13 березня 2023 року Справа № 280/224/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державна судова адміністрація
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державна судова адміністрація (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 23.09.2021 №94-ос «Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 »;
2) визнати протиправними дії відповідача щодо зупинення виплати доплати до посадового окладу за вислугу років та зобов'язати нарахувати і виплатити невиплачену позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, за період з 24 вересня 2021 року до дня набрання рішенням суду по цій справі законної сили, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» № 410/2016 від 24.09.2016 його призначено на посаду судді Куйбишевського районного суду Запорізької області строком на п'ять років. Наказом начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 23.09.2021 №94-ос позивачу з 24.09.2021 зупинено виплату доплати до посадового окладу за вислугу років. Видання вказаного наказу позивач вважає незаконним, прийнятим з очевидним порушенням Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а відтак таким, що підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо зупинення виплати доплати за вислугу років є протиправними. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.01.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін за правилами статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); витребувано від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області завірену належним чином копію наказу від 23.09.2021 №94-ос «Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 ».
26.01.2023 до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4274), в якому представник відповідача не визнає позовні вимоги та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. Підставою для видання відповідачем оскаржуваного наказу слугували висновки Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області за результатами ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020. Так, у 2019 році судді до проходження кваліфікаційного оцінювання отримують суддівську винагороду, яка складається з посадового окладу і доплат. Починаючи з 01.01.2020 суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), згідно з частиною десятою статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», зі змінами та доповненнями, не має права на отримання доплат до посадового окладу. Ревізією встановлено, що протягом 2020 року 18 суддям, які не мали повноважень на здійснення правосуддя у зв'язку з закінченням строку, визначеного статтею 128 Конституції України, здійснено нарахування і виплату доплат до посадового окладу суддів на суму 1 220 987,64 грн. та сплачено єдиного внеску на суму 160 465,11 грн. У вимозі про усунення виявлених порушень (лист Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 №040808-15/2661-2021) від територіального управління вимагається забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства на користь державного бюджету за кодом доходів 24060300 «Інші надходження» зайво виплачених доплат до посадового окладу суддів. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року (справа № 826/18686/16) дійшов висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Отже, виплата позивачу доплати до посадового окладу судді після закінчення терміну, на який ОСОБА_1 було призначено на посаду судді, з урахуванням висновків органу державного фінансового контролю буде свідчити про порушення відповідачем вимог частини другої статті 19 Конституції України. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 27.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про розгляд справи №280/224/23 в порядку загального позовного провадження.
Третя особа про розгляд справи повідомлена належним чином, будь-яких пояснень з приводу даного спору до суду не надходило.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Указом Президента України «Про призначення суддів» №410/2016 від 24.09.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Куйбишевського районного суду Запорізької області строком на п'ять років.
У листі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 за №040808-15/2661-2021 на адресу ТУ ДСА в Запорізькій області зазначено, що Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на виконання п.8.17 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на 1 квартал 2021 року (в частині інспектувань), проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в Запорізькій області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, в ході якої було встановлено порушення законодавства, які наразі не усунуті:
1. В порушення частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII у 2020 році 18-ти суддям зайво нараховано та виплачено доплат до посадового окладу на суму 1220,99 тис. грн. та зайво сплачено єдиного внеску на суму 160,47 тис. гривень. На підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон), підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області вимагає: 1. Розглянути на нараді результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення до відповідальності у порядку, встановленому законодавством, працівників Управління, винних у допущених порушеннях. 2. Забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства на користь державного бюджету за кодом доходів 24060300 «Інші надходження» зайво виплачених доплат до посадового окладу суддів на загальну суму 1220,99 тис. грн., в тому числі: по Шевченківському районному суду м. Запоріжжя на суму 281,14 тис. грн.; по Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя - 137,03 тис. грн.; по Вільнянському районному суду Запорізької області - 96,72 тис грн; по Енергодарському міському суду - 194,31 тис. грн.; по Заводському районному суду м. Запоріжжя - 241,16 тис. грн; по Михайлівському районному суду Запорізької області - 112,91 тис. грн.; по Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області 131,44 тис. грн; по Куйбишевському районному суду Запорізької області - 6,31 тис. грн.; по Оріхівському районному суду Запорізької області - 7,36 тис. грн.; по Приазовському районному суду Запорізької області - 4,2 тис. грн..; по Токмацькому районному суду Запорізької області - 4,2 тис. грн.; по Чернігівському районному суду Запорізької області - 4,2 тис. гривень. У разі неможливості забезпечення відшкодування у згаданому порядку, розглянути питання відшкодування з осіб, які допустили порушення, відповідно до норм статей 130-136 Кодексу Законів про працю України (а.с.32-33).
Наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області від 23.09.2021 №94-ос «Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 » відповідно до частини четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку із закінченням терміну, на який ОСОБА_1 призначено на посаду судді, та з метою попередження вчинення дій, як трактуються фахівцями Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області як зайве нарахування та виплата коштів державного бюджету, враховуючи відмову видати наказ про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 (лист Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22.09.2021 №03-28/37/2021) наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області зупинити з 24.09.2021 виплату доплати до посадового окладу за вислугу років судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 (а.с.36).
21.11.2022 позивач звернувся до відповідача з проханням надати довідку про нараховану і виплачену суддівську винагороду з зазначенням розміру виплаченої (невиплаченої) щомісячної доплати за вислугу років, починаючи з 24.09.2021 по цей час (а.с.3).
Листом відповідача від 05.12.2022 №08-04/3777 ОСОБА_1 повідомлено, що у зв'язку із закінченням терміну, на який Указом Президента України позивач був призначений на посаду судді та з метою попередження вчинення дій, які трактуються фахівцями Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області як зайве нарахування та виплата коштів державного бюджету, ТУ ДСА в Запорізькій області, з огляду на відмову суду видати наказ про зупинення виплати доплати до посадового окладу наказом від 23.09.2021 №94-ос, позивачу зупинено таку виплату. Стосовно відновлення виплати щомісячної доплати за вислугу років роз'яснено, що наказ від 23.09.2021 №94-ос видано на виконання Вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 №040808-15/2661-2021 «Про усунення виявлених порушень», у якій вимагається забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства на користь державного бюджету зайво виплачених доплат до посадового окладу суддів (а.с.4-5).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зупинення виплати доплати до посадового окладу за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулює Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини другої статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з частино десятою статті 135 Закону №1402-VIII, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 (справа №1-7/2018(4062/15)) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів у редакції Закону України Про забезпечення права на справедливий суд, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу, для цілей застосування окремих положень Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами), а саме:
частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;
частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з обов'язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;
частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
Конституційний Суд України вказав, що за змістом положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу. Цим положенням передбачено два винятки, коли суддя, який не здійснює правосуддя, отримує всі доплати до посадового окладу, - це тимчасова непрацездатність та перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці.
Законом №2453-VI у редакції Закону №192-VIII передбачено низку випадків, коли суддя не здійснює правосуддя.
Такими випадками, зокрема, є: відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності (частина четверта статті 49); відрядження судді для роботи у Вищій раді юстиції, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України (частина четверта статті 54); обов'язкове проходження суддею підготовки у Національній школі суддів України (частина шоста статті 55, стаття 87); застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя (пункт 4 частини першої статті 97); неприйняття (несвоєчасне прийняття) відповідними державними органами рішення про звільнення судді з посади (відставку), переведення чи про його обрання безстроково (статті 76, 82, 112, 113, 114, 118, 120); перебування судді у щорічній оплачуваній чи додатковій оплачуваній відпустці (стаття 134).
Як зазначалось вище, Закон №2453-VI у редакції Закону №192-VIII втратив чинність на підставі Закону №1402-VIII (крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII).
Проте Закон №1402-VIII містить положення, які закріплюють аналогічні випадки, коли суддя не здійснює правосуддя (статті 49, 54, 55, 56, 82, 89, 109, 113, 116, 136, 147). Це, зокрема, тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та позбавлення його права на отримання доплат до посадового окладу; відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України; у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами; обов'язкове проходження підготовки у Національній школі суддів України; неприйняття (несвоєчасне прийняття) відповідними державними органами рішення про його звільнення з посади (відставку); нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території. Крім того, суддя може не здійснювати правосуддя і з інших підстав, зокрема у зв'язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Конституційний Суд України звернув увагу на те, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється саме Законом №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначаються Законом №1402-VIII.
Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов'язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).
Питання оплати праці судді, зокрема отримання чи неотримання ним доплат до посадового окладу, в одних випадках нездійснення ним правосуддя законодавчо врегульовані, а саме: відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у випадку застосування до судді дисциплінарного стягнення, відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), Раді суддів України, а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України, мобілізація. Щодо інших випадків, коли суддя не здійснює правосуддя, зокрема з незалежних від нього причин або через обставини, що не обумовлені його поведінкою, відповідного законодавчого регулювання немає, а отже, за положенням частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону №192-VIII у таких випадках суддя не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Проте, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII підхід до об'єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.
Конституційний Суд України зазначив, що конституційне закріплення гарантій незалежності суддів спрямоване на унеможливлення будь-яких спроб впливу на суддю. Такий вплив є неприпустимим з огляду на положення частини другої статті 126 Конституції України.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів.
Отже, положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VIII суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.
Таким чином, суд зазначає, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, які не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплати до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним судом України від 04.12.2018.
Додатково слід звернути увагу на Рішення Ради Суддів України №35 від 03.09.2021, в якому остання дійшла висновку, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню КСУ від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018. Дії ТУ ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення рівних гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими. Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат з 01.01.2021 свідчить про порушення принципу "юридичної визначеності" та принципу "належного урядування". Припинення виплат доплати судді, який не здійснює повноваження з незалежних від нього причин, є порушенням вимог діючого законодавства, гарантій незалежності судді та принципу юридичної визначеності, який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. У зв'язку з викладеним Рада Суддів України вирішила: «1.Звернути увагу розпорядників бюджетних коштів органів судової влади, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018; 2. Обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ з наступними змінами допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018; 3. З метою приведення вимог чинного законодавства у відповідність до Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі № 1-7/2018 та усунення будь-яких суперечностей в тлумаченні згаданого рішення Конституційного Суду України звернутись до суб'єктів законодавчої ініціативи з пропозицією визнати частину 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ з наступними змінами такою, що втратила чинність. …».
Відтак Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 стосується не тільки попередніх редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й аналогічних вимог частини десятої статті 135 нині діючого Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», які також не відповідають Конституції України, а тому не підлягають застосуванню.
Виходячи з того, що Конституційний Суд України вирішує питання не тільки ретроспективно відносно двох минулих редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й прив'язує визнання його положень неконституційними у тому числі і для цілей нині діючого Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена) - не підлягає застосуванню і у такому разі суд має застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії.
Отже, враховуючи викладене вище, обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.
Відповідачем не надано до суду доказів притягнення позивача до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності та як наслідок відсторонення позивача від посади чи від здійснення правосуддя.
Відтак, на думку суду, відповідач протиправно зупинив з 24.09.2021 виплату доплати до посадового окладу за вислугу років судді ОСОБА_1 .
Також суд акцентує увагу, що наявність листа Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 №040808-15/2661-2021 не може бути причиною для вчинення та прийняття ТУ ДСА в Запорізькій області протиправних дій та рішень.
За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд дійшов висновку, що наказ начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 23.09.2021 №94-ос «Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 » прийнятий ТУ ДСА в Запорізькій області необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, відтак не є правомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, суд вважає належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести з 24.09.2021 нарахування та виплатити суддівську винагороду позивачу на підставі частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу.
Стосовно періоду, за який позивач просить нарахувати і виплатити вказану щомісячну доплату (до дня набрання рішенням суду по цій справі законної сили), слід зазначити наступне.
Як вже було встановлено судом, зупинення виплати щомісячної доплати позивачу відбулося на підставі наказу від 23.09.2021 №94-ос, який (як акт індивідуальної дії) втрачає чинність не після ухвалення рішення суду першої інстанції, а після набрання цим судовим рішенням законної сили.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Оскільки саме застосування конкретного способу захисту порушеного та запереченого права позивача є результатом діяльності адміністративного суду, то відповідно, ефективним засобом у цій справі слід розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, які дають найбільший ефект, та який забезпечить поновлення порушеного права, тобто, адекватного наявним обставинам.
Таким чином, задля поновлення порушеного права позивача наявні підстави для зобов'язання відповідача донарахувати і виплатити ОСОБА_1 належну щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу за весь час дії оскаржуваного наказу, тобто до дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 23.09.2021 №94-ос «Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 ».
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо зупинення виплати позивачу доплати до посадового окладу та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати і виплатити належну ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, за період з 24.09.2021 до дня набрання рішенням суду по цій справі законної сили, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69035, м.Запоріжжя, просп.Соборний, буд.168; код ЄДРПОУ 26316700.
Третя особа - Державна судова адміністрація, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; код ЄДРПОУ 26255795.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.03.2023.
Суддя К.В.Мінаєва