13 березня 2023 року Справа № 280/158/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
06.01.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки Запорізького обласного ТЦК та СП від 06.01.2022 №2467/с про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії та основного розміру пенсії у розмірі 89 % відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII(далі - Закон №2262-XII), основний розмір якої на час призначення становив 89% відповідних сум грошового забезпечення та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. На виконання рішення суду з 01.04.2019 року проведено перерахунок пенсії, однак відповідач протиправно зменшив відсотковий розмір пенсії до 70% грошового забезпечення. Крім того, при перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідач безпідставно обмежив пенсію максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами. Не погодившись з такими діями відповідача звернувся до суду зданим позовом. Просить позов задовольнити.
Від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Дії відповідача щодо застосування 70% грошового забезпечення, передбаченого Законом №2262-XIIпід час проведення перерахунку пенсії позивачу є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки на момент здійснення такого перерахунку діяла норма статті 13 Закону №2262-XII, яка передбачала саме такий максимальний розмір пенсії. Також, зазначає про пропущення позивачем строку звернення до суду із позовом. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.01.2023 у справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія призначена у розмірі 89% від грошового забезпечення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 у справі № 808/1866/18, яке набрало законної сили 24.10.2018, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату заборгованості ОСОБА_1 по пенсії, призначеній відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 89% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 до часу припинення відповідного права або зміни законодавства.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі № 280/2998/22, яке набрало законної сили 06.09.2022, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі Довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.01.2022 за №2467/с про грошове забезпечення для нарахування пенсії, з урахуванням зазначених у ній складових та основного розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі № 280/2998/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01.04.2019 здійснило перерахунок пенсії позивачу відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, однак зменшило розмір основного розміру пенсії з 89% до 70%. Крім того, відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.01.2020 та станом 01.03.2022 судом встановлено, що позивачу обмежено виплату пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами.
Не погодившись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки станом на 05.03.2019 виходячи з розміру 89% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
Відповідач листом від 15.11.2022 повідомив позивача, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі 280/2998/22, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 з урахуванням чинного законодавства. Перерахунок пенсії проведено за умовами статті 13 Закону №2262, яким максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Розміри пенсій за вислугу років визначені в статті 13 Закону № 2262-ХІІ, та обраховуються у відсотках залежно від вислуги років.
При цьому, цією ж нормою визначено граничну межу відсоткового значення основного розміру пенсії залежно від вислуги років, яка змінювалась в різні роки.
Так, з 01.01.1992 (у редакції, чинній на дату прийняття Закону № 2262-ХІІ) така межа становила 75 відсотків відповідних сум грошового забезпечення;
з 01.01.1996 (у редакції Закону від 25.03.1996 № 103/96-ВР) - 85 відсотків відповідних сум грошового забезпечення;
з 01.01.2003 (із змінами, внесеними згідно із Законом від 04.07.2002 № 51-IV) - 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення;
з 29.04.2006 (у редакції Закону від 04.04.2006 № 3591-IV) - 90 відсотків відповідних, сум грошового забезпечення (стаття 43);
з 01.10.2011 (із змінами, внесеними згідно із Законом від 08.07.2011 № 3668-VI) - 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43 Закону);
з 01.05.2014 (із змінами, внесеними згідно із Законом від 27.03.2014 № 1166-VII) - 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
З матеріалів справи з'ясовано, що пенсія за вислугу років призначена позивачу з 05.11.2004 у розмірі 89 %, від сум грошового забезпечення останнього.
На час призначення позивачу пенсії редакція статті 13 передбачала, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час
проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до
категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Як було наведено вище, вказаний відсоток в подальшому змінювався, в зв'язку з внесенням змін до ст.13 Закону № 2262-ХІІ.
В той же час, у статті 22 Конституції України закріплено, що право на пенсійне забезпечення особи є складовою права на соціальний захист, передбаченого Конституцією України. Механізм реалізації цього права військовослужбовців та деяких інших категорій осіб, встановлений Законом N 2262-XII, визначає умови, норми і порядок такого пенсійного забезпечення.
Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 11.10.2005 N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: "Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики" (абзаци п'ятий, шостий пункту 4 Рішення від 11.10.2005 N 8-рп/2005).
Так, перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок № 45, згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Пункту 4 цього Порядку № 45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704) встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103, пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, оскільки він стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених.
Суд наголошує на тому, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення (його складових), тому повинен застосовуватися розмір грошового забезпечення у відсотках, встановлений на момент призначення пенсії або той який набув пенсіонер у зв'язку із змінами у законодавстві, згідно із яких сам законодавець визначив здійснити перерахунок основного відсоткового розміру раніше призначених пенсій у бік збільшення.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців врегульований нормами статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін не зазнавала, а також нормами постанов № 704 та № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла станом на момент призначення пенсії, а внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів грошового забезпечення, не стосуються та не можуть стосуватись перерахунку вже призначених пенсій і мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій, адже, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Тож, при розрахунку розміру підвищення до пенсії максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці про грошове забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у процентах, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких (процентів) не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Крім того, право позивача на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення у відсотках, які визначено на момент призначення пенсії, встановлено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 по справі №808/1866/18.
Отже, зважаючи на те, що відповідачем під час перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі 280/2998/22 самовільно, без врахування вже наявного рішення суду, безпідставно, всупереч чинному законодавству, на власний розсуд здійснено перерахунок пенсії позивача зі зміною з 89 % суми грошового забезпечення на 70%, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині позову.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» викладено частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
В той же час, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії, а саме щодо обмеження максимального розміру пенсій в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 розміром 10740 гривень, застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України від 12.04.2016 №1080-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» статтю 43 Закону №2262-ХІІ після частини 3 доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим частина 5 цієї статті стала частиною 7 без змін у змісті.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто, з 20.12.2016.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
При цьому, Законом №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, норми частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ не відновлені, хоча й були фактично внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.
Крім того, суд зауважує, що передбачені статтею 43 Закону №2262-ХІІ обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності в даній частині з 01.10.2011.
Відповідно до Закону №3668-VI в редакції Закону №911-VIII було визначено, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Надаючи тлумачення наведеним нормам Закону №3668-VI, статті 43 Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 по справі №400/2085/19 вказав, що положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
За висновком Верховного Суду, викладених в постанові від 16.12.2021 справа №400/2085/19, оскільки норми Закону №3668-VI та Закону №2262-XII неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, відповідні положення цих законів України "явно суперечать один одному".
Аналізуючи рішення Європейського суду з прав людини в справі "Щокін проти України" від 14.10.2010, заяви №23759/03 та №37943/06, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 06.11.2018 у справі №812/292/18 та від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 щодо необхідності трактування норм законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, на користь особи, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 по справі №400/2085/19 висловив правову позицію, за якою застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI, тому обмеження органом Пенсійного фонду України максимального розміру пенсії особі, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про пропущення строку звернення до суду з позовом суд відхиляє, оскільки строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає. Вказане визначено частиною 3 статті 51 Закону України Закону №2262-XII.
Щодо посилання відповідача на наявність підстав для зупинення провадження у даній справі відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №380/24477/21, суд зазначає наступне.
За приписами пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
При цьому, відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України прийняття рішення щодо зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції про перегляд судового рішення Великою Палатою Верховного Суду є правом суду, а не обов'язком.
Так, ухвалою від 30.11.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу№380/24477/21(провадження №К/990/17495/22).
Відповідно до частини 6 статті 347 КАС України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Водночас судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 справу №380/24477/21повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії, тому підстави для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №280/8/23 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі№380/24477/21(провадження №К/990/17495/22) відсутні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)- задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 89% до 70% грошового забезпечення та щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 06.01.2022 №2467/с виданої Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, без обмеження максимального розміру, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.03.2023.
Суддя О.В. Конишева