вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
01.03.2023 Справа № 917/1035/22
За позовною заявою Фізичної особи - підприємця Бобровського Миколи Івановича, АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант Агро Буд", вул. Маршала Бірюзова, буд. 27, м. Полтава, Полтавська область, 36007
про стягнення 1 700 000,00 грн.,
Суддя Ківшик О.В.
Секретар судового засідання Теницька В.М.
Представники згідно протоколу судового засідання від 01.03.2023 р.
02.09.2022 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Бобровського Миколи Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант Агро Буд" про стягнення 1 700 000,00 грн. перерахованої попередньої оплати на виконання умов укладеного 26.11.2021 р. між сторонами Договору поставки обладнання № ПО211121БК у зв'язку з відмовою позивача від договору.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив виготовлення та поставку обладнання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, встановлені зазначеним договором та законом.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Договору поставки обладнання № ПО211121БК від 26.11.2021; копія рахунку-фактури № СФ-000223 від 01.12.202; копія платіжного доручення №67 від 03.12.2021; копія листа від 02.08.2022 з доказами направлення
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2022 року справу № 917/1035/22 розподілено судді Ківшик О.В..
Суд ухвалою від 05.09.2022 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання у справі на 22.09.2022 р. на 10 год. 30 хв.
Суд ухвалою від 15.09.2022 року повернув заяву про забезпечення позову.
Суд ухвалою від 22.09.2022 року відклав підготовче засідання на 20.10.2022 на 10-00 год..
Суд ухвалою від 03.10.2022 року відмовив в забезпеченні позову.
Суд ухвалою від 20.10.2022 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 01.12.2022 на 11 год. 00 хв.
У зв'язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 01.12.2022 не відбулося.
Суд ухвалою від 18.01.2023 призначив підготовче засідання у справі на 08.02.2023 року на 09:00 год.
Суд ухвалою від 08.02.2023 закрив підготовче провадження у справі 917/1035/22 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 01.03.2023 року на 11:00.
Ухвали Господарського суду Полтавської області, які направлялись відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи та яка співпадає з адресою зазначеною у витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній".
Відповідно до частин 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 05.09.2022, якою втанвлено відповідачу строк на подання відзиву на позов, вважається врученою відповідачу 25.10.2022 р.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.
01.03.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
26.11.2021 року між ТОВ "Елефант Агро Буд" та ФОП Бобровським Миколою Івановичем було укладено Договір поставки обладнання № П0211121БК (далі - Договір, а.с. 11-14).
У Договорі сторони, зокрема, узгодили наступне :
- постачальник у порядку та на умовах, встановлених даним договором, зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність замовника «Зерносховище для післязбиральної доробки та зберігання зернових, технічних та олійних культур та насіннєвого матеріалу - серія "Грейстор", модель ГС.6-18-24.00.00, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити поставлене обладнання на умовах та у строки, що визначені у даному Договорі (п. 1.1. Договору);
- найменування, характеристика, ціна, кількість та асортимент обладнання вказується у специфікації (Додатку № 3 даного Договору), що погоджується сторонами попередньо та яка є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору);
- невід'ємними частинами Договору, які визначають зобов'язання сторін та регулюють його окремі положення є : Додаток № 1 - календарний графік, Додаток № 2 - графік платежів, Додаток № 3 - Специфікація (п. 1.6 Договору);
- Товар вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання/передачі Обладнання (п. 3.4. Договору);
- Договір може бути розірвано достроково у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 7.3. Договору).
Згідно специфікації до Договору загальна вартість товару складає 2 597 000,00 грн (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 17).
Відповідно до календарного плану-графіку виконання робіт (додаток № 1 до договору) загальний термін поставки обладнання складає 40 діб (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 15).
01.12.2021 року відповідачем був виписаний рахунок-фактура № СФ- 000223 від 01.12.2021 року на суму 1 700 000,00 грн (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 18).
03.12.2021 року позивач здійснив передоплату в розмірі 1 700 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 67 від 03.12.2022 року (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 19).
В порушення умов Договору відповідач станом на 02.08.2022 року не приступив до виконання робіт та не виконав свої договірні зобов'язання за Договором поставки обладнання № П0211121БК від 26.11.2021 року.
Листом від 02 серпня 2022 року ФОП Бобровський М.І. повідомив ТОВ "Елефант Агро Буд" про відмову від договору на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України. Позивач в цьому листі посилався на те, що роботи, які повинні були бути виконані в обумовлений договором строк, не виконані та втратили актуальність для замовника цих робіт. Позивач відмовився від договору та просив повернути 1 700 000,00 грн.
На підтвердження направлення відповідачу вищезазначеного листа, позивач надав суду копію фіскального чеку "Укрпошти" від 04.08.2022 (а.с. 24 зі звороту).
За даними позивача станом на 02.09.2022 відповідач поставку обладнання не здійснив, кошти на рахунок підприємства позивача не повернув.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 700 000,00 грн перерахованої попередньої оплати на виконання умов укладеного 26.11.2021 р. між сторонами Договору поставки обладнання № ПО211121БК у зв'язку з відмовою позивача від договору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 910/260/20.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що договір поставки обладнання № П0211121БК від 26 листопада 2021 року є змішаним, в якому містяться елементи договору поставки та договору підряду.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частинами першою та другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 викладено правову позицію відповідно до якої, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Глава 61 ЦК України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 ЦК України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.
Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої :
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника;
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків;
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника;
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Правовий аналіз частин другої - четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач як замовник мав право скористатись власним правом, передбаченим частиною другою статті 849 ЦК України щодо розірвання договору в односторонньому порядку та звернутись до суду з позовною вимогою про повернення попередньої оплати (авансу) як безпідставно набутого майна з підстав, передбачених положеннями статті 1212 ЦК України.
Правовим наслідком відмови від договорів є їх припинення шляхом дострокового розірвання. У зв'язку з невиконанням тривалий час ТОВ "Елефант Агро Буд" договір поставки № П0211121БК від 26.11.2021 року є розірваним. Наслідком припинення договорів є відсутність правових підстав для володіння коштами в частині невиконаного зобов'язання.
Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину. Як наведено вище, має місце: а) одностороння відмова замовника від договору, б) повідомлення виконавця (відповідача) про цю відмову, в) підтвердження факту перерахування передоплати замовником.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.
Аналогічних правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.
Частиною 2 статті 570 ЦК України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами положень чинного в Україні законодавства авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.
Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/1084/18).
Враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій ТОВ "Елефант Агро Буд" отримало аванс - відпала, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем отриманих ним від позивача авансових платежів в розмірі 1 700 000,00 грн. як безпідставно отриманих.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 700 000 грн, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 25 500,00 грн покладається на відповідача.
Позивачем у позовній заяві також зазначено, що крім судового збору позивач поніс і очікує понести судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
На момент прийняття даного рішення позивач не надав суду доказів на підтвердження отримання професійної правової допомоги. Враховуючи викладене, дані витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 129, 231-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант Агро Буд" (вул. Маршала Бірюзова, 27, м. Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 41045886) на користь Фізичної особи - підприємця Бобровського Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 700 000,00 грн, 25 500,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Повне рішення підписане 13.03.2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик