65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
"14" березня 2023 р. м. Одеса № 916/974/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши матеріали позовної заяви (вх. №1015/23 від 10.03.2023)
за позовом: Приватного підприємства «Прем'єра Південь» (73020, м. Херсон, вул. М Куліша, № 11, кв. 32, ЄДРПОУ 34785446)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Епоха» (73000, м. Херсон, вул. Гончарна, № 35, код ЄДРПОУ 21297323)
про стягнення 1 516 359,26 грн,
10.03.2023 за вх.№1015/23 до Господарського суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Прем'єра Південь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епоха», в якій позивач просить суд:
- стягнути з ТОВ «Епоха» на користь позивача загальну суму заборгованості за договором поставки товару № 09/08-2021 від 09.08.2021 у розмірі 1 511 600,52 грн, з яких: 1 245 223,00 грн - заборгованість за оплату товару, 232 295,94 грн - інфляційне збільшення боргу, 34 081,58 грн - 3% річних;
- стягнути з ТОВ «Епоха» на користь позивача загальну суму заборгованості за договором про надання послуг № 17/11-2021 від 17.11.2021 у розмірі 4 758,74 грн, з яких: 3600,00 грн - заборгованість за оплату товару, 1021,74 грн - інфляційне збільшення боргу, 137,00 грн - 3% річних.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наступне.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Положеннями частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. При цьому зміст наведеної норми свідчить про можливість, а не про обов'язковість об'єднання декількох вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Навіть у випадку, коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Під вимогою слід розуміти матеріально - правову вимогу позову, яка складає його предмет. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Отже, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.
Відтак, процесуальний закон передбачає такі випадки, коли вимоги можуть бути об'єднані в одній позовній заяві: 1) позовні вимоги об'єднані підставою виникнення та/або 2) позовні вимоги об'єднані поданими доказами та/або 3) основна та похідна вимоги.
При цьому, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).
Як вбачається з тексту позовної заяви та доданих до неї доказів, предмет позову становлять позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за окремими договорами, а саме:
- договором поставки товару № 09//08-2021 від 09 серпня 2021 року;
- договором про надання послуг № 17/11-2021 від 17 листопада 2021 року.
Тобто, фактично в межах одного позову позивачем заявлено два окремих позови до відповідача, які виникли на підставі двох різних договорів.
Оскільки предметом цього позову є стягнення коштів за окремими договорами, для вирішення спору по суті, суд повинен буде дослідити та вивчити кожен із зазначених договорів, правовідносини сторін, що виникли на їх підставі та визначити стан виконання зобов'язань за ними.
Разом з тим, кожен договір є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час виконання відповідного договору, такі порушення утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих господарських операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні договори та первинні документи складені на їх виконання).
Отже, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у договорі. За поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька окремих спорів між тими ж сторонами. Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного договору окремо, необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору, з'ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами; судом має бути надана правова оцінка договорам з точки зору правової природи укладених договорів, настання строку виконання зобов'язання, і в свою чергу при вирішенні вимог, що виникли з договорів, суд має надати оцінку договірним відносинам сторін по двом договорам, встановити чи є обставини, на які зроблені посилання про наявність порушення відповідачем своїх зобов'язань підставою вважати їх такими, що виникли з договорів тощо. Крім того, підлягають встановленню обставини щодо існування заборгованості зі сплати основного боргу, інфляційних втрат та річних відсотків.
Окрім того, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відтак, допускається можливість об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Разом із тим, суду не подано доказів того, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами пов'язані підставою їх виникнення та/або поданими доказами та/або стягнення коштів за цими договорами є між собою основною та похідною вимогою.
З огляду на зазначене, суб'єкту господарювання (позивачу) для побудови ефективної стратегії судового захисту необхідно при викладенні в позовній заяві кількох фактів та вимог стежити за структурою їх подання в прив'язці відразу до двох аспектів: підстави виникнення спору та доказової бази. У разі розбіжності в деяких обставинах спору в контексті його виникнення або доказів доцільно формувати окремі позовні заяви.
За таких обставин, заявлені позовні вимоги є різними спорами окремих судових проваджень - окремо за кожним договором.
Позовні вимоги, хоча і заявлені до одного відповідача, однак не пов'язані підставою виникнення, оскільки виникли з різних договорів різної правової природи, які мають різний предмет регулювання та регламентуються різними правовими нормами. Господарські операції за кожним з договорів оформлюються різними первинними документами, які мають відповідати Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», і які між собою не пов'язані, а саме: акти наданих послуг за договором про надання послуг та видаткові накладні за договором поставки.
Єдиною спорідненістю вимог за позовом є склад учасників, проте, зазначена обставина не є процесуально спроможною підставою для їх (вимог) об'єднання в одному провадженні, а схожість відносин - не дає права позивачеві об'єднувати в одній позовній заяві вимоги що стосуються різних підстав їх формування і тягне за собою повернення позовної заяви, оскільки стаття 174 цього кодексу зобов'язує, а не надає суду право повернути позовну заяву, якщо у ній об'єднані вимоги, не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ані поданими доказами. При цьому, у поданій позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує конкретних правових підстав правомірності об'єднання в одному позові стягнення загальної суми заборгованості за договором поставки товару із стягненням загальної заборгованості за договором про надання послуг.
При цьому, укладення правочинів між тими самими сторонами не є в розумінні процесуального закону підставою для об'єднання таких вимог.
Підстав для застосування положень статті 173 Господарського процесуального кодексу України судом не встановлено.
Враховуючи вище викладене, а також те, що підставами виникнення спірних правовідносин сторін є правовідносини, які мають різну правову природу виникнення (договір поставки та договір про надання послуг), породжують різні взаємні права та обов'язки, а також стосуються окремих предметів, врегульованих нормами права, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам статті 173 Господарського процесуального кодексу України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, а відтак, суд, повертає позивачу позовну заяву та додані до неї документи через порушення у даному позові правил об'єднання вимог.
При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. Окрім того, позивач жодним чином не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про стягнення заборгованості з окремими позовами, які у встановленому порядку мають бути розглянуті компетентним судом.
Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 173, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Приватного підприємства «Прем'єра Південь» (вх. № 1015/23 від 10.03.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епоха» про стягнення 1 516 359,26 грн, разом із доданими до неї додатками - повернути позивачу без розгляду.
Ухвала набрала законної сили 14.03.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Цісельський