 та вимогою про сплату боргу (недоїмки) 02.02.2022 року за № Ф-000601/0713, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі, після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Таким чином законодавцем визначені чіткі розмежування щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому, положення Податкового кодексу України не містять нормативно визначеної можливості податковому органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.
Зазначене правове регулювання, серед іншого, наведено позивачем в обґрунтування позовних вимог.
При цьому позивач зазначає, що однією із передумов визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є порушення порядку проведення виїзної перевірки податковим органом, а саме - проведення такої перевірки в приміщенні податкового органу.
Поряд із тим, суд вказує на те, що за змістом висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 (провадження № 11-109апп21) неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 адресована начальнику ГУ ДПС в Івано-Франківській області, за змістом якої позивачка просить документальну позапланову перевірку провести у приміщені ГУ ДПС в Івано-Франківській області за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності,20, оскільки офісне приміщення у неї відсутнє (т.1 а.с. 215).
Таким чином, враховуючи, що відповідачу безпосередньо позивачем було надано згоду на проведення документальної виїзної перевірки саме в межах приміщення податкового органу, на момент розгляду справи, суд не вбачає підстав надавати правову оцінку ймовірним порушенням, оскільки будь-які порушення, якщо б вони навіть і мали місце, не могли б вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.
Щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.02.2022 року № 000596/0713 (т.1 а.с. 158), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1700 грн., суд зазначає наступне.
Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували висновки відповідача про порушення позивачем пункту пп.16.1.7 п. 16.1 ст., 44.1, пункту 44.3 статті 44 ПК України, а саме - на вимогу податкового органу, позивачем надано документи не в повному обсязі, зокрема, не надано до податкового органу договори про надання та отримання фінансової допомоги та не надано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, про що складено акт від 21.12.2022 року № 1835/09-19-07-13/3186003000 (т.1, а.с.210).
Так, представник позивача, в судовому засіданні, зіславшись на розрахунки розміру штрафних санкцій (т.1 а.с. 166), пояснив суду, що складові застосованої до позивача штрафної санкції у розмірі 1700 грн. становлять: 1020 грн. - неподання документів (угод) щодо надання фінансової допомоги та 680 грн. (340х2) за несвоєчасне подання до контролюючого органу повідомлення про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП, зокрема, інформацію стосовно 2-х угод оренди приміщення.
Проте, суд критично ставиться до зазначених висновків контролюючого органу, з огляду на таке.
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Як свідчить зміст запиту № 1 про надання документів від 13.12.2021 року, ОСОБА_1 запропоновано надати до 15.12.2021 року документи/копії документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність платника податків за період з 01.01.2017 року по 17.09.2021 року, зокрема: договора (номера, дати, умови угод) на підставі яких проводились взаєморозрахунки з постачальниками та покупцями (крім кінцевого споживача); розрахункові документи (касові, фіскальні чеки), банківські виписки по відкритих рахунках, інші документи щодо проведення розрахунків; книги обліку доходів; видаткові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, ТТН та накладні на придбання товарів; перелік об'єктів (місць, тощо), де здійснювалась діяльність, в тому числі торгові, складські приміщення (власні або орендовані (договір оренди) з вказанням загальної площі) на яких зберігався придбаний товар; інформацію про рухоме майно (у власності чи коритуванні), інше обладнання, що використовувалось у господарській діяльності ФОП; акти прийому-передачі товару, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти прийому-передачі ТМЦ на зберігання тощо; інші документи, що свідчать про реальність та доцільність отримання послуг/товарів та наявні документи, що свідчать про достовірність нарахування податків, зборів, обов'язкових платежів платника податків - ОСОБА_1 при здійсненні фінансово-господарської діяльності з контрагентами протягом зазначеного періоду; стан дебіторської та/або кредиторської заборгованості по заробітній платі найманим працівникам, податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та військового збору станом на 17.09.2021 року. А також відомості про нарахування заробітної плати, табель виходу на роботу тощо; документи, які підтверджують правильність нарахування та утримання туристичного збору (т.1, а.с.212).
При цьому, суд вказує на те, що запит № 1 про надання документів від 13.12.2021 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області не містить конкретного переліку документів, які запропоновано позивачу надати.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункту 1 Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 18.06.2019 року, за результатом розгляду справи № 0740/804/18 та в постанові від 23.10.2018 року, за результатом розгляду справи № 822/1817/18.
Також, як вбачається з матеріалів справи, жодного запису щодо відмову позивача в наданні документів у порядку пункту 85.6 статті 85 ПК України у акті про ненадання документів від 21.12.2021 року № 1835/09-19-07-13/3186003000 у ході перевірки здійснено не було, водночас вказаний акт не містить і підпису позивача, що вказує про не доведення до відома останнього і змісту даного документу.
В даному аспекті, суд також зазначає, що за змістом акту перевірки (т.1. а.с. 189) зазначено, що за формою № 20-ОПП позивачем своєчасно не подано інформацію стосовно приміщення, що орендувалося ОСОБА_1 за умовами договору з ФОП ОСОБА_4 .
Так, як встановлено судом, 01.01.2017 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди приміщення № 01/01/17, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) зобов'язався передати у виключне строкове та платне користування ОСОБА_1 (Орендар) приміщення площею 88 кв.м. другого поверху (а саме: 4 номерних кімнати по 17 кв.м. кожна та 1 номерну кімнату площею 20 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 . Орендна плата складає 8,64 грн. за один квадратний метр площі на місяць та сплачується на підставі рахунку-фактури (т.2, а.с.97-99).
З даного приводу суд вказує на таке.
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Згідно положень пункту 22.1 статті 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Пунктами 8.1. та 8.2. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, передбачено, що платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Водночас, відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Аналізуючи вищезазначену норму Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що неподання до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП щодо використання у господарській діяльності рухомого/нерухомого майна не передбачає відповідальність визначену статтею 117 Податкового кодексу України, згідно якої накладення штрафу на мамо зайнятих осіб у розмірі 340 гривень передбачено лише за неподання у строки та у випадках, передбачених Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до облікових даних платника податків.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що повідомлення про об'єкт оренди, який використовувався не ФОП ОСОБА_1 , а фізичною особою ОСОБА_1 , і до того ж не пов'язаний із місцем здійснення господарської діяльності підприємця ОСОБА_1 , не є тотожним заяві про взяття на облік, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до облікових даних платника податків, внаслідок чого, не є підставою для відповідальності згідно пункту 117.1 статті 117 ПК України.
Як наслідок, суд робить висновок про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 02.02.2022 року № 000596/0713.
Щодо можливості скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2022 за 000604/0713 та податкового повідомлення-рішення від 04.08.2022 року за № 002709/2407, суд зазначає наступне.
Згідно змісту акту перевірки № 7481/09-19-07-13/3186003000 від 24.12.2021 року, підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача, що ОСОБА_1 здійснювала поповнення оборотних коштів на розрахунковий рахунок за 2017 рік в сумі 15798,41 грн., за 2018 рік - 23610,00 грн., за 2019 рік - 16300,00 грн., за 2020 рік - 33150,00 грн., які не включала до доходу та не відображала в податкових деклараціях, чим порушено ст. 292 ПК України. Загальна сума отриманого доходу за 2018 рік перевищила 1000000 грн., внаслідок чого, платник повинен зареєструвати РРО з 01.01.2019 року.
Нормативно-правове регулювання податкових відносин, пов'язаних із визначенням складу доходів для платників єдиного податку врегульовано статтею 292 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пунктом 292.6 названої статті закріплено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 292.13 статті 292 ПКУ дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 ПКУ. Відповідно до підпункту 296.1.1 статті 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Таким чином, у разі якщо фізична особа-підприємець платник єдиного податку отримує дохід у готівковій формі, він має бути відображений у Книзі обліку доходів.
Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно частини 1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом ІV кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, який діяв на момент перевірки, доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Отже, власні кошти, внесені на власний рахунок, не є доходом у розумінні п. 4 П(С)БО 3.
Відповідно до узагальнюючої податкової консультації щодо порядку визначення складу доходів суб'єктів господарювання - фізичних осіб - платників єдиного податку, затвердженої Наказом ДПС України від 24.12.12 № 1183 якщо фізична особа - підприємець вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, готівку, яка на момент внесення уже була відображена у Книзі, то в платіжному дорученні зазначається призначення платежу - виручка за певний період. Таким чином, зазначена виручка повторно не включається до доходу платника єдиного податку.
Згідно з п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492, метою відкриття поточного рахунку є зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.
Крім того, відповідно до підпункту 7.1.5 статті 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 №2346-ІІІ зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Отже, чинним законодавством врегулюваний порядок внесення власних коштів на рахунок власником цього рахунку.
Проте, чинним законодавством не наведено виключного твердження про те, що зарахування коштів на банківський рахунок має наслідком виникнення доходу.
Таким чином, власні кошти, які фізична особа-підприємець вносить на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій формі) за умови, що сума такого поповнення не перевищує суми коштів, отриманих платником у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Тобто, внаслідок зарахування особистих коштів на банківський рахунок відсутні критерії доходу. Шляхом поповнення власними коштами власного рахунку здійснюється заміна одного активу (зобов'язання НБУ у вигляді паперових грошей) на інший актив (зобов'язання банку у вигляді запису на банківському рахунку).
Аналогічний позицію сформульовано Верховним Судом у постанові від 28 серпня 2021 року у справі № 826/10881/16 та Вищим адміністративним судом в ухвалі від 01.02.2016 р. у справі № 818/1172/14.
Суд, досліджуючи правомірність винесення відповідачем вказаних оскаржуваних повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) встановив, що, в матеріалах справи містяться податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за 2017 рік від 16.01.2018 р. на загальну суму доходу 959689,00 грн.; за 2018 рік від 04.02.2019 року на загальну суму доходу 968412 грн., за 2019 рік від 29.01.2020 р. на загальну суму доходу 962505,00 грн., за 2020 рік від 02.02.2021 р. на загальну суму доходу 979142,00 грн., за 2021 рік від 09.02.2022 р. на загальну суму доходу 550672 грн. (т.2, а.с.40-49).
Водночас, зі змісту акта перевірки № 7481/09-19-07-13/3186003000 від 24.12.2021 року слідує, що ОСОБА_1 здійснювала поповнення оборотних коштів на розрахунковий рахунок за 2017 рік в сумі 15798,41 грн., за 2018 рік - 23610,00 грн., за 2019 рік - 16300,00 грн, за 2020 рік - 33150,00 грн.
Таким чином, вказане засвідчує факт того, що сума поповнення позивачкою власного банківського рахунку значно менша ніж сума коштів, отриманих нею у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі.
В ході розгляду зазначеної адміністративної справи, в судовому засіданні допитана в якості свідка гр. ОСОБА_5 , яка перебуваючи на посаді головного державного інспектору відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту ГУДПС в Івано-Франківській області, проводила вищевказану перевірку позивачки та була відповідальною за формування відповідних висновків акту перевірки.
Будучи допитаною в якості свідка, гр. ОСОБА_5 повідомила суду, що висновки про перевищення загальної суми отриманого доходу за 2018 рік розміру 1000000 грн., сформовані нею внаслідок сумування задекларованих даних позивача за 2018 рік на загальну суму доходу 968412 грн. та суми поповнення оборотних коштів на розрахунковий рахунок за 2018 рік - 23610,00 грн. На запитання чи були у неї підстави вважати, що кошти сумі 23610,00 грн. були попередньо не відображені (обліковані) підприємцем у книзі доходів і витрат за 2018 рік, та, як наслідок, не включені до суми 968412 грн., свідок повідомила, що у даному розрізі аналізу не проводила.
Відтак, оскільки у суду немає належних та допустимих доказів, що б засвідчували факт того, що власні кошти, які позивач вносила на власний розрахунковий рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності у 2018 році - 23610,00 грн., є її доходом (виручкою у грошовій формі), як наслідок, передумов для висновків щодо перевищення суми отриманого доходу за 2018 рік, та необхідності застосування РРО з 01.01.2019 року також немає.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
З урахуванням викладеного, позивач має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення господарської діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством від підприємницької діяльності.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування повідомлення-рішення від 01.02.2022 за 000604/0713 та податкового повідомлення-рішення від 04.08.2022 року за № 002709/2407, внаслідок чого, позов в цій частині підлягає до задоволення.
Стосовно вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2022 за № 000608/0713 та за № 000599/0713, суд зазначає наступне.
Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача про порушення позивачем ст. 164, пп.170.1.2 п. 170.1 ст. 170, ст. 177 ПК України, а саме в ході перевірки було визначено орендний платіж (скільки договір оренди на безоплатній основі) в сумі 131831,04 грн., який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, зокрема, податок на доходи фізичних осіб - 23729,58 грн. та військовий збір - 1977,46 грн.
Водночас, суд не може погодитися з вищевказаними висновками податкового органу з огляду на наступне.
Так, 01.01.2017 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди приміщення № 01/01/17, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) зобов'язався передати у виключне строкове та платне користування ОСОБА_1 (Орендар) приміщення площею 88 кв.м. другого поверху (а саме: 4 номерних кімнати по 17 кв.м. кожна та 1 номерну кімнату площею 20 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 . Орендна плата складає 8,64 грн. за один квадратний метр площі на місяць та сплачується на підставі рахунку-фактури (т.2, а.с.97-99).
Додатковою угодою № 1 до договору оренди приміщення № 01/01/17 від 29.12.2017 року визначено, що починаючи з 01.01.2018 року орендна плата складає 27,40 грн. за один квадратний метр (т.2, а.с.101).
В подальшому, додатковою угодою № 2 до договору оренди приміщення № 01/01/17 від 27.12.2019 року визначено, що починаючи з 01.01.2020 року орендна плата складає 30,70 грн. за один квадратний метр (т.2, а.с.101).
Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, що ФОП ОСОБА_2 , який є орендодавцем вищевказаного приміщення, зареєстрований як фізична особа-підприємець, КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Враховуючи те, що орендодавцем в даному випадку є не фізична особа, а суб'єкт підприємницької діяльності, що має відповідний КВЕД (68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), відтак, орендар не вважається податковим агентом платника податку - орендодавця, який зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та має відповідний КВЕД, внаслідок чого, безпідставним є застосування відповідачем у спірному випадку методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно відносно доходу орендодавця - суб'єкта підприємницької діяльності, що також не відповідає приписам ПК України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 292.3 статті 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
Враховуючи викладене, оскільки передача нерухомого майна фізичній особі - орендарю на підставі договору оренди, не передбачає, переходу права власності на таке майно до фізичної особи - орендаря, то доходу у розумінні п. 292.1 ст. 292 ПК України у орендаря не виникає.
З урахуванням встановлених обставин справи, на переконання суду, помилковим є висновок контролюючого органу про порушення позивачем ст. 164, пп.170.1.2 п. 170.1 ст. 170, ст. 177 ПК України, внаслідок чого, безпідставним є збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 23729,58 грн. та військового збору в сумі 1977,46 грн.
Що стосується податкових повідомлень-рішень від 02.02.2022 року за № 000597/0713, за № 000598/0713 та вимоги від 02.02.2022 року за № Ф-000601/0713 про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає наступне.
Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 214099,68 грн. та по військовому збору на суму 17841,64 грн., що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за порушення пп.164.13 п.164.1 ст. 164 ПК України, а саме встановлено заниження загального оподаткованого доходу на суму 1651529,9 грн., що в свою чергу призвело до заниження вказаних податків.
Зокрема, за змістом акту перевірки, контролюючим органом констатовано факт надання позивачкою поворотної фінансової допомоги, а саме: у ІV кварталу 2019 року ОСОБА_1 надавала поворотну фінансову допомогу в сумі 59560,00 грн., в 2020 році - 353834,00 грн., в 2021 році - 16560,00 грн., чим порушила п.5) пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України.
В даному аспекті суд зазначає, що 01.11.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Західний капітал” укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 (позикодавець) зобов'язалась надати ТОВ “Західний капітал” (позивальнику) позику (поворотну фінансову допомогу) в розмірі 500000 грн. (т.2, а.с.112-114).
Також, 02.11.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Західний капітал” укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 (позикодавець) зобов'язалась надати ТОВ “Західний капітал” (позивальнику) позику (поворотну фінансову допомогу) в розмірі 100000 грн. (т.2, а.с.109-111).
Згідно приписів підпунктів 14.1.257, 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” визначено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Фінансове посередництво - це діяльність, пов'язання з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, яка здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями (ч.3 ст. 333 ГКУ).
Фінансове посередництво передбачає роботу із залученням грошовими коштами. А надавати залучені кошти у позику може кредитна установа і тільки на підставі ліцензії (ч.3 ст. 5 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 згідно вищевказаних договорів позики не є фінансовою послугою, та не має жодного стосунку до фінансового посередництва.
Відповідно до підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Також, підпунктом 3 пункту 292.11 статті 292 ПК України визначено, що не включаються до складу доходу суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
В ході розгляду даної адміністративної справи судом не встановлено, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо здійснення позивачем такого виду діяльності, як фінансове посередництво та порушення вимог податкового законодавства, відтак, порушення позивачем пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України не забезпечені належною доказовою базою та не відповідають положенням Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Внаслідок чого, суд приходить до висновку, про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2022 року за № 000597/0713, за № 000598/0713.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Тобто, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Отже, підставою для прийняття оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) слугували твердження контролюючого органу про заниження позивачем чистого доходу за 2019-2021 роки.
Враховуючи обґрунтоване спростування завищення задекларованих витрат і, як наслідок, збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу за 2019-2021 роки, є неправомірним і донарахування позивачеві суми єдиного соціального внеску, що є підставою для визнання протиправною та скасування вимоги від 02.02.2022 року за № Ф-000601/0713 про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи те, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 16.08.2022 року підтвердила сплату судового збору на суму 12405 грн. за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 12405 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 01.02.2022 року за № 000604/0713.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 02.02.2022 року: за № 000608/0713, за № № 000599/0713, № 000597/0713, № 000598/0713, № 000596/0713.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 02.02.2022 року: за № Ф-000601/0713.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 04.08.2022 року за № 002709/2407.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 12405 (дванадцять тисяч чотириста п'ять) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач:
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі 13 березня 2023 р.