ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" березня 2023 р. справа № 300/4339/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Болехова Яцинина Івана Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, скасування розпорядження №224-к, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник адвокат Томин Сергій Володимирович, звернувся до суду з адміністративним позовом до міського голови м. Болехів ОСОБА_3 (далі - відповідач, міський голова м. Болехова) про визнання бездіяльності протиправною, скасування розпорядження №224-к, зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги з урахуванням заяву про уточнення позовних вимог, мотивовані тим, що 25.08.2022 позивачем подано до відповідача заяву про призначення його на вакантну посаду директора Болехівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 із пакетом необхідних документів. Однак, всупереч положенням частини 5 статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" відповідач не розглянув заяву позивача, натомість 21.09.2022 надав відповідь, згідно якої інформував позивача про те, що розпорядженням міського голови № 203-к від 16.09.2022 виконання обов'язків директора Болехівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 покладено на заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_4 . В подальшому, заступник міського голови Калитин І. Р. представила трудовому колективу Болехівського ліцею № 2 "Науковий" нового директора та оголосила зміст розпорядження міського голови м. Болехова № 224-к від 07.10.2022. Проте, на думку представника позивача, у відповідача не було підстав для відмови у призначенні позивача на вакантну посаду Болехівського ліцею № 2 "Науковий", який першим подав для цього необхідні документи, саме позивач повинен був бути призначеним на цю посаду, що у свою чергу виключало б можливість призначення на посаду будь-кого іншого. Відтак, Розпорядження № 224-к слід визнати незаконним. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.11.2022 та міститься в матеріалах справи. Проти заявлених позовних вимог заперечив, вказавши, що попередній директор ліцею ОСОБА_5 був звільнений із займаної посади 13.09.2022 розпорядженням міського голови №201-к від 13.09.2022 на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін на підставі його заяви. Тобто, посада директора ліцею стала вакантною тільки з 14.09.2022 року. Таким чином, станом на 25.08.2022, коли позивач звернувся із заявою, посада керівника Болехівського ліцею № 2 "Науковий" не була вакантною, про що було відомо ОСОБА_1 оскільки він працює вчителем фізики та інформатики Болехівського ліцею № 2 "Науковий", відтак йому було відомо, що директор ОСОБА_5 продовжував працювати. Крім того, положення законів України "Про повну загальну середню освіту" та "Про правовий режим воєнного стану", визначають саме право міського голови, а не обов'язок як твердить позивач, призначати керівника ліцею на підставі пункту 5 статті 10 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" без конкурсного відбору. Також, відповідач, звертає увагу суду, що посада керівника закладу загальної середньої освіти не є посадою у державному органі чи його апараті, а робота на ній не належить до публічної діяльності. Відтак, на думку відповідача, даний спір є спором про право, а не спором між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір належить до цивільної юрисдикції, оскільки за змістом та характером спору, що є вирішальним під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, правовідносини між сторонами є трудовими. В зв'язку із наведеним, вважає позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
25.11.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що відповідач зобов'язаний був, невідкладно, після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення припинити трудовий договір з ОСОБА_5 відповідно до статті 7 КЗпП з підстав недодержання правил проведення конкурсного відбору. Крім того, на думку позивача, помилковим є тлумачення відповідачем положень частини 5 статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", а саме буквальне тлумачення змісту положення "призначаються на посади державної служби" не тотожне положенню "можуть бути призначені", та дозволяє зробити висновок про імперативність вказаної норми, яка у даному випадку означає обов'язок призначити на посади державної служби без конкурсного відбору, а не право, як про це стверджує відповідач. Також, безпідставним є твердження відповідача про непідсудність даного спору адміністративному суду, оскільки предметом оскарження у даній справі є бездіяльність відповідача та його рішення як суб'єкта владних повноважень. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем 01.12.2022 подано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, згідно якого зазначено, що посилання позивача на статтю 7 КЗпП України та пункт 1 частини 1 статті 30 "Про державну службу" як на підставу звільнення директора ліцею ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки відповідно до частини 2 статті 22 ЗУ "Про повну загальну середню освіту" педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Так, Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних га науково-педагогічних працівників" посада директора загальноосвітнього навчального закладу належить до посад педагогічних працівників, а відтак директор ліцею не є державним службовцем. Крім того, положення законів України "Про повну загальну середню освіту" та "Про правовий режим воєнного стану", визначають саме право міського голови, а не обов'язок, призначати директора.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог по справі №300/4339/22 та вирішено розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтями 122, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку.
У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2022, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та продовжено розгляд справи №300/4339/22.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 заяву ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи в адміністративній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Болехова Яцинина Івана Васильовича про визнання бездіяльності протиправною, скасування розпорядження №224-к, зобов'язання до вчинення дій, - повернуто заявнику без розгляду.
24.01.2023 залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), про що судом постановлено ухвалу.
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 правом подання письмових пояснень у справі не скористався.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся із заявою від 25.08.2022, на ім'я міського голови м. Болехова ОСОБА_3 про призначення його на вакантну посаду директора Болехівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 із пакетом відповідних документів (а.с.23-24).
Заявнику, за підписом міського голови м. Болехова Яцинина І. В., надіслано листа №1920/021 від 21.09.2022, яким повідомлено, що розпорядженням міського голови № 203-к від 16.09.2022 виконання обов'язків директора Болехівського ліцею №2 "Науковий" покладено на заступника директора з навчально-виховної роботи Болехівського ліцею №2 "Науковий" Лугову Наталію Василівну (а.с.23-24).
В подальшому, розпорядженням міського голови м. Болехова від 07.10.2022 №224-к "Про прийняття на роботу на умовах контракту", відповідно до п.2 ч.1 ст.23 Кодексу законів про працю України, ч.9 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", керуючись п.20 ч.4 ст.42 та ч.8 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" призначено ОСОБА_2 в порядку переведення на вакантну посаду директора Болехівського ліцею №2 "Науковий" Болехівської міської ради з 07.10.2022 у період дії воєнного стану, без проведення конкурсу, на умовах дії строкового і трудового договору, до дати укладання строкового трудовою договору з переможцем конкурсу проведеного після припинення чи скасування воєнного стану, але не більше, ніж 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану з окладом згідно штатного розпису, а розпорядження міського голови № 203-к від 16.09.2022 та №221-к від 29.09.2022 вважати такими, що втратили чинність (а.с.87).
Вважаючи незаконною бездіяльність міського голови м. Болехова, щодо неналежного розгляду заяви про призначення на вакантну посаду директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» та не погоджуючись із розпорядженням від 07.10.2022, №224-к, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частинами 1-3 статті 53 Основного Закону передбачено, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за №280/97-В (надалі по тексту, також - Закон №280/97-В) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
За змістом статті 5 Закону №280/97-В система місцевого самоврядування, серед іншого, включає: територіальну громаду; міську раду; міського голову; виконавчі органи міської ради.
Згідно частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 10 частини 4 статті 42 Закону №280/97-В передбачено, що міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".
Болехівський ліцей №2 "Науковий" (код ЄДРПОУ 20555042) є комунальним закладом у сфері освіти, заснованим на власності територіальної громади, управління яким здійснюється Болехівською міською радою (https://opendatabot.ua/c/20555042?from=search).
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом України "Про освіту" від 05.09.2017 за №2145-VIІІ (надалі, також - Закон №2145-VІІІ).
Відповідно до преамбули Закону №2145-VІІІ освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №2145-VІІІ управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють, зокрема, засновник (засновники); керівник закладу освіти.
Засновник закладу освіти - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов'язків засновника (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону №2145-VІІІ).
Частиною 1 статті 26 Закону №2145-VІІІ керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.
Повноваження (права і обов'язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти.
Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про освіту" керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту. Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.
Правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти визначає Закон України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року №463-IX (надалі, також - Закону №463-IX).
Статтею 38 Закону №463-IX передбачено, що керівником закладу загальної середньої освіти може бути особа, яка є громадянином України, вільно володіє державною мовою, має вищу освіту ступеня не нижче магістра, стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менше трьох років (крім керівників приватних, корпоративних закладів освіти), організаторські здібності, стан фізичного і психічного здоров'я, що не перешкоджає виконанню професійних обов'язків, пройшла конкурсний відбір та визнана переможцем конкурсу відповідно до цього Закону.
Процедуру обрання, призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу загальної середньої освіти визначено у статті 39 Закону №463-IX.
Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти обирається на посаду за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог цього Закону та положення про конкурс, затвердженого засновником або уповноваженим ним органом (посадовою особою).
Виходячи з положень вищезазначених норм права, слід дійти висновку, що призначення особи на посаду керівника комунального підприємства може бути здійснене за наявності двох умов: відповідна посада має бути вакантною, повинен бути проведений конкурс на заміщення вакантної посади відповідно до вимоги чинного законодавства.
Втім, щодо другої умови, то така отримала інше правове регулювання на час дії воєнного стану.
Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Отже, на дату виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII).
При цьому, 20.05.2022 набрав чинності Закон України від 12.05.2022 №2259-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану" (далі - Закон №2259-ІХ).
Відповідно до частини 5 статті 10 Закону №389-VIII, в редакції Закону №2259-ІХ, у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
При цьому, вищенаведеними нормами закону не визначено процедуру призначення на посаду керівника комунального підприємства у воєнний час та не передбачено які саме дії повинен вчинити міський голова, а делеговано повноваження щодо призначення на посаду керівника комунального підприємства без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
У позовній заяві як на основну підставу задоволення позову, представник позивача зазначає, що відповідач при розгляді зави від 25.08.2022, допустив протиправну бездіяльність, оскільки саме ОСОБА_1 повинен був бути призначеним на посаду директора Болехівського ліцею №2 "Науковий", так як він першим подав необхідні документи.
Суд звертає увагу, що частина 5 статті 10 Закону №389-VIII, в редакції Закону №2259-ІХ, не надає пріоритету для призначення на посаду керівника комунального підприємства кандидату на цю посаду відносно черговості подання заяви та пакету документів.
Відтак, згідно змісту вищенаведених норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не передбачено обов'язку, а надано право міському голові м. Болехова ОСОБА_3 призначити на посаду керівника комунального підприємства, без конкурсного відбору, за умови подання заяви та встановленого переліку документів.
Тобто, відповідач як суб'єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями при розгляді заяви позивача про на посаду керівника комунального підприємства.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Таким чином, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Відтак, враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що міському голові м. Болехова ОСОБА_3 частиною 5 статті 10 Закону №389-VIII, в редакції Закону №2259-ІХ,, надано право, під час дії воєнного стану, щодо призначення на посаду керівника комунального підприємства без конкурсного відбору, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, то, на переконання суду, надання відповіді - відмови від 21.09.2022 № 1920/021 на заяву позивача про призначення на посаду директора, з підстави покладення виконання обов'язків директора Болехівського ліцею №2 "Науковий" на заступника директора з навчально-виховної роботи Болехівського ліцею №2 "Науковий" Лугову Наталію Василівну, не суперечить наведений нормі, а свідчить про вчинення відповідачем дій в межах наданих повноважень та дискреції.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльність міського голови Яцинина І.В. та зобов'язання його розглянути заяву про призначення на вакантну посаду директора Болехівського ліцею №2 "Науковий" , є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо доводів сторін про вивільнення посади директора Болехівського ліцею №2 "Науковий" то суд вказує на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного від 13.04.2022 року у справі № 300/3898/21 позов ОСОБА_1 до міського голови м. Болехова ОСОБА_3 , Конкурсної комісії для проведення конкурсного відбору на посаду директора Болехівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 про визнання незаконними та скасування рішення і розпорядження - задовольнено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Конкурсної комісії для проведення конкурсного відбору на посаду директора Болехівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2, оформлене протоколом №2 від 20.07.2021. Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови міста Болехова ОСОБА_3 №157-к від 23.07.2021 “Про прийняття на роботу на умовах контракту” (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104004570).
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2022 у справі № 300/3898/21 апеляційну скаргу міського голови м.Болехова ОСОБА_3 - залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 300/3898/21 - без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106572961).
Також, в постанові суду зазначено, що у зв'язку з перебуванням колегії суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З., Шавеля Р.М. у щорічній відпустці, повний текст рішення виготовлено 03.10.2022р.
Вказане рішення суду виконане шляхом прийняття міським головою м.Болехова Яцинин В.І. розпорядження №201-к від 13.09.2022 про звільнення директора Болехівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 ОСОБА_5 із займаної посади 13.09.2022 на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін на підставі його заяви.
Разом з тим, відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" вакансія - це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
Тобто, посада директора ліцею стала вакантною тільки з 14.09.2022 року. Відтак, станом на момент подання позивачем заяви від 25.08.2022 про призначення його на вакантну посаду директора Болехівського ліцею №2 "Науковий", така посада не була вивільненою.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, втім звертає увагу на те, що порядок виконання рішення суду у справі № 300/3898/21 виходить за межі предмету спору даного позову.
Суд також критично оцінює та відхиляє, посилання позивача на те, що трудовий договір з державними службовцями припиняється у зв'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу, тобто прийняття на державну службу з порушенням умов, встановлених статті 4 Закону України "Про державну службу", оскільки відповідно до пункту 15 частини 3 статті 3 Закону України "Про державну службу" дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.
Таким чином, узагальнююче вищенаведене, суд дійшов висновку, що не призначення ОСОБА_1 на посаду директора Болехівського ліцею №2 "Науковий", не може бути розцінена як протиправна бездіяльність міського голови м. Болехова Яцинина І. В., щодо розгляду заяви від 25.08.2022 та слугувати підставою для скасування розпорядження від 07.10.2022, №224-к "Про прийняття на роботу на умовах контракту" Відтак, позов не підлягає до задоволення.
Щодо посилання відповідача на те, що дана справа не підсудна Івано-Франківському окружному адміністративному суду, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Суд враховує, що Болехівський ліцей №2 "Науковий" є комунальним закладом у сфері освіти, заснованим на власності територіальної громади, управління яким здійснюється Болехівською міською радою.
Предметом спору у цій справі є правомірність розпорядження міського голови м. Болехова від 07.10.2022 №224-к "Про прийняття на роботу на умовах контракту".
Міський голова м. Болехова є суб'єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак у вказаному спорі не можна вважати, що між позивачем та відповідачем виникли трудові правовідносини, оскільки відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Важливими ознаками трудових правовідносин є підстави їх виникнення, змінення чи припинення. Цьому сприяють певні юридичні факти. До основних підстав виникнення трудових правовідносин належать: укладення трудового договору, адміністративно-правовий акт, факт обрання на відповідну посаду, факт погодження з відповідними особами, допуск працівника до роботи.
Тобто, трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), і зміст якого полягає у сукупності суб'єктивних прав і обов'язків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, та зі створення належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем, а також відносини з приводу навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов'язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.
Суд зазначає, що у даній справі існує спір між ОСОБА_1 та суб'єктом владних повноважень - міським головою м. Болехова Яцинин І. В., який прийняв розпорядження від 07.10.2022, №224-к під час виконання своїх публічно-владних функцій з управління комунальним закладом освіти.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
У рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Підсумовуючи вищевикладене, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, діючи у спірних правовідносинах як суб'єкт владних повноважень, не допустив протиправної бездіяльності та прийняв законне, обґрунтоване рішення згідно наданих дискреційних повноважень.
Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
відповідач - міський голова міста Болехова Яцинин Іван Васильович (пл. І.Франка, 12, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Микитин Н.М.